Справа № 1-6/2010 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року             Костопільський районний суд Рівненської області

в особі:    головуючого-судді    Піскунов В.М.

                 при секретарі              Яцук О.П.

                 з участю прокурора   Богельської О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, військовозобов”язаного, не працюючого, судимого 05.04.2002 року Костопільським районним судом  за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання  у виді штрафу в розмірі 510 грн.; 13.10.2004 року Костопільським районним судом  за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69,71,72 КК України до покарання  у виді позбавлення волі на строк  2 роки 7 міс., 24.01.2005 року Костопільським районним судом  за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69, 70 ч. 4 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 7 місяців; 14.07.2008 року Костопільським районним судом  за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання  у виді штрафу в розмірі 510 грн, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2  ст. 186  КК України, –

                                                              В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1, будучи раніше судимим за вчинення майнових злочинів, на шлях виправлення не став і знову вчинив майновий злочин. Так, близько обідньої пори 25 серпня 2008 року, перебуваючи  в будинку № 80 по вул. Хмизопільська в м. Костопіль, що належить гр. ОСОБА_2, погрожуючи останньому застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, відкрито викрав золоту обручку, вагою 3 грами по ціні 200 грн. за 1 грам, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 600 грн.

    Діючи повторно, ОСОБА_1 в першій декаді вересня 2008 року близько обідньої пори, перебуваючи в будинку № 80 по вул. Хмизопільська в м. Костопіль, що належить гр. ОСОБА_2, погрожуючи останньому застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, а саме за допомогою дерев’яної дошки ДСП, відкрито викрав грошові кошти в сумі 440 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 440 грн.

    В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, підтвердив показання, дані ним на досудовому слідстві. Ствердив факт відкритого викрадення в серпні та вересні 2008 року золотої обручки та грошових коштів в сумі 440 грн.  у самотньо проживаючого гр. ОСОБА_2 в його помешканні, при цьому погрожуючи потерпілому застосуванням насильства.

Підсудний щиро розкаюється у вчиненому.

Потерпілий в судове засідання не з’явився. Згідно свідоцтва про смерть скрії 1-ГЮ № 070939 від 11.02.2009 року  ОСОБА_2 помер 11.02.2009 року.

    Крім визнання вини самим підсудним, його вина стверджується зібраними по справі доказами.

    Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчиненні вказаних злочинів, а також те, що заперечень від учасників судового розгляду щодо доцільності дослідження інших обставин справи, їх скоєння не надходило, і вони ніким не оспорюються, суд вважає, що відповідно до ст. 299 КПК України дослідження доказів у більшому об”ємі по даній справі є недоцільним.

    Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчиненого повторно, повністю доведена.

    Дії  ОСОБА_1 вірно кваліфікувано за ч. 2 ст. 186  КК України.

    При призначенні покарання суд враховує  ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та  обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання.

    Пом”якшуючими покарання обставинами є щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного не встановлено.

По місцю проживанння підсудний ОСОБА_1 характеризується негативно.

    У відповідності до ст. 75 КК України суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та інші обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

    Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 299 ч. 3, 323, 324, 330 КПК України суд –

                                                        З А С У Д И В  :        

    ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2  ст. 186  КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

    На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

На підставі п.п. 3, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов”язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_1 у виді взяття під варту - змінити на підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили та звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно з залу судового засідання.

Речовий доказ по справі дерев’яна дошка ДСП, яка знаходиться на зберіганні в кімнаті зберіганння речових доказів Костопільського РВ УМВС України в Рівненській області - знищити після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд протягом п’ятнадцяти  діб з  дня його проголошення.

СУДДЯ (підпис)

З оригіналом згідно:                     ОСОБА_3

Суддя