ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.05.2019 Справа № 905/1890/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 126359 грн. 40 коп.,-

За участю представників сторін:

від позивача - Скульського С.І. (за довіреністю);

від позивача - не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Южний порт", м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго", м.Курахове, про стягнення заборгованості в сумі 1476384,33 грн., у тому числі основний борг в сумі 100992 грн., пеня в сумі 5049,60 грн., інфляція в сумі 15520,80 грн. та три проценти річних в сумі 4765,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне відповідачем виконання грошових зобов`язань за договором поставки №704-ВЭ-3уТЭС від 05.12.2016 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару за видатковою накладною №РН-121201 від 12.12.2016.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.10.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1890/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 01.11.2018 року.

30.10.2018 від ТОВ «ДТЕК Східенерго» через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно із якого представник просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, також була надана зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний Порт" про визнання припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" за п.5.4 Договору №704-ВЭ-ЗуТЭС від 05.12.2016.

Ухвалою суду від 13.11.2018 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний порт" про визнання зобов`язання припиненим у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 126359 грн. 40 коп. повернуто позивачу за зустрічним позовом.

Ухвалою суду від 01.11.2018 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження.

Ухвалою суду від 19.11.2018 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 12.12.2018.

Ухвалою суду від 23.11.2018 зупинено провадження у справі до повернення справи до господарського суду, у зв`язку з апеляційним розглядом справи.

Ухвалою суду поновлено провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 21.02.2019.

Ухвалою суду від 20.02.2019 зупинено провадження у справі до повернення справи до господарського суду, у зв`язку з касаційним розглядом справи.

Ухвалою суду від 19.04.2019 поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 06.05.2019.

Представник позивача в судове засідання призначене на 06.05.2019 з`явився, просив позов задовольнити у повному обсязі.

06.05.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, за висновками суду, незважаючи на те, що відповідача, зокрема, у судове засідання 06.05.2019 не з`явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, за змістом ухвали суду від 19.04.2019 присутність учасників справи у судовому засіданні 06.05.2019 була визначена не обов`язковою.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Южний порт" є юридичною особою (ідентифікаційний код 31344216), що підтверджено Статутом в новій редакції, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Довідкою з ЄДРПОУ.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" є юридичною особою (ідентифікаційний код 31831942), що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ.

05.12.2016 між сторонами укладено договір поставки №704-ВЭ-3уТЭС, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов`язався поставити у власність покупця товар виробничо-технічного призначення, код ГК:28.15.1. - вальниці/підшипники кулькові чи роликові (продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та за якісними характеристиками, погодженими сторонами у специфікації, а відповідач (покупець) взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити поставлений товар у відповідності до умов договору (п.п. 1.1,1.2).

За умовами п.4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в даному договорі.

Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними характеристиками, що супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Згідно із п.4.2 умовами поставки продукції є СРТ, згідно (Інкотермс 2010), з урахуванням умов та поправок, що містяться у договорі. Погоджене місце призначення поставки: м.Курахово. Постачальник несе всі витрати, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення поставки.

У випадку постачання продукції без товаросупровідної документації згідно п.4.4 договору відповідач має право відмовитися від приймання продукції (у такому випадку повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п.2.5 договору).

Датою поставки товару є дата вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом, датою поставки вважається дата, вказана представником у видатковій накладній (п.4.7 договору).

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції (п.4.8 договору).

Згідно із п. 5.1. Договору загальна сума Договору складає 4 200 000 грн. 00 коп. (чотири мільйона двісті тисяч грн. 00 коп.), в т. ч ПДВ 840 000 грн. 00 коп. (вісімсот сорок тисяч грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 6.8. Договору у випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець (відповідач) за письмовою вимогою Постачальника (Позивача), сплачує Постачальникові (Позивачу) неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, проте не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої Продукції.

Згідно із п.5.2 договору ціни на поставлену продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Розрахунок за продукцію, поставлену за цим договором здійснюється у порядку та в строки, передбаченими п.5.4 договору, а саме: шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору.

У п.1 викладена специфікація до договору №704-ВЭ-3уТЭС від 05.12.2016, в якій сторонами погоджено найменування продукції, виробника, гарантійний строк, кількість та ціну. Загальна сума відповідно до вказаної специфікації складає 121190,40 грн.

Згідно із п.8.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р., а в частині виконання зобов`язань - до повного та належного виконання сторонами своїх обов`язків.

Договір поставки №704-ВЭ-3уТЭС від 05.12.2016 та специфікація до Договору підписані сторонами у встановленому законом порядку та скріплені печатками підприємств.

Виходячи зі змісту наданої до матеріалів справи видаткової накладної №РН-121201 від 12.12.2016 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за договором №704-ВЭ-3уТЭС від 05.12.2016 на загальну суму 121190 грн. (а.с. 31).

Також факт поставки продукції підтверджується товарно-транспортною накладною №121201від 12.12.2016 року.

Проте, відповідач розрахунку за отриманий товар не здійснив. Згідно оформленого Позивачем акту звірення взаємних розрахунків № 4 від 29.12.2017 року по Договору № 704-ВЭ-ЗУТЭС від 05.12.2016 року заборгованість Відповідача становить 100 992,00 грн. з ПДВ.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку Позивач направив на адресу Відповідача листи №1104/03 від 11.04.2017, №160303 від 16.03.2017, №0303 від 03.04.2017 з вимогою сплатити заборгованість за Договором.

Відповідачем на зазначені листи надана відповідь №11/382 від 24.04.2017 року, згідно якої заборгованість по Договору не заперечується, проте оплати не визначені.

Враховуючи те, що відповідач не розрахувався із позивачем за отриману продукцію, останній звернувся із позовом про стягнення боргу у сумі 100992 грн., пені у розмірі 5049,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 15520,80 грн., 3% річних у сумі 4765,80 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами 05.12.2016 договір поставки №704-ВЭ-3уТЭС є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.4 договору розрахунок за продукцію, поставлену за цим договором здійснюється у порядку та в строки узгоджені Сторонами у відповідних Специфікаціях.

Пунктом 4 специфікації № 1 Договору передбачено, що розрахунки за поставлену Постачальником (Позивачем) продукції за цим Договором здійснюється Покупцем (Відповідачем) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (Позивача) протягом 90 (дев`яносто) календарних днів після здійснення поставки продукції.

Таким чином, строк виконання зобов`язання відповідача з оплати продукції, отриманої 12.12.2016, настав 12.03.2017р.

В матеріалах справи міститься довіреність від 07.12.2016 на отримання цінностей за договором постачання №704 ВЄ-Зу-ТЕК від 05.12.2016 року, видана ВП "Зуївська теплова електрична станція" ТОВ "ДТЕК Східенерго" (а.с. 32).

Факт отримання відповідачем товару за укладеним між сторонами договором матеріалами справи не спростовано.

Проте, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів у сумі 100992 грн. всупереч ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України відповідач не виконав, тому вимога в частині стягнення основного боргу у розмірі 100992 грн. є правомірною та обґрунтованою, такою що підлягає задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу у розмірі 100992 грн. позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних за період з 13.03.2017 по 08.10.2018 грн. у розмірі 4765 грн., та інфляційні втрати за період з березня 2017 по вересень 2018 у розмірі 15520,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних є фактично більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, вимога у цій частині підлягає задоволенню на визначену позивачем суму.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат є фактично більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, вимога у цій частині підлягає задоволенню на визначену позивачем суму.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 року № 543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов`язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно з п.6.8 договору №704-ВЄ-Зу-ТЕС від 05.12.2016, у разі несвоєчасної оплати продукції відповідач, за письмовою вимогою позивача, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від вартості своєчасно несплаченої продукції, однак не більш ніж 5% від вартості своєчасно несплаченої продукції.

Позивачем на підставі п.6.8 договору №704-ВЄ-Зу-ТЕС від 05.12.2016 нараховано та пред`явлено до стягнення пеню в сумі 47305,75 грн. за період з 13.03.2017по 08.10.2018. Але оскільки за приписами п. 6.8 Договору встановлено обмеження (не більше 5 відсотків від вартості несвоєчасно оплаченої продукції), то позивач просить стягнути 5049,60 грн. (100992 х 5 %= 5049,60 грн.).

Заявою від 25.10.2018 відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені у відповідності до ч.2 ст.258 та ч.4 ст. 267 ЦК України

Як вбачається з відбитку календарного штемпеля ТОВ «Южний порт» звернулося до суду з даним позовом 08.10.2018. Однією із вимог є стягнення пені за період 13.03.2017 по 08.10.2018.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Отже, правомірним є нарахування пені за період з 13.03.2017 по 13.09.2017.

Відповідно до частини 2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 4 статті 268 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки ТОВ «Южний порт» звернувся до суду з позовом (08.10.2018) про стягнення з відповідача пені за період з 13.03.2017 по 13.09.2017, тобто поза межами встановленого ч.2 ст.258 ЦК України річного строку, суд відмовляє у позові в частині стягнення пені на підставі частини 4 статті 268 ЦК України.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача повному обсязі, отже позовні вимоги ТОВ "Южний порт" до ТОВ "ДТЕК Східенерго" підлягають частковому задоволенню.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" про стягнення заборгованості у розмірі 126359 грн. 40 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 31831942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний порт" (61128, м.Харків, проспект П`ятдесятиріччя СРСР, буд.151, код ЄДРПОУ 31344216) заборгованість в загальному розмірі 121277 (сто двадцять одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 80 коп., з яких:

- основний борг у розмірі 100992 (сто тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 15520 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять) грн. 80 коп.;

- 3 % річних в розмірі 4765 (чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1819 (одна тисяча вісімсот дев`ятнадцять) грн. 17 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 06 травня 2019 року.

Повний текст рішення складено та підписано 10 травня 2019 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов