Справа № 1-19

                                                                                                                                           2010 р.                                                    

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року     Костопільський районний суд Рівненської області

в особі:   головуючого-судді     Піскунов В.М.

                 при секретарі             Яцук О.П.

                  з участю прокурора   Богельської О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, військовозобов’язаного, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, –

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого головою СФГ „Берізка”, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, військовозобов’язаного, у відповідності до ст. 89 КК України визнаний таким, що немає судимості, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, –

                                                              В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що за попередньою змовою між собою 8 вересня 2009 року о 23 год., з метою таємного викрадення чужого майна, проникли на огороджувану територію СВК „Україна”, а саме на територію тракторної бригади СВК „Україна”, що знаходиться в с. М.Стидин Костопільського району, де перебуваючи на місці, з корисних спонукань, таємно викрали передню вісь з ступицями та тягово-зцепний пристрій причіпа ПСЕ-12.5, вартістю 230 грн., чим спричинили СВК „Україна” матеріальну шкоду на вказану суму.

    В судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2О винними себе визнали частково, підтвердили факт таємного викрадення 8 вересня 2009 року вісі з ступицями та тягово-зцепного пристрою причіпа ПСЕ-12.5 з СВК „Україна”, що знаходиться в с. М.Стидин Костопільського району. Заперечили факт проникнення на територію СВК „Україна”, пояснивши, що територія чітко не визначена, є не огородженою, тому проникнення не було. Викрадене майно було вільнодоступним, так як знаходилося на території колишньої тракторної бригади, яка за цим призначенням вже не використовується.

Підсудні щиро розкаюються у вчиненому.

Крім визнання вини підсудними, їхня вина повністю стверджується зібраними по справі доказами.

    Зокрема, представник потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив встановлені судом обставини справи щодо викрадення 8 вересня 2009 року вісі з ступицями та тягово-зцепним пристроєм причіпа ПСЕ-12.5 з СВК „Україна” підсудними. Вказав, що дійсно територія СВК „Україна” є неогородженою, оскільки вона чітко не визначена. Сторожа для охорони території немає. Викрадене майно повернуто. Претензій до підсудних немає.

Показаннями свідків: ДІМ Костопільського РВ УМВС ОСОБА_4, голови сільської ради ОСОБА_5, землеупорядника ОСОБА_6, бухгалтера ОСОБА_7 підтверджується те, що дійсно СВК „Україна” виділена територія, площею 3 га, але межі її не визначені, територія колишньої тракторної бригади не огороджена, не охороняється.

Дії підсудних органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України.

Кваліфікація дій підсудних, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена з проникненням до сховища за ч.3 ст.185 КК України під час судового слідства не знайшла свого підтвердження. З показань підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 встановлено, що територія СВК „Україна” немає чітко визначених меж, є неогородженою, не охороняється, тому проникнення підсудних на територію СВК „Україна” не мало місця.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності"  № 10 від 06.11.2009 року п ід проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також та, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад, город, ставок, поле тощо).     Оцінюючи зібрані по справі докази в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудних слід  кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, виходячи з вищенаведених підстав.

Крім того, факт вчинення підсудними злочину, передбаченого  ч. 2 ст. 185 КК України стверджується матеріалами справи, зокрема: повідомленням ОСОБА_3 про вчинення крадіжки на території СВК „України” (а.с. 3 ); протоколом огляду місця події від 09.09.2009 року, в ході якого  оглянуто тракторний причіп ПСЕ-12,5 на території тракторної бригади СВК „Україна” (а.с. 4); протоколом огляду місця події від 12.09.2009 року, в ході якого проведено огляд господарства ОСОБА_2 в с. М.Стидин Костопільського району, де було виявлено викрадене майно (а.с.9-10); довідкою про вартість викраденого (а.с. 12); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 29.09.2009 року, в ході якого ОСОБА_1 показав де та яким чином вчиняв крадіжку разом зі ОСОБА_2 (а.с. 29-30); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 29.09.2009 року, в ході якого ОСОБА_2 показав де та яким чином вчиняв крадіжку разом з ОСОБА_1 (а.с. 45), речовими докзами по справі (а.с. 47).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та  обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання.

    Пом”якшуючими покарання обставинами підсудного ОСОБА_1 є щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину, повернення викраденого майна.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного не встановлено.

По місцю проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно.

    Пом”якшуючими покарання обставинами підсудного ОСОБА_2 є щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину, повернення викраденого майна.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного не встановлено.

По місцю проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно.

Цивільного позову по справі не заявлено.

У відповідності до ст.75 КК України суд, враховуючи тяжкість злочину, особи винних, їх щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину та інші обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання, прийнявши рішення про їх  звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

            На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324, 299 КПК України,  суд –

З А С У Д И В  :

    ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185  КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці.

    На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

На підставі п.п. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов”язки не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 – підписку про невиїзд – залишити без змін до набрання вироком законної сили.

    ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185  КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці.

    На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

На підставі п.п. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов”язки не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 – підписку про невиїзд – залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази по справі  - вісь зі ступицями та тягово-зцепний пристрій причіпа ПСЕ-12.5, які знаходяться на зберіганні у представника потерпілого ОСОБА_3 (а.с.47) – залишити останньому – після набрання вироком законної сили.      

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області протягом п”ятнадцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд.

СУДДЯ (підпис)

З оригіналом згідно:                         ОСОБА_8

Суддя