ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2007р. | м.Київ | № 11/238-А |
За позовом Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС”
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Дупляк С.А.
Представники сторін:
Від позивача: Шевчук Н.В. (предст. за дов.);
Від відповідача: Семеннікова Г.І. (предст. за дов.);
Котвицька Т.В. (предст. за дов.).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.06.2007 о 15 год. 18 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.06.2007 на 17 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Закрите акціонерне товариство „Страхова Група „ТАС” (далі - ЗАТ „СГ „ТАС”, позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомир (далі - ДПІ у м. Житомир, відповідач) №000021\22\0 від 07.11.2006 р., №000021\22\1 від 04.12.2006 р., №000021\22\2 від 28.12.2006 р., №000021\22\3 від 15.03.2007 р.
Позовні вимоги мотивовані відсутністю порушень:
- пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Житомирською філією ЗАТ СГ”ТАС”, оскільки операції з перестрахування проводились саме страховиком - ЗАТ „СГ „ТАС” як юридичною особою, перерахування коштів філією здійснювалось позивачеві згідно його розпоряджень. Зменшення валового доходу Житомирською філією у зв’язку з перерахованими страховими платежами головному офісу ЗАТ „СГ”ТАС” у перестрахування відповідає чинному законодавству, а висновки відповідача є необґрунтованими;
- пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Житомирської філією ЗАТ СГ „ТАС”, оскільки страхові платежі, які поверталися страхувальникам за період, що залишився до закінчення дії договору, зменшувались на складову страхового тарифу, тобто нормативні витрати на ведення справи. Страховик ЗАТ „СГ „ТАС” при отриманні доходу від страхового платежу сплачує податок у розмірі 3 % як від загальної суми валового доходу, а оподаткування за ставкою 25% приведе до подвійного оподаткування.
Відповідачем позов не визнано, у запереченнях на позовну заяву зазначено про правомірність здійснених донарахувань та зроблених під час перевірки висновків про порушення Житомирською філією пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
З 28 вересня 2006 року по 12 жовтня 2006 року ДПІ у м. Житомир проведено виїзну планову перевірку Житомирської філії ЗАТ „Страхова Група „ТАС” з питань дотримань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.06.2006, за результатами якої складено Акт №3632\22\25838715 від 31.10.2006 (далі –акт перевірки).
У акті перевірки (п. 3.1.1.1) зазначено, що в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Житомирською філією ЗАТ „СГ”ТАС” зменшено валовий дохід від страхової діяльності на 273.344,00 грн. страхових платежів, переданих головному офісу ЗАТ „СГ”ТАС” у перестрахування.
За висновком акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №000021\22\0 від 07.11.2006, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок на прибуток страхових організацій» в розмірі 13.185,00 грн. (в тому числі 8.790,00 грн. - основний платіж, 4 .95,00 грн. - штрафні санкції).
За результатами оскарження в адміністративному порядку прийнятого за висновками акту перевірки повідомлення–рішення скарги позивача були залишені без задоволення, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №000021\22\0 від 07.11.2006, №000021\22\1 від 04.12.2006, №000021\22\2 від 28.12.2006, №000021\22\3 від 15.03.2007.
З наявних в матеріалах справи доказів та з наданих сторонами пояснень, судом встановленні наступні обставини.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків –резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподаткованим доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.
Підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №22 від 16.01.1998 року, встановлено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філії, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку що не мають статусу юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що сума, на яку було зменшено валовий доход Житомирської філії ЗАТ „СГ”ТАС”, перерахована головному офісу ЗАТ „СГ”ТАС” філією у зв’язку з перестрахуванням страхового ризику.
Оскільки філія здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним офісом, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв’язку з цим має право зменшувати свій валовий дохід.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про страхування” перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частин своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика.
Згідно зі ст. 2 Закону України „Про страхування” страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, комантидтних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України „Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Згідно з розділом І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.94 №13 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.94 за №100\309, страховики мають право створювати філії та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. При цьому філія страховика – це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та інших відокремлених підрозділів, організовує контроль за страховими операціями філій та відокремлених підрозділів.
Тобто, згідно чинного законодавства України відокремлені підрозділи Позивача (страховика) не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін „Страховик” у розумінні чинного законодавства.
Юридичною особою є ЗАТ „Страхова Група „ТАС”, яке здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно так і через свої відокремлені підрозділи, в тому числі через філію, яка укладає договори від імені ЗАТ „Страхова група „ТАС” в особі уповноваженого представника на підставі довіреності юридичної особи.
Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 ЦК України, для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи у визначеному порядку перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхових премій) до головного офісу юридичної особи.
Позивач протягом періоду, за який проводилась перевірка, як юридична особа –страховик, укладав договори перестрахування, за яким було перестраховано частину ризиків по договорам страхування, укладених ЗАТ „Страхова Група „ТАС” в особі філії.
Філія позивача згідно розпоряджень перерахувала на рахунок ЗАТ „Страхова Група „ТАС” кошти в розмірі 273.344,00 грн. суми страхових премій, перерахованих ЗАТ „Страхова Група”ТАС” перестраховику за договорами страхування, укладеними ЗАТ „Страхова Група „ТАС” в особі філії. Такий порядок перерахування коштів був встановлений в ЗАТ „Страхова Група „ТАС” згідно „Порядку функціонування рахунків в системі ЗАТ „Страхова Група „ТАС”, затвердженого Головою правління ЗАТ „Страхова Група „ТАС” 26.03.2003.
Операції з перестрахування здійснює сам перестраховик –ЗАТ „Страхова Група „ТАС”, а не його структурні підрозділи. У зв’язку з цим суд вважає, що перестрахування не може бути відокремлене від діяльності щодо страхування, оскільки вони пов’язані між собою об’єктом страхування та виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником. Позбавлення філії права врахування в податковому обліку її витрат щодо перестрахування призведе до порушення принципів системи оподаткування.
В податковому обліку Філія як окремий платник податку на прибуток лише після сплати за Філію головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Тобто, зменшення валового доходу філії відбулось в результаті здійснення головним офісом за філію операцій перестрахування у резидентів та нерезидентів ризиків по договорах страхування, укладених Філією від імені ЗАТ „Страхова Група „ТАС”.
В свою чергу позивач (як юридична особа) не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності, оскільки договори страхування були укладені не головним офісом (юридичною особою), а його відокремленим підрозділом. Перестрахування проводив страховик, а не Житомирська філія ЗАТ „Страхова Група „ТАС” (підрозділ юридичної особи).
Згідно зі ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються будь-які витрати з страхування, включаючи кредитні та інші комерційні ризики платника податку.
Окрім того здійснення операції по перестрахуванню в іноземній валюті нерезидентом за нормами банківського законодавства дозволяється лише за банківським рахунком юридичної особи, тому філія в будь-якому випадку несе витрати через головний офіс юридичної особи.
Враховуючи, що за обставинами справи спірне перестрахування зроблене щодо страхової діяльності філії та за рахунок коштів саме філії, слід зробити висновок про правомірне зменшення філією валового доходу на спірну суму перестрахування.
Суми часток страхових платежів, які надходили від філії, в податковому обліку головного офісу ЗАТ „Страхова група „ТАС” згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не відображались. Одночасно філія, перераховуючи головному офісу ЗАТ „Страхова група „ТАС” суми страхових премій, які раніше головним офісом ЗАТ „Страхова група „ТАС” були передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.
У Акті перевірки (3.1.2) зазначено, що в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” якщо Житомирська філія ЗАТ „Страхова Група „ТАС” отримує доходи із джерел інших ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, такі доходи оподатковуються за ставкою, 25 % до об’єкта оподаткування.
Статтею 9 Закону України „Про страхування” встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) –це плата за страхування, яку страхувальник (клієнт) страхової компанії) зобов’язаний внести страховику (страховій компанії) згідно з договором страхування.
Страховий тариф –ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначенні, у тому числі таку структурну складову як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України „Про страхування” страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі „норматив витрат на ведення справ” є його структурною складовою, відповідно без виділення цей „структурної складової” у нарахованому страховому платежу за конкретним договором страхування.
Статтею 28 Закону України „Про страхування” встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи
Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням норм статей 9, 17 та 28 Закону України „Про страхування” згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи. При цьому відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до категорії валових витрат, пов`язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування, перестрахування, тобто витрат страховика від страхової діяльності, які були закладені у страховий тариф і суму яких не можна вичленити із „звичайної ціни страхового тарифу”. Таким чином всі операції із страхування не підпадають під дію п. 5.10 статті 5 та відповідно п. 10.1 ст.10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Це також відповідає пункту 2 „Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування” Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003 № 146 зі змінами і доповненнями (на період перевірки), в якому у код рядків „показники” не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що має особливий порядок оподаткування, тобто за ставкою податку 25%.
Витрати Позивача на ведення справ, суми яких визначенні у Акту перевірки відносяться до і є частиною страхового платежу і відповідно є доходом від страхової діяльності.
При цьому припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком до припинення договору та цільового використання).
Відповідно до 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат на ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу, оподатковується за ставкою 3%.
Проведення додаткового розрахунку податку згідно з актом перевірки за ставкою 25% не відповідає підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” і в свою чергу призводить до подвійного оподаткування.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача в частині сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, , 97, 158-163, 167 КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 000021/22/0 від 07.11.2006.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 000021/22/1 від 04.12.2006.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 000021/22/2 від 28.12.2006.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 000021/22/3 від 15.03.2007.
Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС” (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги 65, п\р 26503303000901\980 в АКБ „ТАС-Комерцбанк”, м. Київ, МФО 300164, код ЄДПОУ 30115243) судові витрати в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –25.06.2007.