АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
17 лютого 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Чуприни В.О.,
суддів : Якименко М.М., Морозовського В.І.,
при секретарі : Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за нешанобливе ставлення до померлої людини, місцем її поховання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Поргребищенського районного суду Вінницької області від 27.11.2009 року,-
в с т а н о в и л а :
До Поргребищенського районного суду Вінницької області в березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за нешанобливе ставлення до померлої людини, місцем її поховання.
Ухвалою суду до участі в справі в якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що в серпні 1991 року вона поховала в с. Спичинці свою матір ОСОБА_5 по її заповіту поруч з її батьками та зайнятим місцем для родинного поховання. Мати позивача працювала вчителькою і половину свого життя працювала в Спичинській школі.
Через дев»ять років після поховання матері позивача ОСОБА_2 разом зі своїм братом ОСОБА_4 посягнули на місце поховання людини і інші прилеглі місця поховання, а саме поховали свого батька на зайнятому нашому родинному місці не маючи ніяких погоджень з відповідними службами , а також дозволу позивача.
Свої дії відповідачі пояснили, що їх ніхто не попереджав та вони не помітили вбитих кілочків про зайняте родинне місце. Таке зайняття місця для родинного поховання є давнім звичаєм в селі , звичай передбачений цивільним законодавством та є моральним принципом суспільства.
В червні 2008 року родина ОСОБА_4 вдруге посягнули на родинне місце поховання, а саме зірвали столик з лавою , які були розташовані з лівої сторони огорожі з 1991 року та розпорядились ним на власний розсуд, зруйнували ліву сторону огорожі, яка на теперішній час потребує зварювальних робіт. Крім того були витоптані квіти, засипано землею ліву сторону могили, яка вкрита плиткою та вільному місці поховали свою родичку. Тим самим грубо порушили Наказ №193 від 19.11.2003 року про « Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань», яким визначено норму відстані між ділянками поховань в ряду -0,5 м, та перекрили підхід позивачу до могили її матері.
В наслідок чого позивач ОСОБА_1 18.08.2008 року звернулась із заявою до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності. За наслідками її звернення з ОСОБА_6 було проведено бесіду профілактичного характеру і порадили позивачу звернутися до суду.
Дії відповідача заподіяли позивачу матеріальну шкоду в розмірі 6000,00 гривень, яка полягає в витратах на зварювальні роботи пошкодженої металевої огорожі та на придбання нового столика.
Крім матеріальної шкоди позивачу було заподіяно і моральну шкоду , яка полягає в перебуванні позивача в постійному стресовому стані , зміні звичайного ритму її життя, відчутті незручності у спілкуванні з односельчанами та те, що відповідач відчуває безкарність за свої дії. Моральну шкоду позивач оцінює в 25000 гривень.
Рішенням Поргребищенського районного суду Вінницької області від 27.11.2009 року в задоволенні позову було відмовлено.
На таке рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення районного суду, як такого, що постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права , недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 не погодилась з апеляційною скаргою, подала письмові заперечення , де просила її відхилити, а рішення районного суду залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_4 надав до суду письмову заяву, в якій підтримав заперечення на апеляційну скаргу, подані відповідачем ОСОБА_3
Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Ч.3 ст.303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку , що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України « Про поховання та похоронну справу» та Наказом №193 від 19.11.2003 року Держжитлокомунгоспу України « Про порядок утримання кладовищ та інших земель поховань».
Відповідно до ст.ст.8, 31 Закону України « Про поховання та похоронну справу» забезпечення організації діяльності в галузі поховання померлих та охорона місць поховання належить, зокрема, до компетенції виконавчого органу сільських , селищних , міських рад.
П.б ст.80 Земельного Кодексу України передбачено, що суб»єктами права на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування,- на землі комунальної власності.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій поховані матір позивача та мати відповідачів належить відповідній територіальній громаді с. Спичинці , яка реалізує своє право через орган місцевого самоврядування , а саме Спичинську сільську раду Погребищенського району Вінницької області, яка не брала участі в справі.
Ч.1 п.4 ст.311 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не брали участі в справі.
Враховуючи те, що судом порушено вимоги ч.1 п.4 ст.311 ЦПК України, рішення залишатися в силі не може та підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного, керуючись ст. 81 Земельного Кодексу України , ст.ст.303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Поргребищенського районного суду Вінницької області від 27.11.2009 року скасувати , а справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за нешанобливе ставлення до померлої людини, місцем її поховання направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: