КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/174/2019 Головуючий в 1 інст.: Лисенко В.В.

Категорія КК: ч.2 ст.286 КК України Доповідач: Фрич Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Фрич Т.В.,

суддів Юрдиги О.С., Мельника В.В.,

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження №12017110000000008 за апеляційною скаргою директора ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ» ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2018 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Синельникове, Дніпропетровської області, громадянина України, зсередньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Лисюка Л.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Березуцького Ю.В.,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника

потерпілих ОрелП.В.,

представника

цивільного відповідача АнтіповаС.Г.,

в с т а н о в и л а:

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покладено на нього обов'язки з'являтись за кожною вимогою до прокурора чи суду, що здійснюватимуть це провадження чи до уповноваженого органу з питань виконання покарань, не відлучатись з населеного пункту в якому він проживає без дозволу прокурора чи суду що здійснюватимуть це провадження чи до уповноваженого органу з питань виконання покарань.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 встановлено рахувати з моменту затримання для відбування призначеного судом покарання.

Також судом першої інстанції вирішено питання в частині цивільних позовів та визначено:

-стягнути з ТОВ «ТК-Магнат» на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень;

-стягнути з ТОВ «ТК-Магнат» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп;

-стягнути з ТОВ «ТК-Магнат» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 171 852 (сто сімдесят тисячу вісімсот п'ятдесят дві) гривні 01 (одну) копійку;

-стягнути з ТОВ «ТК-Магнат» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.;

-стягнути з ТОВ «ТК-Магнат» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 93 065 (дев'яносто три тисячі шістдесят п'ять) гривень;

-стягнути з ТОВ «ТК-Магнат» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 95 000 (дев'яносто п'ять тисяч) грн. 00 коп.;

-стягнути з ТОВ «ТК-Магнат» на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) гривень;

-стягнути з ТОВ «ТК-Магнат» на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.;

-стягнути з ТОВ «ТК-Магнат» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 60 869 (шістдесят тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 52 (п'ятдесят дві) копійки;

-стягнути з ТОВ «ТК-Магнат» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 95 000 ( дев'яносто п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Цивільний позов ОСОБА_11 - залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Судом першої інстанції встановлено доведеним, що 06 січня 2017 року, близько 06 години 10 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи вантажним автомобілем марки «DAF XF 105.410» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «ROBUSTE KAISER» реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись на 21 км. + 700 м. автодороги «Київ-Чоп» в с. Стоянка, Києво-Святошинського району, Київської області від м. Чоп в напрямку м. Київ, в правій смузі руху, в порушення вимог 2.3 б) Правил дорожнього руху України «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, порушуючи вимоги пункту 12.3 ПДР України, згідно з яким виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» та пункту 8.7.3. «е» ПДР України, згідно з яким «Сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух», при виникненні перешкоди для руху - автомобіля марки«VOLKSWAGEN Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, котрий рухався попереду та зупинився на заборонений - червоний сигнал світлофора, перед перехрестям автодороги «Київ-Чоп» та автодороги «с. Гореничі - м. Ірпінь», водій ОСОБА_2 не вжив всіх заходів для зупинки або безпечного об'їзду перешкоди та здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3. Після цього автомобіль марки «VOLKSWAGEN Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_3, здійснив зіткнення з автомобілем марки «3A3-DAEWOO Т13110» реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_12, котрий рухався попереду та зупинився перед перехрестям автодороги «Київ-Чоп» та автодороги «с. Гореничі - м. Ірпінь», на заборонений - червоний сигнал світлофора, а також автомобіль марки «VOLKSWAGEN Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3 здійснив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21104-125-51», реєстраційний номер НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_13, котрий зупинився в лівій смузі руху, перед перехрестям автодороги «Київ-Чоп» та автодороги «с. Гореничі - м. Ірпінь», на заборонений - червоний сигнал світлофора.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGEN Transporter»реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_14, від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди. Згідно висновку судово-медичної експертизи №12 від 26.01.2017, смерть ОСОБА_14 наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломом кісток черепа, крововиливами під оболонку та в шлуночки мозку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритий уламковий перелом акроміального кінця лівої ключиці зі зміщенням уламків, котрі згідно висновку експерта №43/Д від 11.03.2017, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення переломів необхідний термін більше 21 дня.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGEN Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої-хребетно-спинно-мозкової травми: компресійно-уламкового перелому тіла хребця Т8 зі зміщення уламків у хребетний канал, переломом тіла Т6 по внутрішній замикаючій пластині без зміщення уламків, компресійно-уламковий перелом тіл хребців Т7, T9; перелом остистого виростку Т7; закриту травму грудної клітки: переломи голівок 5,6,7,8,9 ребер (на рівні 8-9 зі зміщенням фрагментів), двобічний гемоторакс, котрі згідно висновку експерта №42/Д від 11.03.2017, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для загоєння переломів необхідно термін більше 21 дня.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGENTransporter» реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закрита травма грудної клітки: переломи 5-7 ребер зліва по переднє-пахвовій лінії зі зміщенням уламків, перелом 3-го ребра справа по заднє-пахвовій лінії зі зміщенням уламків, котрі згідно висновку експерта №38/Д від 11.03.2017, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для загоєння переломів необхідно термін більше 21 дня.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGENTransporter» реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелом діафізу правої ключиці зі зміщенням уламків; переломи 1-2 ребер справа зі зміщенням уламків та 4-го ребра по переднє-пахвовій лінії справа; переломи остистих відростків C6, C7, Т10, котрі згідно висновку експерта №39/Д від 11.03.2017, відносяться ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення переломів необхідно термін більше 21 дня.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «ЗАЗ-DAEWOO Т13110» реєстраційний номер НОМЕР_6 - ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: хребетно-спинномозкова травма: компресійно-уламкові переломи тіл T9, Т10, Т11 хребців, перелом дужки T9 хребця з епідуральною гематомою, котрі згідно висновку експерта 41/Д від 11.03.2017, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для загоєння переломів необхідно термін більше 21 дня.

Грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 2.3 «б», 8.7.3 «е» та 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію 01.01.2002, перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_14, спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_5.

Не погоджуючись з вироком суду, директор ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ» ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2018 року, скасувати в частині цивільних позовів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, до ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ» відмовити в повному обсязі, а позов ОСОБА_5, - залишити без розгляду.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що відповідно до позовних заяв потерпілих останні адресують свої вимоги до ОСОБА_2, як до цивільного відповідача, про те, апелянту не відомо про наявність уточнення позовних вимог зі сторони потерпілих щодо зміни цивільного відповідача з ОСОБА_2 на ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ», однак суд у своєму рішенні стягує з апелянта вимоги, що не були йому адресовані без будь-яких мотивів та обґрунтування такого рішення.

Також апелянт зазначає, що відшкодування шкоди потерпілим мало відбуватися за рахунок страховика - ПАТ «СК «Перша», відповідно до взятих зобов'язань за полісом страхування. Тому на думку апелянта, непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика, в задоволенні вимог про відшкодування заподіяння матеріальної шкоди та моральної шкоди, мало бути відмовлено.

Крім того апелянт зазначає, що суд порушив права апелянта та безпідставно збагатив ОСОБА_4 залишивши йому транспортний засіб, який мав бути переданий апелянту за його заявою, яку він заявив, проте, суд залишив його ОСОБА_4, не навівши мотивів такого рішення.

На думку апелянта, заявлені вимоги щодо компенсації витрат на лікування та відшкодування моральної шкоди є сумнівними, та не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Судом не звернуто увагу на те, що більшість потерпілих вже звернулися до ПАТ «СК «Перша» із заявами про відшкодування їм шкоди, та останнім здійснено часткове відшкодування, а також на той факт, що безпосередній винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 здійснював відшкодування на адресу ОСОБА_9, тому на думку апелянта суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5, то вони пред'явлені через три місяці після початку розгляду справи, їх розгляд та задоволення прямо суперечить змісту статті 128 КПК, що на думку апелянта є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Також апелянт наголошує, що в оскаржуваному рішенні має місце неправильне застосування закону, оскільки судом цілковито проігноровано та не застосовано зміст Закону України про «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та узагальнену судову практику відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при розгляді справ про відшкодування збитку, спричиненого об'єктом підвищеної небезпеки».

Представник позивача ОСОБА_9, ОСОБА_4 захисник Орел П.В. подав заперечення на апеляційну скаргу ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ», в якій просить відмовити у задоволенні скарги ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ» щодо скасування вироку в частині стягнення з ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ» на користь ОСОБА_9 матеріальної шкоди в розмірі 93065 гривень, моральної шкоди в розмірі 95 000 гривень, ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 171 852 грн. та моральної шкоди в розмірі 90 000 гривень.

Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.

Потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_10 подали до Київського апеляційного суду заяви в яких просили розглянути апеляційну скаргу директора ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ» ОСОБА_1 у їх відсутність та залишити її без задоволення, а вирок суду без зміни. ( а.с.96-97 том 3)

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника цивільного відповідача Антіпова С.Г., який підтримав апеляційну скаргу директора ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ» ОСОБА_1 в повному обсязі та просив задовольнити її з наведених в ній підстав, прокурора Лисюка Л.О., представника потерпілих Орел П.В., потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, які заперечували щодо задоволення поданої апеляційної скарги та вважали, що судове рішення є законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали справи в частині поданої апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга директора ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ» ОСОБА_1, підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України та відповідність призначеного покарання вимогам ст.ст. 50, 65 КК України в апеляційному порядку не оскаржуються, тому апеляційною інстанції в цій частині не переглядаються.

Щодо доводів представника цивільного відповідача, наведених у апеляційній скарзі, про неправильне вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, то вони є безпідставними.

Положенням ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Відповідно до вимог ст.128 ч.5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконанням ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положенням п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного вироку, суд задовольняючи матеріальні позовні вимоги потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, та частково моральні встановив, що вказану шкоду було завдано даним особам за обставин порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху, який керував вантажним автомобілем марки «DAF XF 105.410» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «ROBUSTE KAISER» реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ «Транспортна компанія «МАГНАТ», з яким обвинувачений ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах.

Суд першої інстанції задовольняючи цивільні позови виходив з того, що в результаті отримання потерпілим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень йому була заподіяна матеріальна шкода, яка полягає у витратах на лікування, на суму 40000 грн., яка потерпілим обґрунтована відповідними документами та підлягає стягненню з ТОВ «ТК-Магнат», як володільця джерела підвищеної небезпеки у відповідності до ст. 1187 ЦК України.

Судом встановлено, що діями ОСОБА_2 завдано моральну шкоду потерпілому ОСОБА_8, яка полягає в переживаннях, незручностях, неможливості протягом тривало часу вести звичайний спосіб життя і ця шкода відповідно до ст. 1187 ЦК України підлягає відшкодуванню володільцем джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «ТК-Магнат». Суд частково задовольняв вимоги потерпілого з приводу відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд керувався засадами виваженості і розумності.

Судом встановлено, що в результаті отримання потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень йому була заподіяна матеріальна шкода на лікування на суму 30 230,61 грн., матеріальна шкода у розмірі 141 621, 40 грн., у тому числі 135 218, 40 грн., розмір збитку завданого власнику автомобіля «VOLKSWAGEN Transport», 3663,00 грн - витрати на зберігання автомобіля «VOLKSWAGEN Transport» на штраф майданчику 2740,00 грн., 2740,00 грн. - витрати на складання експертного товарознавчого дослідження, яка потерпілим обґрунтована відповідними чеками та підлягає стягненню з ТОВ «ТК-Магнат» у відповідності до ст. 1187 ЦК України.

Судом встановлено, що діями ОСОБА_2 завдано моральну шкоду потерпілому ОСОБА_4, яка полягає в переживаннях, незручностях, неможливості протягом тривалого часу вести звичайний спосіб життя і ця шкода підлягає відшкодуванню володільцем джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «ТК-Магнат» відповідно до ст. 1187 ЦК України. Суд частково задовольнив вимоги потерпілого з приводу відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд керувався засадами виваженості і розумності.

Судом встановлено, що в результаті отримання потерпілою ОСОБА_9 тілесних ушкоджень їй була заподіяна матеріальна шкода на лікування, на суму 93065 грн., яка потерпілою обґрунтована відповідними чеками та підлягає стягненню з ТОВ «ТК-Магнат» у відповідності до ст. 1187 ЦК України.

Судом встановлено, що діями ОСОБА_2 завдано моральну шкоду потерпілій ОСОБА_9, яка полягає в переживаннях, незручностях, неможливості протягом тривалого часу вести звичайний спосіб життя і ця шкода підлягає відшкодуванню володільцем джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «ТК-Магнат» відповідно до ст. 1187 ЦК України, тобто цивільним відповідачем. Суд частково задовольнив вимоги потерпілої з приводу відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд керувався засадами виваженості і розумності.

Судом встановлено, що в результаті отримання потерпілою ОСОБА_10 тілесних ушкоджень їй була заподіяна матеріальна шкода на лікування, а також в зв'язку із втратою працездатності, на суму 12 500,00 грн., яка потерпілою обґрунтована відповідними документами та підлягає стягненню з ТОВ «ТК-Магнат» у відповідності до ст. 1187 ЦК України.

Судом встановлено, що діями ОСОБА_2 завдано моральну шкоду потерпілій ОСОБА_10, яка полягає в переживаннях, незручностях, неможливості протягом тривалого часу вести звичайний спосіб життя і ця шкода підлягає відшкодуванню володільцем джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «ТК-Магнат» відповідно до ст. 1187 ЦК України, тобто цивільним відповідачем. Суд частково задовольнив вимоги потерпілої з приводу відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд керувався засадами виваженості і розумності.

Судом встановлено, що в результаті отримання потерпілою ОСОБА_5 тілесних ушкоджень їй була заподіяна матеріальна шкода на лікування, а також в зв'язку із втратою працездатності, на суму 60 869,52 грн., яка потерпілою обґрунтована відповідними документами та підлягає стягненню з ТОВ «ТК-Магнат» у відповідності до ст. 1187 ЦК України.

Судом встановлено, що діями ОСОБА_2 завдано моральну шкоду потерпілій ОСОБА_5, яка полягає в переживаннях, незручностях, неможливості протягом тривалого часу вести звичайний спосіб життя і ця шкода підлягає відшкодуванню володільцем джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «ТК-Магнат» відповідно до ст. 1187 ЦК України, тобто цивільним відповідачем. Суд частково задовольнив вимоги потерпілої з приводу відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд керується засадами виваженості і розумності.

Зважаючи на заяву ОСОБА_11 про залишення її позовної заяви без розгляду, суд залишав її позов без розгляду.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір матеріальної шкоди обґрунтовано врахував те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 понесли витрати на лікування, тимчасову втрату працездатності, а потерпілий ОСОБА_4, ще також поніс збитки завдані його автомобілю «VOLKSWAGEN Transport», витрати його зберігання та витрати на складання експертного товарознавчого дослідження, оскільки вони документально підтверджуються.

Також судом першої інстанції належним чином обґрунтовано розмір моральної шкоди завданої потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, яка полягає в переживаннях, незручностях, неможливості протягом тривалого часу вести звичайний спосіб життя.

Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції було дотримано вимог статей 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1172 ЦК України, статей 127-129 КПК України, а рішення в цій частині є обґрунтованим.

Доводи апелянта про те, що в оскаржуваному рішенні має місце неправильне застосування закону, оскільки судом цілковито проігноровано та не застосовано зміст закону України про «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та узагальнену судову практику відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 01.03.2013 року, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при розгляді справ про відшкодування збитку, спричиненого об'єктом підвищеної небезпеки», є не обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тобто, вказані вимоги закону передбачають можливість залучення співвідповідача у справі лише за клопотанням позивача.

З матеріалів провадження убачається, що в судовому засіданні представник цивільного відповідача ОСОБА_15, заявив клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ПАТ «СК «Перша».

З'ясувавши думку учасників процесу, суд дотримуючись вищевказаних вимог закону, обґрунтовано відмовив в його задоволенні.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Разом з тим, є слушними доводи апеляційної скарги, що більшість потерпілих вже звернулися до ПАТ «СК «Перша» із заявами про відшкодування їм шкоди, та останнім здійснено часткове відшкодування, проте це невраховано судом першої інстанції, тому колегія суддів вважає, що в цій частині необхідно врахувати здійснені виплати ПАТ «СК«Перша» ОСОБА_9 в розмірі 89 820 грн. 11 коп., ОСОБА_8 в розмірі 3 873 грн. 83 коп., ОСОБА_4 в розмірі 19 375 грн. 56 коп., ОСОБА_10 в розмірі 2 015 грн. 87 коп. у якості відшкодування витрат на лікування та тимчасову втрату працездатності. А тому з урахуванням даних виплат, необхідно змінити суму виплат в частині матеріальної шкоди, враховуючи їх.

Доводи апелянта, що безпосередній винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 здійснював часткове відшкодування потерпілій ОСОБА_9, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це була добровільна позиція обвинуваченого ОСОБА_2, яка полягала в допомозі потерпілій, яка постраждала в наслідок його дій.

Проте, є слушними доводи апелянта в частині того, що стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_4 ринкову вартість автомобіля в сумі 135 218 грн. 40 коп., встановлену відповідно до висновку експерта, суд безпідставно повернув потерпілому ОСОБА_4 транспортний засіб, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Пленому Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, щопри визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Тобто в даному випадку суд безпідставно відмовив представнику ТОВ «ТК-МАГНАТ» в задоволенні заяви про передачу ТОВ транспортного засобу «VOLKSWAGEN Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_3, оскільки стягнув з відповідача його ринкову вартість в повному обсязі, тому колегія суддів вважає, що після виплати ТОВ «ТК-МАГНАТ» потерпілому ОСОБА_4, ринкової вартості автомобіля «VOLKSWAGEN Transporter», встановлену експертизою в сумі 135 218 грн. 40 коп., ОСОБА_4 зобов'язаний повернути ТОВ «ТК-МАГНАТ» транспортний засіб «VOLKSWAGEN Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3.

Також є слушними доводи апелянта про те, що ОСОБА_5, звернулась з цивільним позовом після визначеного законодавством терміну для його подачі до суду, проте, на думку колегії суддів враховуючи обставини справи, дана обставина не може вважатися істотним порушенням процесуального законну, тому суд першої інстанції відновивши право потерпілої ОСОБА_5 на подачу цивільного позову прийняв його до розгляду.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд безпідставно стягнув з ТОВ «ТК-МАГНАТ», на користь потерпілої ОСОБА_8 завдану шкоду, оскільки остання подавала цивільний позов до ОСОБА_2, є необґрунтованими, так як під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено належного відповідача, яким являється ТОВ «ТК-МАГНАТ», як власник джерела підвищеної небезпеки, тому суд прийшов до вірного висновку, що шкода повинна бути відшкодована ТОВ «ТК-МАГНАТ».

Таким чином, рішення суду в частині цивільних позовів, узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру і обсягу матеріальних витрат та моральних страждань потерпілих.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування судового рішення, не встановлено вирок суду відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «ТК-МАГНАТ» ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2018 року, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - змінити в частині вирішення цивільних позовів.

Стягнути з ТОВ «ТК-МАГНАТ» на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 36 126 грн. 17 коп., моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ «ТК-МАГНАТ» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 152476 грн. 44 коп., яка складається з вартості транспортного засобу - 135 218 грн. 40 коп., витрат на зберігання транспортного засобу «Volkswagen Transporter» - 3 663 грн. 00 коп., витрати на складання експертного автотоварознавчого дослідження - 2740 грн. 00 коп., витрат на лікування у сумі 10855 грн. 04 коп., моральну шкоду в розмірі 90 000 грн. 00 коп.

Зобов'язати ОСОБА_4 після відшкодування ТОВ «ТК-МАГНАТ» вартості транспортного засобу «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3, яка відповідно до висновку експерта № 71 складає 135 218 грн. 40 коп. передати транспортний засіб «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3- ТОВ «ТК-МАГНАТ».

Стягнути з ТОВ «ТК-МАГНАТ» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 3244 грн. 89 коп., моральну шкоду в розмірі 95 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ «ТК-МАГНАТ» на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 10484 грн. 13 коп., моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ «ТК-МАГНАТ» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 60 869 грн. 52 коп., моральну шкоду в розмірі 95 000 грн. 00 коп.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді:

_____________ ______________ _______________

Фрич Т.В. МельникВ.В. Юрдига О.С.