ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2019м. ДніпроСправа № 904/5599/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Альфа Інвест", м. Полтава

до Приватного підприємства "Таврія", с. Новософіївка, Нікопольський район, Дніпропетровська область

про стягнення 1 766 606,36 грн

Представники:

від позивача: Стрижак Є.Ю., довіреність № 02 від 11.01.2019 року, адвокат;

від відповідача: Штацька Н.Г., наказ № 37 від 26.12.2018 року, заступник директора з правових питань.

СУТЬ СПОРУ:

13.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Альфа Інвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Таврія" основний борг в сумі 1 688 302,73 грн, пеню у сумі 69 979,28 грн, 3% річних у сумі 6 221,77 грн та інфляційні втрати у сумі 2 102,58 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки на умовах товарного кредиту №291803/АК, укладеного між сторонами 29.03.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 року було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу час для усунення недоліків на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач повністю виконав вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про залишення позовної заяви без руху, надіславши до суду 20.12.2018 року відповідні докази усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2018 року, суд прийняв справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження, встановленими ГПК України, з повідомленням сторін та призначив її розгляд у засіданні на 16.01.2019 року.

14.01.2019 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якій проти позову заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини в порушені строків оплати поставки товару, оскільки будь-яких специфікацій до договору, у яких і мають бути вказані строки на оплату товару, відповідач не підписував. Оплату відповідач здійснював частково на підставі виставлених позивачем рахунків. Відповідач зауважує, що він є добросовісним контрагентом на відміну від позивача. Такі висновки відповідач зробив, дізнавшись про порушення позивачем реєстрації податкової накладної, що слугувало унеможливленням формування податкового кредиту з ПДВ по операції для відповідача. Тож за таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Не погодившись з доводами відповідача, позивач 18.01.2019 року надав до суду відповідь на відзив, у якій наполіг на задоволенні позовних вимог, оскільки вважає безпідставними аргументи відповідача щодо недобросовісності виконання ним своїх договірних обов'язків та норм чинного законодавства.

На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у підготовчих засіданнях оголошувались перерви: з 16.01.2019 року до 21.01.2019 року та з 21.01.2019 року до 12.02.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2019 року суд продовжив підготовче провадження на 30 днів до 13.03.2019 року та переніс розгляд справи у підготовчому засіданні з 12.02.2019 року на 19.02.2019 року через відпустку судді Воронько В.Д.

18.02.2019 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, якою фактично зменшив суму основного боргу, але при цьому збільшив розмір позовних вимог щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, тому до стягнення заявляє з відповідача 716 149,26 грн основного боргу, 117 016,03 грн пені, 10 584,71 грн 3% річних та 10 462,76 грн інфляційних втрат. У зв'язку з чим позивач подав клопотання про повернення йому надмірно сплаченого судового збору.

Суд дійшов висновку, що подана заява не суперечить приписам ст.ст. 42, 46 ГПК України, а тому прийнята та буде врахована при вирішенні справи по суті так само, як і клопотання про повернення судового збору.

19.02.2019 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, яким підтримав свою позицію, викладену у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову.

З огляду на те, що позивачем 19.02.2019 року фактично змінено позовні вимоги, в результаті чого відповідачу необхідний час для підготовки та надання своєї правової позиції з цього приводу, суд у підготовчому засіданні 19.02.2019 року оголосив перерву до 05.03.2019 року для надання відповідачу можливості скористатися своїми процесуальними правами та обов'язками.

Відповідач 05.03.2019 року заперечив проти заяви позивача щодо фактичного збільшення позовних вимог в частині нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки не вбачає своє вини у порушенні строків оплати. Тому в задоволенні позову відповідач просить відмовити.

Суд встановив, що наразі виконано всі завдання підготовчого провадження та відсутні підстави для подальшого проведення підготовчого засідання.

Згідно положень ч. 1 ст. 185 ГПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2019 року о 12:00 год.

26.03.2019 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № 09 від 25.03.2019 року.

28.03.2019 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № б/н від 28.03.2019 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області № 345 від 02.04.2019 року, у зв'язку із перебуванням судді Воронько В.Д. у відрядженні, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи по вх. № 4-5532/18 справи № 904/5599/18.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 року справу передано для розгляду судді Бєлік В.Г.

Ухвалою суду від 08.04.2019 призначено розгляд справи по суті на 02.05.2019 року о 11:40 год.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЬФА ІНВЕСТ" (далі-позивач, постачальник) та Приватним підприємством "ТАВРІЯ" (далі-відповідач, покупець) укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 291803/АК від 29.03.2018.

Згідно п. 1.1. договору у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння соняшника, кукурудзи та засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 4.1. договору умови та місце поставки (передачі) товару вказується у специфікаціях.

Згідно п. 4.2. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями. Товар може поставлятися покупцю партіями.

Позивач умови договору виконав, поставив відповідачу товар на загальну суму 2 076 516,00 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

Отримання товару по вищезазначеним документам підтверджується підписом на них повноважного представника відповідача та відтиском печатки підприємства відповідача.

Відповідач лише частково виконав умови спірного договору, оплативши поставлений товар не в повному обсязі, а лише у сумі 972 153,47 грн., у зв'язку з чим залишилась заборгованість у розмірі 716 149,26 грн.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як визначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 484 334,58 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 8.2.3. договору за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

За розрахунком позивача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, сума пені, заявлена до стягнення за загальний період з 17.04.2018 по 18.02.2019 складає 117 016,03 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, за період з 17.04.2018 по 18.02.2019 у розмірі 10 584,71 грн. та інфляційних втрат за період з квітня 2018 по січень 2019 у розмірі 10 462,76 грн.

Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат проведено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних в сумах визначених позивачем.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доводи відповідача, що звернення позивача до суду є передчасним, оскільки договором не визначено строк оплати, а специфікації додані до матеріалів справи не стосуються відносин за спірними поставками не ґрунтуються на діючому законодавстві.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, цією нормою передбачено можливість виникнення обов'язку негайного виконання.

Такий обов'язок випливає, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Зазначене спростовує доводи відповідача.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ТАВРІЯ" (53252, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Новософіївка, вул. Леніна, буд. 20, код ЄДРПОУ 32616850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР АЛЬФА ІНВЕСТ" (36040, м. Полтава, вул. І. Мазепи, буд. 50/12, кв. 33, код ЄДРПОУ 41356689) - 716 149,26 грн. - основного боргу, 117 016,03 грн. - пені, 10 584,71 грн. - 3% річних, 10 462,76 грн. - інфляційних втрат та 12 813,19 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2019

Суддя В.Г. Бєлік