Дата документу 07.05.2019 Справа № 2-111/10

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1818/19 Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю.

Є.У.№ 2-111/10 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на дії приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (скорочена назва АТ «ТАСКОМБАНК») на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року АТ «ТАСКОМБАНК» (далі - Банк) звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С.

Зазначав, що 28.04.2015 Ленінським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 2-111/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 33 461,08грн. та судових витрат в розмірі 364,61 грн. 28.12.2018 Банк подав до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. вказаний виконавчий лист і заяву про відкриття виконавчого провадження. Проте 10.01.2019 приватним виконавцем на адресу Банку направлено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на п. 2. ч. 4. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» - пропуск строку пред`явлення його до виконання.

Посилаючись на те, що заяву про відкриття виконавчого провадження було подано 28.12.2018 - в останній день для пред`явлення виконавчого документу для виконання, просив суд визнати дії виконавця неправомірними, скасувати повідомлення від 10.01.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу та зобов`язати його вирішити питання про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2019 року у задоволені скарги акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Банком пропущений трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, доказів про направлення стягувачем поштою заяви на адресу приватного виконавця 28.12.2018 суду не надано.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення скарги Банк вказує про порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вважає висновки суду першої інстанції про пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання помилковими, оскільки заяву про відкриття виконавчого провадження була здано на пошту в останній день для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження і апеляційна скарга вручені приватному виконавцю Сколибога О.С. і боржнику ОСОБА_1 11.04.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями.

Відзиви на апеляційну скаргу ні приватний виконавець, ні боржник ОСОБА_1 не надавали.

В засідання апеляційного належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи учасники виконавчого провадження і приватний виконавець Сколибога О.С. не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів визнала причини неявки осіб, які приймають участь у розгляді справи, неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Строки у виконавчому провадження можна визначити як період часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції від 2 червня 2016 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в ч. 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до пунктів 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених норм Закону дає підстави дійти висновку про те, що виконавчий лист, виданий судом до набрання чинності цим законом, може бути повторно пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років з дня його повернення.

Відповідно до положень статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.6 ст.124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Встановлено, що 08 лютого 2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, ухвалено рішення по цивільній справі №2-111/10 за позовом відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «Лікеро-горілчаний завод Кристал», ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33461,08грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2015 року задоволено заяву АТ «ТАСКОМБАНК» про видачу дублікату виконавчого листа з примусового виконання вказаного рішення.

28 квітня 2015 Банку видано дублікат виконавчого листа, який відповідно до відмітки повернуто стягувачу 28.12.2015 року на підставі п. 4 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження».

Повторну заяву про відкриття виконавчого провадження разом із дублікатом виконавчого листа стягувач подав приватному виконавцю поштою 28.12.2018, що підтверджується відповідними письмовими доказами (а.с.180), тобто до закінчення трирічного строку з дня його повернення.

Зважаючи на те, що за положенням ч.6 ст.124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку, висновки суду першої інстанції про пропуск Банком строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання є таким, що не ґрунтується на законі і суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення скарги.

Керуючись ст. ст.364, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2019 року по цій справі скасувати.

Скаргу акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задовольнити.

Визнати дії приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича неправомірними.

Скасувати повідомлення приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича від 10.01.2019 про повернення акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» виконавчого листа № 2-111/10, виданого 28.04.2015 Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 33 461,08грн. та судових витрат в розмірі 364,61 грн.

Зобов`язати приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича вирішити питання про відкриття виконавчого провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено і підписано 08 травня 2019 року.

Головуючий:

Судді: