Справа № 2-158/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року                                     Вінницький районний суд Вінницької області

в складі :  

головуючого судді                                                Спринчука В.В.,

               при секретарі                                                      Барановій О.М.,

              з участю позивача                     ОСОБА_1,

        представника позивача                 ОСОБА_2,

        представника відповідача                 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди. Мотивував позов тим, що з метою поліпшення житлових умов вирішив продати належну йому на праві приватної власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та купити трикімнатну по вулиці К. Маркса, 14а / 35 в місті Вінниці, про що з власником квартири була укладена угода про завдаток від 28.10.2008 року, згідно якої він сплатив 3000грн. завдатку. Потім з’ясувалось, що встановлений на квартиру ОСОБА_1 сервітут став перешкодою поліпшення житлових умов позивача і він, як власник не міг використати передбачене законодавством право розпорядитися квартирою. 30.10.2008 року ним було подано до Староміського районного суду м. Вінниці позов до ОСОБА_4 про припинення сервітуту щодо користування квартирою. 21.11.2008 року ОСОБА_4 подала до Староміського районного суду м. Вінниці позов до ОСОБА_1 про визнання права власності, визнання договору купівлі-продажу, договору дарування та поділу майна подружжя. У задоволенні вказаного позову ОСОБА_4 було відмовлено.

01.01.2009 року закінчився термін, за яким ОСОБА_1 мав укласти договір купівлі-продажу трикімнатної квартири у зв’язку з чим позивач втратив завдаток у сумі 3000грн.

У зв’язку  із  розглядом справи №2-133/09 за позовом ОСОБА_4, позивач змушений був звертатись до фахівця у галузі права за отриманням правової допомоги у зв’язку з чим поніс вимушені матеріальні витрати у сумі 3500грн. Загальна сума матеріальних витрат (збитків) позивача, спричинених ОСОБА_4 складає 6500грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали за обставин, викладених у позовній заяві, додатково пояснили, що ОСОБА_1 мав намір поліпшити не тільки свої житлові умови, але й спільних з ОСОБА_4 дітей – синів: Максима та Владислава. Свою 2-кімнатну квартиру позивач мав продати за 70 000 дол. США, а  3-кімнатну планував купити за 60 000 дол. США, а на зекономлені кошти зробити ремонт, купити меблі і інше.

Суд просили стягнути з відповідача ОСОБА_4 завдану позивачеві майнову шкоду (збитки) в сумі 6 500грн.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з’явилась. Представник позивача ОСОБА_3, що діє на підставі Доручення, заперечувала проти позовних вимог. Свої заперечення мотивувала тим, що позивач знав про те, що не має реальної змоги купити 3-кімнатну квартиру, не продавши 2-кімнатної, власником якої він є, і на користування якою встановлено сервітут.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення  витрат на  правову допомогу у сумі 3500грн., представник позивача ОСОБА_3 у своїх запереченнях вказувала на те, що Староміським районним судом м. Вінниці було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, натомість ОСОБА_1 не подавав до суду заяву про стягнення із ОСОБА_4 судових витрат. Вказала, що на момент укладення угоди про завдаток ОСОБА_1 не вирішив питання із припиненням сервітуту на користування квартирою, власником якої він є.

Лише 30.10.2008 року позивачем було подано до Староміського районного суду м. Вінниці позов до ОСОБА_4 про припинення сервітуту на користування квартирою. Про наміри позивача покращити житлові умови ОСОБА_4 стало відомо лише після отримання нею ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками. Наголошувала на тому, що жодних доказів, які б засвідчували намір ОСОБА_1 продати свою квартиру не має. Щодо втрат на правову допомогу представник відповідача ОСОБА_3 пояснила, що дійсно, відповідно до ст. 84 ЦПК України, витратами на правову допомогу є витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги фахівця у галузі права, але, згідно чинного законодавства, правову допомогу може надати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Натомість представником позивача ОСОБА_2 не надано доказів, що підтверджували б легітимність його діяльності. За таких обставин просила суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що дійсно 28.10.2008 року між ним та позивачем було укладено угоду про завдаток. При підписанні угоди ОСОБА_1 передав йому завдаток у сумі 3 000 грн., що на той час було еквівалентно 500 дол. США. Квартиру ОСОБА_1 мав купувати за 70 000 дол. США, при купівлі ОСОБА_5 залишав ОСОБА_1 вбудовану кухню – студію, кондиціонер, новий бойлер італійського виробництва, люстри та цегляний гараж.

У квартирі, яку планував купити позивач, було зроблено ремонт і ціна продажу була дуже низькою. Оскільки ОСОБА_1 пояснював йому, що не може за короткий строк вирішити питання щодо продажу своєї 2-кімнатної квартири по тій причині, що його колишня дружина з ним судиться, було надано позивачу 2-місячний строк для виплати повної вартості квартири. Через те, що позивач не зміг продати своєї квартири та виплатити повну вартість квартири, яку він продавав завдаток залишається у нього, як у заставо одержувача.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, свідка, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Судом встановлено, що згідно угоди про завдаток від 28.10.2008 року позивач вніс завдаток у сумі 3 000грн. та мав виплатити повну вартість квартири АДРЕСА_2 у розмірі 70 000 дол. США. не пізніше  01.01.2009 року (а.с. 9).

Згідно договору надання юридичних послуг від 23.12.2008 року позивач отримав правову допомогу від ОСОБА_2 щодо захисту його права власності у Староміському районному суді м. Вінниці та сплатив за надані послуги 3 500грн. (а.с. 10).

Відповідно до рішення Староміського районного суду м. Вінниці по справі № 2 -133-09 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, договору дарування квартири, поділ як майна подружжя – квартири (а.с. 14), яким ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позову, з ОСОБА_4 стягнено витрати у сумі 1 700 грн. на користь держави.

Відповідно до матеріалів цивільної справи № 2-1731/2008 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення сервітуту щодо користування квартирою, витребуваних із Староміського районного суду м. Вінниці та оглянутих у судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 30.10.2008 року було подано до Староміського районного суду м.Вінниці позовну заяву, що датована 29.10.2008 року.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору, витрат на інформаційно - технічне забезпечення, витрат на правову допомогу і т.д.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу є витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, які несуть сторони.

Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається на підставі своїх вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких  у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Питання про стягнення судових витрат по цивільній справі №2-133/09 рішенням Староміського районного суду міста Вінниці від 23.06.2009 року вирішено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн., про решту судових витрат сторонами не заявлялось.  

Крім того, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 представник позивача, зареєстрований як приватний підприємець і, відповідно до відмітки державного реєстратора на момент винесення судом рішення перебував на стадії припинення.

Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку, виданого ДПІ м. Вінниці 01.01.2009 року ФОП ОСОБА_2 є платником єдиного податку. Термін дії свідоцтва – протягом 2009 року.

Позивач та його представник не надали суду доказів того, що на момент укладання договору надання юридичних послуг від 23.12.2008 року, представник ОСОБА_2 за законом мав право на надання правової допомоги, оскільки копія свідоцтва платника єдиного податку свідчить про те, що таке право представник мав лише з 01.01.2009 року. Розрахункова квитанція, згідно якої сплачено ОСОБА_7 кошти в сумі 3500 грн. ОСОБА_2 датована 23.12.2008 року.

Зазначене свідчить про безпідставність вимог позивача в частині стягнення коштів, які були ним сплачені в рахунок надання правової допомоги по цивільній справі №2-133/09 /Староміський районний суд міста Вінниці/.    

Оскільки відповідно до матеріалів цивільної справи № 2-1731/2008 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення сервітуту щодо користування квартирою, ОСОБА_1 30.10.2008 року було подано позовну заяву до Староміського районного суду м.Вінниці, а угоду про завдаток укладено 28.10.2008 року, згідно якої позивач вніс завдаток у сумі 3 000грн. та мав виплатити повну вартість квартири АДРЕСА_2, то згадане свідчить про те, що відповідач не знала щодо виниклих договірних правовідносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_5

Даний факт підтверджується поясненнями позивача, свідка ОСОБА_5, які не ставили до відома ОСОБА_4 щодо намірів укладення будь-яких угод щодо квартири, відносно якої встановлено сервітут, а тому відповідач не може нести відповідальність за негативні наслідки, виниклі в результаті правовідносин, учасником яких вона не була.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку що угода про завдаток була підписана позивачем ОСОБА_1 умисно для того, щоб припинити сервітут на користування квартирою.

Крім того, є встановленим в ході судового розгляду той факт, що на момент підписання угоди про завдаток позивач не мав реальної змоги купити квартиру, відносно якої було передано завдаток, з огляду на відсутність у нього відповідної суми коштів /пояснив в засіданні сам позивач/ та неможливості за наявності встановленого сервітуту щодо користування спірною квартирою, розпорядитись нерухомим майном.

Таким чином, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, тому в задоволенні його позову слід відмовити.

Так як в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, з відповідача зазначенні ОСОБА_1 по даній цивільній справі судові витрати стягненню не підлягають, що відповідатиме положенням ст. 88 ЦПК України.

Відповідачем про стягнення судових витрат з позивача не заявлялось, відповідних письмових доказів не подавалось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 203, 1166, 1193 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 56, 57, 60, 61, 79, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Рішення набирає чинності через десять днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але неподання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку.

Суддя :