КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДОНЕЦЬКА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-2136\09
м.Донецьк,
вул.Собінова,147
23 грудня 2009 року
Київський районний суд м. Донецька в складі:
Головуючого судді – О.В. Епель,
при секретарі - С.І. Батуркіной,
за участю позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м. Донецька справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною, зобов»язаня вчинити певні дії, стягнення недоотриманих сум,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною, зобов»язаня вчинити певні дії, стягнення недоотриманих сум, мотивуючи тим, що він з 01.06. 1987 р. по 03.07.1987 р. приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В теперішній час він є пенсіонером за віком та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, частково втратив працездатність на 25% у зв»язку з роботами на ЧАЕС. У відповідності до ст..57 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання певних пільг та компенсацій щодо врахування середньомісячного фактичного заробітку для обчислення його пенсії. Відповідно до довідки про роботу у зоні відчудження № 11\В-540 від 18.07.1997 р. яка видана йому «Укрсоюзсервісом» та на підставі архівних матеріалів його заробіток за червень 1987 року склав929 р.47 коп. Він звернувся до відповідача з заявою від 10.03.2004 р. про перерахунок розміру його пенсії відповідно до заробітку, що вказаний у довідці № 11\В-540 від 18.07.1997 р., однак отримав відмову у такому перерахунку. Крім того, відповідно до ст..51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, однак відповідач порушує його право шляхом здійснення виплат, розмір яких нижче ніж розмір, встановлений законом і доплатити різницю відмовляє. Отже, такі дії відповідача він вважав неправомірними і просив відмову відповідача у перерахунку пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю визнати неправомірною, зобов»язати відповідача здійснити перерахунок пенсій як основної так і додаткової , стягнути недоотримані ним суми пенсійних виплат.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені ним вимоги, надав суду пояснення, які аналогічні тим, що викладені у позові і просив його вимоги задовольнити.
Представник відповідача – ОСОБА_2 , який діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), позв не визнав і пояснив, що позивач дійсно перебуває на обліку відповідача як отримувач пенсії за віком згідно із законом «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України перерахунок раніше призначеної пенсії , а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є у пенсійній справі. У пенсійній справі позивача містяться дві довідки № 91 від 13.02.1991 р. та № 11\13-540 від 18.07.1997 р. про розмір заробітної плати за червень 1987 року, такий розмір не співпадає, тому у зв»язку з різницею в сумі заробітної плати та відсутністю доказів про правильність даних, вказаних у довідці № 11\13-540 від 18.07.1997 р. про розмір заробітної плати 929,47 р. вказана довідка не була прийнятою відповідачем до уваги під час обчислення розміру основної пенсії позивачеві. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до ст.51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами) особам, віднесеним до 2 категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю призначається у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Текс цієї статті в редакції 28.12.2007 р. було визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду № 10-рп2008 від 22 травня 2008 р., однак, законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано неконституційним. Для врегулювання ситуації була прийнята Постанова КМУ № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» , відповідно до п.п.2-4 якої позивачеві виплачувалась додаткова пенсія у розмірі 15 % до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві як основної так і додаткової пенсії ґрунтувались на законі, тому він просив відмовити у задоволенні цього позову.
Вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи та матеріали пенсійної справи, наданої суду до огляду, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку відповідача як отримувач пенсії за віком згідно із законом «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Він є пенсіонером за віком, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 2 категорії, частково втратив працездатність на 25 % у зв»язку з роботами на ЧАЕС. Позивач звернувся до відповідача з заявою від 10.03.2004 р. про перерахунок пенсіїа.с.6\, однак відповідач своїм рішенням від 22.03.2004 р. відмовив у перерахунку пенсії. Так, відмова відповідача щодо перерахунку розміру основної пенсії грунтувалась на тому, що у пенсійній справі позивача містяться дві довідки № 91 від 13.02.1991 р. та № 11\13-540 від 18.07.1997 р. про розмір заробітної плати за червень 1987 року, і такий розмір не співпадає.\а.с.7\ Відповідач виходив з того, що позивач не надав йому будь-яких інших доказів про правильність даних, вказаних саме у довідці № 11\13-540 від 18.07.1997 р. про розмір його заробітної плати за червень 1987 року в сумі 929,47 р., тому вказана довідка не була прийнятою відповідачем до уваги під час обчислення розміру основної пенсії позивачеві. В березні 2009 року позивач знову звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії \а.с.8\ і рішенням № 113 від 26.04.2009 р. отримав відмову. Позиція відповідача щодо відмови у перерахунку ґрунтувалась на тому, що розмір пенсії позивача обчислений вірно з урахуванням діючого законодавства. Обчислюючи розмір додаткової пенсії за шкоду здоров»ю відповідач виходив з положень Постанови КМУ № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» , відповідно до п.п.2-4 якої позивачеві виплачувалась додаткова пенсія у розмірі 15 % до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Крім того,під час здійснення пенсійних виплат щодо додаткової пенсії відповідач виходив з існуючих можливостей держави та керувався Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , якими встановлювався розмір додаткової пенсії, який не відповідає розміру, встановленому Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Вказані вище обставини визнані сторонами у справі, тобто між ними не має розбіжностей щодо встановлених судом обставин, а у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, сторони не наполягають на їх доказуванні, тому у відповідності до положень ч.3 ст. 72 КАС України наведені вище обставини доказуванню не підлягають , визнаються судом достовірними та приймаються до уваги.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.
Суд вважає позов частково обґрунтованим , а дії відповідача неправомірними за такими підставами.
Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданого порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-ХІІ (далі – ОСОБА_3 № 796-ХІІ).
Згідно ст.49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( ОСОБА_3) пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.ст.50,57 спеціального Закону особам, віднесеним до якщо особа, яка звернулась за пенсією, відпрацювала на території радіоактивного забруднення менш ніж 12 місяців – середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до ст.51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами) особам, віднесеним до 2 категорії призначається у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Текс цієї статті в редакції 28.12.2007 р. було визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду № 10-рп2008 від 22 травня 2008 р. Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. ст. 51 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " в редакції до 01.01.2008 р.
Відповідно до п.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 р. за № 536\6824 перерахунок раніше призначеної пенсії , а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є у пенсійній справі. До заяви громадянина про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
- довідка про заробіток. При перерахунку пенсії до таких документів заявник може надати документи про трудовий стаж, про заробіток за періоди, що визначаються за нормами Закону «Про пенсійне забезпечення».
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційних гарантій громадян на достатній життєвий рівень дає ОСОБА_3 України « Про прожитковий мінімум» , а також ОСОБА_3 України» Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно ст.1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок-20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність а відповідні роки встановлюється Законами України про Державний бюджет України.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу силу відповідності до пункту 2 Указу Президента України « Про Єдиний реєстр нормативних актів» від 27.06.96 р стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не вказана вище Постанова КМУ № 530.
Крім того, зі змісту вимог Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» вбачаються обмеження щодо можливостей застосування розміру додаткової пенсії за шкоду здоров»ю , реалізації статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», такі обмеження відповідними рішеннями Конституційного суду України визнавались неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно зі ст.75 Конституції України - Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону , в тому числі залежно від предмету правового регулювання, немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів , що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у праві про набрання чинності Конституцією України зазначив : « Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом , автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше»
За змістом частини третьої ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обв»язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спору у цих відносинах суд має застосувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Згідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З аналізу наведеного законодавства, встановлених судом обставин вбачається, що в даному випадку відповідач не довів в суді правомірність своєї відмови у перерахунку пенсії позивачеві як основної так і додаткової. Суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача, якими він заперечував проти позову, так як такі доводи не ґрунтуються за законі.
Оскільки фактично позивач подав відповідачеві відповідну заяву про призначення (перерахунок) пенсії та всі визначені у п.11 «Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії » необхідні документи , що додаються до заяви, а жодним положенням законодавства України він не був зобов»язаний доводити перед Управлінням Пенсійного фонду правильність (достовірність) даних, вказаних у наданих ним документах і різниця у розмірах сум, вказаних у таких документах не є відповідно до положень закону підставою для відмови у призначенні пенсії, то суд вважає, що у відповідача не було законних підстав для відмови у нарахуванні пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки № 11\13-540 від 18.07.1997 р.
Також, під час відмови у перерахунку додаткової пенсії відповідач не врахував те, що право отримання такої пенсії встановлюють Закони України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсій, встановлених Законами України , не підлягає зменшенню. Це гарантує ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення зокрема,п.28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону, України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відмова відповідача в перерахунку пенсії (основної та додаткової) призвела до того, що відбулося значне звуження обсягу прав позивача, які існують в державі для відповідної категорії громадян.
Однак, конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні , включаючи її право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, ч.2 ст.6, 8, ч.2ст.19, 22,23 , ч.1ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення і таке право не може бути скасованим чи звуженим. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов»язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як с.8 Конституції України так і ст.8 КАС України.
Частиною 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Тому суд, при вирішенні цього спору приймає до уваги рішення Європейського суду у справах « Проніна проти України» та «Кечко проти України» відповідно до яких «Якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть відомо відмовляти у цих виплатах, доки ці положення є чинними. Суд не приймає документ Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань».
Визначаючи період, з якого необхідно провести перерахунок пенсії, суд приймає до уваги положення ч. 4 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як зазначалось вище, позивач вперше звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про перерахунок та виплату пенсії 10.03.2004 р. і про перерахунок додаткової пенсії з 05.03.2009 р., тому перерахунок пенсії у відповідності до ст.45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має бути проведений з 01.03.2004 р. та з 01.03.2009 р. відповідно. В даному випадку за для повного захисту прав позивача суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позивачем вимог щодо початку обчислення перерахунку основної пенсії.
З урахуванням викладених обставин суд визнає протиправною відмову відповідача у перерахуванні позивачу основної пенсії та зобов'язує відповідача здійснити перерахунок такої пенсії відповідно до ст.57 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» відповідно до довідки № 11\В-540 від 18.07.1997 р. з 01.03.2004 р., а також визнає протиправною відмову відповідача у перерахуванні позивачу додаткової пенсії та зобов»язує відповідача здійснити перерахунок такої пенсії у відповідності до ст.ст.51.67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.03.2009 р. При цьому, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивача про стягнення недоотриманих ним пенсійних сум, розрахунок пенсійних виплат не відноситься до компетенції суду.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою , суд вважає за можливе у відповідності до ст.88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
Згідно п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р. громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
На підставі викладеного, положень ст.ст.16,50,55,67,121,124 Конституції України, ст.ст. 1,13,17,50,54,67,71 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 19.12.2006 р., ст.17 Закону України « Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії « від 05.10.2000 р., ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» , ст.17 Закону України «Про виконання рішень і виконання практики Європейського суду» від 23.02.2006 р., протоколом № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод» , керуючись ст.ст.1-6,8,10-11,15-15,17,23,48,58,69-71,79,86-871,94,98,104-105,111-112, 114,121,160-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною, зобов»язаня вчинити певні дії, стягнення недоотриманих сум,
- задовольнити частково.
Дії Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька з відмови у перерахунку розміру пенсії (основної та додаткової) ОСОБА_1 визнати неправомірними.
Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру основної пенсії відповідно до ст.57 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням довідки № 11\В-540 від 18.07.1997 р. про розмір заробітної плати, починаючи 01 березня 2004 року.
Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру додаткової пенсії у відповідності до ст.ст.51,67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 23 грудня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський райсуд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя :