ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2007р. | м.Київ | № 11/239-А |
За позовом Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС”
до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Дупляк С.А.
Представники сторін:
від позивача: Шевчук Н.В. (предст. за дов.);
від відповідача: не з’явились.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.06.2007 о 15 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.06.2007 на 17 год. 00 хв., про що повідомлено представнику позивача після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Закрите акціонерне товариство „Страхова Група „ТАС” (надалі ЗАТ „СГ „ТАС”, позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (надалі ДПІ у Личаківському районі м. Львів, відповідач) №0000452200\0\20594 від 02.11.2006.
Позовні вимоги мотивовані відсутністю порушень пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Західною регіональною дирекцією ЗАТ СГ”ТАС”, оскільки операції з перестрахування проводились саме страховиком - ЗАТ „СГ„ТАС” як юридичною особою, перерахування коштів філією здійснювалось позивачеві згідно його розпоряджень. Зменшення валового доходу Західною регіональною дирекцією у зв’язку з перерахованими страховими платежами головному офісу ЗАТ „СГ”ТАС” у перестрахування відповідає чинному законодавству, а висновки відповідача є необґрунтованими.
Відповідачем позов не визнано, у запереченнях на позовну заяву зазначено про правомірність здійснених донарахувань та зроблених під час перевірки висновків про порушення Західної регіональною дирекцією позивача пп..7.2.1. п.7.2. ст.. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
З 18 вересня 2006 року по 13 жовтня 2006 року ДПІ у Личаківському районі м. Львів проведено виїзну планову перевірку Західної регіональної дирекції ЗАТ „Страхова Група „ТАС” з питань дотримань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.06.2006 за результатами якої складено акт №39\22-0\25247411 від 20.10.2006 (далі – акт перевірки).
У акті перевірки (п. 3.1.1) зазначено, що в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Західною регіональної дирекцією ЗАТ „СГ”ТАС” зменшено валовий дохід від страхової діяльності на 118.600,00 грн. страхових платежів, переданих головному офісу ЗАТ „СГ”ТАС” у перестрахування.
За висновком акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000452200/0/20594 від 02.11.2006, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток страхових організацій в розмірі 5337 грн. (в тому числі 3558 грн. основний платіж, 1779 грн. штрафні санкції).
За результатами оскарження в адміністративному порядку прийнятого за висновками акту перевірки повідомлення–рішення скарги позивача було залишено без задоволення.
З наявних в матеріалах справи доказів та з наданих сторонами пояснень, керуючись нормами чинного законодавства, судом встановленні наступні обставини.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків –резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподаткованим доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.
Підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №22 від 16.01.1998 року, встановлено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філії, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку що не мають статусу юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що сума, на яку було зменшено валовий доход Західної регіональною дирекцією ЗАТ „СГ”ТАС”, перерахована головному офісу ЗАТ „СГ ”ТАС” філією у зв’язку з перестрахуванням страхового ризику.
Оскільки дирекція здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним офісом, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв’язку з цим має право зменшувати свій валовий дохід.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про страхування” перестрахування це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частин своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика.
Згідно зі ст. 2 Закону України „Про страхування” страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України „Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Згідно з розділом І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.94 №13 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.94 за №100/309, страховики мають право створювати філії та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. При цьому дирекція страховика –це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане дирекції загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та інших відокремлених підрозділів, організовує контроль за страховими операціями філій та відокремлених підрозділів.
Тобто згідно чинного законодавства України відокремлені підрозділи Позивача (страховика) не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін „страховик” у розумінні чинного законодавства.
Юридичною особою є ЗАТ „Страхова Група „ТАС”, яке здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно так і через свої відокремлені підрозділи, в тому числі через дирекції, які укладають договори від імені ЗАТ „Страхова група „ТАС” в особі уповноваженого представника на підставі довіреності юридичної особи.
Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 ЦК України для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи у визначеному порядку перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхових премій) до головного офісу юридичної особи.
Позивач протягом періоду, за який проводилась перевірка як юридична особа –страховик укладав договори перестрахування, за яким було перестраховано частину ризиків по договорам страхування, укладених ЗАТ „СГ „ТАС” в особі дирекції.
Дирекція Позивача згідно розпоряджень перерахувала на рахунок ЗАТ „Страхова Група „ТАС” кошти в розмірі 118.601,02 грн., суми страхових премій, перерахованих ЗАТ „Страхова Група”ТАС” перестраховику за договорами страхування, укладеними ЗАТ „Страхова Група „ТАС” в особі дирекції. Такий порядок перерахування коштів був встановлений в ЗАТ „Страхова Група „ТАС” згідно Порядку функціонування рахунків в системі ЗАТ „Страхова Група „ТАС”, затвердженого Головою правління ЗАТ „Страхова Група „ТАС” 26.03.2003.
Операції з перестрахування здійснює сам перестраховик –ЗАТ „Страхова Група „ТАС”, а не його структурні підрозділи. У зв’язку з цим суд вважає що перестрахування не може бути відокремлене від діяльності щодо страхування, оскільки вони пов’язані між собою об’єктом страхування та виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником. Позбавлення дирекції права врахування в податковому обліку її витрат щодо перестрахування призведе до порушення принципів системи оподаткування.
В податковому обліку Дирекція як окремий платник податку на прибуток лише після сплати за Дирекцію головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Тобто, зменшення валового доходу дирекції відбулось в результаті здійснення головним офісом за дирекцію операцій перестрахування у резидентів та нерезидентів ризиків по договорах страхування, укладених Дирекцією від імені ЗАТ „Страхова Група „ТАС”.
В свою чергу позивач (як юридична особа) не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності, оскільки договори страхування були укладені не головним офісом (юридичною особою), а його відокремленим підрозділом. Перестрахування проводив страховик, а не Західна регіональна дирекція ЗАТ „Страхова Група „ТАС” (підрозділ юридичної особи).
Згідно зі ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються будь-які витрати з страхування, включаючи кредитні та інші комерційні ризики платника податку.
Окрім того здійснення операції по перестрахуванню в іноземній валюті нерезидентом за нормами банківського законодавства дозволяється лише за банківським рахунком юридичної особи, тому дирекція в будь-якому випадку несе витрати через головний офіс юридичної особи.
Враховуючи, що за обставинами справи спірне перестрахування зроблене щодо страхової діяльності дирекції та за рахунок коштів саме дирекції, слід зробити висновок про правомірне зменшення дирекцією валового доходу на спірну суму перестрахування.
Суми часток страхових платежів, які надходили від дирекції, в податковому обліку головного офісу ЗАТ „Страхова група „ТАС” згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не відображались. Одночасно Дирекція, перераховуючи головному офісу ЗАТ „Страхова група „ТАС” суми страхових премій, які раніше головним офісом ЗАТ „Страхова група „ТАС” були передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача в частині сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, , 97, 158-163, 167 КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №0000452200/0/20594 від 02.11.2006.
Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС” (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги 65, п\р 26503303000901\980 в АКБ „ТАС-Комерцбанк”, м. Київ, МФО 300164, код ЄДПОУ 30115243) судові витрати в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –25.06.2007.