У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - Даніла Н.М.,
- М'ясоєдової Т.М.,
при секретарі - Печуріні Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Банк ”Фінанси та кредит” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 01 жовтня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 01.10.2009 року позовні вимоги ВАТ „Банк ”Фінанси та кредит” задоволені та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ВАТ „Банк ”Фінанси та кредит” заборгованість за кредитним договором у розмірі 2685710 грн. 77 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 252 грн., а всього 2687662 грн. 77 коп.
В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Центрального суду м. Сімферополя скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що сума, стягнута на користь банку перевищує суму боргу, розмір пені вирахуваний з порушенням діючого законодавства та поза межами позовної давності, справу розглянуто у відсутності ОСОБА_4, неналежним чином повідомленої, а розмір судових витрат, стягнутий з відповідачів визначений з порушенням Постанови КМ України № 693 від 08.07.2009 року.
До апеляційної скарги приєдналась ОСОБА_4
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачів та їх представника, яки підтримали апеляційну скаргу та пояснення представника ВАТ „Банк „Фінанси та кредит”, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.03.2007 року між „ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” з одного боку та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 2203/07/ИО – 124 зі змінами, внесеними договором № 1 від 31.08.2007 року та договором № 2 від 01.09.2008 року.
Згідно з договором банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 300000 доларів США зі сплатою процентів в розмірі 12,5% річних у валюті кредиту, а ОСОБА_3 зобов’язався щомісячно, починаючи з травня 2008 року по 19.03.2027 року погашати кредит платежами, відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості, який є невід’ємною частиною кредитного договору у термін з 26 по останнє число кожного місяця у розмірі 1315,79 доларів США.
20.03.2007 року у забезпечення кредитного договору між ВАТ „Банк Фінанси та Кредит” та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладений договір поруки зі змінами, внесеними договором № 1 від 01.09.2008 року. Відповідно до п. 1.1 договору поруки ОСОБА_4 зобов’язалася відповідати перед ВАТ „Банк Фінанси та Кредит” у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов’язань за договором кредитування.
Внаслідок невиконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань за кредитним договором, станом на 01.10.2007 року за ним виникла заборгованість, відповідно до курсу НБУ на 01.10.2009 року: за відсотками – 21003,73 доларів США, що складає 168113 грн. 86 коп.; за кредитом – 286842,10 доларів США, що складає 2295884 грн. 17 коп.; комісія 10302 грн. та пеня 211410,74 грн., а всього 2685710,77 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджується дія ст. ст. 554, 1050 ч. 2 ЦК України, відповідно до яких: якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається; у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З такими висновками місцевого суду неповністю погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм процесуального права.
Так, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.1976 року „про судове рішення”, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення, мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших матеріальних вимог.
Такі ж вимоги до мотивувальної частини рішення знайшли своє відображення і в п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі”.
Проте зазначеним вимогам рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 01.10.2009 року не відповідає.
Статтею 31 ч. 2 ЦПК України передбачено право позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ „Банк „Фінанси та кредит”, та стягуючи на його користь з відповідачів 2685710 грн. 77 коп., місцевий суд порушив вимоги ст. 11 ч. 1 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених вимог, оскільки відповідно до позовної заяви, позивач просив стягнути на його користь 2416780 грн. 89 коп., заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 31 ЦПК України не подавав.
Також судом порушені норми процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Аркуш справи 34 містить довіреність від 06.08.2009 року, відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважив свою дружину ОСОБА_5 на надання клопотання до канцелярії Центрального районного суду м. Сімферополя та надання клопотання головуючому у справі.
З журналу судового засідання від 07.08.2009 року вбачається, що попереднє засідання проведено за участю представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 з перевищенням наданих їй повноважень, з огляду на вимоги ст. 44 ч. 1 ЦПК України.
Відповідно до розписки (а.с. 39), про розгляд справи 01.10.2009 року повідомлена ОСОБА_5 та представник позивача. Також зі змісту та форми розписки вбачається, що повістку для відповідачів отримала не ОСОБА_5, а інша особа.
Окрім того, відповідно до паспорту ОСОБА_5, оглянутому у судовому засіданні, остання проживає за адресою: АДРЕСА_1 у той час, як відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_2.
Таким чином у суду не було підстав вважати, що ОСОБА_4 повідомлена про судове засідання 01.10.2009 року в порядку, передбаченому ст. 76 ЦПК України та не з’явилась у судове засідання, будучи оповіщеною у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 169 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд першої інстанції повинен був відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 311 ч. 1 п. 3 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового розгляду.
Враховуючи, що позовні вимоги ВАТ „Банк „Фінанси та кредит” до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взаємопов’язані, рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 311 ч. 1 п. 3, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 01 жовтня 2009 року скасувати в повному обсязі, а справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Банк ”Фінанси та кредит” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості направити на новий розгляд до Центрального районного суду м. Сімферополя.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: