Справа № 640/8207/19

н/п 2-а/640/340/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу 640/8207/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області Ярового Вадима Сергійовича про визнання незаконною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2019 р. до Київського районного суду м.Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову серія ЕАВ №1077191 від 18.04.2019 складену інспектором патрульної поліції 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області Яровим В.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, зокрема, що 18.04.2019 р. інспектором патрульної поліції 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області Яровим В.С. складено постанову серія ЕАВ № 1077191 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивач 18.04.2019, керуючи транспортним засобом по пр-т. Академіка Курчатова, 25 у м. Харкові перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті на 40 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. В свою чергу, з оскаржуваною постановою співробітника поліції позивач категорично не погоджується, вважає її необґрунтованою, безпідставною, прийнятою без належних доказів у справі, з порушенням вимог щодо повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Так, дійсно 18.04.2019, позивач керував транспортним засобом, рухався по пр-т. Академіка Курчатова та за вимогою поліцейського зупинився. До нього підійшов співробітник патрульної поліції та зазначив, що водій перевищив швидкісний режим що є порушенням ПДР, вказане, нібито було зафіксоване на вимірювальний прилад TruCam, у зв`язку з чим зазначив, що буде складати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. В свою чергу, сам прилад TruCam або відомості з вказаного приладу про те, що ним зафіксовано перевищення швидкісного режиму саме автомобілем позивача співробітником поліції надано не було.

ОСОБА_1 зазначав співробітнику поліції про необхідність надання доказів, які підтверджують факт того, що ним були порушені вимоги ПДР України. В свою чергу жодних належних та допустимих доказів співробітником поліції надано не було. Підтвердження вказаних обставин є те, що у оскаржуваній постанові п.9 «До постанови додаються» не надано жодного належного та допустимого доказу, які б свідчили про скоєне правопорушення.

Позивач наполягав на тому, що безпідставно та без доказів не можна притягнути особу до відповідальності і що співробітник поліції зобов`язаний виконати вимоги Закону та довести його вину, з посиланням на відповідні докази.

Висновок щодо винуватості зроблено поліцейським на власний розсуд з довільним трактуванням обставин справи та вимог законодавства, що є грубими порушенням вимог повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, що дають підстави зробити висновок про визнання незаконною та скасування оскаржуваною постанови.

Крім того, співробітником поліції не роз`яснювались права та обов`язки, право на захист, тощо, що є грубим порушенням процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Оскільки з фактом скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП ОСОБА_1 не погодився він звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач не з`явився, 13.05.2019 р. подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.17).

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 16), відзиву до суду не надано, будь-яких заяв до канцелярії суду не надходило.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом 19.04.2019 р, щодо оскарження постанови від 18.04.2019 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою інспектора патрульної поліції 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області Ярового Вадима Сергійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1077191 від 18.04.2019 р. на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.12).

У постанові зазначено, що 18.04.2019 08:42:11, Харків просп..Академіка Курчатова 25, водій керував ТЗ зі швидкістю 90 км/год та перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті на 40 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС000755, чим порушив п.12.4 ПДР - Порушення швид.режиму в населених пунктах (дозвол.швид.не більше 50 км/год).

Стаття, частина статті КУпАП: ст. 122 ч. 1.

Прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу: накласти штраф 12 грн.

До постанови додається: …» (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, в графі «до постанови додається» не зазначено будь-яких доказів

В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

Всупереч даним вимогам, суб`єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП, не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріалів справи.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Судом приймаються до уваги доводи позивача про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 у справі № 1-11/2015 зазначив, зокрема, що у частинах 1, 2 ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається.

Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом, до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена ст. 122 КУпАП, розгляду у скороченому провадженні не підлягають.

Відповідно до ст..283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Суд вважає, що при винесенні даної постанови відповідачем порушено ряд процесуальних вимог до провадження в справі про адміністративне правопорушення, а саме: ст. 245, 279, 280 КУпАП - формальність притягнення особи до адміністративної відповідальності; як наслідок - порушено права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема право на захист (ст.268 КУпАП), яка має право бути присутньою при розгляді справи, що означає її активну участь у процесі розгляду: заявлення клопотань, обґрунтування заперечень, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підготовка та подання відповідних доказів, отримання правової допомоги, для чого необхідний час для підготовки.

Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення постанови про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Така ж правова позиція викладена у у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015,

Також, згідно ст..276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а згідно ч.3 ст.258 КУпАП - у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Однак, словосполучення «на місці вчинення правопорушення» та «за місцем його вчинення» - не є тотожними та мають річне цільове спрямування. Згідно Рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року №5-рп2015 - «Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв`язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України».

Враховуючи викладене, місцем розгляду справи повинно бути місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення - Управління патрульної поліції у м.Харкові, за адресою м.Харків, вул.. Шевченка 315-А.

Згідно постанови місцем розгляду справи вказано місце зупинки транспортного засобу позивача, що суперечить вимогам закону.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову інспектора патрульної поліції 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області Ярового Вадима Сергійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАВ №1077191 від 18.04.2019 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Другого апеляційного адміністративного суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - інспектор патрульної поліції 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області Яровий Вадим Сергійович, місцезнаходження: 61033, м.Харків, вул..Шевченка 315-А.

Повне судове рішення складено 13 травня 2019 року.

Суддя Чередник В.Є.