Справа № 127/21758/19

Провадження № 22-ц/801/275/2024

Категорія: 56

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 рокуСправа № 127/21758/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2023 року, постановлену суддею Сичуком М.М. в м. Вінниці, в цивільній справі за поданням головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Літвінової Маргарити Вікторівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ,

встановив:

У листопаді 2023 року головний державний виконавець Першого відділу ДВС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Літвінова М.В. звернулася до суду із поданням, в якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу – боржника ОСОБА_2 до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом №127/21758/19, виданим 16 лютого 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 20 000 доларів США та судового збору за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 23 550,20 грн.

Подання мотивоване тим, що на виконанні Першого відділу ДВС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) знаходиться виконавче провадження №64583555 з виконання зазначеного вище виконавчого листа №127/21758/19. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_2

22 лютого 2021 року головним держаним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що у боржника належне йому на праві власності майно відсутнє.

ОСОБА_2 одержує доходи в ТОВ «ГАЛЛ ФУДЗ», станом на 24 листопада 2023 року на користь стягувача перераховано кошти в еквіваленті в гривні в сумі 98 328,53 грн.

Державною прикордонною службою на запит виконавця повідомлено, що ОСОБА_2 неодноразово перетинала державний кордон, має паспорт громадянина для виїду за кордон серії НОМЕР_1 .

На даний час рішення суду не виконано, боржник від його виконання ухиляється, не вживає заходів щодо виконання цього рішення за рахунок належного йому майна та доходів. Невиконання рішення суду призвело до заходів примусового виконання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2023 року у задоволенні подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити подання державного виконавця.

У скарзі зазначає, що державним виконавцем протягом 2021-2023 років в межах ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вчинено всі можливі заходи для забезпечення виконання виконавчого листа №127/21758/19, виданого 16 лютого 2021 року Вінницьким міським судом Вінницької області, проте станом на сьогодні рішення суду залишається невиконаним. Дії божника ОСОБА_2 з приводу невиконання рішення суду є недобросовісними (відчуження належній боржнику на праві власності квартири після ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення у справі №127/21758/19, що унеможливило здійснення з неї стягнення в рамках виконавчого провадження; непогашення боргу в добровільному порядку; обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження, зважаючи на звернення стягнення на її заробітну плату; відсутність в Україні зареєстрованого місця проживання боржника). Невжиття заходів щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Судом залишено поза увагою, що ОСОБА_2 знаходиться за кордоном та фактично переховується від виконання виконавчого провадження. Судом не застосовано норми п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадян України» та ст. 441 ЦПК України.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

12 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення (доповнення до апеляційної скарги), в яких ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску строку на подання цих пояснень (доповнень) з доказами та поновити строк на їх подання.  У судовому засіданні при перегляді апеляційної скарги представник ОСОБА_1 просила поновити їй строк на подання цих пояснень (доповнень до апеляційної скарги) та долучити їх до матеріалів справи.

У ч. 1 ст. 364 ЦПК України зазначено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судам роз`яснено, що право на доповнення чи зміну апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження. Стаття 300 ЦПК (стаття 364 ЦПК України в новій редакції) не надає апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не повинні прийматися до розгляду, а повертаються заявникові.

Враховуючи, що додаткові письмові пояснення за своєю суттю є доповненнями до апеляційної скарги і надійшли поза межами строку на апеляційне оскарження, а питання про поновлення пропущеного строку на їх подання не підлягає розгляду, підстави для їх прийняття апеляційним судом відсутні, про що судом постановлено протокольну ухвалу.

Крім того, 27 лютого 2024 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме клопотання про повідомлення місця працевлаштування боржника, скасування арешту, повернення надмірно стягнутих грошових коштів, здійснення утримання із заробітної плати боржника у відповідності з положеннями ЗУ «Про виконавче провадження», датоване 13 лютим 2024 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У ч. 9 ст. 83 ЦПК України зазначено, що копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.

Підстави для прийняття вказаного доказу відсутні, оскільки він не був предметом дослідження суду першої інстанції, і доказів надсилання вказаного доказу іншим учасникам справи заявником не надано.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, встановивши, що факт ухилення боржника ОСОБА_2   від виконання покладених на неї рішенням суду обов`язків представником державної виконавчої служби не доведений належними, достовірними та достатніми доказами, дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 16 лютого 2021 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист у цивільній справі №127/21758/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 20 000 доларів США, а також судового збору за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 23 550 гривень 20 копійок (а.с.21 т.2).

На виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться виконавче провадження №64583555 з виконання вказаного виконавчого листа.

Державний виконавець, вважаючи, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

З доданих до вказаного подання документів вбачається, що 22 лютого 2021 року головним державним виконавцем Цимбалюк Т.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Зобов`язано боржника - ОСОБА_2  подати декларацію про доходи та майно.

У пункті 4 цієї постанови зазначено, що копію постанови буде направлено сторонам виконавчого провадження (а.с.22 т.2).

З Інформації з Державного реєстру речових прав встановлено, що 22 лютого 2021 року головним державним виконавцем Цимбалюк Т.А. винесено постанову про арешт нерухомого майна боржника. Таке майно у боржника відсутнє (а.с.25 т.2).

31 липня 2023 року державним виконавцем було здійснено запити до Міністерства внутрішніх справ України та до Державної фіскальної служби України та з відповідей на ці запити встановлено, що інформація про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутня, як і не встановлено наявних рахунків у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців (а.с.23-24 т.2).

10 листопада 2023 року державним виконавцем було здійснено запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону і встановлено, що  ОСОБА_2 : 10 березня 2022 року виїхала з України; 19 липня 2023 року – в`їхала; 29 серпня 2023 року – виїхала (а.с.27 т.2).

24 листопада 2023 року державним виконавцем було здійснено запит до Пенсійного фонду України і встановлено, що місяцем та роком останнього місця роботи ОСОБА_2 є 01 січня 2023 року, страхувальником є ТОВ «Гала Фудз» (а.с.26).

Як зазначено у поданні головного державного виконавця Літвінової М.В., станом на 24 листопада 2023 року на користь стягувача – ОСОБА_1 перераховано 98 328,53 грн.

Станом на день звернення до суду боржником вищезгадане рішення суду не виконано.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно положень п. 5 ч. 1 ст. 6 даного Закону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Частинами першою, третьою статті 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Як випливає з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов`язань, покладених на боржника - фізичну особу судовим рішенням, а також винна поведінка цієї особи, яка полягає в ухиленні від виконання таких зобов`язань.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Саме державний виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження ОСОБА_2  у праві виїзду за межі України державний виконавець зазначив, що рішення суду не виконано в повному обсязі, а боржник заходів щодо виконання рішення суду за рахунок належного йому майна та доходів не вживає.

Разом з тим, невиконання рішення суду добровільно у визначений державним виконавцем строк і наявність самого лише зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, якщо не доведений факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

З подання слідує та не заперечується стягувачем, що ОСОБА_2 частково погасила заборгованість, що свідчить про те, що вона вчиняла дії на погашення заборгованості.

Державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення ОСОБА_2  від виконання судового рішення, однак, подання державного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти, які б свідчили про навмисне чи інше свідоме невиконання обов`язку боржника та доказів на підтвердження цих фактів. Навпаки, надані докази свідчать про об`єктивну неможливість боржника в добровільному порядку виконати рішення суду.  

Надані державним виконавцем докази про те, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи здійснювались останнім для виконання рішення суду (здійснення декількох запитів з приводу наявності в боржника майна та коштів) не є достатніми доказами вжиття усіх можливих заходів у межах повноважень виконавця до звернення до суду з відповідним поданням.

Крім того, державним виконавцем не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішення суду та погашенню ним заборгованості.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на обставини та докази не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки на них не посилався державний виконавець в своєму поданні та вони не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Суд першої інстанції не міг з власної ініціативи витребувати матеріали виконавчого провадження та досліджувати дії, які би вчинені державним виконавцем в межах виконавчого провадження та поведінку боржника, оскільки відповідно до положень статті 441 ЦПК України подання розглядається негайно.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовуються висновків суду першої інстанції, які є законними та обґрунтованими.  

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 01 березня 2024 року.

Головуючий                                                                       Т.Б. Сало

Судді                                                                                   О.Ю. Береговий 

                                                                                              О.В. Ковальчук