Справа № 22ц-3296/2006 р.                                                      Головуючий у 1-ій інстанції

Категорія 05                                                                                суддя Федоровська О.П.

Доповідач суддя Повєткін В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 червня 2006 р. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апе­ляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді:                         Пєрцової В.А.

Суддів:                                             Козлова С.П., Повєткіна В.В.

При секретарі:                                Білоус А.Н.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну

справу                                                                          

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Самарського районого суду м.Дніпропетровська від 28 березня 2006 ро­ку

за позовом до ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання договорів дарування частин житлового будинку частково недійсними та визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на 62/100 частин житлового будинку, -

Встановила :

В серпні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на те, що після смерті у червні 2001 року його батька ОСОБА_5 він разом з матір'ю ОСОБА_1, сестрою ОСОБА_4 та братом ОСОБА_6, який вмер у серпні 2001 року, факти­чно прийняли спадщину на домоволодіння АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_3 (теж брат) спадщину не прийняв. Тому вважає, що має право на 1/8 частину спадщини. Враховуючи, що з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини він не зввертався, просив суд встановити факт прийняття спадщи­ни. У зв'язку з тим, що його мати ОСОБА_1 у листопаді 2003 року подарувала 38/100 частин домоволодіння ОСОБА_3, а у січня 2003 року подарувала 62/100 частин домоволодіння ОСОБА_4, просив суд частково визнати ці договори недійсни­ми на 1/8 частину кожний (т.1 а.с.3-5).

В серпні 2005 року ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги в частині підстав встановлення факту прийняття спадщини, вказавши, що прийняв спадщину шляхом прийн­яття частки спадкового майна, а саме: особистих речей померлого батька -  його оде-жи (т.1 а.с.76-78).

В серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що після укладення договору дарування відповідачка не ви­конує своїх зобов'язань щодо її догляду і проживання у подарованій частині будин­ку. Тому просила визнати договір дарування недійсним у зв'язку з тим, що відпові­дачка ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення (т.2 а.с.148-151) .

Рішенням Самарського районого суду М.Дніпропетровська від 28 березня 2006 року:

відмовлено у визнанні недійсним договору дарування, укладеного 27 січня 2004 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та визнанні за ОСОБА_1 права влас­ності на 62/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1; встановино факт прийняття спадщини ОСОБА_2 спадщини після смерті ба­тька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1;

за ОСОБА_2 визнане право власності на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнані недійсними в цій частині договори дарування, укладені 04 листопада 2003 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та 27 січня 2004 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (т.2 а.с.97-98).

В апеляційній скарзі (т.2 а.с.104-109) ОСОБА_1, посилаючись на пору­шення судом норм процесуального права і невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і справу напра­вити на новий розгляд у зв'язку з тим, що суд: -    вийшов за межі заявлений ОСОБА_2 вимог;

не зазначив в резолютивній частині повністю чи частково задоволені позовні вимоги за кожним з двох позовів;

не визначив, яким чином слід визнати договори дарування недійсними частково, якщо ними встановлене право власності на конкретні виділені в натурі частини жит­лового будинку та інші споруди;

не залучив до участі у справі у якості третіх осіб державного та приватного нотаріусів;

не прийняв до уваги, що рішенням Самарського виконкому № НОМЕР_1 переоформлені правоустановчі документи на самовільно збудовані споруди, тобто загальна та житлова площі були збільшені;

не врахував, що ОСОБА_1 сподівалася одержувати від ОСОБА_4 по­стійну допомогу та догляд.

 Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в оскарженій частині у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обгрунтованною і підлягає за­доволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і одночасно визнав цей договір част­ково недійсним, суд першої інстанції постановив суперечлеве рішення.

Тому колегія суддів вважає, що таке рішення суду першої інстанції не відпо­відає матеріалам справи і вимогам закону.

Відповідно до матеріалів справи, договори даріння встановили право власності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на конкретні частини домоволодіння.

Тому виконання рішення суду в частині визнання цих договорів недійсними в частині визнання за ОСОБА_2 права власності є неможливим.

При цьому суд не врахував, що обидва договори дарування укладені після пере­оформлення правоустановчих документів згідно рішення Самарського виконкому № НОМЕР_1, та не встановив, чи було внаслідок цього здійснене збіль­шення загальної та житлової площі спірного будинку (т.1 а.с.17).

Розглядаючи справу про визнаня права власності на спадщину за законом та ви­знання недійсними договорів дарування, суд першої інстанції не вирішив питання що-до залучення до участі у справі у якості третіх осіб Комунальне підприємство бюро техничної інвентарізації та нотаріальні органи (нотаріусів)..

Таким чином, постановлюючи рішення, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.214,215 ЦПК України в повному обсязі не вирішив: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджують­ся; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; питання про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; як розподілити між сторонами судові витрати.

Тому у відповідності з вимогами ст.311 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,309,311,314,315 Цивільного про­цесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Самарського районого суду М.Дніпропетровська від 28 березня 2006 ро­ку - скасувати.

Справу направити до Самарського районого суду М.Дніпропетровська на новий розгляд.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і  може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.