Справа 2 - 24

                   2010  р.

                                                          Р І Ш Е Н Н Я                                      

                                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И      

                16 лютого 2010  р.              

               Гощанський районний суд  Рівненської  області в особі:                    

               головуючої  судді                                         Чорноус Л.І.                      

               при секретарі                                                Суконнік С.Ю.

               за участю:

               прокурора                                                      Процюк Л.С. та Урбановича Р.М.

               представника органу опіки і піклування

               Гощанської РДА                                           ОСОБА_1 та ОСОБА_2

               представника позивача         (адвоката)      ОСОБА_3

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гощі справу за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну місця проживання неповнолітньої дитини      

В С Т А Н О В И В:              

    Позивач  звернувся до суду з позовом про зміну місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що він перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі в період з 21 квітня 2004 року по 30 червня 2006 року, який було розірвано, згідно рішення Гощанського районного суду від 30 червня 2006 року № 2-331.

    Згідно даного рішення, суд визначив місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_6 з матір’ю – відповідачкою по справі.

    Після розірвання шлюбу відповідачка сина до себе не забрала на постійне місце проживання і до осені 2008 року син постійно проживав з ним та його батьками.

    Відповідачка практично не приймала участі у вихованні неповнолітнього сина та не брала участі в його утриманні. Лише на деякий час відповідачка брала до себе сина і коли він повертався додому, тобто до нього, то він був брудний, не доглянутий, психічно знервований і він змушений був його лікувати, що підтверджеється заключенням психіатра та психолога від 29 травня 2008 року, де крім інших хвороб у сина виявлено поведінкові розлади, стресові ситуації, а логопедичне обстеження показало наявність загального недорозвитку мовлення, скарги на заїкування, що має місце на грунті конфліктної ситуації і невропатична реакція у формі тіків і заїкання. Він та його рідні просили відповідачку не травмувати дитину і визначитись, що вона хоче, так як вона погрожувала, що забере у нього сина і не дозволить з ним бачитись.

    Восени 2008 року він домовився з відповідачкою, що за її бажанням син буде жити у них однакові періоди – по два тижні в кожного, вважаючи, що це зніме стресову ситуацію для дитини і вона буде мати увагу з боку обох батьків.

    Однак відповідачка вказаних домовленостей не дотримувалася, шантажувала його дитиною, не доглядала за нею. Син виривався до нього практично з плачем та істериками.

    У червні 2009 року він поїхав до відповідачки, щоб вияснити чому вона не привела сина після закінчення строку, про який вони домовлялися і по можливості забрати його. Відповідачка одразу ж почала на нього кричати і сказала, що сина  здала у притулок. Він почув якийсь шум у сараї і зрозумів, що син там закритий. Зайшовши до сараю він побачив, що в одному із кутків сестра відподвідачки тримає сина, затуливши йому рота, щоб він не кричав. Він забрав сина і останній, притулившись до нього, кричав, щоб він не віддавав його мамі.

    До звернення до суду позивач неодноразово звертався в Тучинську сільську раду та орган опіки і піклування Гощанської РДА з питань відношення відповідачки до сина, до виконання батьківських обов’язків. Він вважає, що відповідачка є неврівноваженою, психопатичною особою у випадках, коли питання стосується його та дитини, як знаряддя щоб допекти йому.

    Відношення до нього вона переносить і на сина.

    Син категорично не хоче проживати з матір’ю і він вважає, що умови проживання сина у відповідачки не відповідають його інтересам і містять реальну небезпеку для його здоров’я.

        Тому позивач змушений звернутися до суду з питанням про зміну місця проживання дитини.

       Відповідачка в судовому засіданні позову не визнала і пояснила, що позивач з батьками постійно її били, ображали, щоб забрати дитину, а тому син боїться бути з нею, щоб вони її не били. Позивач разом із своїми батьками налаштовують дитину проти неї.

    Син з часу розлучення постійно проживав з нею, а позивач брав його один-два рази в місяць.

    Щоб утримувати сина і себе, вона пішла на роботу, а сина віддала в садочок. Однак дитину вже о 12 год. позивач чи його батьки забирали із садочка.

    Позивач не доглядає сам за дитиною і сам не забезпечує її матеріально, а забезпечують його батьки. До двох років він взагалі не цікавився дитиною.

    Що стосується закриття сина у сараї, то дійсно вона його заховала, щоб позивач не забрав його. Син буває вдома іноді з її неповнолітньою сестрою ОСОБА_5, тому, що вона працює подобово (позмінно) на роботі. Дитина з липня 2009 року від неї тікає, бо боїться, щоб її не побили позивач з своїми батьками.

     Вона зверталася в орган опіки і піклування Гощанської РДА , щодо невиконання їхнього рішення від 03 липня 2009 року, коли справа вже була в суді.

    Відповідачка дитину дуже любить і вважає, що дитині буде краще з нею, так як вона матір.

        Свідок ОСОБА_7, який є сусідом сторін і працює ДІМ Гощанського РВ УМВС в с. Тучин, в судовому засіданні пояснив, що йому відомо, де проживав син сторін і це в основному у позивача. Дитина не хоче йти до відповідачки і його сонного носили спати до неї, щоб він не плакав. Позивач є спокійна, врівноважена людина, а відповідачка має запальний характер і він двічі бачив і чув, як вона кричала до дитини, а позивач пояснює чому не можна те чи інше робити.    

        Свідок ОСОБА_8, який працює начальником Гощанського РВ УМВС, в судовому засіданні пояснив, що у нього на прийомі були обидві сторони з дитиною і він особисто запитував дитину, з ким вона хоче бути, то хлопчик обняв батька і пригорнувся до нього. Відповідачка вела себе трохи емоційно, а батько вів себе спокійно.

    Свідок ОСОБА_9, яка є матір’ю позивача  в судовому засіданні пояснила , що  після розлучення сина – позивача та невістки  - відповідачки малолітній ОСОБА_4 проживав постійно з ними та своїм батьком. Десь півтора – два роки після розлучення сина невістка взагалі за дитиною не зверталася. Найдовше, скільки дитина була у матері – це десь місяць.

    Дитина не хотіла йти до матері, а коли засинала, то тільки тоді її син відносив до невістки. Бували випадки, що невістка могла і вдарити онука, а син чи вона з чоловіком ніколи дитини не били. З тих пір, як вони звернулися до суду, то відповідачка ніразу не приходила до дитини. Коли дитина грається у дворі, то матір не підійде до неї ні сама, а ні при свідках, хоча вони не забороняють невістці, як бачитися з дитиною так і спілкуватися і брати до себе. Раніше онук заїкався, а зараз спокійний і розмовляє нормально. Коли 25 серпня 2009 року онуку було 5 років, то невістка навіть не прийшла та не зателефонувала до дитини.

    Свідок ОСОБА_10, яка працює дільничною медсестрою Тучинської лікарні, в судовому засіданні пояснила, що їй відомо про те, що син сторін любить батька. Вона особисто чула, як під час гри своєї онуки із сином сторін, останній говорив, що не хоче до мами, а її онучка навпаки казала, що хоче до мами.

         Свідок ОСОБА_11, який є батьком позивача, в судовому засіданні пояснив, що фактично з народження онука він проживає з позивачем та з ними в одній квартирі в с. Тучин. Як була дитина з невісткою, то діти на вулиці гралися, а він був закритий у квартирі сам. Дитина весь час, коли була з матір’ю, тікала до них. Найбільший строк, на який забирала невістка до себе онука, це один місяць.

         Свідок ОСОБА_12, колишня співробітниця відповідачки, в судовому засіданні поснила, що добре знає відповідачку, так як вони разом працювали. Відповідачка змушена була працювати, бо на її утриманні знаходилася неповнолітня дитина. Може охарактеризувати її, як порядну, добру людину. Їй відомо, що після розлучення відповідачки дитина проживала з нею, а у червні 2009 року дитину забрав батько, а відповідачку побив з своїми батьками.

          Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні пояснила, що знає сім’ї сторін і бачила, що батьки позивача і сам позивач приходили у магазин з дитиною, а відповідачку з дитиною вона бачила лише один раз протягом 2-3 років.

        Свідок ОСОБА_14, яка є сусідкою сторін, в судовому засіданні пояснила, що вона не працює, а тому практично весь час знаходиться вдома. Фактично дитина проживає з батьком. Ще у лютому 2007 року вона бачила, як позивач гуляв з сином, а йшла відповідачка і щось їм сказала і після цього дитина почала сильно плакати. Позивач умовляв і казав сину, що це мама, але дитина плакала і не хотіла йти з матір’ю. На початку грудня її було запрошено до батьків позивача працівниками міліції і дитина плакала, бо не хотіла йти до матері.    

        Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні пояснив, що з 04 травня 2009 року по жовтень 2009 року він з бригадою робочих працював у сім’ї ОСОБА_11 на будівництві і бачив дитину та чув, що вона не хоче йти до мами. Також бачив, що дитина весь час, коли вони працювали, проживала у сім’ї ОСОБА_11.

        Свідок ОСОБА_16, яка є матір’ю відповідачки, в судовому засіданні пояснила, що онук проживав постійно з ними до літа 2009 року. Влітку 2009 року зять з батьками побили їх і забрали дитину. Онук є заляканим і каже, що тато не пускає його до мами.  Дитина не харчувалася нормально, а їла з робочими.

    Свідок  ОСОБА_17, яка є рідною сестрою відповідачки, в судовому засіданні пояснила, що після розірвання шлюбу сестри з позивачем їхній син проживав з матір’ю. Позивач брав іноді дитину до себе, але більше дитина жила з матір’ю. Мати віддала сина у садочок, а батько із дідом та бабою забирали його вже десь о 12 год. додому. Зі слів відповідачки їй відомо, що дитину забрав позивач до себе у серпні 2009 року.

        Представник органу опіки та піклування Гощанської районної державної адміністрації   в судовому засіданні вважає, що позов слід задовольнити, оскільки для дитини буде краще проживати з батьком.  

    Заслухавши пояснення сторін, свідків,  оцінивши   висновок представника органу опіки та піклування і думку прокурора в сукупності з іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні ,  суд вважає, що позов підлягає до  задоволення.

         У відповідності до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

              В судовому засіданні встановлено, що сторони мають від шлюбу малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

           Згідно рішення Гощанського районного суду від 30.06.2006 року шлюб між сторонами розірвано, а неповнолітнього сина ОСОБА_6 залишено проживати з матір’ю.

           Батьки дитини проживають окремо, але в одному будинку – іноді відповідачка проживає в іншому будинку.

    Сторони за місцем проживання характеризуються обоє позитивно, однак на відповідачку неодноразово надходили скарги зі сторони позивача та його батьків на неналежне виховання нею сина, про що свідчать характеристики, видані 01.06.2009 року № 260/02-18, 17.06.2009 року № 286/02-18 та від 10.07.2009 року                             № 350/02-18 видані Тучинською сільською радою Гощанського району. Крім того, відповідачка позитивно характеризується за місцем роботи, що підтверджується характеристиками, виданими ПП ОСОБА_18 20.10.2009 року та ПП ОСОБА_19.

    Відповідачка працює з серпня 2009 року у ковбасному цеху в смт. Гоща в’язальницею ковбасних виробів у ПП ОСОБА_18, що підтверджується характеристикою, виданою ПП ОСОБА_18 20.10.2009 року, а з липня 2007 року по серпень 2009 року працювала у ПП ОСОБА_19, що підтверджується характеристикою, виданою  ПП ОСОБА_19.

    Позивач працював у ДП ДГ «Тучинське» Гощанського району Рівненської області механіком автогаража з липня 2009 року, що підтверджується довідкою, виданою ДП ДГ «Тучинське» 10.08.2009 року № 25. Поряд з цим у господарстві позивача станом на 01 листопада 2009 року утримувалося: 10 свиноматок, 40 поросят, 50 курей та 20 кролів, що підтверджується довідкою, виданою Тучинською сільською радою Гощанського району 23.11.2009 року за № 1475, що свідчить про наявність доходів у позивача. Це і підтверджується приймальною квитанцією № 0892 від 26.01.2010 року про здачу ним худоби і отримання коштів в сумі 4195,80 грн.

    З пояснень позивача вбачається, що  малолітній син ОСОБА_6 проживає з ним з народження, а відповідачка іноді брала його до себе. Даний факт підтвердили і свідки ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_14. З червня 2009 року малолітній син сторін постійно проживає в сім’ї батька, тобто відповідачка дитини до себе взагалі не бере, дана обставина сторонами не оспорюється.

    Суд критично оцінює посилання відповідачки щодо відібрання позивачем дитини у червні 2009 року, так як відповідачка сама підтвердила те, що вона переховувала сина від батька у сараї, хоча насильно він ніколи дитини в неї не забирав, а менша сестра відповідачки затуляла дитині рота, щоб вона не кричала.

    Суд вважає такі дії неприпустимими до дитини і розцінює це як насильство.

           Посилання відповідачки на те, що дитина відмовляється іти до неї, тому що позивач та його батьки її залякали, суд оцінює критично, так як у судовому засіданні, останньою не надано доказів з приводу того, що позивач перешкоджає їй спілкуватись з дитиною.

    Натомість позивач в судовому засіданні пропонував відповідачці укласти мирову угоду щодо періодичності проживання дитини з нею і з ним, однак відповідачка категорично проти цього  заперечила, що є свідченням того, що вона не переймається інтересами дитини, а особистими.

          Оскільки батьки обоє позитивно характеризуються, мають самостійний дохід, то суд вважає за необхідне врахувати прихильність дитини до батька, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача від 13.07.2009 року, характеристикою на дитину, видану Тучинським дитячим садочком «Дзвіночок» від 15.06.2009 року № 4 та інформацією від 15.06.2009 року завідуючої дитячим садочком. Прихильність дитини до батька підтверджується і поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_15 та ОСОБА_7, також актом психологічного дослідження від 22.01.2010 року, цього факту не заперечувала і відповідачка та її родина.

    При спілкуванні дитини з психологом в присутності представника органу опіки і піклування, вона виявила бажання проживати з батьком, бо там їй краще, а мама «сварить і б’є».

    Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини Гощанської РДА від 23.07.2006 року № 46 вирішено, що краще дитині буде проживати з батьком, так як у нього кращі умови проживання, що підтверджується актами обстеження матеріально-побутових умов проживання сторін від 13.07.2009 року.

     Поряд з цим дитина раніше мала нервові розлади здоров’я, які полягали у невротичній реакції у формі тіків і заїкання, у легкій затримці в інтелектуальному розвитку, поведінкових розладах на фоні стресової ситуації, що підтверджується записами у медичній картці дитини від 05.06.2008 року, 29.09.2008 року.

    В даний час дитина є здоровою, про що свідчить медична довідка № 3 від 12.01.2010 року, видана Тучинською дільничною лікарнею. Хлопчик спокійний, не заїкається, знає букви, що підтверджується актом психологічного дослідження від 22.01.2010 року.

    Всі ці докази в сукупності дають суду підстави вважати, що умови проживання для дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 не тільки матеріально-побутові, а й соціально-психологічні кращі у родині батька. Такої думки дотримуються представники органу опіки та піклування Гощанської РДА, Тучинської сільської ради, про що свідчить заява від 09.02.2010 року про визнання позову позивача та прокурор.

    А тому місце проживання дитини слід змінити.

           Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213  ЦПК України, в силу  ст. 161 СК України, суд -

                                                        В И Р І Ш И В:

            Позов ОСОБА_4 задовольнити.

             Змінити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з проживання із матір’ю – ОСОБА_5, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3  на проживання з батьком – ОСОБА_4, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4.

              Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через   Гощанський районний суд з поданням в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням в 20-денний строк після подачі цієї заяви апеляційної скарги.

            Рішення може бути оскаржено без попереднього подання заяви  про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

            Рішенням набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

            Суддя