Справа № 2-а-794/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого – судді Максимчук З.М.
при секретарі – Макаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Мелітопольському районі Запорізької області про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», суд
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом до відповідача про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» з наступних підстав.
Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має соціальний статус «дитина війни». Згідно ст.6 розділу 2 та ст. 1 розділу 4 вказаного Закону з 01 січня 2006 року позивачці, як дитині війни, повинна була щомісячно сплачуватися соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачці така допомога не виплачувалась. Верховна Рада України своїм Законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік» та ст.71 п.2 Закону України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинила дію ст. 6 розділу 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року, керуючись ст. 147,150,152 Конституції України та ст.ст. 45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України» вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, а також положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними. Таким чином, позивачка вказує, що невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 вказаного закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив з 01 січня 2007 року – 380 гривень, з 01 квітня 2007 року - 406 гривень, з 01 жовтня 2007 року – 411 гривень. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив з 01 січня 2006 року – 350 гривень, з 01 квітня 2006 року – 359 гривень, з 01 жовтня 2006 року – 366 гривень. Крім того, з початку 2008 року позивачка отримувала соціальну допомогу у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, що, на її думку, також є порушенням її прав на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Внаслідок чого у 2008 році їй не було доплачено: за перший квартал повинні були виплачувати по 141 гривні, а виплатили по 47 гривень, тобто не доплачено 282 гривні. За другий квартал – по 144,3 гривні за кожний місяць, а виплатили по 48,1 гривні, тобто не доплачено 288,6 гривень; за третій квартал – по 144,6 гривень за кожний місяць, а виплатили по 48,2 гривні, тобто не доплачено 289,2 гривні; за жовтень та листопад 2008 року повинні були виплачувати по 147 гривень за кожний місяць, а виплатили по 49 гривень, тобто не доплачено 196 гривень. Таким чином, позивака зазначає, що за загальна сума недоплати за 2006-2008 роки складає 3789,1 гривні. Також позивачка зазначає, що про належні їй як дитині війни виплати її повідомлено не було, про факт порушення своїх прав позивачка дізналася лише після висвітлення зазначених подій у ЗМІ у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.2007 року.
На підставі викладеного позивачка просить поновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 01.12.2007 року, а також стягнути з Управління пенсійного фонду України у Мелітопольському районі на її користь суму недоплаченої їй як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги з 01.01.2006 року по 01.12.2008 року у розмірі 3789, 10 гривень та суму сплаченого державного мита у розмірі 03 гривні 40 копійок.
Позивачка у судове засідання не з’явилася, але від неї надійшла заява з проханням слухати справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надіслав до суду свої заперечення, позов не визнав повністю. Пояснив, що згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування виплат проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому, на думку представника відповідача, не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача. Також представник відповідача зазначає, що на 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, із змісту цієї статті не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак представник вказує, що відсутні підстави щодо зобов’язання відповідача провести перерахунки пенсії та забезпечити її виплату територіальним органом Пенсійного фонду України та Пенсійним Фондом України. Разом з тим, представник відповідача вказав, що з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій, підвищується на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому дітям війни з 01.10.2008 року виплачується щомісячно по 49,80 гривень. Крім того, представник відповідача посилається на те, що позивачка пропустила строк, встановлений ст.99 КАС України, для звернення до суду, тому просить у задоволенні вимог позивачки відмовити.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо вимоги позивачки про відновлення пропущеного нею строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів за період з 01.01.2006 року по 01.12.2007 року суд виходить з наступного.
Представник відповідача обґрунтовано посилався на те, що позивачкою безпідставно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
У відповідності до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що про належні позивачці як дитині війни виплати вона дізналася лише після висвітлення зазначених подій у ЗМІ у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.2007 року. Однак, позивачка звернулася до суду з позовом тільки 05.02.2009 року, не надала суду доказів того, що пропустила строк позовної давності з поважних причин, не зазначила коли саме вона дізналася про ухвалення Конституційним судом рішення. Крім того, у відповідності до положень ст. 57 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, рішення Конституційного суду було оприлюднено в офіційному друкованому виданні – Офіційному віснику України від 27.07.2007 року №52. Отже, позивачка мала змогу та повинна була дізнатися про порушення своїх прав після висвітлення рішення в офіційному друкованому виданні.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін.
Таким чином, у задоволенні позову за період з 01.01.2006 по 05.02.2008 року слід відмовити через пропуск позивачкою строку звернення до суду, і розглядати та вирішувати питання в частині вимог про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії за період з 05.02.2008 року по 01.12.2008 року.
Судом встановлено, що позивачка дійсно, відповідно до абз. 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «дитини війни», що також підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні позивачки, копія кого додана до матеріалів справи (а.с.5).
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік” ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.”
Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 р.” в частині зміни розміру соціальної допомоги в 2008 р.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачки та здійснити виплату у передбаченому законом розмірі, тобто в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, оскільки згідно ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.
Крім того, судом встановлено, з початку 2008 року позивачка отримувала соціальну допомогу у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком. Внаслідок чого у 2008 році їй не було доплачено: за перший квартал повинні були виплачувати по 141 гривні, а виплатили по 47 гривень, тобто не доплачено 282 гривні. За другий квартал – по 144,3 гривні за кожний місяць, а виплатили по 48,1 гривні, тобто не доплачено 288,6 гривень; за третій квартал – по 144,6 гривень за кожний місяць, а виплатили по 48,2 гривні, тобто не доплачено 289,2 гривні; за жовтень та листопад 2008 року повинні були виплачувати по 147 гривень за кожний місяць, а виплатили по 49 гривень, тобто не доплачено 196 гривень.
Посилання представника на те, що не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, суд вважає безпідставними, оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається. Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Окрім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Керуючись ч.2 ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять, зобов’язавши Управління Пенсійного фонду України у Мелітопольському районі здійснити перерахунок та виплату позивачці надбавки до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На підставі викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у частині нарахування позивачці суми соціальної допомоги з моменту прийняття 22.05.2008 року рішення Конституційним судом України, тобто з 22.05.2008 р. по 01.12.2008 р. Вимоги позивачки про нарахування соціальної допомоги за період з 05.02.2008 року по 22.05.2008 року не підлягають задоволенню, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» було змінено розмір зазначеної соціальної допомоги.
Судові витрати в сумі 3 гривні 40 копійок, понесені позивачкою та документально підтверджені квитанцією (а.с.3), відповідно до ст. 94 КАС України, слід стягнути на користь позивачки з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 99, 100, 161 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Мелітопольському районі Запорізької області про поновлення строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на звернення до суду.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Мелітопольському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по 01 грудня 2008 року з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 /три/ гривні 40 копійок судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Мелітопольського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня оголошення постанови. Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом двадцяти днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: