ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Гончаренко В.М.

з секретарем - Гоц Г.Ю.

за участю: прокурора - Красікова М.О.,

потерпілої - ОСОБА_1,

захисника - Гарічева В.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 201/1629/14-к (пр. № 1-кп/201/174/2019), відомості про яке внесено 31 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040030001150, стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта вища, одруженого, раніше не судимого, працюючого керівником структурного підрозділу ТОВ «Бауміт», який проживає за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення: Згідно обвинувального акту від 30 січня 2014 року ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до якого останній 31 жовтня 2013 року близько 16 години 45 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Набережній Перемоги зі сторони вул. Космічної в напрямку вул. Овражної в м. Дніпропетровську. На шляху руху ОСОБА_3, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність к дорожнім обставинам та їх змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїзну частину зліва направо по ходу його руху, заходів до негайного зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не прийняв, внаслідок чого в районі електроопори № 199, скоїв наїзд на останню.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1, заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому кісток правої гомілки зі зміщенням відламків в середній третині, рани середньої третини правої гомілки; перелому голівки малогомілкової кістки зі зміщенням відламків; саднин обличчя, синців верхніх кінцівок та нижньої кінцівки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який свідчить: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», невиконання якого знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Показання учасників кримінального провадження наданих суду:

Обвинувачений ОСОБА_3, у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 31 жовтня 2013 року о 16 годині 45 хвилин він рухався по вул. Набережна Перемоги зі сторони вул. Космічної в напрямку центра міста Дніпропетровська та зупинився на червоний сигнал світлофора у третій смузі для руху, при цьому коли він відновив рух, то паралельно з ним також почав рухатись автомобіль «Мерседес-Бенц Спрінтер», водій якого рухався трохи позаду нього, після чого випередив його та відбулось зіткнення його автомобіля «ВАЗ» з пішоходом ОСОБА_1, яку він помітив безпосередньо перед зіткненням, оскільки остання з'явилась на дорозі дуже раптово в світлі його фар, при цьому йому назустріч також розпочинав рух транспорт у загальному потоці з ввімкненим світлом фар і десь в момент їх зближення між собою з'явилась пішохід на дорозі, яка була одягнута в темні речі і вперше він зміг розпізнати небезпеку на своєму шляху лише по ногах потерпілої, коли зустрічні транспортні засоби його вже не засліпляли та не скривали від його огляду пішохода. До зіткнення він рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год та відразу побачивши потерпілу прийняв заходи для екстреного гальмування та вивернув вправо, намагаючись уникнути зіткнення, однак в нього не було будь-яких шансів, оскільки потерпіла навіть не дивилась по сторонам та продовжувала йти у стрімкому темпі не зупиняючись, хоча він вважає, що якщо б ОСОБА_1 трохи призупинилась, побачивши приближення небезпеки по відношенню до себе, то і не відбулось дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він би об'їхав її. При цьому, як він зрозумів пізніше, ОСОБА_1 переносила листи металу над головою, які також заважали її встановленню на шляху руху на асфальтовій дорозі у сутінкову пору доби, коли ще не ввімкнулось міське освітлення. Після зіткнення він залишив свій транспортний засіб на дорозі так як він знаходився в момент повної зупинки, при цьому від його гальм на проїзній частині залишились відповідні сліди довжиною десь 12-15 метрів, хоча в протоколі огляду слідчим помилково не були відображені відповідні сліди на дорозі, на що він неоднократно наголошував як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду. Контактування з пішоходом відбулось лівою передньою частиною його автомобіля, в той час як листи металу, що несла над собою потерпіла, пролетіли над кришою автомобіля, залишивши відповідні подряпини по всій її довжині, після чого листи металу впали на проїзну частину. Після цього він став викликати швидку допомогу, а на місці пригоди виник затор із-за його автомобіля. Також, трохи пізніше, туди повернувся водій автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», який залишив свій номер телефону та повідомив, що був очевидцем пригоди. В подальшому потерпілу забрали до лікарні і він оплатив все її лікування, оскільки вважав таку поведінку людяною.

Допитана у судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_1 суду пояснила, що 31 жовтня 2013 року десь о 16 годині 30 хвилин вона переходила дорогу по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську в напрямку ресторану «Лелека», біля річки, при цьому з нею також були її знайомі, в тому числі її сестра ОСОБА_5 Вона йшла дещо попереду своїх знайомих і в момент, коли перетинала дорогу, пройшовши її середину, несподівано відбулось зіткнення з автомобілем, після чого вона втратила свідомість, а тому багатьох деталей не пам'ятає, однак може з впевненістю сказати, що дорога у двох напрямках була вільна, оскільки транспорт стояв на забороняючий рух сигнал світлофора у двох напрямках, а тому вона і почала перетинати дорогу, хоча у вказаному місці і не було відповідних пішохідних переходів та дорожніх знаків для цього, а отже вона погоджується з тим, що перейшла проїзну частину у невстановленому для цього місці. При цьому, коли вона переходила дорогу, то несла над головою листи металу вагою десь 15 кг., однак останні не заважали її дивитись по сторонам та не обмежували її оглядовість, хоча вона і не помітила звідки з'явився автомобіль. Також за її участі було проведено слідчий експеримент 03 листопада 2016 року, на якому вона показувала де було скоєно на неї наїзд та з яким темпом вона рухалась до цього.

Зі сторони обвинувачення:

Свідок ОСОБА_5 під час судового розгляду суду пояснила, що десь в кінці 2013 року, о другій половині дня, коли вже почало темніти, вона разом зі своєю сестрою ОСОБА_1 переносили листи металу та мали намір перейти дорогу по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську у напрямку ресторану «Лелека». Вона несла метал вагою десь 10 кг., а ОСОБА_1 вагою десь 15 кг., при цьому остання йшла дещо попереду неї. Так як дорога була порожня від транспорту, який стояв в обох напрямках на світлофорах, вони почали перетинати проїзну частину, хоч там і не було відповідних дорожніх знаків та розмітки. Коли потерпіла ОСОБА_1 вже пройшла трохи більше середини дороги, то вона раптово побачила справа світ фар та почула звуки удару, зрозумівши, що на її сестру здійснив наїзд автомобіль, однак звідки він взявся вона і досі не розуміє, оскільки коли вони починали переходити дорогу, то будь-яких автомобілів не було.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він працював судовим експертом та приймав участь в якості спеціаліста при проведенні слідчого експерименту від 11 листопада 2016 року, в ході якого потрібно було встановити видимість елементів дороги та відстань на якій можливо побачити пішохода. Його участь була консультативною та необхідна для встановлення правильних відстаней з метою подальшого проведення судово-автотехнічної експертизи. На початку слідчої дії була встановлена видимість елементів дороги, а саме понятими була вказана відстань на якій вони можуть чітко побачити пішохода, який рухається уздовж дороги з листом аркуша білого кольору в руках. Після цього на дорозі розмістили автомобіль, на тій же самій смузі, по якій рухався обвинувачений, а також встановили потерпілу на суцільній смузі, для того щоб в момент, коли рухається автомобіль, то поняті могли вказати місце, де вони побачать пішохода і таким чином визначили момент виникнення небезпеки. Під час поступово просування автомобіля вперед по дорозі, за його кермо по черзі сідав кожний понятий і пояснював чи бачать він пішохода або ні. Так відбувалось до того моменту поки не було встановлено місце, з якого видно потерпілу для обох понятих. На його думку автомобіль, який використовувався при слідчому експерименті, належав обвинуваченому ОСОБА_3, однак точно не пам'ятає хто саме ним керував під час руху, особисто він в той момент знаходився на його задньому сидінні. Перед початком слідчої дії понятим попередньо роз'яснювався механізм дорожньо-транспортної пригоди, а також ролі останніх під час проведення слідчого експерименту задля встановлення видимості пішохода, який стояв на суцільній смузі, оскільки тільки так можливо було визначити момент виникнення небезпеки для водія, який міг побачити потерпілу. Хоч потерпіла і рухалась під час дорожньо-транспортної пригоди, однак в ході проведення слідчого експерименту такий пішохід знаходився без руху, що відповідає експертним методичним рекомендаціям. Він знав, що потерпіла в момент ДТП переносила листи металу, однак точно не пам'ятає чи були такі предмети у пішохода під час проведення цієї слідчої дії чи ні. З метою достовірного встановлення видимості дороги, проведення слідчого експерименту відбулось приблизно в ту частину дня, коли відбулась ця дорожньо-транспортна пригода, при цьому він не пам'ятає чи було включено на той момент дорожнє освітлення, однак може з впевненістю сказати, що на автомобілі було включено світло фар. Чи рухались їм назустріч транспортні засоби під час проведення слідчого експерименту, він не пам'ятає. Він вважає, що будь-яких порушень при проведенні слідчого експерименту допущено не було, оскільки він проводився, в тому числі у відповідності з методичними рекомендаціями для цього.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_7 підтвердив надані ним висновки судово-автотехнічних експертиз № 70/27-872 від 19 листопада 2013 року (том 1, а.с. 90-91) та № 70/27-51 від 24 січня 2014 року (том 1, а.с. 248-249), при цьому звернув увагу на те, що під час проведених досліджень ним не було встановлено будь-яких порушень та невідповідностей. Крім того ОСОБА_7 повідомив суду, що, будучи судовим експертом, пізніше він також приймав участь в якості спеціаліста та надавав методичну допомогу при проведенні слідчого експерименту від 03 листопада 2016 року, в ході якого встановлювався темп руху пішохода на експериментальній ділянці, при цьому, хоча пішохід до момент наїзду на неї пройшла 4,2 м., однак під час слідчого експерименту ділянка на якій встановлювався її темп дорівнювала 5 м., оскільки за звичай саме така довжина ділянки достатня для встановити темпу руху статиста, разом з тим швидкість руху на двох цих ділянках буде однаковою, що не спростовує встановлені результати. Як він пам'ятає, то вказаний слідчий експеримент не був проведений в той день до кінця, оскільки включилось дорожнє освітлення, а тому вони були вимушені перерватися.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_8 роз'яснив наданий ним висновок комісійної комплексної автотехнічної та фототехнічної експертизи від 14 червня 2017 року № 6/6.1/10.1/208/209 (том 6, а.с. 10-22), при цьому звернув увагу на такі обставини проведеного дослідження, зокрема про те, що: проведення вищевказаної експертизи відбувалось на підставі ухвали суду з надання матеріалів кримінального провадження у п'яти томах з відеозаписом на диску для лазерних систем зчитування; таке дослідження проводилось ним як експертом автотехніком та ще одним експертом фототехніком, який досі працює в експертній установі, однак призваний на військову службу; ним не на усі запитання надалась можливість надати відповіді, оскільки деякі з них виходили за межі його компетенції, а саме запитання №№ 5, 6, 7, 8, 9, 10; він не зміг відповісти на питання щодо швидкості руху автомобіля, оскільки для цього були необхідні додаткові вихідні дані в частині відстаней дорожньої розмітки на проїзній частині, а саме довжини штрихів переривчастої дорожньої розмітки та проміжків між ними або відстаней між електроопорами на шляху руху; він не має компетенції для визначення швидкості руху автомобіля по відеозапису, це зможе зробити лише експерт фототехнік; ним не було встановлено невідповідностей при перегляді відеозапису з відео-реєстратора та зіставленні з матеріалами кримінального провадження, при цьому він звернув увагу, що неможливо порівнювати об'єктив відео-реєстратора з людським оком та можливістю сприймати видимість людиною, а тому це можливо встановити лише шляхом проведення слідчого експерименту за аналогічних дорожніх умов та обстановки; з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди брались загальні вихідні дані, такі як напрямок руху автомобіля, напрямок руху пішохода, ширина проїзної частини та кількість смуг у даному напрямку, в той же час всупереч тому, що в цьому протоколі було зазначено, що видимість необмежена та на момент огляду працювало міське електроосвітлення, то при експертному дослідження враховувалось, що на момент зіткнення видимість була обмежена, при цьому ця відмінність не впливала на зроблені висновки у експертизі; водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути цієї пригоди, оскільки з моменту виникнення небезпеки для руху, останній міг зупинити автомобіль до місця наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування; небезпека для водія виникла з моменту перетинання пішоходом середини проїзної частини, тобто суцільної смуги; на результати проведеного дослідження не впливає той факт, що при ДТП пішохід рухалась та знаходилась в динаміці, а при проведенні слідчого експерименту такий пішохід стояв, тобто знаходився у статичному положенні, оскільки для встановлення видимості пішохода та моменту виникнення небезпеки експериментальним шляхом, такий пішохід повинен стояти, тобто в такому разі висновки експертизи не будуть викривлені, однак з урахуванням того, якщо водію нічого не погіршувало оглядовість, наприклад як то зустрічні транспортні засобами або будь що інше; рухаючийся зустрічний транспорт з включеним світлом фар завжди погіршує видимість для водія; листи металу, що переносила пішохід в момент ДТП не вказувались як вихідні дані для проведення цієї експертизи, а тому ними при дослідженні не враховувались і він не може відповісти з впевненістю чи погіршувало це оглядовість чи ні; при розрахунках в експертизі приймався за основу мінімальний час руху пішохода, оскільки при більшому часі руху пішохода автомобіль буде знаходитись на більшій відстані від нього, а отже водій тим більше буде мати технічну можливі уникнути наслідків пригоди; в експертизі береться за основу час руху пішохода на відстані 4,2 м., а не його швидкість; видимість пішохода, яку визначили під час слідчого експерименту, виявилась більшою за ту відстань, на якій автомобіль знаходився від місця наїзду в момент виникнення водію небезпеки для руху і вже ця відстань порівнювалась із зупиночним шляхом, і було визначено, що вона також більша аніж зупиночний шлях; зупиночний шлях автомобіля при вказаних вихідних даних склав 47,9 м., а видимість пішохода згідно слідчого експерименту становить 59,6 м.; ним враховувалась видимість елементів дороги для того щоб в таких умовах визначити допустиму швидкість руху, що могла дорівнювати до 143 км/год, у зв'язку з чим невідповідностей дій водія вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України не вбачалось; при проведенні слідчого експерименту видимість елементів дороги не визначається по білому аркушу паперу, останній потрібен лише для позначення статиста, який віддаляється по краю проїзної частини з вказаним аркушам в руках, а поняті в цей час, знаходячись в автомобілі, на пасажирському місці або за його кермом, при включеному світлі фар, при підтримці тих оборотів двигуна, на яких автомобіль рухався в момент ДТП, визначають момент в який вони перестають розрізняти елементи дороги та зупиняють статиста з вказаним аркушем, після чого між ними заміряється відстань, яка і буде відстанню видимості елементів дороги.

Зі сторони захисту:

Допитаний свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 31 жовтня 2013 року, керуючи транспортним засобом «Мерседес-Бенц Спрінтер», він рухався по вул. Набережна Перемоги зі сторони вул. Космічної в напрямку центру м. Дніпропетровська по другій смузі для руху, а зліва від нього, відповідно у третій смузі, рухався водій ОСОБА_3, при цьому на вулиці вже було темно, а міське освітлення ще не працювало, тому весь транспорт рухався з ввімкненим світлом фар, як у попутному напрямку, так і у зустрічному, що певним чином осліпляло водіїв. Оскільки місце водія на його транспортному засобі досить високе, а отже і оглядовість, в момент випередження з правої сторони водія ОСОБА_3, він побачив силует людини одягнутої в темний одяг, як він зрозумів на той момент це був чоловік, який ніс на голові листи металу, при цьому швидкість ходу вказаного пішоходу не була такою високою як біг, але і не повільною, пішохід йшов дуже впевнено прямо та перетинав суцільну смугу, виходячи на четверту смугу проїзної частини. Швидкість руху його транспортного засобу була десь 70-75 км/год, у зв'язку з чим він вважає, що обвинувачений слідував з дещо меншою швидкістю, а саме не більше 60 км/год. Після того як він випередив автомобіль «ВАЗ», він почув звуки від гальмування та побачив в ліве дзеркало заднього огляду момент зіткнення та наїзду на пішохода, при цьому фари автомобіля, під керуванням водія ОСОБА_3, вивертались праворуч по напрямку руху останнього. Він не зупинився на місці пригоди та продовжив свій рух, однак повернувся туди дещо згодом, приблизно через годину. Коли він підійшов до співробітників міліції, йому повідомили хто є водієм автомобіля та вказали на ОСОБА_3, йому також сказали, що пішоходом була жінка, а не чоловік як він помилково вважав, яку забрали в лікарню. На місці зіткнення він побачив сліди гальмівного шляху автомобіля «ВАЗ», десь довжиною 10 метрів, а на самому автомобілі було пошкоджено ліву передню частину та лобове скло. Йому запропонували зачекати на слідчого, однак він поспішав та залишив свої дані як співробітниками міліції, так і самому ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_10, суду пояснила, що 31 жовтня 2013 року близько 16 години 45 хвилин їй зателефонував її чоловік та повідомив, що їх син ОСОБА_3 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду на вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську, біля кафе «Лелека». Вона відразу приїхала на місце пригоди та побачила автомобіль сина на проїзній частині, від якого вів гальмівний слід, перед яким був встановлений аварійний дорожній знак. Цей слід починався на третій смузі для руху та закінчувався під колесами автомобіля на другій смузі, його довжина була десь 10-12 метрів.

Допитаний свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що 31 жовтня 2013 року приблизно о 16 годині 30-45 хвилин йому зателефонував його син ОСОБА_3 та повідомив, що останній потрапив у ДТП на вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську, після цього він приїхав до нього. На місці пригоди він побачив автомобіль «ВАЗ», що знаходився поперек дороги у першій та другій смузі, також на проїзній частині у третій смузі лежали листи металу та був встановлений аварійний дорожній знак. Автомобіль «ВАЗ» був пошкоджений з лівої сторони, а саме бампер, фара та капот, також було пошкоджене лобове скло, а від автомобіль вів гальмівний шлях довжиною десь 10-15 метрів. Листи металу лежали на третій смузі для руху, звідки і починався гальмівний слід. Крім того його сім'я повністю відшкодовувала витрати на лікування потерпілої, зокрема 10 000 грн. на операцію та в подальшому всі необхідні медикаменти для реабілітації.

Свідок ОСОБА_12, будучи допитаним у судовому засіданні, суду пояснив, що він не був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась в кінці жовтня 2013 року. Йому зателефонував ОСОБА_3, з яким у нього була призначена зустріч в цей день, при цьому останній повідомив, що потрапив у ДТП. Після цього він приїхав на місце пригоди та побачив, що автомобіль «ВАЗ», який належить ОСОБА_3, знаходиться в розгорнутому положенні на проїзній частині, зокрема його передня частина була ближче до бордюру, а задня частина знаходилась поперек дороги між першою та другою смугами, крім того в районі третьої - четвертої смуги для руху лежали листи металу, які частково займали гальмівний шлях автомобіля «ВАЗ», який вів вправо, тобто коли водій ОСОБА_3 гальмував, останній напевно вивертав праворуч, для того щоб уникнути зіткнення. Довжина вказаного сліду дорівнювала десь 10 метрам та закінчувалась під колесами автомобіля «ВАЗ». На автомобілі «ВАЗ» було пошкоджено передню ліву частину, а саме бампер та фару, а також капот і лобове скло з цієї сторони. Крім того він допомагав співробітнику міліції прибрати з дороги вказані листи металу, оскільки останні заважали проїзду транспорту.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснив, що свідком дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_3 він не був, однак 31 жовтня 2013 року близько 17 години, можливо трохи раніше, йому зателефонував обвинувачений, який повідомив, що здійснив наїзд на пішохода на вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську. Після цього, приблизно о 17 годин 20-30 хвилин, він приїхав на місце пригоди, де вже було обмежено рух співробітниками міліції, при цьому на вказаній ділянці дороги не було жодного пішохідного переходу. Оглянувши місце ДТП, він побачив поперек дороги між першою та другою смугами руху автомобіль «ВАЗ», на якому були пошкоджені лобове скло, капот з лівої сторони, а також були подряпини по всій довжині криші. На третій смузі для руху лежала груда металолому, яку співробітники міліції попередньо обрисували на асфальті цеглиною та намагались зсунути, для того щоб звільнити рух для транспорту. На проїзній частині також був слід від гальмівного шляху автомобіля «ВАЗ», довжиною близько 10 метрів, наприкінці якого був встановлений аварійний дорожній знак. Цей слід починався з третьої смуги для руху та закінчувався під колесами автомобіля «ВАЗ». Крім того обвинувачений ОСОБА_3 розповів йому про механізм дорожньо-транспортної пригоди. Він також бачив водія «Мерседес-Бенц Спрінтер», який повернувся на місце пригоди і залишив свої анкетні дані як очевидець цих подій.

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 під час допиту у судовому засіданні суду пояснили, що вони не були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, однак в той день, виконуючи свої службові обов'язки водіїв тролейбусу, проїжджали поряд по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську. В тому місці була перекрита дорога, а тому вони не могли проїхати далі і стали чекати, а через деякий час до них підійшли співробітники міліції та запропонували прийняти участь в якості понятих при огляді місця пригоди. Уповноважені посадові особи робили заміри за допомогою вимірювальних пристроїв, а саме лінійки, якою замірювався гальмівних шлях та інші дорожні параметри. Також на проїзній частині знаходився між першою та другою смугами автомобіль «ВАЗ», на якому було пошкоджено, згідно показів свідка ОСОБА_14, лобове скло з лівої сторони, а згідно показів свідка ОСОБА_15, також капот та криша. Від задніх коліс цього автомобіля вів гальмівний слід, який напевно внесли в протокол огляду місця пригоди, оскільки його заміряли. Крім того на початку вказаного гальмівного шляху лежала груда металобрухту у виді листів металу, а за нею був встановлений аварійний дорожній знак. Довжина такого гальмівного сліду була, на думку свідка ОСОБА_14, близько 7-9 метрів, а на думку свідка ОСОБА_15, близько 10-12 метрів.

Допитана свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона в якості слідчого складала протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди на вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську, де було здійснено наїзд водієм ОСОБА_3 на пішохода. Як вона пам'ятає, то коли вона приїхала на місце пригоди, темна пора доби ще не настала, а дорожнє освітлення ще не працювало, при цьому з точністю вона не може повідомити чи рухались автомобілі вже з включеним світлом фар, а тому напевно нею було зазначено, що огляд здійснюється у денному освітленні з необмеженою оглядовістю. Вона зафіксовала та відобразила у протоколі дорожню обстановку, а також місце розташування автомобіля, що знаходився під керуванням обвинуваченого, при цьому потерпілу на той час вже забрала швидка допомога. Автомобіль ОСОБА_3 знаходився поперек дороги, приблизно на її центру та одночасно займав декілька смуг руху. Разом з тим у відповідному протоколі вона помилково зазначила, що у кожному напрямку дороги було лише по дві смуги для руху. Вона точно не пам'ятає чи був на дорозі гальмівний шлях, а також листи металу, напевно якщо б вони були, то вона б їх внесла у протокол огляду, однак достовірно про це стверджувати на даний момент вона не може.

Свідок ОСОБА_17 під час допиту у судовому засіданні пояснив, що більше року назад, десь в листопаді йому запропонували прийняти участь в якості понятого у слідчому експерименті, під час якого намагались встановити оглядовість з місця водія та можливість бачити пішохода на розділовій смузі на різних відстанях. Такі випробування проводились за участю ще одного понятого, водія, слідчого та напевно прокурора, чи іншої посадової особи, при цьому рухались вони на автомобілі «ВАЗ», який на його думку належав ОСОБА_3, по вул. Набережна Перемоги м. Дніпропетровську і для цього на вказаній ділянці дороги було призупинено рух транспорту в їх напрямку, а зустрічний рух здійснювався у звичайному режимі. Він не пам'ятає чи працювало на той момент дорожнє освітлення, однак може з впевненістю сказати, що на автомобілях вже горіло світло фар. Якісь вимірювання проводились уповноваженими посадовими особами, однак до його відома, а також до відома іншого понятого їх результати не доводились, крім того він не бачив щоб такі відстані замірювались за допомогою лінійок чи інших вимірювальних приладів. В якості понятого він лише спостерігав за проведенням слідчого експерименту та не називав місце, де на його думку було видно пішохода, його про це не питали, на таке місце вказала уповноважена посадова особа, при цьому, на його думку, видно було лише силует такої людини, а коли рухався зустрічний транспорт, то і цього неможливо було зробити. Протокол від 11 листопада 2016 року за результатами цієї слідчої дії він підписував.

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснили, що 03 листопада 2016 року ним запропонували прийняти участь в якості понятих при слідчому експерименті, під час якого відтворювалась обстановка та обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце на вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську за участю обвинуваченого та потерпілої. У вказаному місці слідчим проводилось вимірювання швидкості руху потерпілої на певній ділянці, а також якісь інші відстані від автомобіля та дорожньої розмітки, зокрема довжиною близько 50 метрів. При цьому, як уточнив свідок ОСОБА_18, швидкість руху пішохода встановлювалась не на проїзній частині, а біля дороги на узбіччі. Інший свідок ОСОБА_19 звернув увагу суду, що він особисто надавав допомогу слідчому та тримав вимірювальну рулетку при здійсненні замірювання на ділянці дороги. Крім того свідки повідомили, що не перевіряли правильність здійснених вимірювань у протоколі слідчого експерименту від 03 листопада 2016 року, в той же час підтвердили наявність своїх підписів у ньому.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_20 роз'яснив наданий ним висновок судово автотехнічної експертизи № 2999-13 від 17 грудня 2013 року (том 2, а.с. 23-32; том 3, а.с. 33-42), при цьому звернув увагу на такі обставини проведеного дослідження, зокрема про те, що: вказане дослідження було проведено ним за клопотанням сторони захисту у цьому кримінальному провадження, при цьому на основі вихідних даних, що містились на відео-реєстраторі, встановленого в автомобілі «ВАЗ», що знаходився під керуванням водія ОСОБА_3, а також на підставі матеріалів кримінального провадження, що зазначені у вступній частині вказаного висновку, однак протокол огляду місця пригоди він фактично не враховував, оскільки максимально об'єктивно була зафіксована дорожня обстановка на відео-реєстраторі. Аналіз даних з відео-реєстратора, а саме розкадровка відео файлу та візуалізація дорожньої обстановки та її зміни, дала можливість йому прийти до висновку про відсутність технічної можливості в діях водія ОСОБА_3 уникнути наслідків цієї дорожньо-транспортної пригоди, зокрема такий висновок був зроблений з комплексного дослідження та з урахуванням місця розташування автомобіля на дорозі, дорожньої розмітки, наявності освітлювальних приладів у вигляді габаритних вогнів, зустрічних вогнів транспортних засобів, що рухались на зустріч, моментів зникнення і виникнення сигналів світлофорів на світлофорних об'єктах, які затулялись об'єктом по ходу руху водія з лівої сторони, після чого з'являлись в об'єктиві ноги пішохода. Крім того шляхом розкадровки відео файлу, а саме починаючи з моменту зникнення сигналу світлофорного об'єкту і до моменту контактування автомобіля з пішоходом, була визначена тривалість між цими кадрами, після чого врахована максимально допустима швидкість руху та встановлена величина зупиночного шляху водія ОСОБА_3 При дослідженні ним бралось за основу лише те, що фіксувалось відео-реєстратором, без врахування фізіологічних можливостей людини для встановлення моменту небезпеки. Ним була встановлена обмежена видимість на підставі відеозапису, оскільки ДТП відбулось в темну пору доби за відсутності освітлення, а тому видимість проїзної частини була меншою аніж 300 м. На момент проведення цієї експертизи в стані впровадження знаходилась наукова тема «Автотехнічне дослідження на підставі відеозаписів з відео-реєстраторів та камер відео-спостереження», а тому ця експертиза була проведена в рамках цієї методики, разом з цим таке дослідження не потребувало наявності спеціальної акредитації в цій галузі та не було прерогативою проведення лише експертами фото-відео техніки.

Докази зі сторони обвинувачення:

Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31 жовтня 2013 року зі схемою та фотознімками до нього (том 1, а.с. 3-8), який було складено слідчим в присутності водія ОСОБА_3 за результатами огляду ділянки дороги в районі електроопори № 199 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську зі сторони вул. Космічної в напрямку вул. Овражної, де ширина проїзної частини в двох напрямках склала 28,4 м. та поділялась на два напрямки руху у кожному з яких по дві смуги для руху, що відділялись між собою розділовою смугою шириною 2 м., при цьому слідчим не було встановлено будь-яких слідів шин та слідів гальмування на місці пригоди. На момент огляду вказана проїзна частина освітлювалась міським електроосвітленням в темний час доби, а відстань видимості з робочого місця водія з включеним світлом фар була необмежена. Крім того протоколом було оглянуто на місці події автомобіль «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, що мав пошкодження з лівої сторони капоту, лобового скла, а також подряпини на криші. В результаті відділення від вказаного автомобіля на проїзній частині дороги були наявні осип скла та інші уламки пластмаси. Також на схемі місця ДТП графічно зображено місце зіткнення та наїзду автомобілем «ВАЗ» на пішохода, їх попередні напрямки руху, а саме водій ОСОБА_3 слідував зі сторони вул. Космічної в напрямку вул. Овражної по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровській у другій крайній зліва смузі для руху, ширина якої складає 3,5 м., в той же час пішохід наближалась до місця зіткнення перетинаючи в не встановленому місці проїзну частину в обох напрямках, однак зіткнення відбулось, коли остання перетнула ліву крайню смугу попутного напрямку для ОСОБА_3, після чого вийшла на смугу по якій рухався останній, в результаті чого відбувся наїзд на останню в 4,7 м. від краю розділової смуги. Після зіткнення автомобіль «ВАЗ» зупинився в 19,4 м. від місця контактування з пішоходом в напіврозгорнутому стані між першою та другою смугами руху з правого краю проїзної частини.

Медична довідка КЗ «Дніпропетровська клінічна міська лікарня № 16» ДОР № 363 від 31 жовтня 2013 року (том 1, а.с. 9) про стан здоров'я постраждалої ОСОБА_1, яку було госпіталізовано до травматологічного відділення.

Висновок судово-медичної експертизи № 4629е від 07 листопада 2013 року (том 1, а.с. 26-28), відповідно до якого у пішохода ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому кісток правої гомілки зі зміщенням відламків в середній третині, рани середньої третини правої гомілки; перелому голівки малогомілкової кістки зі зміщенням відламків; саднин обличчя, синців верхніх кінцівок та нижньої кінцівки, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Висновок додаткової судово-медичної експертизи № 288е від 24 січня 2014 року (том 1, а.с. 210-212), відповідно до якого вміст алкоголю в крові потерпілої ОСОБА_1, на підставі висновку токсикологічного дослідження крові № 1278 від 31 жовтня 2013 року, дорівнював 3,62 проміле.

При цьому у відповідності до методичних вказівок (рекомендацій) «Судово-медична діагностика смертельних отруєнь етиловим алкоголем» вказана кількість проміле алкоголю в крові відноситься до тяжкого отруєння алкоголем.

Протокол слідчого експерименту від 16 листопада 2013 року зі схемою та фотознімками до нього (том 1, а.с. 72-79), що був проведений з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення за участю обвинуваченого ОСОБА_3, яким на місці пригоди було вказано та продемонстровано як розміщувався на проїзній частині автомобіль під його керуванням до моменту зіткнення з пішоходом, зокрема водієм було встановлено автомобіль у третій зліва смузі для руху на відстані 4,1 м. від суцільної смуги зліва.

Протокол слідчого експерименту від 18 листопада 2013 року з фотознімками до нього (том 1, а.с. 80-84), що був проведений за участю статиста ОСОБА_21 та потерпілої ОСОБА_1 в міській клінічній лікарні за місцем стаціонарного лікування постраждалої, якій було запропоновано за допомогою статиста на експериментальній ділянці довжиною 4,7 м. вказати її темп руху, який був в момент ДТП. Шляхом випробувань було встановлено, що статист пройшов вказану ділянку за час 4,8 с., 4,6 с., 4,8 с.

Протокол слідчого експерименту від 03 листопада 2016 року зі схемою та фотознімками до нього (том 5, а.с. 89-97), що був проведений на місці пригоди із залученням потерпілої, обвинуваченого, захисника, свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_9, а також за участі спеціаліста ОСОБА_7 з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зокрема учасникам слідчої дії було запропоновано на експериментальній ділянці довжиною 5,0 м. вказати темп руху потерпілої. Шляхом проведення випробувань з потерпілою ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_5 було встановлено темп руху потерпілої за час 6,8 с., 6,6 с., 6,4 с. Шляхом проведення випробувань з обвинуваченим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_9 було встановлено темп руху потерпілої за час 4,0 с., 4,4 с., 4,2 с. Оскільки потерпіла ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_5 не могли вказати на місце дорожньо-транспортної пригоди, то це було зроблено лише обвинуваченим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_9, зі слів яких місце наїзду на пішохода розташовувалось в 4,2 м. від суцільної смуги зліва. Крім того учасниками слідчої дії було вказано та продемонстровано місце розташування на проїзній частині автомобіля, що знаходився під керуванням обвинуваченого до моменту зіткнення з пішоходом, зокрема було встановлено автомобіль у третій зліва смузі для руху на відстані 4,0 м. від суцільної смуги зліва.

Протокол слідчого експерименту від 11 листопада 2016 року зі схемою та фотознімками до нього (том 5, а.с. 98-105), що був проведений на місці пригоди із залученням потерпілої, обвинуваченого, захисника, а також за участі спеціаліста ОСОБА_6 з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зокрема, була встановлена видимість пішохода, одягнутого у темному одязі, який стояв на розділювальній смузі та віддалявся від місця знаходження автомобіля з включеним ближнім світлом фар до того моменту, поки такого пішохода не стало погано видно, а понятими було вказано про це, після чого проведено відповідне вимірювання вказаної відстані, що склала 59,6 м. Також була встановлення видимість елементів дороги з місця водія автомобіля «ВАЗ», який знаходився з включеним ближнім світлом фар в нерухомому стані в третій смузі для руху зліва, при цьому від вказаного автомобіля віддалявся статист з аркушем білого кольору, який періодично повертався, після чого, в момент коли стало погано видно проблески вказаного аркуша, понятими було вказано про це і проведено відповідне вимірюванні вказаної відстані, що склала 151,1 м.

Відеозапис з відео-реєстратора, встановленого в автомобілі «ВАЗ», що знаходився під керуванням водія ОСОБА_3, на якому зафіксовані обставини цієї дорожньо-транспортної пригоди. Так, з відтвореного відеозапису було встановлено, що обвинувачений слідує по проїзній частині по вул. Набережна Перемоги зі сторони вул. Космічної в напрямку вул. Овражної в м. Дніпропетровську в сутінкову пору доби, без дорожнього освітлення, при цьому на транспорті, що рухається в обох напрямках включено світ фар, в тому числі на автомобілі «ВАЗ». На першому із світлофорних об'єктів водій вказаного автомобіля відновлює рух в крайній лівій смузі для руху, після чого, наближаючись до наступного світлофора, перестроюється правіше в третю смугу для руху та продовжує так рухатись прямо до моменту поки на проїзну частину зліва направо, по ходу руху обвинуваченого, не виходить пішохід ОСОБА_1, внаслідок чого на останню відбувається наїзд в третій смузі для руху. При цьому, в момент виходу потерпілої на вказану смугу руху, обвинувачений починає вживати заходів для маневрування в іншу від контактування сторону, тобто правіше, однак уникнути цього зіткнення не вдається можливим та відбувається контактування з пішоходом лівою частиною автомобіля «ВАЗ». Також слід зазначити про інші фактори дорожньої обстановки, які мали місце незадовго до моменту зіткнення, а саме на ближньому світлофорному об'єкті, як в напрямку руху водія ОСОБА_3, так і в зустрічному йому напрямку був увімкнений червоний сигнал, який забороняв продовжувати рух на перехресті, а тому зустрічний транспорт знаходився без руху та після зміни сигналу світлофора ще не встиг відновити рух, і продовжував стояти з включеним світлом фар, крім того, після зміни сигналу світлофора на зелений та до початку контактування автомобіля з пішоходом, у другій смузі для руху справа від обвинуваченого, почав здійснювати випередження автомобіль «Мерседес-Бенц Спрінтер» білого кольору, що знаходився під керуванням водія ОСОБА_9, який таким чином став очевидцем пригоди та надав суду свої покази з цього приводу.

Висновок судово-автотехнічної експертизи № 70/27-872 від 19 листопада 2013 року (том 1, а.с. 90-91), яким на поставлені запитання надані наступні відповіді: 1. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; 2. В умовах даної події водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду; 3. При заданому механізмі події дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.

Висновок додаткової судово-автотехнічної експертизи № 70/27-51 від 24 січня 2014 року (том 1, а.с. 248-249), яким на поставлені запитання, при уточнених вихідних даних у порівнянні з первинного судово-автотехнічною експертизою в частині зазначення того, що обставини цієї пригоди відбулись у вечірній час доби при сутінках, були надані наступні відповіді: 1. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; 2. В умовах даної події водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду; 3. При заданому механізмі події дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.

Висновок комісійної комплексної автотехнічної та фототехнічної експертизи № 6/6.1/10.1/208/209 від 14 червня 2017 року (том 6, а.с. 10-22), яким на поставлені запитання надані наступні відповіді: 1. В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України; 2. В умовах даної події водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду; 3. При заданому механізмові події, в діях водія ОСОБА_3 невідповідностей вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України не вбачається. При заданому механізмові події, дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП; 4. Виходячи з наданого на дослідження відеозапису водій ОСОБА_3 застосував гальмування перед наїздом на пішохода.

Протокол про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 669725 від 09 грудня 2013 року за ч. 1 ст. 127 КУпАП (том 4, а.с. 223), що був складений відносно ОСОБА_1 за порушення нею п.п. 4.7, 4.14 «а, г» Правил дорожнього руху України при переході проїзної частини по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську 31 жовтня 2013 року о 16 годині 45 хвилин в невстановленому для пішохідного переходу місці.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 895512 від 09 грудня 2013 року (том 1, а.с. 217, том 2, а.с. 11, том 3 а.с. 22), відповідно до якого пішохід ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП за перехід проїзної частини по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську 31 жовтня 2013 року о 16 годині 45 хвилин в невстановленому для пішохідного переходу місці.

Докази зі сторони захисту:

Протокол огляду транспортного засобу від 03 березня 2014 року (том 4, а.с 224-233), яким зафіксовано технічний стан автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням водія ОСОБА_22, зокрема внаслідок ДТП на вказаному автомобілі було пошкоджено переважно його передню ліву частину у вигляді бамперу та капоту з цієї сторони, а також дах, який контактував з уламком металу, що переносився пішоходом ОСОБА_1

Довідка з відділу Державтоінспекції ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області № 38/9436аз від 10 грудня 2013 року (том 1, а.с. 161), відповідно до якої проїзна частина ділянки дороги від будинку № 62 до будинку № 68 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську має по чотири смуги в кожному напрямку, при цьому, згідно наданої інформації КП «Міськсвітло», дорожнє освітлення на вказаній ділянці було включено 31 жовтня 2013 року о 16 годині 48 хвилин.

Довідка з КП «Дніпродорсервіс» ДМР № 537 від 10 грудня 2013 року (том 3 а.с. 25), відповідно до якої проїзна частина ділянки дороги від будинку № 62 до будинку № 68 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську має по чотири смуги в кожному напрямку.

Довідка з КП «Міськсвітло» ДМР № 1771/1 від 12 грудня 2013 року (том 3 а.с. 29), відповідно до якої зовнішнє освітлення в районі від будинку № 62 до будинку № 68 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську було включено 31 жовтня 2013 року о 16 годині 48 хвилин.

Довідка з Міського комунального закладу культури «Дніпропетровський планетарій» ДМР № 130 від 04 грудня 2013 року (том 1, а.с. 167), відповідно до якої 31 жовтня 2013 року сонце зайшло о 16 годині 22 хвилини, а вечірні присмерки тривали 37 хвилин та закінчились о 16 годині 59 хвилин. Таким чином, згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, дана дорожньо-транспортна пригода відбулась у темну пору доби, оскільки це частина доби від заходу до сходу сонця.

Довідка КП «Дніпродорсервіс» ДМР № 696 від 07 грудня 2016 року (том 6, а.с. 115), відповідно до якої дорожня розмітка по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську після 31 жовтня 2013 року оновлювалась у червні 2014, 2015, 2016 років.

Довідка КП «Дніпродорсервіс» ДМР № 730 від 30 грудня 2016 року (том 6, а.с. 116), відповідно до якої проїзна частина в районі будинку № 58 та будинку № 68 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську має по чотири смуги в кожному напрямку, при цьому ширина крайньої правої смуги 3,75 м., крайньої лівої 3 м., двох середніх по 3,5 м.

Довідка КП «Міськсвітло» ДМР № 4564/4 від 29 грудня 2016 року (том 6, а.с 117), відповідно до якої зовнішнє освітлення автодороги на ділянці від будинку № 62 до будинку № 68 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську було включено 11 листопада 2016 року о 16 годині 25 хвилин, при цьому мережі зовнішнього освітлення зазначеної вулиці знаходились в справному стані та будь-яких аварій, пошкоджень або порушень у їх роботі не було зареєстровано.

Фотографії з місця дорожньо-транспортної пригоди (том 3, а.с. 50, 52, 165), на яких зафіксовано як гальмівний слід від автомобіля «ВАЗ», що знаходився під керування водія ОСОБА_3 та мав викривлений вправо напрямок по ходу руху останнього, так і уламок металу, що переносила пішохід ОСОБА_1

Висновок судово автотехнічної експертизи № 2999-13 від 17 грудня 2013 року (том 2, а.с. 23-32 - копія; том 3, а.с. 33-42 - оригінал), яким на поставлені запитання сторони захисту надані наступні відповіді: 1. Водій ОСОБА_3 здійснюючи рух в межах населеного пункту, в умовах недостатньої видимості, повинен був обрати безпечну за умов видимості в напрямку руху швидкість, але яка б не перевищувала максимально допустиму 60 км/год, а з моменту виявлення зміни дорожньої обстановки - появи в полі зору пішохода, який рухався в напрямку смуги руху керованого ним автомобіля - застосувати гальмування; 2. На підставі інформації, яка міститься на відеозаписі, визначено, що місце наїзду розташовувалось на другій (по відношенню до розділювальної) смузі руху, на незначній відстані по відношенню до закінчення 22 лінії дорожньої розмітки 1.5 (по відношенню до напрямку руху автомобіля); 3. Відсутність слідової інформації, яка б характеризувала переміщення автомобіля як до, так і після наїзду, не дозволяє експертним шляхом вирішити питання відносно величини швидкості руху даного автомобіля у чисельному вираженні. За відсутності вихідних даних про відстань, на якій в поздовжньому напрямі нанесено дорожню розмітку 1.5 (відстань між черговими лініями), визначити величину швидкості руху автомобіля в чисельному вираженні експертним шляхом не надається можливим; 4, 5. На підставі співставлення величини зупинного шляху автомобіля (47,9 м.), при умові його руху зі швидкістю 60 км/год, з відстанню, на якій даний автомобіль на момент можливого виявлення його водієм зміни дорожньої обстановки (момент візуального зникнення світла світлофорного об'єкту) розташувався від місця наїзду (32,1 м.), водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості здійснити зупинку до місця наїзду і запобігти наїзду, а тому в діях останнього невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились в причинному зв'язку з наїздом на пішохода, не вбачається.

Мотиви суду:

Дослідивши безпосередньо під час судового розгляду визначений обсяг доказів та з'ясувавши обставини кримінального провадження, суд, вирішуючи обвинувачення по суті, приходить до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом, з таких мотивів.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Частиною 3 ст. 26 КПК України встановлено, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Така загальна засада кримінального провадження як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, передбачена ст. 17 КПК України і встановлює, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

На підставі ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 визначено, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У висновках Європейського суду з прав людини, висловлених у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її винуватості. За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок.

Частиною 3 статті 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою, зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення:

Згідно сформульованого прокурором обвинувачення, ОСОБА_3, в рамках кваліфікації його дій як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, ставиться у провину порушення п. 12.3 Правил Дорожнього руху України.

В такому разі, кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України настає лише в разі порушення особою, яка керує транспортним засобом правил дорожнього руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Пунктом 12.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху термін небезпека для руху має таке значення - це зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Перешкодою для руху є нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

Твердження про порушення водієм ОСОБА_3 вищевказаних вимог пунктів правил дорожнього руху стало підставою для його державного обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Відповідно до формулювання такого обвинувачення водій ОСОБА_3, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність к дорожнім обставинам та їх змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїзну частину зліва направо по ходу його руху, заходів до негайного зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не прийняв, внаслідок чого скоїв наїзд на останню.

Вирішуючи обвинувачення по суті, суд, проаналізувавши дорожню обстановку та обставини, що склались на ділянці дороги в час коли відбулась дана дорожньо-транспортна пригода, повинен прийти в межах висунутого обвинувачення щодо винуватості або невинуватості водія ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, задля ухвалення справедливого судового рішення, необхідно також враховувати особливості правозастосування у подібних справах, зокрема у пункті 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою.

Відповідні висновки також були викладені у постановах Верховного Суду України у справі № 5-18кс14 від 20 листопада 2014 року та у справі № 5-218кс15 від 05 листопада 2015 року, у яких висвітлено подібне питання при перегляді судових рішень. Зокрема, у постанові Верховного Суду України у справі № 5-18кс14 від 20 листопада 2014 року зазначено, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної події за участю декількох учасників дорожнього руху наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 5-218кс15 від 05 листопада 2015 року, відповідно до якої, у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох учасників для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, необхідно встановити причинний зв'язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із учасників дорожнього руху, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з'ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою.

Тому, у випадку виникнення ДТП за участю декількох учасників дорожнього руху наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.

Отже, в даній справі слід здійснити аналіз дій не лише самого обвинуваченого ОСОБА_3, а також іншого учасника дорожнього руху - пішохода ОСОБА_1 і в залежності від причетності кожного з них до порушення правил дорожнього руху, відповідним чином встановити причинний зв'язок з їх діями до наслідків, що настали.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31 жовтня 2013 року зі схемою та фотознімками до нього, вбачається, що ДТП відбулось на ділянці дороги в районі електроопори № 199 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську під час руху водія ОСОБА_3 зі сторони вул. Космічної в напрямку вул. Овражної, де на проїзній частині не пролягає пішохідних переходів, а її протилежні напрямки руху розділяються суцільною смугою. Отже, така дорожньо-транспортна обстановка не мала явних ознак виникнення небезпеки для руху, у зв'язку з чим вірогідність виникнення ДТП на вказаній ділянці дороги була мінімальна, оскільки у полі зору водія не знаходились об'єкти, які могли створити небезпеку, при цьому водій не мав об'єктивної можливості завчасно визначити місце, де міг з'явитись пішохід. В цих умовах від водія не вимагалась підвищена увага до дорожньо-транспортної ситуації, а отже, рухаючись по вказаній ділянці дороги обвинувачений не зобов'язаний був виходити з можливості грубого порушення Правил дорожнього руху України іншими учасниками, в тому числі пішоходом ОСОБА_1, оскільки, відповідно до вимог пункту 1.4 Правил Дорожнього руху України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Водій ОСОБА_3 не мав можливості передбачити, що пішохід ОСОБА_1 порушить вимоги п.п. 4.7, 4.14 «а, г» Правил дорожнього руху України при переході проїзної частини в невстановленому для пішохідного переходу місці, за що остання була притягнута до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 127 КУпАП згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 895512 від 09 грудня 2013 року.

При цьому, оцінюючи на відповідність вимогам кримінально-процесуального законодавства вказаний протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31 жовтня 2013 року зі схемою та фотознімками до нього слід звернути увагу на неповну достовірність відображення у вказаному доказі дорожньої обстановки, що склалась на момент цієї пригоди та за результатами її огляду. Зокрема, у цьому протоколі було зазначено, що відстань видимості з робочого місця водія з включеним світлом фар необмежена, хоча сама подія кримінального правопорушення відбулась в сутінкову пору доби та без включеного дорожнього освітлення, згідно довідок підприємств, до відання котрих відносяться такі питання (том 1, а.с. 161;том 3 а.с. 29), а отже видимість дороги в напрямку руху була недостатньою, оскільки згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України недостатньою видимістю вважається видимість дороги в напрямку руху менше 300 м. у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо. Крім того в пункті 6 означеного протоколу вказано, що дорожнє покриття на вказаній ділянці дороги призначено для руху в двох напрямках, кожний з яких має по дві смуги для руху, однак це не відповідає дійсності та суперечить зображеному на схемі місця зіткнення, де графічно було відображено два напрямки руху по чотири смуги для руху у кожному напрямку. В протоколі огляду була встановлена наявність на проїзній частині лише осипу скла та інших уламків від автомобіля «ВАЗ», однак не зазначено про наявність слідів гальмування цього автомобіля, що передували моменту зіткнення з пішоходом, яка переносила уламки металу, що, після наїзду на пішохода, контактували з кришою автомобіля «ВАЗ» та залишили відповідні сліди деформації на ній, а вказані уламки залишились позаду лежати на дорозі. Такі недоліки також були підтверджені під час допиту слідчою ОСОБА_16, яка проводила огляд місця пригоди та складала відповідний протокол 31 жовтня 2013 року, зокрема остання повідомила суду, що помилково зазначила про наявність у кожному напрямку дороги лише по дві смуги для руху, разом з тим вона не пам'ятає чи були на дорозі сліди гальмування автомобіля, а також уламки металу, присутність яких на дорозі не підлягає сумніву, оскільки про це було повідомлено у судовому засіданні багатьма свідками, які хоч і не були прямими очевидцями ДТП, однак стали свідками інших обставин, що мали місце після цього. Зокрема свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 приймали участь в огляді місця пригоди в якості понятих, а інші свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 приїхали на місце зіткнення лише згодом, однак всі без виключення вищевказані свідки бачили на дорозі сліди гальмівного шляху довжиною від 7 до 15 метрів на кінці якого лежали уламки металу. Крім того, це повністю зіставляється з долученими стороною захисту до матеріалів справи фотознімками з місця пригоди, на яких зафіксовані: як гальмівний слід від автомобіля «ВАЗ», що знаходився під керування водія ОСОБА_3, що має викривлений вправо напрямок по ходу руху останнього, так і уламок металу, який переносила пішохід ОСОБА_1

На підтвердження винуватості водія ОСОБА_3 стороною обвинувачення було надано ряд доказів, зокрема висновків експертиз №№ 70/27-872 від 19 листопада 2013 року, 70/27-51 від 24 січня 2014 року, 6/6.1/10.1/208/209 від 14 червня 2017 року, якими констатувалось в діях водія ОСОБА_3 порушення правил дорожнього руху, зокрема п. 12.3, що призвело до наслідків, які настали, при цьому для виконання таких правил дорожнього руху у останнього не було перешкод технічного характеру, оскільки обвинувачений міг запобігти дорожньо-транспортній пригоді, якщо б виконав вимоги зазначеного п. 12.3. Однак, порушення вказаного припису може бути наявне тільки в тому випадку, коли небезпека для руху була об'єктивно виявлена водієм, при цьому останній не вжив негайних, тобто своєчасних, заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу.

При оцінці висновків вищевказаних експертиз слід звернути увагу, що останніми встановлюється лише технічна можливість у діях водія запобігти наслідкам дорожньо-транспортної пригоди шляхом дотримання правил дорожнього руху, в той же час наявність в діях особи можливості для об'єктивного їх виконання є юридичною складовою та оцінюється лише судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, при цьому керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. А тому, враховуючи встановлену під час судового розгляду дорожню обстановку та обставини, що склались на ділянці дороги в час коли відбулось дане ДТП, суд не може прийти до однозначного висновку щодо можливості об'єктивного та своєчасного виявлення водієм ОСОБА_3 на шляху свого руху небезпеки, що була створена пішоходом ОСОБА_1, оскільки для цього особі, яка притягається до кримінальної відповідальності перешкоджала сукупність певних факторів, зокрема таких як: відсутність дорожнього освітлення; недостатня видимість дороги у сутінках, яка ускладнювала для водія можливість чітко розпізнавати межі елементів дороги та розміщення учасників руху; обмежена оглядовість внаслідок засліплення ближнім світлом фар транспортних засобах, які рухались на зустріч, що не дозволяло на значній відстані виявляти перешкоди чи розпізнавати сторонні об'єкти, зокрема приближення пішохода, одягнутої в темний одяг, яка перетинала дорогу зі сторони зустрічного напрямку руху у невстановленому місці, з уламком металу над головою, який зливався з асфальтовим покриттям проїзної частини; наявність обмеженого кута огляду у людини; можливість водія розраховувати на те, що інші учасники руху також виконають правила дорожнього руху (п. 1.4 Правил дорожнього руху); ступінь участі кожного з учасників руху у спричиненні злочинного наслідку. Все це впливало на спроможність водієм виявити небезпеку, яка виникла, а отже негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу на відстані гальмівного шляху. Вказані обставини не були враховані при пред'явленні звинувачення обвинуваченому ОСОБА_3 та при проведені експертних досліджень у цьому кримінальному провадженні, а отже стверджувати про доведеність тих обставин, що останній міг об'єктивно виявити небезпеку та вжити відповідних заходів для її запобігання є неможливим, оскільки, згідно статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, у дорожній ситуації, що розглядається судом, саме діями потерпілої ОСОБА_1 було створено небезпеку для руху водієві ОСОБА_3, зокрема для останнього відбулась зміна дорожньої обстановки через появу пішохода, яка переходила проїзну частину в невстановленому для цього місці, перед цим не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, при цьому така протиправна поведінка з боку потерпілої ОСОБА_1 могла бути обумовлена її тяжким алкогольним отруєнням, що могло не в повній мірі дозволяти останній усвідомлювати свої дії та керувати ними. В разі, якщо водій ОСОБА_3 мав об'єктивну спроможність виявити таку небезпеку для руху, він повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, проте із досліджених доказів дійти до такого висновку поза розумним сумнівом, що є стандартом доведеності винуватості, є неможливим. Зокрема, як було зазначено вище, головними доказами винуватості, що були надані стороною обвинувачення під час судового розгляду, стали чисельні висновки судово-автотехнічних та фототехнічних експертиз, якими була встановлена технічна можливість у водія ОСОБА_3 щодо зменшення швидкості руху аж до повної зупинки задля уникнення даного ДТП.

Зокрема, висновок судово-автотехнічної експертизи № 70/27-872 від 19 листопада 2013 року, а також висновок додаткової судово-автотехнічної експертизи № 70/27-51 від 24 січня 2014 року не можуть вважатися належними доказами винуватості водія ОСОБА_3, оскільки вихідні дані взяті за основу для їх проведення мали необ'єктивний та хибний характер, зокрема швидкість руху пішохода з моменту перетину розділової смуги до місця наїзду на неї дорівнювала 4,8…4,6 с., що було встановлено під час слідчого експерименту від 18 листопада 2013 року, однак слід зазначити, що така слідча дія була проведена лише за допомогою статиста, а не особисто з випробуванням темпу руху потерпілої ОСОБА_1, яка на той час знаходилась на стаціонарному лікування та обґрунтовано не могла взяти особисту участь у цьому, однак за таких обставин малодостовірно відображається істинність проведених досліджень, оскільки не були відтворені тотожні умови за яких відбулось це ДТП. При цьому, у дослідницькій частині вказаних висновків, з урахування вищевказаної швидкості руху пішохода, розраховувалась відстань, на якій перебував автомобіль «ВАЗ» від місця наїзду в момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_3, яка становила 80,0…76,7 м. Таким чином помилково проведене вимірювання швидкості руху пішохода впливало на розмір вказаної відстані, яка в такому випадку не могла порівнюватись із зупиночним шляхом автомобіля «ВАЗ», на підставі чого необґрунтовано було зроблено висновок про наявність технічної можливості в діях обвинуваченого ОСОБА_3 уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою до місця наїзду. Крім того при проведенні як первинного, так і додаткового експертного дослідження експертом ОСОБА_7 були взяті неправильні розрахункові дані у формулі для визначення зупиночного шляху автомобіля «ВАЗ» при екстреному гальмуванні в умовах місця події, оскільки у розрахунках був вказаний ситуаційний час реакції водія, що дорівнював 0,8 с., однак згідно експертних методик, в тому числі у затвердженому рішенням науково-методичної ради судової автотехнічної експертизи ВНІІСЕ від 01 січня 1983 року «Застосування диференційованих значень часу реакції водія в експертній практиці», на яку експертом було зроблено посилання, є більш казуїстичне визначення такого часу реакції, яке більше співвідноситься з вихідними даними даної пригоди, зокрема ситуаційний час реакції водія при раптовій появі на проїзній частині пішохода на ділянці, де перехід не дозволений дорівнює 1,2 с., що звісно також буде впливати на правильність остаточних висновків та встановлення відстані зупиночного шляху автомобіля «ВАЗ». Разом з тим у вихідних даних цих експертиз були зазначені певні неточності, оскільки у первинній експертизі спочатку було зазначено, що ДТП мало місце у світлий час доби у сутінках та без гальмування, потім у додатковій експертизі було вказано, що ДТП мало місце у вечірній час доби при сутінках та без гальмування, однак судом достовірно було встановлено із сукупності досліджених вище доказів, що ця пригода мала місце у сутінкову пору доби без дорожнього освітлення при гальмуванні водієм ОСОБА_3, оскільки від автомобіля під керуванням останнього був залишений на проїзній частині гальмівний слід, який помилково був не зазначений при огляді місця ДТП у відповідному протоколі від 31 жовтня 2013 року. Також необхідно вказати, що для проведення додаткового судово-автотехнічного дослідження № 70/27-51 від 24 січня 2014 року експерту не було надано жодних додатків окрім постанови про призначення експертизи, що підтверджується відповідним листом з експертної установи, якій було доручено проведення цього дослідження № 12/АЗ-5 від 04 серпня 2014 року (том 3, а.с. 134), а отже експертом не було досліджено матеріалів справи як тих, що були надані при первинній експертизі, так і тих, що були зібрані після її проведення і до моменту призначення додаткової експертизи, що в свою чергу свідчить про формальний характер додаткового висновку.

Також слід оцінити доводи щодо недопустимості протоколу слідчого експерименту від 11 листопада 2016 року заявлені захисником, який надав суду довідку КП «Міськсвітло» ДМР від 29 грудня 2016 року № 4564/4 (том 6, а.с 117), згідно якої 11 листопада 2016 року дорожнє освітлення на ділянці дороги в районі буд. №№ 62-68 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську, де мало місце дане ДТП, було включено о 16 годині 25 хвилин. В той же час відповідно до означеного протоколу ця слідча дія проводилась при природньому освітленні в сутінкову пору доби та розпочалась о 17 годині 20 хвилин, а закінчилась о 17 годині 55 хвилин 11 листопада 2016 року. Тобто, зіставляючи вказані періоди часу слід було б вважати, що на момент початку слідчого експерименту о 17 годин 20 хвилин 11 листопада 2016 року вже працювало зовнішнє освітлення, яке згідно відповідної довідки було включено вже о 16 годині 25 хвилин цього ж дня, однак це повністю спростовується долученими до протоколу фотознімками з місця проведення слідчого експерименту, на яких зафіксовано, що дорожнє освітлення в той момент не працювало, крім того про це у своїх запереченнях до протоколу не вказував сам обвинувачений, а також не повідомляли суду допитані учасники цієї слідчої дії, зокрема спеціаліст ОСОБА_6 та понятий ОСОБА_17, які точно пам'ятали лише те, що на той момент транспорт рухався з включеним світлом фар та з впевненістю не могли сказати, що зовнішнє освітлення працювало, а тому немає підстав стверджувати, що в момент проведення слідчого експерименту дійсно було включено дорожнє освітлення. Однак, враховуючи наведене, виникають обґрунтовані сумніви щодо правдивості зазначення слідчим часового періоду, в який було проведено слідчий експеримент 11 листопада 2016 року, оскільки, порівнюючи обставини зафіксовані у цьому протоколі у взаємозв'язку з протоколом слідчого експерименту від 03 листопада 2016 року, який було розпочато о 16 годині 20 хвилин при природньому освітленні та призупинено о 17 годині 05 хвилин того ж дня, у зв'язку з включенням дорожнього освітлення, можна прийти до висновку, що на момент початку слідчої дії від 11 листопада 2016 року о 17 годині 20 хвилин, тобто пізніше чим було завершено попередній слідчий експеримент, також повинно було б працювати дорожнє освітлення, а тому неможливо достовірно встановити о якій годині був розпочатий та закінчений слідчий експеримент 11 листопада 2016 року, з урахуванням чого, а також вищенаведеного, слід вважати такий доказ недопустими, а тому суд, на підставі ч. 2 ст. 86 КПК України, не може посилатись на нього при ухваленні цього судового рішення.

На додаток у запереченнях до протоколу слідчого експерименту від 11 листопада 2016 року обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що відстань на якій можливо побачити пішохода з місця водія була встановлена та вказана лише спеціалістом-експертом, а не понятими, що відповідно було підтверджено показами допитаного в якості свідка понятого ОСОБА_17, який повідомив суду, що він лише спостерігав за проведенням слідчого експерименту та не називав місце, де на його думку було видно пішохода, його про це не питали і на таке місце вказала уповноважена посадова особа, тобто спеціаліст, при цьому свідок зазначив, що хоч було видно лише силует такої людини, то в момент коли рухався зустрічний транспорт і цього неможливо було зробити. Також необхідно зазначити, що пішохід на вказаній ділянці в момент визначення його видимості знаходився без уламків металу над головою, які переносились потерпілою ОСОБА_1 в момент скоєння цього ДТП, що відповідно могло вплинути на достовірність проведених вимірювань, які могли бути спотворені за рахунок не ідентичного відтворення обстановки та обставин події.

Закономірно слідує, що внаслідок недопустимості такого доказу як протокол слідчого експерименту від 11 листопада 2016 року зі схемою та фотознімками до нього, його результати, згідно ч. 2 ст. 86 КПК України, не могли бути використані також при прийнятті процесуальних рішень та проведенні експертного комісійно-комплексного автотехнічного та фототехнічного дослідження № 6/6.1/10.1/208/209 від 14 червня 2017 року, де була взята за основу встановлена у цьому слідчому експерименті відстань видимості пішохода з робочого місця водія, що дорівнювала 59,6 м. та яка порівнювалась з мінімальною відстанню, на якій автомобіль перебував від місця наїзду на пішохода в момент виходу пішохода з розділової смуги на сторону проїзної частини дороги по якій рухався ОСОБА_3, що була меншою та дорівнювала 55,1 м., за рахунок чого було зроблено висновок про наявність технічної можливості в діях обвинуваченого запобігти наслідкам цієї пригоди.

З приводу висновку судово автотехнічної експертизи № 2999-13 від 17 грудня 2013 року, слід вказати, що дане дослідження було проведено самостійно за клопотанням сторони захисту, що не порушує вимог кримінального-процесуального закону. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Частиною 2 ст. 243 КПК України (в редакції Закону чинної на момент надання висновку) передбачено, що сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової. Таким чином вказане експертне дослідження визнається допустимим, що свідчить про можливість його використання як доказу. Зокрема, предметом цього дослідження був відеозапис з відео-реєстратора, встановленого в салоні автомобіля «ВАЗ», що знаходився під керуванням водія ОСОБА_3, при цьому шляхом розкадровки вказаного відеофайлу експертом було зроблено висновок щодо того, що на відеозаписі момент візуального зникнення світла світлофорного об'єкту може бути визначений як поява об'єкту між автомобілем та світлофором, разом з тим даний об'єкт буде розташовуватись в межах середини проїзної частини, тобто приблизно в межах розділової смуги. При цьому, з такого моменту до моменту контактування автомобіля з пішоходом минає 1,925 с., з урахуванням чого максимальна відстань, на якій від місця наїзду міг розташовуватись автомобіль дорівнює 32,1 м. Таким чином, при зіставленні величини зупиночного шляху автомобіля, що становить 47,9 м. з відстанню, на якій такий автомобіль розташовувався від місця наїзду, що дорівнює 32,1 м., експерт дійшов висновку, що водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості здійснити зупинку до місця наїзду і запобігти наслідкам, що настали.

Безпосередньо пересвідчившись в обставинах цього ДТП шляхом перегляду у судовому засіданні відповідного відеозапису та зіставляючи це в сукупності з доказами зібраними у справі, а також враховуючи дорожню обстановку і обставини, що склались на ділянці дороги в час коли відбулась ця пригода, суд дійсно приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 не мав об'єктивної можливості запобігти наїзду на пішохода, оскільки в даних дорожніх умовах та обстановці, за умов недостатньої видимості та обмеженої оглядовості, останній не міг передбачити, що потерпіла ОСОБА_1 вийде на проїзну частину зі сторони зустрічної частини дороги, зліва направо перетинаючи його смугу для руху, чим було створено для водія ОСОБА_3 непередбачувану небезпеку на його шляху, при цьому останній закономірно почав вживати заходів для уникнення зіткнення лише в момент появи пішохода перед собою на його смузі руху, а тому особа, яка притягається до кримінальної відповідальності об'єктивно не могла уникнути наслідків, які настали через незначну відстань, яка б дозволяла своєчасно зменшити швидкість аж до повної зупинки до місця зіткнення. При цьому поява пішохода на проїзній частині стала непередбачуваною для водія ОСОБА_3 також з огляду на те, що потерпіла була одягнута в одяг темного кольору та переносила уламки металу, які зливались з асфальтовим покриттям проїзної частини, у зв'язку з чим остання в умовах недостатньої видимості не могла бути об'єктивно виявлена водієм на відстані, яка б дозволяла своєчасно зменшити швидкість. До того ж, безпосередньо перед моментом зіткнення автомобіля з пішоходом, за напрямком руху обвинуваченого, на ближньому до нього світлофорі, увімкнувся зелений сигнал, у зв'язку з чим останній мав правомірні підстави вважати, що здійснює рух безпечно, крім того згідно пункту 1.4 Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_3 також міг розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, однак пішохід ОСОБА_1, здійснюючи перехід проїзної частини в невстановленому місці, за що була притягнута до адміністративної відповідальності, своїми незаконними діями створила аварійну ситуацію для водія ОСОБА_3, у зв'язку з чим відбувся наїзд на останню. Слід вказати, що в даній дорожній ситуації неможливо оцінювати дії обвинуваченого ОСОБА_3 на відповідність вимогам правил дорожнього руху, як і те, знаходились чи ні такі дії в причинному зв'язку з наслідками цієї пригоди, оскільки такі правила розраховані на звичайні прийоми керування транспортним засобом, а не в умовах коли їх наражають на небезпеку інші учасники руху своїми забороняючими діями, ось чому у цьому разі кримінальна відповідальність останнього виключається.

Оцінюючи як доказ зазначений відеозапис обставин дорожньо-транспортної пригоди потрібно звернути увагу, що його зміст здебільшого зіставляється з відомостями зафіксованими у протоколі огляду місця ДТП від 31 жовтня 2013 року зі схемою та фотознімками до нього, за виключенням зауважень викладених судом вище щодо достовірності відображення дорожніх обставин у ньому, зокрема він цілком узгоджується з часом вчинення зіткнення, його місця, дорожніх умов, обстановки на проїзній частині, а також розташування транспортного засобу після зіткнення, що в свою чергу дозволяє зробити висновок про належність та допустимість такого доказу.

Крім того слід зазначити, що під час судового розгляду невиправдана була прокурором потреба у проведенні додаткового слідчого експерименту задля здійснення огляду місця пригоди та проведення вимірювань відстаней між дорожньою розміткою, стовпами міського електроосвітлення, світлофорними об'єктами, оскільки, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 333 КПК України, не було доведено, по-перше, що ця слідча дія не могла бути проведена під час досудового розслідування або раніше на стадії судового провадження при дорученні проведення за ухвалою суду від 18 жовтня 2016 року попередніх слідчих експериментів, та, по-друге, обставини, які будуть встановлені за її результатами, мають істотне значення і не можуть бути встановлені іншим шляхом. Крім того необхідно зазначити, що дорожня обстановка з моменту дорожньо-транспортної пригоди по сьогоднішній час вже змінювались декілька разів, що підтверджується чисельними довідками відповідних підприємств, до відання яких відноситься обслуговування організації дорожнього руху на ділянці дороги по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпропетровську, а тому такий огляд натепер не буде об'єктивно відображувати обставин цієї пригоди, що сталась 31 жовтня 2013 року.

Так само необґрунтована була необхідність призначення повторної комплексної автотехнічної експертизи та фототехнічної експертизи відеозапису на ряду з тим, що судом вже доручалось проведення такого ж виду експертного дослідження, результати якого були отримані у висновку комісійної комплексної автотехнічної та фототехнічної експертизи від 14 червня 2017 року № 6/6.1/10.1/208/209, аналогічні питання на вирішення якої ставились вже раніше. Зокрема, стороною обвинувачення лише було вказано у клопотанні, що під час судового розгляду виникла необхідність у спеціальних знання в галузі судової автотехніки з метою проведення судово-автотехнічної експертизи та на ведено перелік питань, відповіді на які вже давались у попередніх висновках експертів, що проводились як на стадії досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Отримання вищезазначених додаткових доказів, разом із повторним дослідження даної події зіткнення експертним шляхом, суд вважає недоцільними, оскільки попередньо вже проводилось три експертних дослідження обставин цієї пригоди на вимогу сторони обвинувачення, а отже натепер у додаткових знаннях експерта наукового, технічного або спеціального характеру немає необхідності, зокрема в матеріалах справи наявні вже чотири висновки експертів, залучених різними сторонами процесу, а також достатня кількість інформації, яка в повному обсязі характеризує дорожні умови та обстановку, що склалась на відповідній ділянці дороги, при цьому таких матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та прийняття об'єктивного та обґрунтованого рішення по ній. До того ж слід вважати, що отримання додаткових доказів в такий спосіб лише негативно вплине на розумність строків розгляду цієї справи, що не є об'єктивно необхідним в даних умовах та буде суперечити відповідним завданням кримінального провадження, а саме забезпеченню швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, а також положенням ч. 5 ст. 27 КПК України, відповідно до яких кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладені обставини, суд робить висновок про відсутність порушень п. 12.3 Правил дорожнього руху в діях водія ОСОБА_3, оскільки останній не мав об'єктивної можливості бачити зміну дорожньої обстановки, яка загрожувала безпеці дорожнього руху і змушувала його негайно зменшити швидкість або зупинитись, цьому перешкоджала недостатня видимість та обмежена оглядовість, у зв'язку з чим обвинувачений не міг чітко розпізнати і встановити таку небезпеку. Обвинувачений ОСОБА_3 у такій дорожній обстановці не міг своєчасно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки до пішохода ОСОБА_1, яка наражала його на небезпеку.

Суд, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому необхідно ухвалити виправдувальний вирок на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку:

Згідно ч. 3 ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду. А тому, враховуючи вимоги норми вказаної статті слід залишити без розгляду цивільний позов у цьому кримінальному провадженні пред'явлений потерпілою ОСОБА_1 (том. 1, а.с. 132-133) про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Питання щодо речових доказів суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим в пред'явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене останнім.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. - залишити без розгляду.

Речовий доказ - компакт диск «Verbatim CD-R - 700 MB - 52x - 80 min», зі змістом відео-запису обставин дорожньо-транспортної пригоди, що був наданий обвинуваченим ОСОБА_3 (том 1, а.с. 63-65) - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Речовий доказ - відео-реєстратор «HD Portable DVR with 2.5 TFT LSD SCREEN» із флешкартою «Transctnd. HC-10, 32gd» - повернути за належністю ОСОБА_3.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: В.М. Гончаренко