Справа №766/9099/19

н/п 2-з/766/129/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Ус О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» про визнання недійсним договору купівлі-продаж вимог кредитним та іпотечними договорами,-

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 16.04.2019 р. права вимоги до неї за кредитним договором 08.3/63/06-НВвід 03.08.2006 р., іпотечним договором 13/63/101/06-НВ від 03.08.2006 р., іпотечним договором F 13/63/105/06-НВ від 03.08.2006р., кредитним договором 2102/0108/98-019 від 29.01.2008 р. та іпотечним договором від цієї ж дати на магазин промислових товарів. Договір від 16.04.2019 р. укладений між відповідачами ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Універсальна факторингова компанія». Вважає, що право вимоги може бути передане лише за договором факторингу, а укладений договір є цессією. Вважає, що за ст. 227 ЦПК України правочин юридичної особи, вчинений без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Провадження у справі відкрито 13 травня 2019 року, призначено судове засідання на 15.08.2019 р.

14 травня 2019 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову у вищевказаній справі шляхом накладення арешту на іпотечне майно. Заява мотивована отриманням позивачем від ТОВ «Універсальна факторингова компанія» вимоги про дострокове повернення кредиту. Оскільки кредити вона отримувала у доларах США, а діє мораторій на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки, як забезпечення зобовFязань громадян за споживчими кредитами, вона має побоювання щодо неможливості виконання рішення суду в подальшому, внаслідок чого просить накласти арешт на іпотечне майно.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обовFязковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За правилами частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Указаний спосіб забезпечення позову у першу чергу застосовується для забезпечення вимог майнового характеру.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні бути реалізовані лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Інструмент забезпечення позову насамперед призначений бути заходом проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Подання до суду позову свідчить про те, що між позивачем та відповідачами існує спір щодо відступлення права вимоги за кредитними та іпотечними договорами від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Універсальна факторингова компанія» щодо зобовFязань позивача ОСОБА_1 за кредитними договорами, що забезпечені договорами іпотеки.

Тобто, позивачем заявлені вимоги немайнового характеру.

Посилання позивача про можливість недобросовісних дій відповідачів з огляду на вимогу про повернення кредиту та розFяснення можливості звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитними договорами є лише припущеннями. Доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на виконання рішення суду у випадку задоволення позову не є обґрунтованими, оскільки предметом позовних вимог не є стягнення кредитної заборгованості тощо.

Позивач оспорює дійсність договору про відступлення права вимоги, а будь-яких вимог щодо іпотечного майна позивачем не заявлялося, тобто відсутній зв'язок між арештом такого майна і предметом позовної вимоги.

Таким чином, вид забезпечення позову, обраний позивачем, не відповідає заявленим позовним вимогам, оскільки його застосування чи не застосування не впливає на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У спірному випадку вирішується лише питання про недійсність правочину, яким є договір про відступлення права вимоги.

Отже, позивачем не надано будь-яких доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала в повному обсязі виготовлена та підписана суддею 15 травня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 258, 259, 260, 261, 352, 354, 355, п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» про визнання недійсним договору купівлі-продаж вимог кредитним та іпотечними договорами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.