РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЄУН № 337/7513/23

Провадження № 2/337/484/2024

28.02.2024                         м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:                                                головуючого судді                  Мальованого В.О.,                                                        за участю секретаря                Крижко Я.О.,                                                        розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом   ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (далі – відповідач, ОСОБА_2 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Відділ по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить визначити місце проживання дитини (сина) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Адже позивачу необхідно уникнути в подальшому негативної поведінки відповідача щодо визначеності законного місця перебування дитини. Оскільки на сьогодні, дитина перебуває на повному забезпеченні матері.

Зазначає, що найкращим захистом інтересів дитини буде відповідати визначення місця проживання разом із рідною матір`ю.

Ухвалою суду від 28.12.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Представники сторін в судове засідання не прибули, надіславши письмові заяви, адресовані суду, просили розгляд справи проводити без їх присутності, раніше заявлені вимоги підтримали. Відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву від 16.01.2024, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено наступне.

19.06.2021 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Хортицьким районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (актовий запис № 202).

Від шлюбу подружжя має сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , виданим Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Шлюбні відносини позивача з відповідачем були припинені, рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі № 337/1073/22 від 06.12.2022 даний шлюб розірвано. Так, дитина подружжя наразі проживає разом з позивачем. Визначення місця проживання дитини разом з позивачем є необхідним для уникнення негативної поведінки батька (відповідача) в майбутньому, щодо даного питання. А тому, позивач вимушений був звернутися до суду.

12.07.2023 начальником відділу та головним спеціалістом відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради було складено акт обстеження умов проживання. Відповідно до якого неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом із позивачем, у його квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказано, що для виховання та розвитку дитини батьком створено всі необхідні умови для дитини.

У відповідності до висновку органу опіки і піклування від 19.02.2024 № 21.01/03-30/98, яким не вбачається наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини. Отже, за відсутності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, орган опіки та піклування не має правових підстав для визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь - кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Суд виходить з того, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дітей для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дітей. Діти, які не досягли 14 років, повинні проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з батьків.

Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до положень частин четвертої - шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При ухваленні рішення , судом враховано особу позивача ОСОБА_1 , яка має визначене місце проживання, де для виховання та розвитку дитини створені належні умови, між матір`ю та дитиною склалися добрі стосунки, судом не встановлено виняткових обставин за яких малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю.

Проживання дитини із позивачем саме по собі не є підставою для визнання позову таким, що до задоволення не підлягає, оскільки такий факт не позбавляє права позивача вимагати визначення місця проживання дитини в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити та визначити місце проживання дитини (сина) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд зауважує, що батько дитини, у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування, або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

В силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

Керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини (сина) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1073, 60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення буде виготовлено 28 лютого 2024 року.

Суддя  В.О. Мальований