Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 761/13137/17-ц

провадження № 61-2697 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - Регіональний сервісний центр в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України;

представник відповідача - Руденко Людмила Володимирівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Регіонального сервісного центру в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року у складі судді Волошина В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України (далі - Регіональний сервісний центр в м. Києві МВС України) про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України від 27 грудня 2016 року № 175 о/с його призначено з 27 грудня 2016 року на посаду документознавця територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України.

Наказом Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України від 01 березня 2017 року № 15 о/с його було звільнено із вказаної посади як такого, що не пройшов випробувальний термін (стаття 28 КЗпП України).

Вважав, що його звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства, а саме: відповідачем, як роботодавцем, не було виконано вимоги частини другої статті 28 КЗпП України, оскільки він не був попереджений про звільнення, а також відповідач порушив вимоги пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки його невідповідність займаній посаді не встановлена. Зазначав, що він не порушував нормативні документи, які визначають правила та порядок проведення реєстраційних операцій щодо транспортних засобів.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним наказ відповідача від 01 березня 2017 року № 15 о/с про його звільнення та поновити його на роботі на посаді документознавця територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 березня 2017 року по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України від 01 березня 2017 року № 15 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді документознавця територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України з 07 березня 2017 року. Стягнуто з Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України на користь ОСОБА_1 . середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 159 505 грн 92 коп. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення

ОСОБА_1 на роботі на посаді документознавця територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України та виплати йому заробітної плати за один місяць у розмірі 9 273 грн 60 коп. без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при умові порушення позивачем вимог пункту 33 постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», як про це зазначив відповідач, підставами для його звільнення мав б бути пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП, а саме систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, оскільки термін «невідповідність», наведений у частині другій статті 28 КЗпП України, означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. Відповідачем не надано доказів застосування до позивача дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Також відповідачем не надано доказів виконання роботодавцем вимог частини другої статті 28 КЗпП України в частині письмового попередження позивача про його звільнення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши також, що відповідно до висновку за результатами службової перевірки законності здійснення працівниками територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України закріплення реєстраційного номеру НОМЕР_1 від 28 лютого 2017 року комісією установлено порушення позивачем трудової дисципліни. Тобто відповідач звільнення позивача пов`язував з порушенням останнім трудової дисципліни, а тому його звільнення на підставі статті 28 КЗпП України є незаконним. Крім того, на посаду документознавця територіального сервісного центру № 8046 регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України позивача було призначено з 27 грудня 2016 року і саме з цієї дати розпочався випробувальний термін.

Проте порушення, за які було звільнено позивача, відбувались 18 жовтня 2016 року, коли він перебував на посаді провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046 регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України, тобто до дати призначення позивача на посаду документознавця, з якої його було звільнено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У лютому 2019 року Регіональний сервісний центр в м. Києві МВС України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано того, що прийняття на роботу позивача із випробувальним строком відбулося виключно за його заявою. Надавши згоду на випробувальний строк, позивач фактично дав згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору у разі встановлення невідповідності його роботі, що відповідає положенням пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України.

Судом апеляційної інстанції було вказано, що порушення, які на думку комісії роботодавця, виникли з вини ОСОБА_1 , відбувались 18 жовтня 2016 року, тобто до дати його призначення на посаду документознавця територіального сервісного центру № 8046 з випробувальним терміном. Отже, звільнення відбулось за події, які не мали відношення до виконання ОСОБА_1 обов`язків документознавця.

Вважав такий висновок суду помилковим, оскільки інші обставини, викладені у висновку комісії, також були причиною прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді та його звільнення.

Регіональний сервісний центр в м. Києві МВС України як роботодавець у період випробувального строку ОСОБА_1 мав претензії та зауваження до його роботи, що підтверджено відповідними доказами.

Судами не взято до уваги та не надано оцінки такому доказу як доповідна записка безпосереднього керівника ОСОБА_1 . - начальника територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України - Чайки О. О. від 16 лютого 2017 року, згідно з якою до керівництва неодноразово надходили скарги громадян на роботу документознавця ОСОБА_1 , який з ними спілкується непрофесійно і неналежним чином виконує покладені на нього обов`язки, за що йому було оголошено зауваження. Питання відповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, відноситься до виключної компетенції роботодавця. Тому звільнення позивача проведено відповідно до вимог трудового законодавства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. Зазначив, що за результатами службової перевірки від 28 лютого 2017 року встановлено, що за неналежне виконання вимог посадової інструкції та вимог чинного законодавства України він заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але зважаючи на те, що він призначений на посаду з випробувальним терміном до 27 березня 2017 року, під час якого встановлена його невідповідність займаній посаді, вирішено звільнити його з займаної посади документознавця як такого, що не пройшов випробувальний термін. Вважав, його було звільнено за порушення трудової дисципліни, яке сталося 18 жовтня 2016 року, тобто ще до прийняття його на зазначену посаду, а тому його звільнення за статтею 28 КЗпП України є незаконним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/13137/17-ц з Шевченківського районного суду м. Києва.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працював на різних посадах територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України.

Наказом Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України від 26 грудня 2016 року № 174 о/с на підставі заяви ОСОБА_1 та згідно зі статтею 86 Закону України «Про державну службу», пункту 1 статті 36 КЗпП України припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з роботи за угодою сторін.

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 17 грудня 2016 року він погодився на запропоновану посаду документознавця територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України із випробувальним терміном у три місяці (а.с. 53).

Наказом від 27 грудня 2016 року № 175 о/с ОСОБА_1 з 27 грудня 2016 року було призначено документознавцем територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України з посадовим окладом 2 089 грн, установлено надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків із випробувальним терміном у три місяці (а.с. 54).

27 грудня 2016 року ОСОБА_1 ознайомлено з посадовою інструкцією документознавця територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України, яка 27 грудня 2016 року затверджена виконуючим обов?язком директора Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України Смольяніновим Ю. С. (а.с. 63).

Наказом від 01 березня 2017 року № 15 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади документознавця територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України на підставі статті 28, пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України, як такого, що не пройшов випробувальний термін.

Підставою такого звільнення зазначено висновок за результатами службової перевірки законності здійснення працівниками територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України закріплення реєстраційного номера НОМЕР_1 від 28 лютого 2017 року.

Висновком за результатами службової перевірки законності здійснення працівниками територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві від 28 лютого 2017 року встановлено, що 18 жовтня 2016 року до територіального сервісного центру № 8046 МВС України в м. Києві звернувся гр. ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 з приводу зняття з обліку автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час реєстраційної операції документознавцем територіального сервісного центру № 8046 ОСОБА_1 . об 11 год. 11 хв. сформовано «заяву про здачу на тимчасове зберігання номерного знаку», та об 11 год. 22 хв. вилучено вказаний номерний знак до складу «8046 Київ в обробці Б/В» та проведено зазначену реєстраційну операцію. Під час проведення реєстраційної операції, яка тривала в період з 10 год. 33 хв. по 11 год. 46 хв., від імені власника НОМЕР_1 надійшла заява про відповідальне зберігання з копією квитанції на 270 грн про відповідальне зберігання оплаченим терміном до 18 січня 2017 року, яка була оплачена о 10 год. 32 хв. цього ж дня, до початку реєстраційної операції,. Попри це, документознавець територіального сервісного центру № 8046 ОСОБА_1 не перемістив в Національній автоматизованій інформаційній системі МВС України номерний знак НОМЕР_1 в склад «8046 Київ Платне Зберігання» та не передав заяву з документом про оплату даної послуги на візування начальнику територіального сервісного центру.

У вказаному висновку також зазначено, що під час зняття з обліку транспортного засобу ОСОБА_1 було здійснено коригування анкетних даних власника транспортного засобу, а саме зміну прізвища із ОСОБА_6 на ОСОБА_6, незважаючи на те, що в Національній автоматизованій інформаційній системі МВС України передбачена операція «340 - перереєстрація в зв`язку з заміною анкетних даних». Видавши реєстраційну картку транспортного засобу на зняття з обліку на прізвище ОСОБА_6 з свідоцтвом про реєстрацію на прізвище ОСОБА_6 , ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 33 постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».

Згідно з правилами внутрішнього розпорядку працівників регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві працівник повинен дотримуватись Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки, виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Крім того, на підставі доповідних записок керівника територіального сервісного центру № 8046 та аналізу матеріалів, встановлені непоодинокі факти невідповідності займаній посаді ОСОБА_1 , який призначений на посаду з випробувальним терміном до 27 березня 2017 року (а.с. 72-75).

Комісія за результатами службової перевірки прийшла до висновку про те, що за неналежне виконання вимог посадової інструкції та вимог чинного законодавства України, заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності документознавець територіального сервісного центру № 8046 ОСОБА_1 . Проте, зважаючи на те, що він призначений на посаду з випробувальним терміном до 27 березня 2017 року, під час якого встановлена невідповідність займаній посаді останнього, вирішено звільнити ОСОБА_1 з займаної посади як такого, що не пройшов випробувальний термін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Відповідно до частини другої статті 26 КЗпП України в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Згідно з частиною першою статті 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

Частиною другою статті 28 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Згідно з частиною першою статті 36 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівник зобов`язаний працювати чесно і сумлінно, своєчасно точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За змістом статті 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується власником до працівника за порушення трудової дисципліни.

Вирішуючи спір, апеляційний суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 на підставі статті 28 КЗпП України є незаконним.

Крім того, на посаду документознавця територіального сервісного центру № 8046 регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України позивача було призначено з 27 грудня 2016 року і саме з цієї дати розпочався випробувальний термін. Проте порушення, за які було звільнено позивача, відбувались 18 жовтня 2016 року, коли він перебував на посаді провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046 регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України. Тобто позивача було звільнено за порушення, які відбулися до дати призначення його на посаду документознавця, з якої його було звільнено. У зв?язку з цим підстав для звільнення позивача через його невідповідність займаній посаді відповідачем не доведено.

Доводи касаційної скарги про те, що роботодавець в період випробувального строку мав претензії та зауваження до роботи ОСОБА_1 на посаді документознавця, безпідставні, оскільки такі твердження матеріалами справи не підтверджено, доказів про оголошення йому зауважень чи попереджень під час його роботи на вказаній посаді протягом випробувального терміну відповідачем не надано.

Посилання касаційної скарги на те, що підставою звільнення ОСОБА_1 було саме невідповідність займаній посаді, необґрунтовані, так як встановлення строку випробування працівнику є однією з умов укладення трудового договору. Це робиться за угодою сторін з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Якщо протягом встановленого строку виявиться, що працівник не має відповідних даних для належного виконання дорученої роботи, трудовий договір з ним може бути розірвано на підставі статті 28 КЗпП України. Як після, так і до закінчення строку випробування, трудовий договір може бути припинено із інших передбачених законом підстав. Отже, підставу звільнення працівника обирає саме роботодавець і зобов`язаний це довести. У зв?язку з цим висновки апеляційного суду про те, що роботодавець повинен був звільнити ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, з яким і пов?язував підстави звільнення, є невірними, але це не вплинуло на правильне вирішення спору по суті, так як згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Надані відповідачем докази, а саме висновок комісії від 28 лютого 2017 року свідчить про те, що відповідача звільнено за порушення трудової дисципліни, які відбулися до його призначення з випробувальним терміном на посаду документознавця, а саме за дії, вчинені 18 жовтня 2016 року, і які були предметом службової перевірки, а доказів невідповідності ОСОБА_1 посаді документознавця під час випробувального терміну відповідачем не надано.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального сервісного центру в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк