Справа № 2-13/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2010р. Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого – судді Савіна О.І.
при секретарі – Прокопенко Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа – Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради про звернення стягнення,
В С Т А Н О В И В :
ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАК КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також про виселення відповідача, який зареєстрований та проживає в спірній квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м. Южноукраїнську, крім того стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, пояснивши, що відповідно до кредитного договору №NKUCGК06150420 від 28.11.2006 року, відповідачка ОСОБА_1 отримала в ЗАТ КБ "ПриватБанк" кредит в розмірі 35550,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,0 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.11.2026 року. Згідно умов договору, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1, остання зобов’язалася щомісяця в період з 18 по 25 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки, винагороду та комісію в сумі 393,83 доларів США. Порушуючи взяте на себе зобов’язання, відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов’язання, тому виникла заборгованість, яка станом на 02.02.2010 року складає в гривневому еквіваленті 277435,66 грн., з яких 53479,32 грн. прострочена заборгованість, яку в добровільному порядку боржник не сплачує.
З метою забезпечення виконання зобов’язань за договором про іпотечний кредит від 11.12.2006 року відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 57,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири №4431 від 28.11.2006 року.
Тому оскільки ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором не виконує, просив суд в рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на зазначену квартиру, шляхом її продажу іншій особі-покупцю та виселити відповідачку з квартири зі зняттям її з реєстрації.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала пояснивши, що дійсно 28.11.2006 року отримала в ЗАТ КБ "ПриватБанк" кредит в розмірі 35550 ,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.11.2026 року . Але погашення заборгованості здійснює частково через складний фінансовий стан, оскільки вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а чоловік тимчасово не працює. Не заперечувала, що між нею та позивачем 11.12.2006 року було укладено іпотечний договір в забезпечення виконання нею кредитних зобов’язань. Проте в задоволенні позову просила суд відмовити оскільки строк погашення кредиту ще на закінчився і вона враховуючи свої фінансові можливості намагається виконувати кредитні зобов’язання, крім того в спірній квартирі крім неї зареєстровані її чоловік та двоє неповнолітніх дітей, а іншого житла в них не має.
Представник Служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради, третя особа, в судовому засіданні пояснив, що згідно Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Держава в свою чергу забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Захищаючи права неповнолітніх дітей просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову, адже у разі задоволення якого інтереси дітей будуть порушенні, що призведе до негативних наслідків в їхньому житті.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника, яка підтримала доводи свого довірителя та враховуючи думку представника Служби у справах дітей Южноукраїнської міської ради, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що згідно умов договору, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 кредитним договором №NKUCGК06150420 від 28.11.2006 року /а.с. 6-8/ остання отримала в ЗАТ КБ "ПриватБанк" кредит розміром 35550,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.11.2026 року, крім того зобов’язалася щомісяця з 18 по 25 число кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки, винагороду та комісію платежами в сумі 393,82 доларів США, однак в порушення взятого на себе зобов’язання не робила цього в повному обсязі.
З метою забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору від 28.11.2006 року, 11.12.2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір /а.с. 8зворот-12/, згідно якого предметом іпотеки є квартира загальною площею 57,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, що належить відповідачці на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до пункту п.16.7.1. іпотечного договору від 11.12.2006 року іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконанні.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачка порушила умови кредитного договору №NKUCGК06150420 від 28.11.2006 року щодо строків погашення кредиту, через що у неї виникла заборгованість, яка станом на 02.02.2010 року складає в гривневому еквіваленті 277435,66 грн., з яких 53479,32 грн. прострочена заборгованість, яку в добровільному порядку боржник не сплачує, у зв’язку з чим позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.
Проте згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року з подальшими змінами та доповненнями у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки, надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.
Як встановлено в судовому засіданні позивач вимоги Закону про необхідність направлення відповідачу письмової вимоги не виконав, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки.
За таких обставин вимоги позивача про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАК КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, в якій постійно проживає і є зареєстрованим відповідач, задоволенню не підлягають.
Крім того не підлягають задоволенню вимоги позивача про виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1 оскільки в судовому засіданні встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, крім відповідачка ОСОБА_1 зареєстрований її чоловік ОСОБА_2, та двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1М, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою про склад сім’ї та реєстрацію, до яких позовні вимоги про виселення позивачем не були пред’явлені.
Згідно з ч. 2 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.042001 р. № 2402-ІІІ, кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти – члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" від 0 2.06.2005 року N 2623-IV, з подальшими змінами, що регулює захист прав та інтересів при вчиненні правочинів щодо жилих приміщень, безпритульність - стан людини, пов’язаний з неможливістю фактично проживати (перебувати) в жилому приміщення, на яке вона має право, профілактика бездомності і безпритульності - система заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин виникнення бездомності та безпритульності, запобігання їм, у тому числі заходів щодо зниження ризику втрати людьми прав на жилі приміщення і запобігання втраті цих прав, і на попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов’язаних з відсутністю в людей житла.
Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
Таким чином, проаналізувавши та оцінивши всі докази по справі, суд дійшов висновку, що позов ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині виселення відповідачки зі зняттям її з реєстраційного обліку задоволенню не підлягає.
Також не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки судових витрат, понесених позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 35,39 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 11, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2,12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Відмовити в задоволенні позову Закритому акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа – Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради про звернення стягнення квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу квартири позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАК КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Відмовити позивачу в задоволенні позові до ОСОБА_1 про її виселення з квартири АДРЕСА_1.
Відмовити позивачу в задоволенні позові до ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду Миколаївської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Южноукраїнського
міського суду ОСОБА_4