Справа № 161/15559/23

Провадження № 2/161/102/24

Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року        Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді                                                Кихтюка Р.М.,

секретаря –                                                                Дмитроци Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу спадкодавця,

в с т а н о в и в :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу спадкодавця.

Позовні вимоги мотивує тим, що 04.02.2022 року між ФОП ОСОБА_2 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг «КУБ», відповідно до якої позичальник приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АБ КБ «Приватбанк», відповідно до якого банк перерахував позичальнику кошти на його поточний рахунок.

Проте, в порушення відповідних умов договору, позичальник не повернув кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. При цьому, спадкоємцем, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 .

В подальшому, на виконання вимог ст. 1281 ЦК України, банком 15.03.2023 року було направлено претензію кредитора до Першої Луцької державної нотаріальної контори та 05.04.2023 року було отримано відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались.

Вважає, що відповідач прийняла спадщину, до складу якої входять у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника, а спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовилася від прийняття спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме: 6 місяців від дня відкриття спадщини.

Також вказує, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину і 09.05.2023 року спадкоємцям було направлено лист-претензію, але ніяких дій не вчинено.

Разом з тим, станом на дату смерті, заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором №б/н від 04.02.2022 року становить 68475,00 грн., з яких: 65787,09 грн. – заборгованість за кредитом, 2687,91 грн – комісія; за кредитним договором б/н від 30.08.2019 року – 39921,22 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредитом.

У зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» вказану заборгованість та судові витрати у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.01.2024 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено АТ «Ідея Банк», перед яким також наявний борг спадкодавця.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав суду клопотання про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та проси їх задовольни.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за її відсутності та відзив на позов не подала, а тому суд вважає за можливе справу слухати у її відсутності за наявними у праві доказами.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином, про причини неявки, суд не повідомив.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом з`ясовано, що 04.02.2022 року між ФОП ОСОБА_2 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг «КУБ», відповідно до якої позичальник приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АБ КБ «Приватбанк», відповідно до якого банк перерахував позичальнику кошти на його поточний рахунок (а.с. 13-16).

Також, 30.08.2019 року ОСОБА_3 на підставі заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н, отримав від АТ КБ «ПриватБанк» кредит на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, на умовах, визначених банком (а.с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.10.2022 року (а.с. 49).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (в даному випадку сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ст. 607 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За змістом ч. 1. ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частиною першою статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частиною третьою статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання щодо повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст. ст.1281 і 1282 ЦК України.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці в спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК України.

Згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №320/6489/16-ц, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в ч. ч. 2 та 3 ст.1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини перша та третя статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

07 березня 2022 року АТ «КБ «ПриватБанк» як кредитор подав до Першої Луцької державної нотаріальної контори заяву з вимогою про повернення боргу до спадкоємців боржника ОСОБА_2 (а.с. 52).

Листом від 22.03.2023 року за вих. №449/02-14 Перша Луцька державна нотаріальна контора повідомила АТ «КБ «ПриватБанк», що претензію до кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_2 отримано та приєднано до спадкової справи №633/2022 (а.с. 53).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №633/2022 року, остання заведена на підставі претензії іншого кредитора – АТ «Ідея Банк» від 23.11.2022 року (а.с. ).

Крім того, як слідує із вказаних матеріалів спадкової справи, 05.03.2023 року із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (а.с. ).

При цьому, як слідує з її заяви, іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є також сини померлого – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. ), які були зареєстровані за місцем реєстрації померлого.

Обґрунтовуючи підстави позову, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилався на те, що відповідач, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не відмовилася від прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви.

При цьому, як слідує з інформації про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання, станом на 25.10.2022 року за адресою боржника ОСОБА_2 – АДРЕСА_1 зареєстровані його дружина – ОСОБА_6 , а також сини – ОСОБА_4 та ОСОБА_4 (а.с. ), хоча позовні вимоги заявлені лише до одного спадкоємця.

Крім того, позивачем не представлено суду доказів про обсяг та вартість спадкового майна після смерті позичальника в межах якого відповідно до ст.1282 ЦК України повинно відбуватись задоволення вимог кредитора спадкоємцями. Представником банку не надано суду будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження вартості майна, що об`єктивно могло б складати спадкову масу і в межах якого спадкоємці несуть відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки доказів про обсяг та вартість спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, свідоцтво про право на спадщину відповідач не отримувала, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» слід відмовити.

Оскільки, у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені банком витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 141 ЦПК України, розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 598, 607, 1054, 1216, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу спадкодавця – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач – акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 29 лютого 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області                                                         Р.М. Кихтюк