Справа № 2- 420-102805 1176-09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 лютого 20 січня 2010   28 травня 2009 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

            головуючого /судді – Романенко В.А.

            при секретарі –           Макаренко І.І. , Поліщук Л.П.

розглянувши у відкритому відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі Черкаської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» про дострокове розірвання договору та повернення грошових коштів, ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Джерело», ОСОБА_3 про –ОСОБА_4 до  Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення утриманої  пенсії та моральної шкоди,

дострокове розірвання договору внеску та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 ВолодимировичДанилюк ОСОБА_5 В.О. звернув вла ся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення утриманої  пенсії та моральної шкоди, ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі Черкаської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» про дострокове розірвання договору та повернення грошових коштів Кредитної спілки «Джерело», ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору внеску та стягнення заборгованості, посилаючись на те, що  згідно депозитного договору № 00/10-003 від 01.10.2008 та квитанцій № 283_25 від 01.10.2008, № 283_3 від 06.10.2008, він передав грошові кошти у сумі 3000 грн. і 4000 грн. Черкаській філії Відкритого акціонерного товариства „Укргазбанк”, а банк зобов’язався виплачувати йому проценти за вкладом -  19 %  річних.посилаючись на те, що  Звенигородський пенсійний фонд перераховує її пенсію на її рахунок в Звенигородському відділенні ПриватБанк. Гроші вона отримує  по картці. В цьому ж банку вона брала кредит і регулярно щомісячно погашала його у встановленому банком сумі 232 грн. Заборгованості по кредитному договорі немає. Останній внесок боргу за кредитом вона внесла 19.01.2009 року.

    04.03.2009 року Звенигородським пенсійним фондом було перераховано на її рахунок у ПриватБанку  її пенсію в сумі 585 грн. 21 коп. 05.03.2009 року без її згоди банком було знято пенсію  невідомо з яких причин. Коли я звернулася до відповідача мені було роз’яснено, що була заборгованість по кредитному договорі  та ці кошти перерахували на погашення боргу. Вона вважає, що ніякої заборгованості в неї немає, без її згоди чи рішення суду ніхто не може забирати її пенсію.     Просить суд  зобов’язати Звенигородське відділення «ПриватБанк» зарахувати на її карточку пенсію в розмірі 585 грн. 21 коп. безпідставно списану 05.03.2009 року та сплатити проценти, моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., понесенні витрати по наданню юридичної допомоги та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    У відповідності до п. 3.6 Договору за першою вимогою Вкладника банк зобов’язується достроково повернути депозит або його частину протягом п’яти робочих днів з дня одержання письмової вимоги Вкладника. 08 грудня 2008 року він звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору у зв’язку з втратою роботи та необхідністю погашення кредиту. Заява була зареєстрована 08 грудня 2008 року за № 82/1. 12 грудня 2008 року ВАТ АБ „Укргазбанк” повідомив його про те, що згідно постанови Національного банку України № 413 від 04.12.2008 банки зобов’язано уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. Він неодноразово звертався у Черкаську філію ВАТ АБ „Укргазбанк” особисто, але тільки змарнував багато часу, так як його прохання видати кошти не задовольнили. В порушення вимог ст. 1058, п.1,3 ст.1075 Цивільного кодексу України, умови п.3.6 договору № 00/10-003 від 01.10.2008 банк відмовився виплатити йому кошти, чим порушив його права та спричинив душевні страждання, які полягають у переживанні за свою сім’ю, обмеженні права користування своїми коштами на свій розсуд, неможливістю сплатити кредит своєчасно, що може призвести до нарахування штрафних санкцій.

Зазначене підтверджується копією договору № 00/10-003 від 01.10.2008 року, копіями квитанцій про внесення коштів № 283_3 від 06.10.2008, № 283_25 від 01.10.2008,  копією заяви про повернення коштів, копією відповіді банку, іншими документами, що додаються.

    Просить суд достроково розірвати депозитний договір № 00/10-003 від 01.10.2008 року між ним – ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк». Стягнути з ВАТ АБ «Укргазбанк, в особі Черкаської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» на його користь заборгованість за депозитним договором в сумі 7000 грн., та моральної шкоди в сумі 2000 грн.

Ухвалою суду від  20 січня 2010 року   відповідача ОСОБА_6  акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк»  замінено на правонаступника Публічного  акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

 009 січня 2007 року між ним та відповідачем КС «Джерело» в особі голови правління ОСОБА_7, був укладений Договір на внесок депозитного типу № 1, згідно п. 1.1. він передав відповідачам грошові кошти в сумі 5000 грн. на умовах відсоткової ставки у розмірі 24% річних строком до 09 січня 2009 року.

    За минулий період з січня 2007 року по даний час він вніс на відкритий спілкою особистий рахунок додаткові кошти, відмітка про це є в членській книжці КС «Джерело».

    Загальна сума внеску з урахуванням нарахованих відсотків складає 10600 грн.

вона подала заяву про прийняття в члени кредитної спілки «Експресія», зі сплатою вступного, в розмірі 10 грн. та обов’язкового пайового внеску, в розмірі 5 грн., після чого була прийнята в члени КС «Експресія».

    18 червня 2008 року між нею та КС «Експресія» було укладено договір № Д451 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (з правом донесення частини суми вкладу та періодичною сплатою процентів), відповідно до якого вона внесла грошові кошти, в сумі 106295, 92 грн., строком на три місяці з 07.10.2008 року по 07.01.2008 року.

    18 червня 2008 року відповідач отримав кошти в сумі 106295, 92 грн., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 2395 від 18.06.2008 року.

    16 липня 2008 року між нею та КС «Експресія» було укладено договір № Д484 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (з правом донесення частини суми вкладу та періодичною сплатою процентів), відповідно до якого вона внесла грошові кошти, в сумі 72692,32 грн., строком на один місяць з 16.07.2008 року по 16.08.2008 року.

    16 липня 2008 року відповідач отримав кошти в сумі 72692,32 грн., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 2542 від 16.07.2008 року.

    У відповідності до умов п. 3.8. вищевказаних договорів – відповідач зобов’язаний повернути вклад після закінчення строку вкладу. Взяте на себе зобов’язання не виконує.

    Відповідно до п. 4.4.1. вищевказаних договорів він має право вимагати від відповідача виконання прийнятих ним зобов’язань, а саме повернення вкладу та нарахованих відсотків:

-   згідно договору № Д451 від 18.06.2008 року - 106295,92 грн. – вклад; 7972,19 грн. – нараховані відсотки на вказану суму вкладу, всього 114268,11 грн;

-   згідно договору № Д484 від 16.07.2008 року – 72692,32 грн. – вклад, 1817,31 грн. – нараховані відсотки на вказану суму вкладу, всього 74509,63 грн.

Вона неодноразово зверталась до правління КС «Експресія», однак чіткої відповіді коли вона отримає гроші їй не надають.

Просить стягнути з КС «Експресія» на її користь заборгованість по договорам про залучення внесків на депозитний рахунок в сумі 188777,74 грн., а також судові витрати в сумі 1730 грн.

В судовому засіданні представник позивача змінив позовні вимоги  підтрималав , та просив вла позов задовольнити.

 суд стягнути з КС «Експресія» на користь позивача заборгованість по договорам про залучення внесків на депозитний рахунок в сумі 187130,79 грн., а також судові витрати в сумі 1730 грн.

    Позивач в судовому засіданні позовні вимоги змінив, та просив суд достроково розірвати депозитний договір № 00/10-003 від 01.10.2008 року між ним – ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк». Стягнути з ВАТ АБ «Укргазбанк, в особі Черкаської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» на його користь заборгованість за депозитним договором в сумі 7000 грн., моральної шкоди в сумі 2000 грн., судові витрати у сумі 81 грн.

    Представник позивача змінені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

    Представник відповідача в судовому засіданні змінені позовні вимоги не визнав повністю, та не просив суд в позові відмовити, пояснивши, що 07.02.1006 року позивачка ОСОБА_4 з ЗАТ КБ «ПриватБанк», (за рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство) уклала кредитний договір №CZORO 10041357, згідно якого ОСОБА_4 видано кредит в розмірі 4 770,00 грн., під 3,34% на місяць на суму залишку заборгованості, на придбання ТНС (товарів народного споживання), з терміном повернення до 09.02.1009 р. Згідно п.1.1 Договору позивачка  зобов’язалася з 25 по 31 число кожного місяця сплачувати 231,26 гривень (щомісячний платіж) для погашення заборгованості по кредитному договору, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

    Пунктом 2.3.5 сторони узгодили «позичальник доручає Банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або знімати наявні кошти із цих рахунків у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які сплаті банку за цим Договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання)».

Під час виконання умов договору, позивачка ОСОБА_4 допускала несвоєчасні погашення кредиту, внаслідок чого виникала заборгованість по Договору. Так, у березні, серпні 2007 року,  у квітні, травні, серпні 2008 року  позичальником не здійснені  проплати, внаслідок чого їй були нараховані відсотки та штрафні санкції, які і були Банком списані з пенсійної картки на погашення заборгованості по кредиту 542,01 грн.,   відсотках 37,64 грн., та пені 0,49 грн., а в загальній сумі 585,14 грн.   Нарахування та стягнення збільшених відсотків та штрафних санкцій передбачено п.3.2 Договору «згідно ст.212 ЦК України, про порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених пп.1.1, 2.2.4, 2.3.3  цього Договору, Позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6,68% на місяць, нараховані від суми  непогашеної в строк заборгованості за кредитом».

    За п.3.3.  Кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості  по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п.п 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені. Згідно розділу 4 договору,  далі – простроченої комісії по кредиту, далі -  простроченої винагороди,  далі - прострочених відсотків,  далі – простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишається направляється на погашення заборгованості  за кредитом».

    Відповідно до п.4.1 договору «при порушенні позичальником будь-якого зобов’язання, передбачених п.п2.2.2, 2.2.3 цього договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки».

    Враховуючи наявність заборгованості за Договором у розмірі 585,14 грн. Банк на підставі п.2.2.5  договору стягнув з пенсійної картки позивачки розмір заборгованості, відсотки та пеню,  які були нараховані згідно п.3.3 та р.4 Договору.

що вони повідомили про неможливість задовольнити вимогу щодо повернення депозиту у зв’язку з наявністю обставин, що не залежать від відповідача, посилаючись на Постанову Національного банку України № 413 від 04.12.2008 року «Про окремі питання діяльності банків». Зазначена Постанова є обов’язковою для виконання банками.

    Пунктом 6.1. депозитного договору № 00/10-003 від 01.10.2008 року передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю не виконуючої сторони. Такі причини включають також дії Уряду або національного банку України, які забороняють, обмежують чи будь-яким іншим чином унеможливлять повернення депозиту (дострокове та по настанні строку повернення депозиту) згідно з умовами цього Договору (далі «форс-мажор»). Підтвердженням початку та закінчення дії «форс-мажорних» обставин, відмінних від описаних дій Уряду та НБУ, є довідка відповідного державного органу України. Форс-мажор автоматично продовжує термін виконання зобов’язань на весь період його дії та ліквідації наслідків (але не більше 6 місяців).

    Тобто, сторони д депозитному договорі визначили перелік причин «Форс-мажору», в тому числі, дії Національного банку України, якими є прийняття національним банком України Постанови № 319 та Постанови № 413, що забороняють банкам дострокове повернення депозитних вкладів.

    Пункт 6.1 депозитного договору не передбачає надання довідки про підтвердження початку та закінчення дії «форс-мажорних» обставин у випадку настання їх з причин дій Національного банку України, оскільки в даному випадку настання таких обставин та дія Постанов є загальновідомими.

    Відповідач, на звернення позивача про дострокове повернення депозиту повідомив позивача про настання «форс-мажору», посилаючись на Постанову № 413 Національного банку України.

    Виходячи з наведеного, на сьогоднішній день у відповідача не має можливості виконати свої зобов’язання щодо дострокового повернення депозитів позивачу у зв’язку з тим, що форс-мажорні обставини, визначені сторонами у депозитному договорі, продовжують діяти.

    Обов’язковою підставою для покладення на Банк відповідальності за порушення зобов’язання щодо повернення депозиту має бути наявність його вини. Зважаючи на те, що постанови Національного Банку України є обов’язковими для виконання всіма банками, порушення відповідачем свого зобов’язання щодо дострокового повернення вкладу на вимогу вкладника здійснено без наявності вини відповідача, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язань щодо дострокового повернення вкладів.

  заперечував проти їх задоволення.    

    Заслухавши пояснення представника позивача, представника позивача, представник ів а відповідача, дослідивши матеріали справи, судом  приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення,. виходячи з наступного.

 встановлені наступні факти та відповідні правовідносини, які регулюються нормами цивільного  законодавства.  

    Судом встановлено, що 07.02.2006 року 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 та ЧГРУ «ПриватБанк» в особі Звенигородського відділення був укладений кредитний договір № CZORO 10041357  відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 строковий кредит у розмірі 4 770 грн.  на придбання ТНС ( товарів народного споживання) зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 3,34% на місяць на суму залишку заборгованості, строком до 09.02.2009 року. ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі Черкаської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» укладено депозитний договір № 00/10-003.

    Відповідно до ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно квитанцій № 283_25 від 01.10.2008, № 283_3 від 06.10.2008 позивач ОСОБА_1 передав грошові кошти у сумі 3000 грн. і 4000 грн. Черкаській філії Відкритого акціонерного товариства „Укргазбанк”, а банк зобов’язався виплачувати йому проценти за вкладом -  19 %  річних. Відповідно до  п.1.1 Договору позивачка  зобов’язалася з 25 по 31 число кожного місяця сплачувати 231,26 гривень (щомісячний платіж) для погашення заборгованості по кредитному договору, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_4 та  пояснень  представника відповідача ОСОБА_8 вбачається, що під час виконання умов договору, позивачка  допускала несвоєчасні погашення кредиту, внаслідок чого виникала заборгованість по кредитному Договору. Так, у березні, серпні 2007 року,  у квітні, травні, серпні 2008 року  позивачкою не здійснені  оплати в розмірі та строках згідно умов договору, внаслідок чого їй були нараховані відсотки та штрафні санкції, які і були Банком списані з пенсійної картки на погашення заборгованості по кредиту в 542,01 грн.,   відсотках 9,32 грн., та пені 0,04 грн., а в загальній сумі 551,37 грн.

  Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, згідно  ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.. 1167 Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка  її завдала, за наявності її вини.

Нарахування та стягнення збільшених відсотків та штрафних санкцій передбачено п.3.2 Договору «згідно ст.212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених пп.1.1, 2.2.4, 2.3.3  цього Договору, Позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6,68% на місяць, нараховані від суми  непогашеної в строк заборгованості за кредитом».

 Відповідно до  п.3.3.  Кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості  по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п.п 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 договору,  далі – простроченої комісії по кредиту, далі -  простроченої винагороди,  далі - прострочених відсотків,  далі – простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишається направляється на погашення заборгованості  за кредитом».

    Відповідно до п.4.1 договору «при порушенні позичальником будь-якого зобов’язання, передбачених п.п2.2.2, 2.2.3 цього договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки».

    Посилання позивачки на те що, відповідачем безпідставно були списані кошти в розмірі  585 грн. 21 коп.  судом не береться до уваги, оскільки відповідно до  наданою позивачкою випискою розходів по картці, кошти були списані банком на погашення кредиту в сумі   1,09 грн. - 02.03.2009 року , 05.03.2009 року в сумі 550,26 грн., 06.03.2009 року в сумі 0.02 грн, а всього 551 грн. 37 коп. 08.03.2009 самою позивачкою було знято кошти в сумі 30.00 грн.

Банк може списати грошові кошти з рахунку  клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списанні з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом відповідно до ст.. 1071 ЦК України.

Відповідно до Кредитного договору п.2.3.5.  банк має право списувати кошти з поточних рахунків Позичальника при настанні строків платежів, передбачених умовами договору, відповідно до п.  2.2.5 позичальник  доручає Банку  списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту або знімати наявні кошти із цих рахунків у валюті, відмінної від валюти Кредит, при наявності на них необхідної суми  коштів не наданих у Кредит, у межах сум які підлягають сплаті Банку за договором , при настанні  строків платежу (здійснювати договірне списання).  

Таким чином сторонами при підписанні договору обумовлено право  банку на списання з рахунку позивачки суми простроченої заборгованості по кредитному договору.  

    Таким чином позивач належно виконав всі умови договору, тобто вніс на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі, що були передбачені в договорі, що підтверджується квитанціями, які знаходяться в матеріалах справи.

    08 грудня 2008 року позивач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору у зв’язку з втратою роботи та необхідністю погашення кредиту. Заява була зареєстрована 08 грудня 2008 року за № 82/1.

     У відповідності до п. 3.6 Договору за першою вимогою Вкладника банк зобов’язується достроково повернути депозит або його частину протягом п’яти робочих днів з дня одержання письмової вимоги Вкладника.

    12 грудня 2008 року ВАТ АБ „Укргазбанк” повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно постанови Національного банку України № 413 від 04.12.2008 банки зобов’язано уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.

    Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором  вкладу (депозиту) одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

     Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що в позові ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення утриманої  пенсії та моральної шкоди необхідно відмовити, в зв’язку  з тим що в діях відповідача не вбачаються порушення кредитного договору та чинного законодавства, оскільки з боку банка не допущено неправомірних дій по відношенню до прав та обов’язків позивачки тому відсутні підстави для стягнення на її користь моральної  шкоди.  

  Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язання встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

    Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, згідно до ст. 526 ЦК України.

    Відповідно до ст. 651 ЦК України  договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

    Судом встановлено, що з вини відповідача істотно порушені умови укладеного між сторонами договорів банківського вкладу, оскільки тривалий час відповідач не виплачує позивачу належні йому згідно умов договору проценти, чим позивачу завдана матеріальна шкода, тому суд вважає, що позовні вимоги про дострокове розірвання даного договору з цих підстав підлягають до задоволення.

    Суд вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вкладу підлягають до задоволення, оскільки обґрунтовані на вимогах закону та відповідають умовам укладених договорів між сторонами, до стягнення з відповідача підлягають суми вкладів в сумі 7000 грн.

    Позивачка ОСОБА_1 вказує, що діями відповідача їй нанесено моральну шкоду, яку вона оцінює в 2000 грн., оскільки він неодноразово звертався у Черкаську філію ВАТ АБ „Укргазбанк” особисто, але тільки змарнував багато часу, так як його прохання видати кошти не задовольнили. В порушення вимог ст. 1058, п.1,3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, умови п.3.6 договору № 00/10-003 від 01.10.2008 банк відмовився виплатити йому кошти, чим порушив його права та спричинив душевні страждання, які полягають у переживанні за свою сім’ю, обмеженні права користування своїми коштами на свій розсуд, неможливістю сплатити кредит своєчасно, що може призвести до нарахування штрафних санкцій.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови  від 31 березня 1995 р.  N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про  відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яким  встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, що підпадають під дію законів, якими врегульовано такі зобов'язання і передбачено відшкодування  моральної (немайнової) шкоди.
            Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, є договірними, відшкодування  моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, крім того відповідне зобов’язання не передбачено також в умовах договору, укладеному між сторонами. Також позивач ОСОБА_1 заявлену моральну шкоду в сумі 2000 грн. нічим не підтвердив, докази суду в судовому засіданні не надав.

    На підставі  ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають також понесені останнім судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн, та державне мито в сумі 51 грн.

      На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст.11, 526-527, 530, 1060, 1061,1064  ЦК України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України, суд Керуючись ст.ст.  10, 60, 88, 212, 214-215,  218  ЦПК України, ст.ст.16, 509, 526, 527, 530,  1054, 1055, 1071, 1167  ЦК України,  суд –

07 жовтня 2006 року ОСОБА_9 подала заяву про прийняття її в члени кредитної спілки «Експресія», зі сплатою вступного, в розмірі 10 грн. та обов’язкового пайового внеску, в розмірі 5 грн., після чого була прийнята в члени КС «Експресія».

    18 червня 2008 року між ОСОБА_9 та КС «Експресія» було укладено договір № Д451 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (з правом донесення частини суми вкладу та періодичною сплатою процентів), відповідно до якого вона внесла грошові кошти, в сумі 106295, 92 грн., строком на три місяці з 07.10.2008 року по 07.01.2008 року.

    18 червня 2008 року відповідач отримав кошти в сумі 106295, 92 грн., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 2395 від 18.06.2008 року.

    16 липня 2008 року між ОСОБА_9 та КС «Експресія» було укладено договір № Д484 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (з правом донесення частини суми вкладу та періодичною сплатою процентів), відповідно до якого вона внесла грошові кошти, в сумі 72692,32 грн., строком на один місяць з 16.07.2008 року по 16.08.2008 року.

    16 липня 2008 року відповідач отримав кошти в сумі 72692,32 грн., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 2542 від 16.07.2008 року.

    У відповідності до умов п. 3.8. вищевказаних договорів – відповідач зобов’язаний повернути вклад після закінчення строку вкладу. Взяте на себе зобов’язання не виконує.

    Відповідно до п. 4.4.1. вищевказаних договорів позивач має право вимагати від відповідача виконання прийнятих ним зобов’язань, а саме повернення вкладу та нарахованих відсотків:

згідно договору № Д451 від 18.06.2008 року - 106295,92 грн. – вклад; 6290,39 грн. – нараховані відсотки на вказану суму вкладу, всього 112586,31 грн;

згідно договору № Д484 від 16.07.2008 року – 72692,32 грн. – вклад, 1852,16,31 грн. – нараховані відсотки на вказану суму вкладу, всього 74544,48 грн. загальна сума заборгованості складає 187130,79 грн.

      Статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

    Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

    Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки відповідач взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконав.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягають понесені позивачем при подачі позову до суду витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., державне мито в сумі 1700 грн.

        Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215,  225-226  ЦПК України, ст.ст. 16, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 625 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

    В позові ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення утриманої  пенсії та моральної шкоди відмовити.

        Позов задоволити.

       Розірвати депозитний договір № 00/10-003 від 01 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі Черкаської філії ВАТ АБ «Укргазбанк».

    Стягнути з Кредитної спілки «Експресія» ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі Черкаської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за депозитним договором в сумі 7000 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн., державне мито в сумі 51 грн., а всього 7081 грн.

ОСОБА_9 заборгованість по договорам про залучення внесків на депозитний рахунок в сумі 187130,79 грн.,      та судові витрати в сумі 1730 грн., а всього 188860 (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 79 коп.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку п. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Головуючий: