Справа № 22ц-435/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Требух Н.В.
Категорія - цивільна Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2010 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого – судді Позі гуна М.І.
суддів – Мамонової О.Є., Шемець Н.В.
при секретарі – Рачовій І.І.
за участю – ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2., ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення додаткових витрат та стягнення понесених витрат на дитину,-
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.12.2009 року, яким їй відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 в збільшенні до 300 грн. додаткових витрат на дитину-інваліда ОСОБА_4. Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, яке за доводами апелянта ухвалено з порушенням статей 182, 185 СК України та ч 2 ст.57, ст..ст.60, 212 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.
По справі встановлено, що сторони перебували в фактичних шлюбних відносинах та мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8а). ОСОБА_4 є інвалідом дитинства, у зв’язку з інвалідністю дитина потребує систематичного лікування, оздоровлення, як в умовах реабілітаційного центру, так і санаторного лікування.
За рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 03 серпня 1998 року ( а. с. 7- 8 ) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, починаючи з 23 червня 1998 року стягуються аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, а також по 30 грн. додаткових витрат щомісячно, до зміни матеріального становища батьків.
28 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом ( а. с. 3-6) до ОСОБА_3 про збільшення розміру додаткових витрат на дитину та стягнення вже понесених витрат.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Збільшено розмір додаткових витрат, що стягувались з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 серпня 1998 року та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 до 300 грн. щомісячно, додаткових витрат на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з дня набрання рішенням законної сили ; 5893 грн. 35 коп. у відшкодування понесених додаткових витрат, 7 грн. 50 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 58 грн. 93 коп. судового збору на користь держави.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 4 серпня 2008 року зазначене судове рішення в частині стягнення додаткових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 326 грн. 52 коп. додаткових витрат та вирішено питання судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2009 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2008 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 4 серпня 2008 року в частині збільшення щомісячних додаткових витрат на дитину скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій частині судові рішення залишено без змін.
Під час нового розгляду справи суд з’ясував фактичне матеріальне становище сторін, отримувані ними доходи, відсутність у позивачки доходів від підприємницької діяльності, встановив, що відповідач має незадовільний стан здоров’я, отримує лише заробітну плату, з якої вираховуються аліменти в розмірі ј частини, а також додаткові витрати по 30 грн. щомісячно, 10 326 грн. 52 коп., які підлягають стягненню за рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 4 серпня 2008 року, та обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині збільшення додаткових витрат до 300 грн., оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження необхідності збільшення додаткових витрат саме до 300 грн.
Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 статті 185 Сімейного Кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз зазначеної норми матеріального права дає підстави стверджувати, що для визначення розміру додаткових витрат позивачу необхідно надати докази розміру фактично понесених чи передбачуваних витрат.
Проте, в матеріалах справи, окрім пояснень позивачки, відсутні будь-які докази саме розміру понесених чи передбачуваних додаткових витрат в зв’язку з хворобою дитини, а наявність хвороби дитини за відсутності доказів необхідних додаткових витрат не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно ж до ч 2 ст.10 та ч 1 ст. 11, ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом, а суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Виходячи зі змісту ст.. 57 ЦПК України пояснення сторони по справі, якщо вона не допитувалась як свідок, не є належним доказом по справі.
За таких обставин, оскільки позивачкою ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надано достатніх доказів щодо розміру понесених чи передбачуваних витрат, то суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування вірного по суті рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Судді :