Судове рішення 127/20918/23 від 01.03.2024

Особи

Учасники процесу:

Захисник: Величко Михайло Михайлович
обвинувачений: Пушечкіна Тетяна Юріївна
адвокат: Величко Михайло Михайлович
Інша особа: Вінницька установа виконання покарань №1
Прокурор: Вінницька обласна прокуратура
заявник: Пушечкіна Тетяна Юріївна
Прокурор: Вінницька окружна прокуратура
адвокат: Орлик Людмила Анатоліївна
Інша особа: Вынницька установа викоанння покарань
Прокурор: Вынницька окружна прокуратура
Захисник: Орлик Людмила Анатоліївна
Інша особа: Державна установа " Вінницька установа виконання покарань №1"
Прокурор: Вінницька обласна прокуратуа пр. Мазуренко В.
Третя особа: Пушечкін Вадим Олегович

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #788448818

Справа № 127/20918/23

Провадження №11-кп/801/319/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який та одночасно задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні і продовжено застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 , терміном на 60 діб, починаючи з 16.01.2024 до 15.03.2024 включно.

Мотивуючи прийняте рішення суд зазначив, що в судовому засіданні прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, та з огляду на наявність обвинувачення та доведеність ризиків з урахуванням положень ч. 6 ст. 176 КПК України застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченої ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2024 року через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження. Просить винести ухвалу, якою змінити обвинуваченій запобіжний захід на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт за місцем проживання родини.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконна та необґрунтована, винесена без урахування всіх фактичних обставин справи, прокурором в судовому засіданні не доведено обставин для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, також вказав, що підозра відносно ОСОБА_8 є вкрай формальною та мінімально обґрунтованою, суд неповно розглянув можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів та проігнорував, що прокурором не доведена неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_8 , також суд не в повній мірі врахував фактичні обставини передбачені положеннями ст. 178 КПК України, а саме ті, які позитивно характеризують обвинувачену.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_6 заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченої, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник – адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній, та просили задовольнити її в повному об`ємі.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченої не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

Висновки суду про необхідність продовження щодо обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з ухвали суду, прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обвинувачення ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до указу президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину.

Разом з тим суд наголошує, що навідміну від обґрунтованості підозри, яка є обов`язковим елементом перевірки під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу під час здійснення досудового розслідування, сам факт розгляду обвинувального акту в суді, а відтак перебування особи у статусі обвинуваченого, дають підстави стверджувати про наявність висунутого обвинувачення. При цьому доведеність такого обвинувачення чи його спростування встановлюється виключно рішенням суду за наслідками судового розгляду, зокрема вироком.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про недоведеність ризиків, суд зазначає, що оскаржуваною ухвалою місцевий суд визнав доведеними ризики, визначені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання провадженню іншим чином та вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Проте суд апеляційної інстанції наголошує, що можливе призначення в майбутньому кримінального покарання, навіть у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, не може бути об`єктивною підставою вважати доведеним, що обвинуваченою буть вчинятись спроби ухилятись від суду. Також стороною обвинувачення не наведені докази, які б свідчили про імовірність вчинення ОСОБА_8 нових (інших) кримінальних правопорушень, адже злочин, за яким вона обвинувачується, припинено після її виїзду на неокуповану суверенну територію України. Таким чином суд вважає недоведеним ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Натомість з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_8 не надавала показань щодо обставин вчинення нею інкримінованих діянь, відмовлялась від вручення клопотання про продовження строку тримання під вартою без присутності захисника. Хоча за змістом ст. 63 Конституції України та п. 4 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний (обвинувачений) вправі не давати показань стосовно себе та обставин, які йому інкримінують, проте така процесуальна поведінка особи у сукупності з недобросовісним використання прав очевидно свідчать про існування ризиків, передбачених п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується та продовжується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК, а тому з огляду на вимоги п. 5 ч. 1, ч. 6 ст. 176 КПК суд вважає, що судом вказані вище положення кримінального процесуального закону застосовані правильно і обґрунтовано, повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу.

Таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Посилання апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про можливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту з урахуванням особи ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки ч. 6 ст. 176 КПК України чітко визначено питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

Таким чином, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його наслідків, тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, тому рішення суду щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, так як у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Показати/Приховати судові провадження

Потрібна автентифікація