ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 186/812/23

провадження № 2/753/1441/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2023 року до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовної заяви позивач АТ КБ "Приватбанк" вказав, що 25 лютого 2016 року між ним та відповідачем, шляхом підписання останнім заяви-анкети, було укладено договір про надання банківських послуг. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки, у нього виникла заборгованість, яка станом на 14 лютого 2023 року становить 92 280,64 грн., та яку позивач просить суд стягнути на свою користь.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2023 року справу було направлено за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

19 жовтня 2023 року справа надійшла до зазначеного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2023 року цивільну справу № 186/812/23 передано судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками тричі направлялися відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , проте поверталися до суду без вручення адресату, з відміткою "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, приходить до наступного висновку.

АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовною заявою, в якій вказав, що відповідач 25 лютого 2016 року підписав заяву № б/н, відповідно до якої отримав кредит у виді кредитного ліміту на платіжну карту. Відповідач зобов`язався повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Станом на 14 лютого 2023 року борг відповідача перед позивачем становить 92 280, 64 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 76 104,30 грн, заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 16176, 34 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

При підписанні заяви-анкети б/н від 25 лютого 2016 року, відповідач погодився з тим, що він ознайомився з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку.

З позиції позивача, підписавши заяву, відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщенні на сайті Банку www.privat.ua), тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. Відповідач підтвердив своє волевиявлення щодо приєднання до Умов.

Відповідно до довідки банку відповідачу надавались кредитні картки: НОМЕР_1 від 25 лютого 2016 року, термін дії до грудня 2019 року (Універсальна); НОМЕР_2 від 08 червня 2017 року, термін дії до березня 2021 року; НОМЕР_7 від 11 липня 2019 року, термін дії до лютого 2023 року; НОМЕР_8 від 04 грудня 2020 року, термін дії дочервня 2024 року; НОМЕР_4 від 05 квітня 2021 року, термін дії до вересня 2024 року (Універсальна Gold)

Згідно із довідкою про зміну умов кредитування старт карткового рахунку почався 25 лютого 2016 року, відповідачем неодноразово збільшувався та зменшувався кредитний ліміт та станом на 26 грудня 2022 року кредитний ліміт був установлений на рівні 0 грн.

Анкета-заява містить анкетні дані, контактну інформацію та підпис відповідача ОСОБА_1 .

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

На підтвердження умов кредитування АТ КБ «Приватбанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», розрахунок заборгованості та виписку щодо руху коштів по банківський карті, що видавалась на підставі підписання анкети-заяви.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межі встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язувався повернути кредитні кошти в строки та обсязі, визначені умовами договору.

З положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не спростував доводів позивача щодо отримання кредитної картки та користування нею, крім того, факт користування кредитними коштами підтверджується випискою щодо руху коштів, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами для особистих потреб, знімав готівкові кошти та здійснював поповнення через термінали самообслуговування.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає доведеними факт отримання відповідачем кредитних коштів у позивача, користування вказаними коштами та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 76 104, 30 грн.

Крім того, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 16 176, 34 грн.

В обґрунтування вказаних вимог в цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 лютого 2015 року, посилався на витяг з «Тарифів Банку» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору.

Дійсно, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, розмір комісії, відповідальність сторін.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та витяг з Умов розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду зазначила: оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною третьою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами, проте розмір відсотків не був узгоджений сторонами та позивачем до справи не долучено жодних доказів обізнаності відповідача про застосування якого саме розміру відсотків, у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів, домовились сторони.

04 грудня 2020 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена, зокрема, така інформація: сума/ліміт кредиту по картці «Універсальна» до 50000 грн., по картці «Універсальна Gold» - до 75000 грн.; строк договору - 12 місяців з пролонгацією; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту - споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом (на картковий рахунок); процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,00001% річних; процентна ставка за межами пільгового періоду: по картці «Універсальна» - 42%, по картці «Універсальна Голд» - 40,08%; тип процентної ставки - фіксована; кількість та розмір платежів 5% від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно; пеня - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; штраф за прострочення більш, ніж на 30 днів -немає; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - по картці «Універсальна» - 84%, по картці «Універсальна Gold» - 81,6%.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Підписана відповідачем анкета-заява не містить умов про те, що паспорт споживчого кредиту є складовою договору банківського обслуговування.

Крім того, суд звертає увагу на те, що, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Також, у розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що наведені у ньому обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування щодо різних типів кредитних продуктів є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору.

Таким чином, суд вважає, що банк на виконання умов Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, вказавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.

Поряд з цим, суд зауважує, що відповідач почав користуватись кредитною карткою в лютому 2016 року, що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку, а паспорт споживчого кредиту підписав у грудні 2020 року.

Суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на те, що позивачем не підтверджено належними доказами можливість нарахування відсотків за користування кредитом, у розмірі, зазначеному в розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 16176,34 грн, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позовних вимог покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а отже, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені в розмірі 76104, 30 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2213,50 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,141, 223, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 лютого 2016 року в сумі 76 104,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2213,50 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості НОМЕР_5 , МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: К.В. Шаповалова