ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

07 травня 2019 року м. Чернівці

справа № 725/4138/18

Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Лисака І.Н., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Буковина» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2019 року позовні вимоги КС «Буковина» задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано строк п'ять днів для усунення зазначеного недоліку.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_2 подано до суду клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 квітня 2019 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк два дні для усунення зазначеного недоліку.

На виконання вимог ухвали від 19 квітня 2019 року ОСОБА_2 подано до суду клопотання про зменшення судового збору за подачу апеляційної скарги з 18 501 грн до 200 грн з підстав того, що вона немає можливості оплатити суму визначеного судового збору.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зменшення розміру судового збору відмовлено.

На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_2 подано клопотання про розстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги до завершення розгляду справи.

Розглянувши клопотання про розстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав задоволення останнього виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.136 ЦПК України суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Підстави для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначені у ст.8 ЗУ «Про судовий збір», відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання згідно зі ст.12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Основною умовою для відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору є майновий стан особи, що звертається до суду. Особа має довести той факт, що її майновий стан дійсно є таким, що змушує особу звернутись до суду з проханням про відстрочку, розстрочку або звільнення від сплати судового збору. На підтвердження свого майнового стану відповідач жодних належних та допустимих доказів не подала.

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Частиною 4 ст.10 ЦПК України і ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

В силу п.29 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що апелянт не надав доказів, які б свідчили про його майновий стан за минулий календарний рік, як це визначено ст.8 ЗУ «Про судовий збір», про що аналогічно зазначалося в попередніх ухвалах Апеляційного суду від 19 та 25 квітня 2019 року та про що їй було відомо.

Згідно ч.2 ст.357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.185, 356, 357, ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розстрочку сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2019 року залишити без руху.

Для усунення недоліків надати ОСОБА_2 строк два дні з дня отримання копії ухвали, про що повідомити останню.

Роз'яснити, що в разі невиконання зазначених вимог апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис /Лисак І.Н./