Справа № 211/4832/18

Провадження № 2/211/331/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 травня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

позивача - ОСОБА_4 , представника позивача - ОСОБА_13, представника відповідача Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради - Таборовець Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, ОСОБА_5 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укргеопроект», фізична особа-підприємець « ОСОБА_6», про визнання незаконними та часткового скасування рішень,-

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить суд визнати незаконним та частково скасувати рішення Виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 08.10.1993 р. № 436, від 08.10.1993 р. № 434 та рішення Криворізької міської ради від 29.03.2017 р. № 1513, посилаючись на відсутність повноважень з їх винесення та порушення процедури. В обґрунтування позову зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Власником суміжного з його земельною ділянкою домоволодіння по АДРЕСА_2 , є відповідач ОСОБА_5 , яким було здійснено непогоджене будівництво підсобних споруд на межі земельної ділянки, на якій розташоване його домоволодіння. Намагаючись одержати інформацію щодо підстав здійснення зазначеного будівництва, ним були направлені відповідні запити, відповідно до яких в 1993 році нібито його особа надала погодження у формі т.з. «Справки» на узаконення будівель, зведених ОСОБА_7 На його клопотання щодо частково скасування рішень про узаконення та надання дозволів, отримав відмову на підстав того, що у зв`язку з будівництвом ОСОБА_5 будівель на межі домоволодіння, ним було одержано довідки, засвідчені головою вуличного комітету № 48, в яких нібито зазначено, що його, позивача, особа, не заперечує проти узаконення будівель. В свою чергу у відмові виконком Довгинцівської районної ради зазначив, що не існує жодних доказів утворення та існування вуличного комітету № 48, а також повноважень його голови на засвідчення підписів осіб. Положення про комітети, вуличні комітети не наділені повноваженнями посвідчувати підписи осіб та видавати довідки щодо згоди власників суміжних домоволодінь на узаконення самочинно збудованих на межі земельних ділянок будівель і споруд. Виконком не має повноважень узаконювати самочинно збудовані будівлі та надавати дозвіл на будівництво сараю без згоди власника суміжного домоволодіння та зведення будівель на межі двох земельних ділянок із порушенням державних будівельних норм. Зазначив, що рішенням міської ради від 29.03.2017р. № 1513 було порушено процедуру передачі у власність земельної ділянки, адже ОСОБА_5 було одночасно передано у власність дві земельних ділянки, як один об`єкт приватизації за правилами приватизації земельних ділянок, які перебувають у користування громадян, не зважаючи на те, що безпідставно приватизована частина вільної земельної ділянки площею близько 151 кв.м., які він, позивач, бажав використовувати для садівництва та огородництва та оформити на неї правовстановлюючу документацію, ніколи не перебувала у користуванні ОСОБА_5 , що власне Виконкомом Довгинцівської районної в місті ради і не заперечується. ОСОБА_5 в кінцевому результаті так і не було здійснено приватизацію вказаної ділянки для цілей ведення городництва, проте, не зважаючи на це, Криворізькою міськрадою було протиправно включено частину її площі в обсяг земельної ділянки, наданої ОСОБА_5 у власність для цілей будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд. З огляду на викладене, в зв`язку з відмовою Криворізької міської ради та Виконкому Довгинцівської районної в місті ради у частковому скасування винесених ними рішень, просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 06 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 лютого 2019 року за клопотанням представника відповідача Виконкому Довгинцівської районної в місті ради Таборовець Н.В. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укргеопроект» та фізичну особу-підприємця « ОСОБА_6 ».

Протокольною ухвалою суду від 06 лютого 2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

Ухвалою суду від 13 березня 2019 року за клопотанням витребувано з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відомості щодо власника земельної ділянки площею 0,0676 га, яка розташована на території Криворізької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення якої - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; належним чином засвідчені копії технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,0676 га, яка розташована на території Криворізької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення якої - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_9 підтримали вимоги позову, наполягали на його задоволенні в повному обсязі.

Представник Криворізької міської ради в судове засідання не з`явився, до суду надійшов відзив на позов.

В обґрунтування відзиву зазначено, що на підставі наданих ОСОБА_5 технічних матеріалів та документів про передачу у власність земельної ділянки площею 676 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 , Криворізькою міською радою в межах наданих законом повноважень, 29 березня 2017 року було прийнято рішення № 1513 «про безоплатну передачу у власність, спільну часткову, спільну сумісну власність земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва», відповідно до якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) й надано у власність ОСОБА_5 (кадастровий номер НОМЕР_1 ). Тому вважають оскаржуване рішення міської ради таким, що прийняте компетентним органом у спосіб та на підставі норм чинного законодавства. На неодноразові звернення позивача до виконкому Криворізької міської ради з питань щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки під індивідуальне садівництво по АДРЕСА_1 в Довгинцівському районі - управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому міської ради (нині - департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради згідно з рішення міської ради від 27.06.2018 №2815), заявнику були надані обґрунтовані роз`ясненні згідно норм чинного законодавства. За результатами розгляду звернень та на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16248708 від 16.01.2014, встановлено, що земельна ділянка площею 0,1 га є сформованою, має кадастровий номер НОМЕР_1 та за видом цільового використання призначається для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та перебуває у приватній власності заявника. ОСОБА_4 було рекомендовано розробити передпроектні роботи з визначенням техніко-економічних показників та розрахунком площі бажаної земельної ділянки площею 151 кв.м., розташованої поруч з домоволодінням по АДРЕСА_1 та надати на розгляд архітектурно-містобудівної ради, згідно з Тимчасовим порядком розміщення об`єктів містобудування та надання вихідних даних для їх проектування (втратив чинність згідно з рішенням міської ради від 27.06.2017 №1797). 29.12.2016 на засіданні архітектурно-містобудівної ради при управлінні містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому міськради розглянуто передпроектні роботи з визначенням техніко-економічних показників та розрахунком площі земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_1 (розробник КП «Парковка та реклама»), де після обміну думками колегіально вирішили розроблену проекту документацію повернути на доопрацювання, проектувальнику розглянути межі суміжних землекористувачів, а районній комісії з питань забудови урегулювати питання щодо погодження меж земельних ділянок індивідуальної забудови урегулювати питання щодо погодження межі суміжних землекористувачів, а саме межі земельної ділянки домоволодіння №209а та домоволодіння АДРЕСА_1 Відповідно до рішень Криворізької міської ради від 27.07.2011 №514 «Про затвердження Положення про самоврядний контроль за використанням та охороні земель у м. Кривому Розі», від 31.03.2016 №381 «Про обсяг і межі повноважень райони у місті рад та їх виконавчих органів» виконкоми районних у місті рад беруть участь вирішенні земельних суперечок щодо меж земельних ділянок та розглядають конфлікт ситуації, що виникають між власниками суміжних домоволодінь. За інформацією виконкому Довгинцівської районної у місті ради, питання щодо меж спірної земельної ділянки індивідуальної житлової забудови неодноразово розглядались на засіданні комісії з питань забудови, землеустрою та вирішення земельних спорів. Так, згідно з витягом протоколу комісії від 17.05.2010 зазначено, що відкритим голосуванням вирішено надати перевагу в оформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 151 кв.м., під ведення городництва власнику домоволодіння №209 а ОСОБА_5 У зв`язку із нововиявленими обставинами та зверненням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було проведено засідання районної комісії з питання забудови, землеустрою та вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок індивідуальної забудови, на якому шляхом голосування одноголосно було вирішено погодити межу земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 межах, відповідно до наданого кадастрового плану земельної ділянки, площею 676 кв.м., яка відповідає площі, узаконеної рішенням виконкому Довгинцівської районної ради народних депутатів від 08.10.1993 №436 (землекористувач - ОСОБА_5) із земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 .). Порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності встановлений Земельним кодексом України (зокрема, ст. ст.40,116,118,122). Беручи до уваги зазначені норми права, з метою реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки із земель комунальної власності рішенням міської ради від 20.12.2017 р. №2337, ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення детального плану території щодо ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 у Довгинцівському районі. Детальний план території затверджується рішенням міської ради, яким надається дозвіл на розроблення відповідного проекту землеустрою. На теперішній час інформація щодо розроблення ОСОБА_4 детального плану території щодо ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 відсутня. Тому просять відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник Виконкому Довгинцівської районної в місті ради Таборовець Н.В. позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначено, що земельна ділянка площею 151 кв.м, яка є об`єктом спору, відноситься до земель комунальної власності, зі складу яких, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, здійснюється передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам. Також, що відповідно до Плану зонування території м. Кривого Рогу, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2012 № 2044, вищезазначена земельна ділянка відноситься до зони садибної житлової забудови Ж-1, тобто під будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків. Тому аргументи позивача, щодо нецільового використання вищевказаної земельної ділянки, є безпідставними. Повертаючись до засідання районної комісії з питань забудови, землеустрою та вирішення земельних спорів від 17.05.2010 зазначили, що на засіданні ОСОБА_4 було детально роз`яснено, що йому було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки по фактичному користуванню (1000 кв.м замість 600 кв.м. як вказано у договорі на право безстрокового користування за проектом відведення), тому комісія відкритим голосуванням прийняла рішення надати перевагу в оформленні правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку під ведення городництва власнику домоволодіння № 209А , ОСОБА_5 в користуванні якого є земельна ділянка площею 600 кв.м. Оспорюване рішення №434 від 08.10.1993 р. приймалося, коли власник домоволодіння № 209а , ОСОБА_5 тільки мав намір побудувати будівлю на території свого домоволодіння та будівництво ще не було здійснено. Тому погодження власників суміжних домоволодінь не були потрібні та, відповідно, не отримувалися. Відповідно до п. 1.3 Державних будівельних норм ДБН79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», які були чинні у 1993 році, будівництво житлових будинків та господарських будівель здійснювалося за типовими зональними або індивідуальними проектами, які погоджувалися головним архітектором міста (району). Сарай, розміром 3,6x2,5 м, про який йдеться у вищезазначеному рішенні, планувався будуватися відповідно до «Ситуаційного плану забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 », цей план був розроблений та затверджений начальником архітектурного-планувального бюро управління архітектури виконкому міської ради Шаповаловим 13.09.1993, який і був на той час індивідуальним проектом. Окрім того,в відповідно до плану, сарай мав бути збудований в глибині двору домоволодіння № 209а, а не на межі домоволодінь. Отже, була відсутня необхідність у погодженні власника суміжного домоволодіння АДРЕСА_1 . Стосовно скасування рішень № 434 та № 436, то вказані рішення не порушують особистих немайнових прав позивача, навпаки при скасуванні цих рішень у позивача виникають обставини щодо збільшення власного блага, що є особистим майновим правом, а от же заявлений позов підпадає під вимоги ст.257 ЦК України, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, заяв до суду, щодо поновлення строків не подавав, тому просять відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування відповіді на відзив Виконкому Довгинцівської районної в місті ради, позивачем ОСОБА_4 зазначено, що твердження Виконкому про те, що «за даними кадастрових планів земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , при накладенні одного кадастрового плану на другий, земельна ділянка по АДРЕСА_1 не мала спільної межі із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 » є припущенням, оскільки самим же Виконкомом у відзиві на позовну заяву зазначається про те, що приватизація належної мені земельної ділянки, суміжної із ділянкою ОСОБА_5 здійснювалася «на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та акту узгодження зовнішніх меж землекористування від 25.05.2010». Твердження Виконкому про відсутність меж земельних ділянок як підставу для нездійснення їх погодження спростовується не лише самим же Виконкомом, але і суперечить основним засадам законодавства у сфері земельних відносин, оскільки без існування меж земельних ділянок неможливо визначити на місцевості метричні дані земельної ділянки. Висновок Виконкому який ґрунтується на здійсненому ним «накладенню одного кадастрового плану на другий» є припущенням, оскільки Виконком не володіє спеціальними знаннями щодо проведення топографо-геодезичних та картографічних робіт. Зазначив про те, що в протоколі засідання районної комісії з питань забудови, землеустрою та вирішення земельних спорів від 17.05.2010, на які сам Виконком і посилається, зазначено, що «комісія відкритим голосуванням прийняла рішення надати перевагу в оформленні правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку під ведення городництва власнику домоволодіння № 209а , ОСОБА_5». Тобто, рішенням районної комісії з питань забудови, землеустрою та вирішення земельних спорів спірна земельна ділянка надана ОСОБА_5 саме для ведення городництва, а не для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку. Крім того, Виконком жодним чином не пояснив, на яких правових підставах спірна земельна ділянка площею 151 кв.м. була передана у власність ОСОБА_5 у складі іншої земельної ділянки, як один об`єкт приватизації, за правилами приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, і це при тому, що спірна земельна ділянка ніколи не перебувала у користуванні ОСОБА_5 що власне і не заперечується Виконкомом . Жодних проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо спірної земельної ділянки площею 151 кв.м. ОСОБА_5 не одержував. У відзиві на позовну заяву Виконком звертає увагу суду на факт того, що ОСОБА_5 здійснив самовільне будівництво сараю на межі домоволодінь усупереч попередньо погодженому ситуаційному плану, затвердженого архітектурно-планувального бюро управління архітектури виконкому міської ради 13.09.1993, чим визнає обставину самовільного будівництва ОСОБА_5 Що стосується пропуски ним строку позовної давності, то про наявність рішення від 08.10.1993 № 436 в частині узаконення ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 а» літньої кухні-погрібу, сараю; літнього душа; вбиральні, земельної ділянки загальною площею 676м2 по фактичному користуванню та рішення від 08.10.1993 № 434 він дізнався у березні місяці 2018 року, одержавши лист за підписом Голови Довгинцівської районної в місті ради від 06.03.2018 № С-72-П/021. Вищезазначені рішення вчиняють перешкоди його особі у користуванні належною йому земельною ділянкою, оскільки легалізують самочинне будівництво ОСОБА_5 , а відповідно до п. 34 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 653/1096/16-ц, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, відзиву на позов до суду не подав.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом, рішенням Криворізької міської ради від 23 червня 2010 року №3924 «Про безоплатну передачу у власність, спільну часткову, спільну сумісну власність земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян для будівництва і обслуговування жилого будинку,є господарських будівель і споруд (присадибна ділянка», ведення садівництва», вирішено передати ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна Ділянка), ведення садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1000 кв.м. (а.с. 15 - копія рішення).

Згідно відповіді Виконкому Довгинцівської районної в місті ради № 243-П/021 від 30.07.2018 р., наданої на звернення ОСОБА_4 щодо часткового скасування рішення Виконкому Довгинцівської районної ради народних депутатів від 08.10.1993 р. № 493, «Про узаконення сараїв, гаражів, літніх кухонь та використання земельних ділянок» та від 08.10.1993 р. № 434 «Про дозвіл будівництва на присадибних ділянках, то рішенням виконкому від 08.10.1993 р. № 436 ОСОБА_5 було узаконено самочинне будівництво будівель на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , а саме: літню кухню-погріб, розміром 4,9х3,8 кв.м., сарай розміром 2,8х3,0 кв.м., літній душ, вбиральню, земельну ділянку загальною площею 676 кв.м. по фактичному користуванню. Дані будівлі були збудовані на межі домоволодіння, тому для узаконення будівель ОСОБА_5 було отримано дві довідки, завірені головою вуличного комітету № 48, в яких зазначено, що два сусіда, власники суміжних домоволодінь, у тому числі і ОСОБА_4 , не заперечує проти узаконення будівель, збудованих на території домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 17-18 - копія відповіді).

До відповіді долучено копію зазначеної вище довідки (18), копію рішення виконкому від 08.10.1993 р. № 436 (а.с. 19) та копію рішення виконкому від 08.10.1993 р. № 434 (а.с.20).

ОСОБА_5 рішенням Криворізької міськради від 29.03.2017 р. № 1513 надана у власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (а.с. 27 - копія повідомлення).

Згідно витягу з протоколу № 11 засідання районної комісії з питань забудови, землеустрою та вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок індивідуальної забудови Виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 26 грудня 2016 року, комісія шляхом голосування одноголосно вирішила погодити межу земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 межах, відповідно до наданого кадастрового плану земельної ділянки площею 676 кв.м. (землекористувач - ОСОБА_5) із земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 власник ОСОБА_12 .). Крім того, стосовно спірної ділянки у витязі з протоколу комісії від 17.05.2010 р. зазначено, що на засіданні комісії відкритим голосуванням прийнято рішення надати перевагу в оформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 151 кв.м., під ведення городництва власнику домоволодіння № 209а , ОСОБА_5 (а.с. 28-29 - копія витягу).

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-В (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно д закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Згідно положень статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно з частинами першою, третьою, сьомою статті 55 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Отже, щоб набути право власності на земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Разом з тим, судом встановлено, що 17.05.2010 р. на засіданні комісія відкритим голосуванням прийняла рішення надати перевагу в оформленні правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку під ведення городництва власнику домоволодіння № 209А , ОСОБА_5 в користуванні якого є земельна ділянка площею 600 кв.м., оспорюване ж рішення № 434 від 08.10.1993 р. приймалося, коли власник домоволодіння № 209 а, ОСОБА_5 тільки мав намір побудувати будівлю на території свого домоволодіння та будівництво ще не було здійснено, а отже погодження власників суміжних домоволодінь не були потрібні та, відповідно, не отримувалися. До того ж суд погоджується з доводами представника відповідача щодо того, що відповідно до плану, сарай мав бути збудований в глибині двору домоволодіння № 209а, а не на межі домоволодінь, а отже, була відсутня необхідність у погодженні власника суміжного домоволодіння АДРЕСА_1

Крім того, представником відповідача по справі заявлено про застосування строку позовної давності до пред`явлених вимог щодо визнання незаконним та часткове скасування рішень № 436 від 08.10.1993 р. та № 434 від 08.10.1993 р., оскільки вказані рішення не порушують особистих немайнових прав позивача, навпаки при скасуванні цих рішень у позивача виникають обставини щодо збільшення власного блага, що є особистим майновим правом та є підставою для застосування строків позовної давності.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_4 визнано той факт, що про наявність рішень виконкому № 436 від 08.10.1993 р. та № 434 від 08.10.1993 р., а отже і про порушене право в цій частині, йому стало відомо ще в 2010 році, що є підставою для застосування строків позовної давності та, відповідно до вищезазначеного, підставою для відмови у позові в цій частині.

Стосовно визнання незаконним та часткового скасування рішення Криворізької міської ради від 29.03.2017 р. № 1513, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно положень статті 118 ЗК України, відповідачем ОСОБА_5 розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розглянуто та погоджено відповідним органом, прийнято відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність відповідачу ОСОБА_5 , що підтверджується письмовими доказами, витребуваними на виконання ухвали суду від 13 березня 2019 р. (а.с. 118-161).

Порушень з цього приводу судом не встановлено.

В судовому засіданні позивач заявив, що він має право на безоплатну приватизацію земельної ділянки як учасник АТО. Разом з тим, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо того, що таке право у позивача виникло з 2014 року, а згідно посвідчення учасника бойових дій від 10 березня 2017 року, то з 2017 року (а.с. 14 - копія посвідчення), однак Рішення про надання відповідачу ОСОБА_5 дозволу на приватизацію ділянки площею 151 кв.м. було прийнято у 2010 році.

Щодо нецільового використання вказаної земельної ділянки, то вказана ділянка відноситься до земель комунальної власності, зі складу яких відповідно до ст. 118 ЗК України, здійснюється передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянами. Відповідно до Плану зонування території м. Кривого Рогу, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 26.02.2012 р. № 2044, вказана земельна ділянка площею 151 кв.м. відноситься до зони садибної житлової забудови Ж-1, тобто під будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків.

Частиною першою статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

Як встановлено матеріалами справи та не спростовано позивачем, на засіданні районної комісії з питань забудови, землеустрою та вирішення земельних спорів від 17.05.2010 р. позивачу було роз`яснено, що йому надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки по фактичному користуванні (1000 кв.м. замість 600 кв.м., як вказано в договорі на право безстрокового користування за проектом відведення), тому комісія відкритим голосуванням прийняла рішення надати перевагу в оформлення правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку під ведення городництва власнику домовлодіння № 209-А ОСОБА_5 , в користування якого є земельна ділянка площею 600 кв.м.

Доказів на незаконності прийнятого рішення, судом не встановлено.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини першої статті статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, зважаючи на принцип справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням прав та інтересів усіх співвласників, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій (а.с. 14), він компенсується за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 358, 356, 364, 367 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13 травня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко