ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  11/289

15.06.07

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»

до	Відкритого акціонерного товариства  «Укртранснафта»

про	визнання договору чинним та визнання права власності.

Суддя Євсіков О.О.

Представники

від позивача:                 Білявський Я.М. (предст. за дов.);

від відповідача:     Лилик О.П. (предст. за дов.);

          В судовому засіданні 15.06.2007 оголошено повний текст рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовними вимогами про визнання чинним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 13.07.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 12530, укладений між ВАТ «Укртранснафта»як продавцем та ТОВ «Добробут»як покупцем та визнати за позивачем право власності на незавершений будівництвом лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який розташований на земельній ділянці загальною площею 9454 кв. м. за адресою: Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13.

Підставою для звернення позивача до суду послугувало те, що відповідач має намір припинити дію договору купівлі-продажу та повернути у свою власність майно, оскільки вважає договір таким, що укладено з порушенням законодавства України, а також через те, що позивачем не виконуються взяті на себе зобов'язання, позивач вважає, що такі дії Відповідача свідчать про безпідставне оспорювання ним чинності договору купівлі-продажу та невизнання права власності позивача на продане майно, а тому право власності позивача потребує судового захисту

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що продаж майна було здійснено відповідачем на виконання рішення загальних зборів учасників спільної діяльності від 05.06.2006 і на підставі виданої учасниками спільної діяльності довіреності, а вимоги п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 29.04.2006 року № 605 не порушені, оскільки вказана правова норма розповсюджується лише на об'єкти соціально-культурного призначення, які є власністю виключно ВАТ «Укртранснафта». Проте майно, що було предметом купівлі-продажу, не є власністю виключно ВАТ «Укртранснафта», а є спільною власністю учасників спільної діяльності.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він не перешкоджав позивачеві у набутті і реалізації права власності на придбане майно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.06.2004 між ВАТ «Укртранснафта»та Профспілковою організацією філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»ВАТ «Укртранснафта», Об'єднаною профспілковою організацією «Магістральні нафтопроводи «Дружба»ВАТ «Укртранснафта», профспілковою організацією апарату управління ВАТ «Укртранснафта», Профспілковим підприємством «Ялтапрофкурорт»було укладено договір про спільну інвестиційну діяльність з будівництва (реконструкції) і експлуатації оздоровчого комплексу в м. Ялта.

Пунктом 5.1. договору про спільну інвестиційну діяльність з будівництва (реконструкції) і експлуатації оздоровчого комплексу в м. Ялта було встановлено, що майно, включаючи грошові кошти, що передаються учасниками на баланс спільної власності, а також створене, отримане чи придбане в процесі спільної інвестиційної діяльності, є спільним майном учасників, яке є їх спільною частковою власністю.

Судом встановлено, що на незавершений будівництвом лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який розташований на земельній ділянці загальною площею 9454 кв.м. за адресою: Автономна Республіка Крим, м, Ялта, вул. Червоноармійська, 13, поширювався правовий режим спільної часткової власності всіх учасників спільної інвестиційної діяльності.

Рішенням загальних зборів учасників спільної інвестиційної діяльності з будівництва (реконструкції) і експлуатації оздоровчого комплексу в м. Ялта від 05.06.2006 було прийняті наступні рішення: 1) погодитись з пропозицією представника ВАТ «Укртранснафта»щодо доцільності продажу незавершеного будівництва (реконструкції) оздоровчо-лікувального комплексу в м. Ялта, відповідно до попереднього договору від 28.04.06, укладеного ВАТ «Укртранснафта»з ТОВ «Добробут»; 2) погодитись видати довіреність ВАТ «Укртранснафта»на здійснення правочинних дій з продажу незавершеного будівництва (реконструкції) оздоровчо-лікувального комплексу в м. Ялта.

07.06.2006 всіма учасниками спільної інвестиційної діяльності, в тому числі
Профспілковим   підприємством    «Ялтапрофкурорт»,    була   видана   довіреність   ВАТ
«Укратранснафта»на здійснення правочинних дій з продажу незавершеного будівництва
(реконструкції) оздоровчо-лікувального комплексу в м. Ялта.

13.07.06 між ВАТ «Укртранснафта»як продавцем та ТОВ «Добробут» як покупцем було укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 12530. Предметом цього договору є незавершений будівництвом лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який розташований на земельній ділянці загальною площею 9454 кв.м. за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13.

З п. 1.3 договору купівлі-продажу слідує, що право власності на майно переходить до покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

31.01.2007 договір купівлі-продажу було зареєстровано в БТІ, тобто з 31 січня
2007 року у позивача виникло право власності на придбане майно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що 31.01.2007 ТОВ «Добробут»правомірно набуло права власності на незавершений будівництвом лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який розташований на земельній ділянці загальною площею 9454 кв.м. за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13.

Доводи відповідача про те, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу між ВАТ «Укртранснафта»та ТОВ «Добробут»було порушено переважне право інших учасників спільної діяльності на придбання незавершеного будівництва передбачене ст. 362 ЦК України, судом не приймаються до уваги, оскільки зазначена норма цивільного законодавства не може бути застосована при регулюванні даних відносин між учасниками спільної діяльності, тому що всі учасники спільної інвестиційної діяльності попередньо погодили продаж об'єкту незавершеного будівництва ТОВ «Добробут». Для цього всіма учасниками було вирішено передати у власність ВАТ «Укртранснафта»об'єкт незавершеного будівництва, а також видана довіреність на здійснення правочинних дій з його продажу.

Тому суд не вбачає порушення переважного права інших учасників спільної діяльності, на придбання незавершеного будівництва при його продажу ТОВ «Добробут»,

Разом з тим, відповідно до пп. «1»п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 29.04.2006 № 605 на Міністерство палива та енергетики разом з Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Фондом державного майна та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»покладено обов'язок провести до 01 липня 2006 року організаційну роботу з продажу на відкритих аукціонах об'єктів соціально-культурного призначення, які є власністю Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», її дочірніх компаній та підприємств і господарських товариств, контрольні пакети акцій яких передані до статутного фонду Компанії.

Проте судом не можуть братися до уваги посилання відповідача на ту обставину, що при укладанні оспорюваного договору не було враховано вимог п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 29.04.2006 року № 605 щодо продажу такого майна на відкритих аукціонах, оскільки вказана правова норма розповсюджується лише на об'єкти соціально-культурного призначення, які є власністю виключно ВАТ «Укртранснафта». Проте майно, що було предметом купівлі-продажу, не є власністю виключно ВАТ «Укртранснафта», а є спільною власністю учасників спільної діяльності. Укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу, ВАТ «Укртранснафта»діяло за дорученням учасників спільної діяльності, а тому договір купівлі-продажу укладено з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України.

Доводи відповідача про те, що позивач прострочив оплату по договору і внаслідок цього відповідач має право відмовитися від виконання взятих на себе зобов'язань по договору, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки 31.05.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін та/або доповнень до договору купівлі-продажу, на підставі якого сторонами було внесено зміни до п.2.2 договору, а саме змінено строк сплати позивачем відповідачу грошових коштів за майно на 12.06.2007.

Таким чином судом встановлено, що дії відповідача свідчать про безпідставне оспорення ним чинності договору купівлі-продажу та непідтвердження права власності Позивача на продане майно, а тому право власності позивача потребує судового захисту.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не спростував під ставності позовних вимог.

При цьому суд відзначає, що згідно зі ст. 16 ЦК України, ст.  20 Господарського кодексу України способом захисту права, в т. ч. в судовому порядку, може бути визнання права, інші способи, передбачені законом.

З урахуванням наведеного позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати чинним договір купівлі-продажу незавершеного будівництва від 13.07.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 12530, укладений між відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта»  як   продавцем   та   Товариством   з   обмеженою   відповідальністю «Добробут»як покупцем.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут»(ідентифікаційний код 30122800, 98655, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, Севастопольське шосе, 1) право власності на незавершений будівництвом лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який розташований на земельній ділянці загальною площею 9454 кв.м. за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Червоноармійська, 13.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  «Укртранснафта»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»державне мито в сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

Суддя

О.О. Євсіков