Дата документу 27.02.2024 Справа № 195/2037/22

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 195/2037/22                                         Головуючий у 1-й інстанції: Яцун О.О.

Пр. №22-ц/807/572/24         Суддя-доповідач:Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року                                                        м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду  цивільних справ:

головуючої:        Кочеткової І.В.,

суддів:                 Бєлки В.Ю.,

                        Дашковської А.В.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2022 року  АТ  «Державний ощадний банк України в особі філії – Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» до  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.

 В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного договору № 711142 від 29 травня 2013 року  ОСОБА_3  відкрив на своє ім`я поточний рахунок на умовах тарифного пакету «Пенсійний», за користування платіжною карткою в межах кредитного ліміту у сумі  14 100,00 грн., та процентна ставка якої складає 25,00 % річних і сплачується щомісячно. Позивач вказує, що у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості за договором, в ході розшуку позичальника  ОСОБА_3 , банку стало відомо про смерть позичальника, яка сталася  ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для визначення кола спадкоємців, банк звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із заявою про забезпечення доказів, у подальшому ухвалою суду від 19 квітня 2021 року по справі №310/3072/21 заяву банку було задоволено. Позивач вказує, що у 2022 році представник банку ознайомився з матеріалами спадкової справи, де спадкоємцями боржника є  ОСОБА_1 , та  ОСОБА_2 .  Станом на жовтень 2022 року заборгованість ОСОБА_3  не погашена та становить 20 999, 06 грн., із яких: заборгованість за кредитом – 14085,46 грн.; проценти – 1955,82 грн.; комісія – 6,00 грн., пеня – 75,27 грн.; розмір 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів – 280,39 грн.; розмір 3 % річних на суму несвоєчасного погашення кредиту – 973, 63 грн.; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту – 2709, 50 грн.; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 912,99 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суду стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України в особі філії – Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість у розмірі 20 999,06 грн. та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду  м. Запоріжжя від 07 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що Банком пропущено встановлений ст. 1282 ЦК України строк пред`явлення претензії до спадкоємців померлого боржника.

Не погоджуючись з рішенням суду, Банк подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати,  і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник вказує, що кредитор своєчасно подав претензію до спадкоємців померлого боржника через Бердянську державну нотаріальну контору, що підтверджується відповідною заявою, яка міститься в матеріалах спадкової справи. До суду Банк звернувся із вказаним позовом в межах строків позовної давності з урахуванням того, що дізнався про склад спадкоємців після смерті боржника ОСОБА_3 лише після 19.04.2021.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що апеляційна скарга банку є безпідставною та не обґрунтованою, її доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому просили апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника Банку ОСОБА_4 , заперечення відповідачок, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення вказаним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Встановлено, що 29 травня 2013 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір № 711142 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.33-34).

01 липня 2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено Додатковий договір № 1 до договору № 711142 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с.35-36).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.01.2017 (а.с.37).

Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа на підставі заяви спадкоємців ОСОБА_3 – його дочок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11 -20)

Окрім того, 04.07.2017 ПАТ «Державний ощадний банк України» на адресу Бердянської державної нотаріальної контори направив заяву за № 107.20/2-26, якою повідомив, щ за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 обліковується заборгованість за кредитом у розмірі 15 721,77 грн. Вказану заяву Банк просив прийняти як вимогу кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 (а.с.38).

Судом також встановлено, що 27.09.2019 приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Каменєвою-Тинів Н.В. спадкоємцям померлого ОСОБА_3 відповідачкам по справі видані свідоцтва про право на спадщину, до складу якої увійшли земельна ділянка загальною площею 6,4286 га, розташована в Запорізькій обл., Бердянський район, Берестівська сільська рада, та житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею – 65,7кв.м, житлова площа – 35,3 кв.м. (а.с.74, 75).

Доказів, що спадкоємці повідомили кредитора про отримання спадщини матеріали справи не містять.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області  від 19 квітня 2021 року за клопотанням банку в порядку забезпечення доказів до пред`явлення позову для з`ясування кола спадкоємців померлого боржника витребувано у приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Каменєвої-Тинів Н.В. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 спадкоємців (а.с.76-77).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 27.09.2022 заборгованість ОСОБА_3 перед Банком становить 20 999, 06 грн., із яких: заборгованості за основним боргом (кредитом) 14085,46 грн.; а також платежі, нараховані після смерті боржника, а саме: проценти 1 955,82 грн.; комісія 6,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 75,27 грн.; 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів 280,39 грн.; 3 % річних на суму несвоєчасного погашення кредиту 973, 63 грн.; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту 2 709, 50 грн.; витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 912,99 грн. (а.с.5-7).

Із аналізу даного розрахунку також видно, що останнє погашення кредиту відбулось 06.12.2016 у в розмірі 1794,26 грн. Станом на час смерті ОСОБА_3 заборгованість за кредитом становила 14 085, 46 грн. (а.с. 5 зворот).

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся із вимогою до спадкоємців боржників шляхом подачі позовної заяви до суду з пропуском шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України.

Проте такі висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи і зібраним у справі доказам.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною першою статті 1222 ЦК України, визначено, що  спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач заявив вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ст.1281,1282 ЦК України.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки – це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.

Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Отже, стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів.

Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса .

Як встановлено судом, боржник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть був складений 05.01.2017 року, що підтверджується як копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , так і відповіддю начальника відділу ДРАЦС України УДР ГТУЮ у Запорізькій обл. (а.с.37,67).

Претензію до спадкоємців померлого боржника Банк направив через Бердянську державну нотаріальну контору, звернувшись з відповідною заявою 04.07.2017 (а.с.38).

Доказів про обізнаність Банку про смерть позичальника в день відкриття спадщини матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що актовий запис про смерть боржника був складений 05.01.2017, Банк через нотаріуса заявив претензію до спадкоємців померлого боржника ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто в межах шести місяці, коли Банк мав об`єктивну можливість дізнатися про відкриття спадщини, а відтак і в межах строків, передбачених статтею 1281 ЦК України.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про пропуск Банком строку пред`явлення претензії до спадкоємців померлого боржника є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і суперечить зібраним у справі доказам та нормам матеріального права.

Вказана обставина у відповідності до ст.376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового про часткового задоволення позову.

Із зібраних у справі доказів видно, що відповідачки отримали у спадок нерухоме майно, вартість якого вочевидь перевищує розмір кредитної заборгованості.

Разом з тим, вимоги Банку про стягнення зі спадкоємців заборгованості за кредитом на суму 20 999, 06 грн. підлягають частковому задоволенню.

Із наданого Банком розрахунку видно, що до складу спадкового майна увійшли невиконані боргові зобов`язання ОСОБА_3 на суму 14 085, 46 грн.

Всі інші нарахування, а саме: відсотки за користування кредитом, комісія, 3% річних і інфляційні втрати були здійснені Банком після смерті позичальника.

Статтею 608 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно нерозривно пов`язано з його особою і не може бути виконано іншою особою.Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо права банку нараховувати проценти, пеню, комісію, 3% річних і інфляційні втрати, строків повернення кредиту сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Зважаючи на те, що кредитні зобов`язання між банком і ОСОБА_3 припинилися у зв`язку зі смертю останнього, у відповідачок як у спадкоємців боржника у відповідності до ст. 1282 ЦК України виник обов`язок повернути борг, який залишився на день відкриття спадщини.

Отже сума заборгованості спадкодавця за кредитом у сумі 14 085,46 грн. підлягає стягненню з відповідачок в рівних частках в порядку ст.1282 ЦК України.

Вимоги банку про стягнення зі спадкоємців нарахувань, здійснених після відкриття спадщини, задоволенню не підлягають, оскільки вони не увійшли до складу спадкового майна і у спадкоємців померлого боржника не виник обов`язок із їх погашення.

У відповідності до норм частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції, які понесені АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» в сумі 5824,60 грн. також мають бути компенсовані за рахунок відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам по 2912,30 грн. з кожної.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2023  у цій справі скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість в загальній сумі 14085,46 гривень (чотирнадцять тисяч вісімдесят п`ять гривень 46 копійок) в рівних частках з кожної, тобто по 7 042, 73 грн. ( сім тисяч сорок дві гривні 73 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 5824,60 гривень (п`ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривень 60 копійок) по 2912,30 гривень з кожної.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2024 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: В.Ю.Бєлка

А.В. Дашковська