Дата документу 08.05.2019 Справа № 335/5150/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/5150/17 Головуючий у 1-й інстанції: Соболєва І.П.

провадження № 22-ц/807/1571/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в якості законного представника малолітнього ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який був уточнений, до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в якості законного представника малолітнього ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення.

В обґрунтування свої вимог зазначав, що 09.12.2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С., було вчинено виконавчий напис за р. № 7909 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 для погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «ОТП Банк» у розмірі 335072,79 грн. Вказану квартиру було виставлено на продаж з публічних торгів.

07 грудня 2012 року ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» проведені прилюдні торги з продажу кв. АДРЕСА_1 , яка належала позивачу ОСОБА_3 Переможцем торгів стала ОСОБА_6 , яка придбала квартиру за 120450 грн. Торги були оформлені протоколом № 05/247/12-1 від 07.12.2012. На підставі вказаного протоколу державним виконавцем Орджонікідзкевського ВДВС ЗМУЮ був складений Акт про реалізацію предмета іпотеки № 37/9 від 17.12.2012 року. Переможцем торгів ОСОБА_6 , було отримано свідоцтво про придбання нерухомого майна від 18 грудня 2012 р. у вигляді кв АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Редько В.П.

06 квітня 2013 ОСОБА_6 продала квартиру ОСОБА_5 Проте, ще у січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» в особі Запорізької філії, ОСОБА_8, Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Редько В.П., треті особи: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк», про визнання недійсними публічних торгів, протоколу проведення публічних торгів, акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання нерухомого майна.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2013 року, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Запорізької області від 21.01.2014 року та від 25.06.2014 року, були визнані недійсними прилюдні торги з продажу вказаної квартири, проведені 07.12.2012 , визнано недійсним протокол № 05/247/12/1-1 від 07.12.2012 прилюдних торгів, визнано недійсним свідоцтво від 18.12.2012 про придбання ОСОБА_6 , нерухомого майна. Проте не були застосовані правові наслідки недійсності.

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності на квартиру. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні позову про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 31.03.2015 рішення суду першої інстанції - скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, внаслідок чого квартиру АДРЕСА_1 зобов`язано повернуто ОСОБА_3 та скасовано державну реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_5 Апеляційний суд встановив, що спірна квартира вибула із володіння ОСОБА_3 на підставі процедури публічних торгів, яка визнана проведеною з порушеннями, а тому майно фактично вибуло з його володіння поза його волею іншим шляхом й це дає йому право повернути це майно.

Проте, зазначав, що рішення апеляційного суду Запорізької області від 31.03.2015 року ОСОБА_5 не виконала. Намагаючись унеможливити виконання рішення суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_5 , зареєструвала в квартирі свою доньку ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказував, що згідно довідки про зареєстрованих осіб в квартирі від 17 березня 2016 року № 3985, ОСОБА_1 була зареєстрована в квартирі 07.04.2015, ОСОБА_4 був зареєстрований в квартирі 24.04.2015. Отже, зазначені особи були зареєстровані в цій квартирі вже після витребування майна, отже незаконно та виключно з метою утруднити позивачу виконання рішення суду.

З огляду на вищенаведене, просив суд усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , наступним шляхом - виселити з квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2019 року позов задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні нерухомим майном - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість, неправомірність та незаконність рішення, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2019 року скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що зазначений спір виник не з підстав, зазначених у ч. 4 ст. 274, апеляційну скаргу було призначено до розгляду порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 12 березня 2019 року (а.с. 227), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 02 квітня 2019 року для надання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам процесу.

02 квітня 2019 року від ОСОБА_3 в особі представника Черкашина І.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 Зазначає, що Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідачі після втрати права власності на квартиру попереднім власником не набули самостійного права на житло на підставах, передбачених законом, зареєстровані у квартирі після винесення апеляційним судом Запорізької області 31 травня 2015 року рішення у справі №335/2908/15, та позивач своєї згоди на проживання відповідачів у квартирі не надавав, відповідачі не є співвласниками зазначеної квартири та не є членами сім`ї ОСОБА_3 , а отже їх спільне проживання суперечить інтересам позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення йому перешкод у користуванні власністю та виселяючи ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , суд першої інстанції правильно керувався ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фактично проживає у квартирі, що належить позивачу, їй направлялись вимоги про звільнення займаного приміщення, що були проігноровані, і такі дії порушують право власника розпоряджатись належним йому майном.

Колегія суддів погоджується із обґрунтованістю таких висновків суду.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в матеріалах справи міститься копія рішення апеляційного суду Запорізької області від 31.03.2015 року (а.с. 10-11), яке набрало законної сили (а.с. 12-13).

Зазначеним рішенням скасовано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2014 року. Яким було відмовлено у задоволені позову, та винесено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги заявлені у справі. Зобов`язано ОСОБА_5 . повернути ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано за ОСОБА_5 . державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1

А отже, судом першої інстанції вірно зазначено, та взято до уваги обставини, які є преюдиційними для вирішення цього спору.

Зокрема, зазначено що квартира АДРЕСА_1 на праві власності була зареєстрована за позивачем. На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. від 09.12.2009 було звернуто стягнення на спірну квартиру та запропонована для реалізації на публічних торгах. За результатами торгів, які відбулися 07.12.2012, право власності на житлове приміщення набув відповідач ОСОБА_8 Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2013 року, яке залишено без змін апеляційною інстанцією, прилюдні торги, протокол, акт та свідоцтво про придбання спірного нерухомого мана були визнані недійсними. Також, у вказаному рішенні встановлено, що 06.04.2013 року, квартира, про яку йдеться у позові, за договором купівлі продажу була придбана відповідачем ОСОБА_5 , яка й провела реєстрацію права власності на своє ім`я.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 81265875 сформованої 26.02.2017, власником квартири загальною площею 42,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 з 02.02.2016 є ОСОБА_3 . Підставою виникнення права власності зазначено Договір купівлі-продажу, серія та номер 4759, виданий 10.08.2007, видавник приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Задачина Н.В. (а.с. 8-9).

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина перша статті 383 ЦК України).

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 18.05.2015 року та 17.06.2016 року направляв до ОСОБА_5 вимогу про добровільне виконання рішення суду, які були проігноровані відповідачем (а.с.15-17).

Окрім цього, в матеріалах справи містяться акти державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Міхайлідіса Ю.О. від 08.02.2016 року, від 17.02.2016 року та від 24.02.2016 року, з яких вбачається, що під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем здійснювались виїзди за адресою АДРЕСА_1 , проте жодного разу двері не відчиняли (а.с. 18, 19).

З урахуванням вищенаведених норм, абсолютності права власності та звернення ОСОБА_3 за захистом цього права шляхом виселення із належної йому квартири, безпідставними є доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову, оскільки це порушує права та інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4

Щодо тверджень в апеляційній скарзі про невірно обраний спосіб захисту позивачем, оскільки ним не заявлялась вимога про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Так, з довідки про зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за вказаною адресою з 24.04.2015 року, а ОСОБА_1 з 07.04.2015 року (а.с. 14). Таким чином, на момент реєстрації відповідачі не мали права проживати в цій квартирі, оскільки державна реєстрація за ОСОБА_5 була скасована 31.05.2015 року.

Доводи апеляційної скарги що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є особами переміщеними з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції не можуть вважатися належною правовою підставою для проживання у квартирі проти волі власника та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та давали б підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення- не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, ст. 274, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегіясуддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2019 року по цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 08 травня 2019 року.

Головуючий:

Судді: