Копія

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 682/3205/18

Провадження № 22-ц/4820/839/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» про визнання договору оренди землі недійсним за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2019 року,

встановив:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро» (далі - ТОВ «Горинь Агро»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» (далі - ТОВ «Акріс Агро») про визнання договору оренди землі недійсним.

ТОВ «Горинь Агро» зазначило, що 25 січня 2008 року між ним і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №792297, за умовами якого остання передала позивачеві у користування земельну ділянку площею 1,58 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), розташовану на території Хоровецької сільської ради Славутського району Хмельницької області та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей договір укладено сторонами на 10 років і зареєстровано у Державному реєстрі земель 10 квітня 2008 року за №040876000004, він є чинним, не оскаржений ніким і не визнаний судом недійсним. 2 березня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Акріс Агро» договір оренди цієї ж земельної ділянки, хоча на той час договір із позивачем ще не припинив своєї дії. Укладений ОСОБА_1 та ТОВ «Акріс Агро» правочин порушує речові права позивача, не відповідає вимогам закону та є недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України.

За таких обставин ТОВ «Горинь Агро» просило суд визнати договір оренди землі від 2 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Акріс Агро», недійсним.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано договір оренди землі від 2 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Акріс Агро» строком на 10 років щодо земельної ділянки площею 1,58 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Хоровецької сільської ради Славутського району Хмельницької області, недійсним. Стягнуто солідарно з ТОВ «Акріс Агро» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Горинь Агро» 1 762 грн судового збору.

Суд виходив з того, що оспорюваний правочин не відповідає вимогам закону, внаслідок чого його слід визнати недійсним.

В апеляційній скарзі ТОВ «Акріс Агро» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на час звернення ТОВ «Горинь Агро» з позовом до суду строк дії укладеного ним і ОСОБА_1 договору оренди землі закінчився, тому права позивача у спірних правовідносинах не порушені, також, ухвалюючи рішення, суд неправомірно послався на недопустимі докази та незаконно поклав на відповідачів солідарний обов`язок із відшкодування судового збору.

ТОВ «Горинь Агро» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

При розподілі судових витрат між сторонами суд першої інстанції не дотримався положень ст. 141 ЦПК України, внаслідок чого в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Встановлено, що земельна ділянка площею 1,58 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка розташована за межами населених пунктів Хоровецької сільської ради Славутського району Хмельницької області, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ОСОБА_1 на праві власності.

25 січня 2008 року ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі №792297, за умовами якого остання передала ТОВ «Горинь Агро» вказану земельну ділянку у строкове платне користування строком на 10 років. 10 квітня 2008 року Славутський районний відділ Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєстрував цей договір у Державному реєстрі земель за №040876000004.

За додатковою угодою від 1 березня 2017 року ОСОБА_1 та ТОВ «Горинь Агро» досягли домовленості про укладення договору оренди землі строком на 20 років, тобто до 24 січня 2028 року.

2 березня 2015 року відповідачі уклали договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передала ТОВ «Акріс Агро» спірну земельну ділянку в оренду строком на 10 років. 27 жовтня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Славутського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області Бублик Н.Р. зареєструвала право ТОВ «Акріс Агро» на оренду земельної ділянки.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України).

Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі - Закон №161-ХІV) визначається порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

В силу ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Закону №161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За змістом ч. 8 ст. 93 ЗК України та ч. 1 ст. 4 Закону №161-ХІV орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Як передбачено ст.ст. 18, 20 Закону №161-ХІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 1 ст. 31 Закону №161-ХІV).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ТОВ «Горинь Агро» уклали договір оренди землі від 25 січня 2008 року строком на 10 років. Враховуючи дату державної реєстрації вказаного договору (10 квітня 2008 року), строк його дії мав закінчитися 10 квітня 2018 року.

Посилання ТОВ «Акріс Агро» на недоведеність факту укладення ОСОБА_1 та ТОВ «Горинь Агро» договору оренди землі не відповідають фактичним обставинам справи.

Як визначили сторони, дія цього договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Дія договору припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.п. 12.2-12.4).

Отже, встановивши, що договір оренди землі від 25 січня 2008 року, укладений між ТОВ «Горинь Агро» та ОСОБА_1 , на час укладення останньою оспорюваного правочину з ТОВ «Акріс Агро» не припинив своєї дії, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що укладений до закінчення строку його дії новий договір оренди тієї ж земельної ділянки з іншим орендарем є недійсним в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Крім того, суд обґрунтовано виходив з того, що цей правочин порушує речове право позивача на спірну ділянку.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами справи, оскільки одночасне існування двох договорів оренди та їх державної реєстрації суперечать вимогам Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Доводи ТОВ «Акріс Агро» про те, що у спірних правовідносинах права ТОВ «Горинь Агро» не порушені, є безпідставними.

В цій частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами суд першої інстанції припустився помилки, внаслідок чого в цій частині судове рішення підлягає зміні.

Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 35 постанови від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Суд першої інстанції не врахував норми чинного процесуального закону та неправомірно поклав на відповідачів солідарний обов`язок із відшкодування ТОВ «Горинь Агро» судових витрат.

Позов ТОВ «Горинь Агро» задоволено, внаслідок чого з ТОВ «Акріс Агро» та ОСОБА_1 , які є належними відповідачами у справі, на користь позивача слід присудити понесені ним і документально підтверджені судові витрати - 1 762 грн судового збору за подання до суду позову. Вказані витрати мають бути покладені на ТОВ «Акріс Агро» та ОСОБА_1 в рівних частках, а саме по 881 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 375, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 лютого 2019 року в частині розподілу судових витрат між сторонами змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс Агро» (місцезнаходження - 01032, місто Київ, вулиця Жилянська, 106-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 39187824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горинь Агро» (місцезнаходження - 34742, Рівненська область, Корецький район, село Забара, вулиця Готлібівська, 24; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 34112267) по 881 гривні судового збору з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 8 травня 2019 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ А.В. Купельський

/підпис/ Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Шевчук В.В.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 23