Номер провадження 2/754/3421/19

Справа №754/15406/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03 травня 2019 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Козловець К.П.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю відповідача ОСОБА_2

за участю представника позивача – адвоката Кобенко О.Ю.

за участю представника відповідача – адвоката Орещенко Л.А.

за участю представника третьої особи – Терещенко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім’ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.10.1993 між позивачем та відповідачем Відділом РАЦС Деснянського РУЮ м.Києва було зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис №1542. Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей: неповнолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повнолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 15.01.2015 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Неповнолітня донька ОСОБА_7 залишилася проживати з матір'ю. Після розлучення, у позивача з відповідачкою ОСОБА_2 почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні молодшої доньки. Почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони ОСОБА_2 стосовно неможливості позивачем нормального спілкування із його донькою. Оскільки відповідачка не дає можливості бачитись з дитиною та чинить перешкоди, позивач був змушений в червні 2018 року подати заяву до Служби у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві з метою встановити графік побачень з дитиною. 24.09.2018 Служба у справах дітей Деснянської РДА у м. Києві надала відповідь позивачу про неможливість вирішити питання становлення графіку побачень з дитиною, оскільки мати дитини не з'явилася на засідання комісії. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 забороняє позивачу спілкуватись з дитиною, зовсім не зважає на бажання та потреби дитини у спілкуванні з батьком. Відповідачка не іде на діалог, перешкоджає позивачу в зустрічі з дитиною, створює такі обставини через які позивач не може нормально зустрічатися з донькою. На даний час єдине місце, де позивач може побачити та поспілкуватися з дитиною - це школа. Позивач кожного тижня, коли дозволяє робочий графік, приходить на перервах між уроками та спілкуюся з донькою, що можуть підтвердити її однокласники та класний керівник. Але на превеликий жаль донька часто відсутня в школі, тому ці зустрічі відбуваються дуже рідко в середньому один раз на місяць. Під час шкільних канікул, позивач взагалі позбавлений можливості спілкуватись зі своєю дитиною, не говорячи про спільний відпочинок та оздоровлення дитини. У зв’язку з викладеним вище позивач просить суд встановити порядок спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_7.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 05.11.2018 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

10.12.2018 до суду надійшов відзив від відповідачки ОСОБА_2 відповідно до якого зазначино, що викладені в позові обставини позивачем є перекрученими та такими що не відповідають дійсним обставинам справи. З часу розірвання шлюбу ОСОБА_1 не тільки не сплачував аліменти на дитину, однак і фактично шантажував відповідача тим, що для виїзду за кордон дитини необхідна нотаріально посвідчена згода батька. В цей час позивачу відомо, що старша дочка ОСОБА_9 вийшла заміж та проживає в Туреччині. Дівчата мають дуже тісний зв'язок, спілкуються між собою. Однак, в березні 2018 року позивач відмовився надавати нотаріально посвідчений дозвіл на виїзд дитини за кордон. Починаючи з розлучення позивач не займався питанням утримання дочки, що і спонукало відповідача звернутися до суду з питанням видачі судового наказу про стягнення аліментів. Не дивлячись на такі обставини, відповідач ніколи не заперечувала проти спілкування дітей з батьком. Однак поведінка самого позивача ОСОБА_1 відштовхує дітей від нього, тим що його спілкування більш ґрунтується на нав’язуванні дітям цих відносин з батьком, як обов’язку та не ґрунтується на любові. Відповідач не буду змушувати дитину робити те чого вона не бажає. Крім того, відповідач вважає, що змушування дитини проти її волі спілкуватися з батьком, порушує права дитини та свободу, також в подальшому негативно впливає на її психологічний та розумовий розвиток. З приводу відносин дитини з батьком, відповідачка була змушена звертатися за професійною допомого дитячого психолога. На час проведення психоконсультаційного дослідження було виявлено в дитини страх перед батьком та небажання спілкуватися з ним. Враховуючи таке відношення дитини до батька вважаю, що той порядок участі ОСОБА_1 в вихованні та спілкуванні з дитиною якій позивач вказав в заяві є недопустимим. У зв’язку з викладеним вище відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

01.02.2019 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких позивач зазначив, що неодноразово, разом з ОСОБА_7, коли вона хворіла на ацетономію, позивач находився у лікарні з моменту прибуття і до виписки. Не залишав без уваги і старшу доньку: водив до дитячого садочку, допомагав в навчанні в школі, а після закінчення з вибором та вступом до коледжу, оплачував навчання. З метою лікування та оздоровлення дітей неодноразово особисто возив їх до санаторію «Миргород», де займався їхнім лікуванням в той час коли ОСОБА_2 самостійно відпочивала за кордоном не бажаючи бути разом з сім'єю. Позивач постійно цікавиться успіхами доньки. 3 приводу довідки, яка видана працівником ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» ОСОБА_10, щодо психологічного стану доньки, позивача категорично заперечує. 31.10.2018 позивачем було подано скаргу начальнику зазначеного центру, в даній скарзі позивач категорично заперечував проти викладених обставин в протоколі, щодо психологічного стану доньки. Позивач вважає, що психологічне дослідження необ'єктивне.

09.04.2019 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом. Відповідно до позовних вимог, позивач просить суд задовольнити наступну редакцію: - зобов’язати ОСОБА_2 не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_7; - визнати наступні способи участі батька у вихованні з дочкою: особисті побачення з донькою три рази на тиждень без супроводу матері або інших осіб, вівторок та четвер з 18:00год до 21:00год, у неділю з 11:00год до 18:00год за місцям проживання батька, навчання дитини або в громадських місцях; спільний відпочинок з дитиною два рази на рік по 16 календарних днів без супроводу матері або інших осіб; необмежене спілкування з донькою, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв’язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою; в день побачення з донькою, батько має права забирати доньку з дому/школи особисто; в разі зміни донькою місця проживання, перебування, навчання, номеру телефону або інших обставин, відповідачка зобов’язана повідомити позивача про зміну таких обставин, зазначивши нові дані, не пізніше наступного дня після дня, в якому відбулись такі зміни; стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача Кобенко О.Ю. в судових засіданнях підтримали позовні вимоги, які зазначені в заяві про уточнення, та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача Орещенко Л.А. в судових засідання заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обґрунтування зазначені у відзиві, просили взяти до уваги, що графік запропонований позивачем порушує права дитини, оскільки дочка на даний час не бажає зустрічатися з батько примусово.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім’ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Терещенко О.О. в судовому засідання заперечувала проти заявлених вимог. Підтримала висновок № 102/03/37-1550 від 25.02.2019, виданий Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією відділ опіки та піклування Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до якого, вважають не доцільно встановлювати будь-який конкретний графік спілкування батька, ОСОБА_1, з малолітньою донькою, ОСОБА_7 та рекомендувати зустрічі, виключно, за домовленістю та бажанням дитини. Також, пояснювала, що під час бесіди з дитиною встановлено, що вона дійсно не бажає бачити батька, відпочивати спільно лише з батьком побоюється. Просила членів комісії не встановлювати графік та не примушувати її бачитися з батьком.

В судому засіданні 25.03.2019 був заслуханий свідок - ОСОБА_7 ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_7 ОСОБА_11 надала свідчення, що вона є старшою донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та рідною сестрою ОСОБА_7. Свідок зазначила, що молодша сестра відвідує психолога, так як, досі не може пробачити батька за те, що він покинув сім’ю. Також, ОСОБА_7 ОСОБА_11 підтвердила, що у молодшої сестри ОСОБА_7 дійсно не має бажання спілкуватися з батьком, відпочивати разом з ним молодша сестра не бажає. Ілона просить постійно, щоб її не примушували спілкуватися з батьком, надали їй час самостійно вирішити спілкуватися чи ні з батьком, оскільки на даний час вона не готова з ним бачитися.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи, заслухавши свідка, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Судом встановлені та підтвердженні матеріалами справи наступні факти та їм правовідносини.

15.10.1993 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,Відділом РАЦС Деснянського РУЮ міста Києва було зареєстровано шлюб, актовий запис - № 1542.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15.01.2015 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Як встановлено судом, після розірвання шлюбу між сторонами, дочка ОСОБА_7 проживає разом з мамою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Судовим наказом Деснянського районного суду міста Києва від 15.03.2018 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % нового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вважаючи, що відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає позивачу ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою, позивач звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з вищезазначеним позовом.

Службою у справах дітей Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією до суду наданий письмовий висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини № 102/03/37-1550 від 25.02.2019 щодо доцільності встановлення графіку спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньої дитиною, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до якого, враховуючи особисту думку дитини та її інтереси, керуючись статтями 19, 159, 171 СК України, п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини постанови Кабінету Міністрів від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини», Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, вважає не доцільно встановлювати будь-який конкретний графік спілкування батька, ОСОБА_1, з малолітньою донькою, ОСОБА_7, та рекомендувати зустрічі, виключно, за домовленістю та бажанням дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 1 ст. З Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Відповідно до вимог статті 157 вказаного Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Так, згідно із ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)

Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого обєднання сімї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).

Приймаючі рішення у справі, судом враховано, що позивач є фізично та психічно здоровою людиною, працює, що підтверджується довідками з місця роботи, про доходи, в добровільному порядку готовий надавати матеріальну підтримку для дочки, тому відсутні підстави для позбавлення його права на спілкування з дочкою.

Однак, визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дочки, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001року, та приймаючи до уваги протокол психоконсультативного обстеження ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» від 05.07.2018, покази свідка та Висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини від 25.02.2019 №102/03/37-1550, згідно із яких убачається, що особиста думка дитини, саме про те, що у ОСОБА_7 є страх перед батьком та на даний час відсутня бажання спілкуватися з ним.

Обставини, які б давали підстави сумніватись у такому висновку – судом не встановлені. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_7 дев’ять років і вона може висловлювати свою думку, що стосується її особисто, а також питання сім’ї.

Отже, аналізуючи викладене вище, та дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, приділяючи особливу увага до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, суд вважає правильним та справедливим задовольнити позовні вимоги частково, визначивши наступний спосіб участі батька у вихованні дочки: встановити порядок спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 виключно за домовленістю та особистим бажанням дитини ОСОБА_7.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до заявлених вимог у розмірі 352,40грн.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159 Сімейного Кодексу України, статтями 7, 10, 76, 81, 133, 244-245, 259, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім’ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та її вихованні.

Встановити порядок спілкування батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 виключно за домовленістю та особистим бажанням дитини ОСОБА_7.

В інших позовних вимогах - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 352,40грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце проживання за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім’ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження за адресою: м.Київ, проспект Маяковського, 15, ідентифікаційний номер: 37501695.

Повний текст складено та підписано 13.05.2019.

Суддя В.В. Бабко