Копія                                         Справа № 2-131/ 2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

05 лютого 2010 року     Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі:     головуючої судді    – Андрущенко-Луценко С.В.

        при секретарі          – Литвиненко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом   ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства «Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів»,  про стягнення середньої заробітної  плати за час вимушеного прогулу, середньої заробітної плати по день фактичного розрахунку, моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

27.11.2009 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду із позовом до ВАТ «Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів» про стягнення середньої заробітної  плати за час вимушеного прогулу, середньої заробітної плати по день фактичного розрахунку. В послідуючому позов був доповнений вимогою щодо стягнення моральної (немайнової шкоди).  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала. Пояснила, що з 10 червня 2009 року вона працювала у ВАТ «Хорольському молококонсервному комбінаті дитячих продуктів» на посаді директора із загальних питань та була звільнена з даної посади 31.08.2009 року за власним бажанням. Під час розрахунку при звільненні їй в день звільнення не було виплачено всі належні від підприємства суми. Остаточний розрахунок з нею було проведено 01.10.2009 року. Трудова книжка нею була отримана у день звільнення 31.08.2009 року. Як наслідок, просить стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 4900 грн., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто по 01.10.2009 року в сумі 4900 грн.

Під час розгляду справи в суді вона з’ясувала, що з неї були відповідачем безпідставно відраховані профспілкові внески в сумі 73 грн. 14 коп. Надлишково стягнута сума їй була повернута відповідачем 20.01.2010 року. Оскільки грошову суму 73 грн. 14 коп. вона отримала 20.01.2010 року, а з моменту її звільнення минув 141 день, просить суд стягнути з підприємства відповідача на її користь кошти в сумі 10 363 грн.

Неправомірними діями відповідача, які проявилися в непроведенні з нею повного розрахунку в день звільнення їй було завдано значної моральної шкоди, яка проявилася в моральних стражданнях які вона перенесла, в зв’язку з відсутністю коштів на які вона могла б утримувати свою сім’ю, у втраті можливості отримати дохід від підприємницької діяльності. Це все вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Завдану їй підприємством –відповідачем моральну шкоду оцінює в 141 000 грн. Дану суму також просить стягнути з відповідача на її користь.

Крім того просить суд притягнути винних по справі посадових осіб підприємства - відповідача до кримінальної відповідальності.

Представник відповідача ВАТ «Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів» ОСОБА_2 позов не визнав. Пояснив, що позивачка ОСОБА_1 працювала на підприємстві з 10.06.2009 року по 31.08.2009 року на посаді директора із загальних питань. Звільнилася з роботи за власним бажанням. Трудова книжка їй була видана 31.01.2009 року. Розрахункові кошти були перераховані підприємством на зарплатну банківську карточку ВАТ «Райффазен банк Аваль» належну ОСОБА_1 10.09.2009 року. В послідуючому, після звільнення, у вересні місяці позивачка повідомила, що їй не вірно нараховано виплату по лікарняному листу, оскільки не включено до трудового стажу по нарахуванню допомоги по тимчасовій непрацездатності період коли вона працювала приватним підприємцем і сплачувала страхові внески. На підприємстві були відсутні будь-які дані стосовно підприємницької діяльності ОСОБА_1 та про те, що вона сплачувала страхові внески, а тому їй було запропоновано надати відповідну довідку ОДПІ, яка нею була подана лише в середині вересня 2009 року після чого відразу ж було проведено донарахування коштів за лікарняним, які позивачка могла отримати вже 21.09.2009 року. Але на прохання самої позивачки кошти її не були перераховані на зарплатну банківську карточку, а були отримані нею самостійно в касі підприємства 01.10.2009 року. Вважає, що вини підприємства у несвоєчасно проведеному розрахунку з позивачкою ОСОБА_1 немає.

Дійсно із заробітної плати позивачки підприємством було  неправомірно відраховано профспілкові внески, що ним було з’ясовано 19.01.2010 року   під час розгляду справи в суді. Відразу ж після  встановлення такого факту 20.01.2009 року   позивачці ОСОБА_1 була  повернута невірно стягнута сума профспілкових внесків.

Діями підприємства позивачці не було завдано моральної шкоди. В задоволенні позову  ОСОБА_1 просив відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків,  дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення  з таких підстав.

Встановлено, що наказом по ВАТ «Хорольському молококонсервному комбінату дитячих продуктів» від 09.06.2009 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду директора з загальних питань з 10.06.2009 року (а.с.26).

Наказом по ВАТ «Хорольському молококонсервному комбінату дитячих продуктів» № 180-к від 28.08.2009 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням – ст. 38 КЗпП України (а.с. 28).

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинні письмово повідомити працівника  перед виплатою зазначених сум. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

За свідченнями представника ВАТ «Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів» та з долученого до матеріалів справи платіжного доручення вбачається, що заробітна плата підприємством була перерахована на зарплатні банківські картки працівників у ВАТ «Раййфазен банк Аваль» 10.09.2009 року (а.с.63).

Отже, розрахункові кошти були перераховані позивачці ОСОБА_1 з порушенням вимог ст. 116 КЗпП України, а тому на її користь підлягає стягненню заробітна плата по день фактичного розрахунку.

З 31.08.2009 року - день звільнення позивачки з підприємства, по 10.09.2009 року минуло   8 робочих днів .

За довідкою підприємства-відповідача денний заробіток позивачки ОСОБА_1  становить 282 грн. 17 коп. (а.с.60).

8 (робочих) днів Ч 282 грн. 17 коп. (денний заробіток) = 2257 грн. 36 коп.                    ( заробіток, що підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 по день фактичного розрахунку).

На підставі вище викладеного  з ВАТ «Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів»на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути суму 2257 грн. 36 коп. заробітку по день фактичного розрахунку.

Позивачка вважає, що часом фактичного розрахунку підприємства з нею є 01.10.2009 року – день коли вона отримала в касі підприємства недоплачені їй відповідачем кошти по лікарняному листу в зв’язку з втратою працездатності.

Стаття 116 КЗпП України визначає строки, протягом яких власник або уповноважений ним орган повинен провести розрахунок із звільненим з роботи працівником, тобто з працівником трудові відносини з яким припинено. До того ж розрахунок – це не лише виплата заробітної плати.

Судом з’ясовано, що підприємством не вірно було при розрахунку нараховано позивачці допомогу по тимчасовій непрацездатності з наступних підстав. До трудової книжки ОСОБА_1 не було внесено ніяких даних щодо зайняття позивачкою підприємницькою діяльністю.

Отже у підприємства були відсутні будь-які дані стосовно часу коли позивачка працювала приватним підприємцем та чи сплачувала вона в цей час страхові внески.

Відповідну інформацію з цього приводу позивачка подала на підприємство лише 18.09.2009 року. А вже 21.09.2009 року було проведено на підприємстві засідання комісії із соціального страхування (а.с.107) рішенням якої було донараховано до 100% кошти ОСОБА_1 по тимчасовій втраті працездатності.

Зі слів представника підприємства – відповідні кошти ОСОБА_1  були донараховані в цей же день, а отримала вона їх лише 01.10.2010 року в касі підприємства,  оскільки на її ж прохання кошти не перераховувалися на зарплатну карточку. Дане твердження представника відповідача позивачкою не спростовано.

Як наслідок, судом не встановлено вини відповідача в несвоєчасній виплаті позивачці остаточного розрахунку при звільненні, а тому він не може нести відповідальність в порядку ст. 117 КЗпП України за період з 11.09.2009 року до 01.10.2009 року.

Позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з ВАТ «Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів» на її користь  середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 4900 грн. до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Позивачка ОСОБА_1 отримала трудову книжку без затримки в день звільнення, тому вона не мала перешкод для працевлаштування на новому місці роботи.

Позивачкою ОСОБА_1 не надано суду ніяких доказів про те, що запис внесений відповідачем до її трудової книжки в якийсь спосіб завадив її працевлаштуванню.

Отже, положення ст. 235 КЗпП України в частині виплати позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу на  правовідносини, що склалися між сторонами не поширюється.

Під час судового розгляду справи   19.01.2010 року   позивачка повідомила, що з її заробітної плати неправомірно підприємством-відповідачем було стягнуто профспілкові внески, в той час як вона членом профспілки не була. Неправомірно стягнуті з неї кошти  їй були повернуті вже 20.01.2010 року .

Позивачка вважає, що підприємство їй повинно сплатити суму 10 363 грн. за час затримки розрахунку (мається на увазі повернення незаконно стягнутої суми 20.01.2010 року – 73 грн. 14 коп.).

Суд приходить до переконання, що на правовідносини, що склалися між сторонами положення ст. 117 КЗпП України не поширюються, а тому в даній частині позов до задоволення не підлягає.

Серед позовних вимог ОСОБА_1 вимога, щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 237№ КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що несвоєчасним проведенням остаточного розрахунку підприємством з позивачкою їй було завдано моральної (немайнової) шкоди, але  сума морального відшкодування на стягненні якої наполягає позивачка не відповідає фактичним обставинам справи встановленим судом, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Вимога позивачки щодо притягнення посадових осіб ВАТ «Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів» до кримінальної відповідальності по ст. 173 КК України не підпадає під положення ст. 15 ЦПК України, а відтак не підлягає до задоволення та до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 88; 208; 214; 215; 218 ЦПК України; ст.ст. 116; 117; 235; 237№ КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Відкритого акціонерного товариства  «Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів» на користь ОСОБА_1 2257 грн. 36 коп. (дві тисячі двісті п’ятдесят сім гривень тридцять шість копійок) заробітку по день фактичного розрахунку і 650 грн. (шістсот п’ятдесят гривень) моральної (немайнової) шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із Відкритого акціонерного товариства  «Хорольського молококонсервного комбінату дитячих продуктів» на користь держави 51 грн. (п’ятдесят одну гривню) судового збору і 120 грн. (сто двадцять гривень) витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: / підпис /

Рішення законної сили не набрало.

Оригіналу  відповідає:

Суддя Миргородського міськрайонного суду                     С.В.Андрущенко-Луценко