Справа № 4-9/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 лютого 2010  року  Семенівський   районний суд Чернігівської області   у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

прокурора Лугового О. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка  Чернігівської області справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури Семенівського району Чернігівської області від 14 грудня 2009 року про відмову у порушенні кримінальної справи щодо діянь працівників Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 подав до Семенівського районного суду Чернігівської області скаргу на постанову слідчого прокуратури Семенівського району Чернігівської області від 14 грудня 2009 року про відмову у порушенні кримінальної справи щодо діянь працівників Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області, в якій просив вказану постанову слідчого скасувати та повернути матеріали перевірки для додаткової перевірки прокурору Семенівського району Чернігівської області. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 у скарзі зазначив про те, що 20 січня 2010 року ним до прокуратури Семенівського району Чернігівської області була подана скарга на постанову слідчого прокуратури Семенівського району від 14 грудня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом неправомірних дій посадових осіб Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області. Вказане рішення було прийняте слідчим прокуратури після додаткової перевірки, яка проводилась за постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2009 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеної прокурором Семенівського району Шкільнюком О. М. 17 липня 2009 року. Приводом для проведення перевірок послужили рапорти начальника Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_2, які останній подав начальнику УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_3 01 червня 2009 року та 05 червня 2009 року. В своїх рапортах ОСОБА_2 вказував на те, що ОСОБА_1, як його заступник - начальник слідчого відділення райвідділу, допустив порушення службової дисципліни, здав інтереси міліції. Було проведено службове розслідування, висновки якого направлені прокурору Семенівського району для прийняття рішення в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України. 01 лютого 2010 року скаржник отримав відповідь прокурора Семенівського району Чернігівської області про те, що рішення слідчим прокуратури прийняте законно та ґрунтується на зібраних в ході перевірки матеріалах. Підстав для його скасування не вбачається. З такою позицією прокурора району скаржник не згоден через те, що вважає, що рішення слідчого прокуратури є незаконним, передчасним. Перевірка проводилась не об'єктивно, однобічно. Ряд фактів, які встановлені перевіркою, залишені поза увагою слідчого, по них взагалі не проводилась перевірка, не надавалась правова оцінка і відповідно не приймались рішення. По тих фактах, які оцінені та прийнято рішення не вказана норма Закону, яка застосовувалась, а рішення частково прийнято невірно. Так, в ході додаткової перевірки не враховані та не перевірені дані викладені в поясненні колишнього слідчого прокуратури Семенівського району ОСОБА_4, які свідчать про вчинення працівниками міліції ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 різного роду правопорушень, в тому числі і злочинів. Слідчим прокуратури Семенівського району Чернігівської області не надано оцінку діям начальника Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області підполковника міліції ОСОБА_2, який в своєму рапорті від 01 червня 2009 року зазначив, що скаржник та слідчий, який проводив розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_9, самостійно, не попередивши ОСОБА_2, направили матеріали справи до прокуратури району для організації перевірки. В цьому випадку ОСОБА_2 вбачає те, що скаржник начебто здає інтереси міліції та перешкоджає службовій діяльності райвідділу. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно. За показаннями ОСОБА_9 про зловживання з боку співробітників міліції необхідно було провести всебічну, об'єктивну перевірку, що входить до компетенції органів прокуратури України. Тобто, така вимога ОСОБА_2 виходить за межі його компетенції і вказує на те, що він неправомірно втручається у діяльність іншої посадової особи - слідчого, з метою перешкодити виконувати свої повноваження. Відповідно до вимог п. б ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 05 жовтня 1995 року посадова особа не має право неправомірно втручатись, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноваження і за це передбачена відповідальність. Дії ОСОБА_2 залишились без реагування. Не проводилась перевірка та не надавалась правова оцінка факту отримання співробітником міліції ОСОБА_5 коштів в сумі 2000 гривень за прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по факту крадіжки електродвигунів. Факт отримання коштів підтверджується поясненнями громадян ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, також даними, які містяться в матеріалах про фальсифікацію з боку ОСОБА_5. Відсутня перевірка та правова оцінка фактам, викладеним в поясненнях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що начебто скаржником в 2007 році під час обшуку в м. Конотопі Сумської області були виявлені набої та наркотичний засіб, які не були ним внесені до протоколу обшуку. В подальшому 14 травня 2009 року вказані набої були вилучені у громадянина ОСОБА_14. Абсурдність таких обвинувачень у скаржника не викликає сумніву. Однак, у скаржника виникає інше питання, зокрема, яким чином ОСОБА_5 міг роздивитись вилучені, а відповідно упаковані та опечатані під час вилучення набої, щоб помітити відсутність номеру на одному з них. Можливі два варіанти: або співробітники, які вилучали та не упаковували набої, або ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідомо наговорюють на скаржника. В першому випадку в діях працівників скаржник вбачає ознаки фальсифікацій, що підтверджується поясненнями одного з понятих при вилученні у ОСОБА_15., де він стверджує, що набої знаходились в чорній коробочці, але не упаковувались та не опечатувались. І підпис на бірці до упаковки не його. Інший понятий ОСОБА_16 також стверджував, що до райвідділу його не запрошували, а після вилучення він пішов додому, де через декілька днів підписував пояснення. В іншому випадку, на думку скаржника, створюється можливість у працівників карного розшуку маніпулювання вилученими набоями, заміни їх для тільки їм відомих цілей, в тому числі для того, щоб очорнити скаржника. Крім того, в такому випадку через неналежне виконання своїх обов'язків працівниками міліції, нівелюється сам факт виявлення та вилучення боєприпасів, оскільки зникає можливість об'єктивно встановити істину. Дані обставини під час перевірки не перевірялись, правова оцінка не надавалась. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 6, ч. 2 ст. 99 Кримінально-процесуального кодексу України, якщо в результаті дослідчої перевірки не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку, прокурор зобов'язаний направити відповідні матеріали органу, уповноваженому розглядати дані матеріали. Тобто, якщо в ході перевірки встановлені дані про наявність адміністративного чи дисциплінарного проступку, ці дані повинні бути перевірені та відповідно оцінені. Пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_5 містять велику кількість надуманих даних про те, що скаржник начебто порушує службову дисципліну, створює конфліктні ситуації в райвідділі, здійснює хуліганство. Зокрема, такі дані містяться в рапорті ОСОБА_2, поясненнях ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_6, тобто тих посадових осіб, в обов'язки яких входить підтримання службової дисципліни в райвідділі. Однак, будь-які фактичні данні, докази на підтвердження надуманих суджень цих посадовців про те, що він порушує службову дисципліну в матеріалах відсутні. Такі данні можуть бути встановлені висновками службових розслідувань, наказами та іншими заходами дисциплінарного впливу. Відсутність вказаних даних свідчить про голослівність, не об'єктивність вказаних посадовців, однак слідчий прокуратури робить абстрактні, необґрунтованої висновки про наявність в діях ОСОБА_1 порушень службової дисципліни. З прийнятого рішення скаржнику не зрозуміло в чому ж саме полягає порушення службової дисципліни, негативний вплив на роботу райвідділу з його боку. Відсутність будь-яких порушень службової дисципліни з боку скаржника, на його думку, доводять висновки службового розслідування, проведеного співробітниками ГСУ МВС України та наказ Міністра внутрішніх справ України № 492 від 25 листопада 2009 року. Згідно наказу і висновку службового розслідування від 20 листопада 2009 року будь-які факти порушення з його боку службової дисципліни не підтвердились, але були виявлені факти фальсифікацій матеріалів дослідчих перевірок та укриття злочинів працівниками Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області. Наказ та висновок службового розслідування був наданий прокурору району, однак будь-яке реагування з його боку на вказані данні відсутнє, що свідчить про необ'єктивність, однобічність дій співробітників прокуратури Семенівського району. Вищенаведене свідчить про те, що перевірка проведена не об'єктивно, не повно, однобічно, прийняте рішення незаконне і потребує скасуванню та направленню матеріалів на додаткову перевірку, під час якої, як вважає скаржник, необхідно з'ясувати всі питання, викладені ним у скарзі, та надати їм належну правову оцінку.

    У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з’явився, був повідомлений про час і місце судового засідання, подав до суду письмову заяву про розгляд скарги за його відсутності.

Прокурор Луговий О. Є. у судовому засіданні висловив думку про законність постанови слідчого прокуратури Семенівського району Чернігівської області.

    Суд, вивчивши матеріали, на підставі яких відмовлено у порушенні кримінальної справи, вислухавши прокурора, вважає за необхідне залишити скаргу без задоволення за наступних обставин.

    У справі встановлено, що слідчим прокуратури Семенівського району Чернігівської області оскаржувана постанова винесена 14 грудня 2009 року (аркуш матеріалу про відмову у порушенні кримінальної справи (далі – а.м.) 90). З цією постановою скаржник ознайомився 20 грудня 2009 року, про що свідчать дані скарги ОСОБА_1 до прокурора Семенівського району Чернігівської області (а.м. 100), проте розглядувану скаргу до суду скаржник подав лише 04 лютого 2010 року (а. с. 1), при цьому жодних поважних причин такого тривалого звернення до суду у період з 20 грудня 2009 року по 04 лютого 2010 року скаржник у даній скарзі не навів, клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду не подав.

    За змістом ст. 991 Кримінально-процесуального кодексу України скаргу на постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи може бути подано до суду особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів.

    Таким чином суд убачає за необхідне залишити скаргу без задоволення через пропущення скаржником без поважних причин строку звернення до суду.

    Крім цього, суд вважає за потрібне зазначити, що оскаржувана постанова слідчого є законною через те, що слідчий при її винесенні дійшов до правильного висновку про відсутність достатніх даних, які вказували б на наявність ознак злочинів у діяннях працівників правоохоронних органів Семенівського району Чернігівської області, тобто підстав для порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України, ст. 11 Кримінального кодексу України).

    На підставі викладеного, керуючись ст. 2362 Кримінально-процесуального кодексу України,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

    Постанова може бути оскаржена протягом семи діб до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляції.

Суддя:                                                О.І. Гнип