ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Справа № 500/1029/19

08 травня 2019 рокум.Тернопіль

Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» до Тернопільської обласної ради, державного реєстратора Тернопільської міської ради ОСОБА_2 про скасування рішень та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» звернулося до суду з позовом до Тернопільської обласної ради, державного реєстратора Тернопільської міської ради ОСОБА_2, в якому просило:

скасувати рішення Тернопільської обласної ради від 06 листопада 2018 року № 1198 «Про рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 10 грудня 1991 року «Про передачу приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ Державній телерадіомовній компанії України»;

визнати протиправними дії державного реєстратора Тернопільської міської ради ОСОБА_2 щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44162780 від 21 листопада 2018 року (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1699688861101, об’єкт нерухомого майна: будівля, літ. А, загальною площею 4478 кв м, гараж 198,6 кв м, місто Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка,  17, номер запису про право власності: 29027340) щодо державної реєстрації права комунальної власності за Тернопільською обласною радою;

скасувати рішення державного реєстратора Тернопільської міської ради ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44162780 від 21 листопада 2018 року (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1699688861101, об’єкт нерухомого майна: будівля, літ. А, загальною площею 4478 кв м, гараж 198,6 кв м, місто Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 17, номер запису про право власності: 29027340) щодо державної реєстрації права комунальної власності за Тернопільською обласною радою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Тернопільська обласна рада неправомірно та безпідставно зареєструвала за територіальною громадою сіл, селищ, міст Тернопільської області право власності на нерухоме майно: будинок телерадіокомпанії та гараж, що знаходяться за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 17, місто Тернопіль. Таке нерухоме майно внесене до статутного капіталу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» і перебуває у державній власності. Національна суспільна телерадіокомпанія України є об’єктом загальнодержавного значення. Відчуження, передача, приватизація нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва, земельних ділянок, на яких вони розташовані, а також акцій, що належать державі у статутному капіталі Національної суспільної телерадіокомпанії України, відповідно до частини другої статті 1 Закону України від 17 квітня 2014 року № 1227-VII «Про Суспільне телебачення та радіомовлення України», забороняється.

Також позивач зазначає, що розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 19 липня 2016 року № 425-од Публічному акціонерному товариству «Національна суспільна телерадіокомпанія України» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,5635 га з метою подальшої передачі її в постійне користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: місто Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 17, а саме: будинку телерадіокомпанії та гаража.

Така землевпорядна документація була розроблена, проте у її затвердженні 18 лютого 2019 року Тернопільська обласна рада відмовила з посиланням на статтю 120 Земельного кодексу України, якою визначаються умови переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, та яка одночасно зобов'язує землекористувача представити відомості щодо прав на нерухоме майно, розміщене на відповідній земельній ділянці; для прийняття рішення Тернопільська обласна рада вимагала у позивача надати відомості щодо прав на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: місто Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 17.

Позивач, зробивши через веб-портал Мін'юсту запит щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 17, отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна  про те, що право власності на таке майно зареєстроване з 21 листопада 2018 року за Тернопільською обласною радою і перебуває у комунальній власності.

Так, з інформаційної довідки вбачається, що рішенням державного реєстратора Тернопільської міської ради ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 листопада 2018 року об'єкти нерухомого майна, загальною площею 4478 кв м., гараж 198,6 кв м., які знаходяться у місті Тернопіль по бульварі ОСОБА_3, 17, було зареєстровано на праві комунальної власності за Тернопільською обласною радою на підставі рішення Тернопільської обласної ради від 06 листопада 2018 року № 1198 «Про рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 10.12.1991 «Про передачу приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ Державній телерадіомовній компанії України».

Зі змісту рішення Тернопільської обласної ради від 06 листопада 2018 року № 1198, на підставі якого внесено запис про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, слідує таке.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 15 листопада 1991 року №258 «Про передачу приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ Тернопільському приладобудівному інституту» передбачалося передати приміщення суспільно-політичного центру колишнього Тернопільського обкому Компартії Україна по бульварі ОСОБА_3 у місті  Тернополі новоствореному Тернопільському приладобудівному інституту.

Проте, згідно з рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 06 грудня 1991 року № 281 визнано за необхідне питання передачі приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ остаточно розглянути на черговому засіданні сесії Тернопільської обласної Ради народних депутатів.

Враховуючи утворення у місті Тернополі обласного телерадіомовного центру, Тернопільська обласна Рада народних депутатів переглянула рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 15 листопада 1991 року № 258 «Про передачу приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ Тернопільському приладобудівному інституту» і прийняла рішення від 10 грудня 1991 року «Про передачу приміщення суспільно-політичного центру колишнього обкому КПУ Державній телерадіомовній компанії України».

Далі в рішенні ради від 06 листопада 2018 року №  1198 вказано, що Тернопільська обласна рада вирішила відповідно до Указів Президії Верховної Ради України від 26 серпня 1991 року № 1435-ХІІ «Про тимчасове припинення діяльності Компартії України», від 30 серпня 1991 року № 1468-ХІІ «Про заборону діяльності Компартії України», розпорядження голови Верховної Ради України від 13 вересня 1991 року № 1541-ХІІ, Закону України від 20 грудня 1991 року № 2004-ХІІ «Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність» підтвердити, що:

1.1. Приміщення суспільно-політичного центру колишнього Тернопільського обкому Компартії України по бульварі ОСОБА_3 у місті Тернополі набуте Тернопільською обласною Радою народних депутатів (тепер – Тернопільська обласна рада) у 1991 році на законних підставах, має правовий статус майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (раніше – комунальна власність області), а повноваження щодо володіння, користування і розпорядження цим приміщенням здійснює Тернопільська обласна рада.

1.2. Згідно з пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майно, передане до комунальної власності областей, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють обласні ради. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

1.3. Набуте приміщення суспільно-політичного центру колишнього Тернопільського обкому Компартії України по бульварі ОСОБА_3 у місті  Тернополі не відчужувалося Тернопільською обласною радою у встановленому порядку до державної власності чи комунальної власності іншої адміністративно-територіальної одиниці Тернопільської області, а лише передавалося на баланс Державної телерадіомовної компанії України…. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

2. Враховуючи рішення виконавчого комітету Тернопільської міської Ради народних депутатів від 11 червня 1991 року №314 «Про перейменування вулиць міста і присвоєння номерів будинкам», доручити голові Тернопільської обласної ради ОСОБА_4 звернутися у встановленому порядку для проведення державної реєстрації на праві спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради набутого приміщення суспільно-політичного центру колишнього Тернопільського обкому Компартії України по бульвару Тараса Шевченка, 17 у місті Тернополі.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення і дії відповідачів є протиправними, порушують правовий режим майна, набутого ним у встановленому законом порядку, а тому звернувся до суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої  статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України    (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до визначення термінів, наведених у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа  -  переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень    - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сам по собі факт участі у спорі органу державної влади, органу місцевого самоврядування не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертою  статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)  цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 15 ЦК України    передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої  статті 16 ЦК України).

Рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за  статтею 16 ЦК  України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права (наприклад, права власності на об'єкт нерухомості), що виникло у певного суб'єкта в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Отож, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

У даному випадку ОСОБА_1 акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» звернулося до адміністративного суду з позовом про   скасування рішення Тернопільської обласної ради від 06 листопада 2018 року № 1198 щодо оформлення права власності на спірне приміщення (будівлю телерадіокомпанії і гараж) за територіальною громадою сіл, селищ, міст Тернопільської області та визнання повноважень щодо володіння, користування і розпорядження цим приміщенням Тернопільською обласною радою. Цей спір є приватноправовим, оскільки його вирішення впливає на цивільні права та обов'язки сторін справи, і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Фактично позивачем оспорюється цивільне речове право - право власності на об'єкт нерухомості, що виникло у територіальної громади сіл, селищ, міст Тернопільської області в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. При цьому позивач вважає, що такий об’єкт нерухомості перебуває у державній власності та переданий до статутного капіталу ОСОБА_1 акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України». Має місце набуття права власності відповідачем на спірне приміщення, яке позивач вважає своїм майном, набутим у встановленому законом порядку. Наведене спростовує позицію позивача про відсутність у цій справі спору про право та необхідність розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.  

Відповідно до пункту 1 частини першої  статті 2 Закону  України від 01 липня 2004 року №  1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе власником нерухомого майна, може бути порушено внесенням до Державного реєстру прав відомостей про наявність права власності іншої особи. Тому спір про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга  статті 26 Закону № 1952-IV) стосується права цивільного.

Крім того, спір між позивачем та державним реєстратором, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, здійснюючи реєстраційні дії (рішення, запис) щодо державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за територіальною громадою сіл, селищ, міст Тернопільської області не мав публічно-правових відносин з позивачем ОСОБА_1 акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України», вони стосувалися реалізації права іншої особи, а не позивача.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського кодексу України  господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих  ЦК України,  Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, зміст та юридичну природу обставин у справі, суд дійшов висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Аналогічну правову позицію, яка відповідно до частини п’ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом, викладено в таких постановах ОСОБА_5 Верховного Суду:

від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/870/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77607658), зокрема, спір про визнання протиправним та скасування рішення міської ради щодо оформлення права власності на приміщення за територіальною громадою, скасування запису щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна та внесення запису щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства;

від 28 листопада 2018 року у справі № 814/1089/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78378924), спір про скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо оформлення права власності на нежитлові приміщення за територіальною громадою в особі міської ради, на підставі якого виникло речове право на спірні нежитлові приміщення, стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства;

від 18 грудня 2018 року у справі № 902/672/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977464), спір щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за третьою особою має приватноправовий характер, позаяк відповідач (державний реєстратор) не мав публічно-правових відносин з позивачем (юридична особа), і за суб’єктним складом підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої  статті 170 КАС України  суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відтак, з наведених вище мотивів у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої  статті 170 КАС України.

Згідно із частиною шостою  статті 170 КАС України  у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З урахуванням наведеного, позивачу необхідно роз’яснити, що для розгляду даного спору  законом  встановлено інший порядок судового провадження, цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до  пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.

Отже, позивачу необхідно роз’яснити його право звернутися до суду із письмовим клопотанням про повернення судового збору у зв’язку із відмовою у відкритті провадження у справі за цим позовом.  

Керуючись статтями 170, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

          Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою   ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" до Тернопільської обласної ради, державного реєстратора Тернопільської міської ради ОСОБА_2 про скасування рішень та визнання дій протиправними.

          Роз'яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, а також, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

          Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

          Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України.

          Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                                    Чепенюк О.В.

З оригінал згідно:

Суддя                                                                                                    Чепенюк О.В.