№ 2-а-86\10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

Мотивована

25 січня 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого  судді Наумик О.О., при секретарі Орлової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про неправомірну бездіяльність державного органу і відшкодування шкоди, заподіяною бездіяльністю,

                                                                    В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1,  просить визнати неправомірною бездіяльність УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки по не нарахуванню належної йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з січня 2006 року; зобов’язати відповідача виплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за січень – грудень 2006-2008 років у сумі 3411,00 грн. та зобов’язати проводити в подальшому нарахування та виплату зазначеної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, посилаючись на те, що  згідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 вказаного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем у 2006-2008 роках така доплата йому не виплачувалась. Внаслідок цього утворилась недоплата за 2006-2008 роки у розмірі 3411,00 грн.

Крім того, про порушення його прав йому стало відомо лише після опублікування в офіційному періодичному виданні „Вісник Конституційного Суду України” № 4 від 07.11.2007р. рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р., тому вважає, що строк звернення до суду ним не порушений.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача – УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, надавши суду письмові заперечення проти позову, в яких просив розглядати справу без участі представника управління, а також зазначив, що Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена на 2006 рік. Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” була передбачена виплата надбавки, як дітям війни, лише особам, які визнані інвалідами. Позивач інвалідом не визнаний, тому йому така надбавка у 2007 році не нараховувалась і не виплачувалась. У 2008 році щомісячна надбавка позивачу, як дитині війни, нараховувалась і виплачувалась відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно якому розмір надбавки дітям війни складав: з 01.01.2008 року – 47,00 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн., з 01.10.2008р. – 49,80 грн. Вважав свої дії протягом спірного періоду часу правомірними, а також, посилаючись на положення ч.2 ст. 99 КАС України, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного  посвідчення .

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р.) - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що Управлінням ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки протягом 2006-2007 років підвищення  до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не нараховувалось і не виплачувалось, а протягом 2008 року згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було нараховано та виплачено у наступних розмірах:

    -  з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. – по 47,00 грн. щомісячно,

    -  з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. – по 48,10 грн. щомісячно,

    -  з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. – по 48,20 грн. щомісячно,

    -  з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. – по 49,80 грн. щомісячно.

Зазначені обставини підтверджені довідкою відділу пенсійного забезпечення УПФУ у Микитівському районі м. Горлівці .

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеного в позові підвищення до пенсії в 2006 році.

Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ст.152 Конституції України та ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України ” - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.

Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та передбачено, що „дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 положення п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).            

Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Тобто, за період: з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивач мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

 Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Наведені позивачем причини пропущення строку звернення до суду, суд не може визнати поважними, оскільки незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.

У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 по 31 грудня 2008 року, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року (дата подання позову – 12.01.2010 року) на підставі ст. 100 КАС України.

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Позовні вимоги  ОСОБА_1  щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату зазначеної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” також задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин. Крім того, відповідно до ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які виникнуть у сторін в майбутньому.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 100, 160-161 КАС України, суд

                                                              П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки - відмовити.

На постанову до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів  з дня складання постанови у повному обсязі (29.01.2010р.)  заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України

Суддя :