Справа № 2-а-132, 2010 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2010 року                                        Ставищенський районний суд Київської області в складі:              

головуючої - судді:                                        Скороход Т.Н.,

розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснення перерахунку підвищення до пенсії та додаткової пенсії,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона є потерпілою від аварії на ЧАЕС 4-ої категорії та  непрацюючою пенсіонеркою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а тому згідно із ст. ст. 39, 51  ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-ІІ), їй, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, повинна проводитися доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, та як особі, віднесеній до 4-ої категорії - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідач відмовив їй у перерахунку та виплаті вказаної доплати та додаткової пенсії відповідно до норм вказаного Закону.

Позивачка просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку та виплати їй доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, з розрахунку 15 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 39, 51 вищевказаного Закону України, та зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату вказаних доплати до пенсії і  додаткової пенсії з 22 травня 2008 року по час винесення рішення суду з урахуванням фактично виплачених сум.

Позивачка та представник відповідача подали до суду заяви з проханням слухати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду доказів.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає повністю,  посилається на те, що позивачці  доплата до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, згідно ст. 39 Закону України № 796-ІІ виплачується в розмірі 5,20 грн., оскільки ст. 62 вказаного Закону передбачено, що роз’яснення порядку його застосування провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім того, Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до статті 39 Закону № 796-ІІ, відповідно до яких частина 2 даної статті викладена в новій редакції, згідно якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених КМ України».

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-ІІ).

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно ч. 3 ст. 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна виплачуватися позивачу в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачка з 19 серпня 1991 року отримує пенсію по віку та є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС 4 категорії, непрацюючою пенсіонеркою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується копією посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 4) серії В-П № 587916 від 26 листопада 2009 року (а. с. 5), копією паспорта з відміткою про реєстрацію (а.с. 7-8) та   копією листа відповідача від 11 грудня 2009 року  № 3964/03 (а. с. 9).

Статтею 49 Закону України № 796-ХІІ встановлено, що п енсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від № 836 від 26.07.1996 року, якою керувався відповідач при виплаті позивачу вказаного підвищення до пенсії, встановлено конкретні розміри виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цим законом встановлено розмір таких виплат як кратну величину відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.

З моменту прийняття постанови № 836 від 26.07.1996 року, встановлені нею розміри виплат залишались незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.

Фактично у спірний період мінімальна заробітна плата була встановлена в наступних розмірах:

В 2008 році: з 1 квітня в розмірі 525 гривень, з 1 жовтня - 545 гривень, з 1 грудня - 605 гривень на місяць відповідно до статті 59 Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,

- в 2009 році:  з 1 січня в розмірі  605 гривень, з 1 квітня - 625 гривень, з 1 липня - 630 гривень, з 1 жовтня  - 650 гривень, з 1 листопада - 744 гривні на місяць відповідно до ч. 1 статті 55 Закону України від 26.12.2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 06.11.2009 р. N 1715-VI),

з 1 січня 2010 року - 869 гривень  відповідно до ст. 2 Закону  України від 20.10.2009 № 1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати".

Як вбачається зі змісту вказаних Законів України стосовно розмірів заробітної плати за вказані періоди, ними не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтями 62 та 67 вказаного Закону Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, якою, зокрема, є постанова КМ України № 987 від 20.06.2000 року «Про затвердження "Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення», та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшувати їх та встановлювати у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Частина 3 ст. 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, яка діє на даний час, передбачено, що особам,  віднесеним до 4-ої категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу, а також відповідно ч. 5 ст. 55 вказаного Закону призначення та виплата пенсій названим категоріям (в т.ч. і тим, які віднесені до 4-ої категорії) провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Як встановлено судом відповідач при визначенні додаткової пенсії позивачу керувався  п. п. 4 п. 4 постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та ч. 3 ст. 51 Закону України  "Про  статус  і соціальний    захист    громадян,    які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, що діяла до визнання її неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008),  відповідно до яких особам, що належать до категорії 4, які   постраждали   внаслідок Чорнобильської  катастрофи,  щомісячна  додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю,  відповідно до вказаного Закону виплачується  в розмірі  5 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.  Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами,  цей розмір  (встановлений вищевказаною Постановою КМ України) суперечить вимогам ч. 3 ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та іншим нормативним актам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Ставищенському районі Київської області як непрацююча пенсіонерка та постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року смт. Ставище Київської області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно із ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість, діяльності держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення статей 39, 51 Закону № 796-ХІІ,  а не постанови КМ України, на які посилається в письмових запереченнях відповідач.

Виходячи з положень ст. 51 Закону № 796-ХІІ під час визначення  розміру додаткової пенсії позивачки за основу при її розрахунку береться  мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного  мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Отже, оскільки розмір підвищення до пенсії та додаткової пенсії позивачки необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище в постанові, то підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 1 квітня 2008 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 481 гривня, з 1 липня 482грн., з 1 жовтня 498 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”  прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в 2009 році встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, з 01.01.09 р. по 31.10.09 року прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, становив  498 грн.  Статтею 1 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI  з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, становить 573 грн., з 1 січня 2010 року – 695 грн.

Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.ст. 39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” .  

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу .

Відповідно до п. п. 5, 6 резолютивної частини даного рішення Конституційного Суду України положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

В цьому рішенні також вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Крім того, встановлений статтею 95 Конституції України, статтею 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.ст. 39, 51 вищевказаного Закону, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 19, 46, 95, 113 Конституції України, ст. ст. 39, 49, 51, 53, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 58, 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” , ст. ст. 54, 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст. 2 Закону України від 20.10.2009 № 1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", ст. 38 Бюджетного Кодексу України, п. п. 2, 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),ст. ст. 2 ч. 1, 6, 8, 9 ч. 4, 17, 71, 94,  122 ч. 2, 158-163, 167, 185 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити .

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати  та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з розрахунку 15 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 22 травня 2008 року  доплати до пенсії відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (з урахуванням фактично виплаченої доплати), виходячи з розміру однієї мінімальної заробітної плати,  встановленої з 22 травня по 31 грудня  2008 року статтею 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, з 1 січня по 31 грудня 2009 року  статтею 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", з 1 січня 2010 року статтею 2 Закону  України від 20.10.2009 № 1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати".

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 22 травня 2008 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (з урахуванням фактично виплаченої додаткової пенсії) з розрахунку 15 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого в період з 22 травня по 31 грудня  2008 року статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,  з 1 січня по 31 жовтня 2009 року статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», з 01.11.2009 року – статтею 1 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”).  

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя