УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/1954/23 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого        Павицької Т.М.,

суддів                Трояновської Г.С., Талько О.Б.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №286/1954/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 02 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гришковець А.Л. в м. Овручі,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №0673768006 від 09 листопада 2021 року в розмірі 116 062,50 грн., з яких: 15 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу та 101 062,50 грн – сума заборгованості за відсотками.

В обґрунтування позову зазначає, що 09 листопада 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0673768006, шляхом підписання акцепту оферти від 09.11.2021 на укладення договору надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту 0673768006 від 09.11.2021 та отримання кредиту згідно заявки анкети, та надано згоду на використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналога власноручного підпису позичальника. Вказує, що при укладенні договору позики були передбачені всі його істотні умови, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору.

Зазначає, що 24.11.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24/11-22, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» передає (відступає) ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «Інфінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Вказує, що відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №24/11-22 від 24.11.2022 ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 116 062,50 грн., з яких 15 000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 101 062,50 грн заборгованості за відсотками. Зазначає, що всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Вказує, що після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Відтак, зазначає, що відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за договором позики №0673768006 від 09 листопада 2021 року в розмірі 116 062,50 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 02 січня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про те, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Зазначає, що позивачем на підтвердження позовних вимог було долучено: копію квитанції про перерахуванню коштів, копію детального розрахунку заборгованості, копію договору факторингу, витяг з реєстру боржників та копію платіжної інструкції про оплату за договором факторингу. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті додаткових доказів по справі. Зазначає, що відповідачем будь-яких належних доказів для спростування позовних вимог, зокрема контррозрахунків, виписок по картковому рахунку щодо неотримання кредитних коштів надано не було. Вказує, що позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «Інфінанс» до ТОВ ФК «ЄАПБ». Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 02 січня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

20 лютого 2024 року на електронну адресу суду від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що позовна заява не містить жодної згадки про те, що позивач не може подати якісь докази, що стосуються предмету доказування його позовних вимог, як і не зазначав, що є якісь докази, які не знаходяться в нього, а знаходяться у первісного кредитора чи інших осіб. Звертає увагу на те, що разом із позовною заявою було долучено не договір факторингу, а відредагований витяг з договору факторингу, який не містив п.4.3, тому суд першої інстанції не міг знати, що написано в тих пунктах договору, що не були надані до суду першої інстанції. Зазначає, що посилання апелянта на те, що наявність розрахунку заборгованості, є достатньою підставою для визнання заборгованості відповідача перед позивачем – є безпідставним та нічим не обґрунтованим твердженням, що суперечить сталій судовій практиці та нормам чинного законодавства. Також просить стягнути з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу надану в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 09.11.2021 ТОВ «Інфінанс» було запропоновано ОСОБА_1 прийняти умови Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0673768006/5 від 09.11.2021 (оферта) та надання кредиту згідно заявки-анкети №3891101 від 09.11.2021 на наступних умовах: розмір кредиту 15000 грн., строк користування кредитом 20 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 20 250,00 грн за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; реальна річна процентна ставка становить 23810,65%, за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбачених Правилами; номінальна річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується у випадках передбаченими Правилами; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 20250 грн при використанні номінальної відсоткової ставки; реальна річна процентна ставка за кредитом становить 23 810,65%, при використанні номінальної відсоткової ставки; максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов договору або скасування програми лояльності, максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов договору, або скасування програми лояльності. У разі прийняття цієї пропозиції укласти договір та з моменту підписання ним акцепту про прийняття цієї оферти, всі подальші правочини з ТОВ «Інфінанс» вважатимуться такими, що укладені з наміром створити правові наслідки, що обумовлені договором.

Вказана оферта підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором директора ТОВ «Інфінанс» Балабко О.О. «2L3Z8W».

Акцепт оферти від 09 листопада 2021 року на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0673768006/5 від 09 листопада 2021 та отримання кредиту згідно заявки-анкети №3891101 від 09 листопада 2021 року підтверджує факт погодження ОСОБА_1 з умовами оферти ТОВ «Інфінанс» від 09.11.2021. Вказаний акцепт підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 «3g3u3d».

Акцептуючи оферту, відповідач підтвердив, що перед укладенням договору повністю ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті товариства, проектом договору і який відповідає умовам договору, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів та погоджується з ними.

09.11.2021 ОСОБА_1 заповнив заявку-анкету на отримання кредиту, відповідно до якої просив ТОВ «Інфінанс» надати йому кредит на наступних умовах: сума кредиту 15000 грн., термін кредиту 20 днів, спосіб отримання кредиту платіжна картка, реквізити банківської платіжної картки: 5169360007327095. Підписанням цієї анкети-заявки він підтверджує, що ознайомлений з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal» та дає згоду на використання при укладенні правочину щодо надання кредиту одноразового ідентифікатора, в якості аналога його власноручного підпису. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором 3g3u3d.

Також, 09.11.2021 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав і паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.

Копією квитанції №118739106 від 09.11.2021 підтверджується факт зарахування ТОВ «Інфінанс» 15 000 грн на картку платника НОМЕР_1 .

24.11.2022 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24/11-22, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до відповідача.

Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24/11-22 від 24.11.2022 підтверджується передача позивачу реєстру боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24/11-22 від 24.11.2022, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором надання позики №0673768006 від 09.11.2021 на суму 116 062,50 грн., з яких: 15 000 грн заборгованість за основною сумою боргу та 101 062,50 грн заборгованість за процентами.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом в розумінні положень ч.1 ст.77 ЦПК України, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Крім того, долучені до позовної заяви докази, не підтверджують факт переходу права вимоги за кредитним договором №0673768006/5 від 09.11.2021 від ТОВ «Інфінанс» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», не доведено і розмір заборгованості.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики №0673768006 від 09.11.2021. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність договору позики №0673768006 від 09.11.2021 між відповідачем та ТОВ «Інфінанс».

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У даній справі встановлено, що 09.11.2021 ОСОБА_1 заповнив заявку-анкету на отримання кредиту, відповідно до якої просив ТОВ «Інфінанс» надати йому кредит на наступних умовах: сума кредиту 15000 грн., термін кредиту 20 днів, спосіб отримання кредиту платіжна картка, реквізити банківської платіжної картки: 5169360007327095.

Також, 09.11.2021 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписав і паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит на наступних умовах: розмір кредиту 15000 грн., строк кредитування 20 календарних днів, процентна ставка 638,75 річних (1,75% в день на період дії акційної пропозиції), тип процентної ставки – фіксована, загальні витрати за кредитом – 5 250 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом – 20 250 грн., реальна річна процентна ставка – 23810,65%.

Відтак, сторони погодили істотні умови договору позики, а саме розмір кредиту – 15000 грн., строк кредитування – 20 календарних днів та відсоткову ставку у розмірі 1,75% на кожен день користування кредитом.

Копією квитанції №118739106 від 09.11.2021 підтверджено факт зарахування ТОВ «Інфінанс» 15 000 грн на картку платника НОМЕР_1 .

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 15000 грн з підстав недоведеності позовних вимог.

Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 101 062,50 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» обчислило їх на день набуття ним права вимоги за договором позики (24 листопада 2022 року).

Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 20 днів.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 5250 грн за період з 09.11.2021 по 29.11.2021, виходячи з розрахунку: 15000 грн (тіло кредиту) х 1,75% (базова відсоткова ставка) х 20 день (строк позики).

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Відтак, надані позивачем розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників до договору факторингу не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості у сумі 116 062,50 грн.

Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі договору позики №0673768006 від 09.11.2021, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15 000 грн та заборгованість за відсотками у сумі 5 250 грн., а всього 20 250,00 грн.

Також, колегія суддів, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази щодо підтвердження прав вимоги позивача за кредитними договорами №06773768006 від 09.11.2021 дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про не підтвердження факту переходу права вимоги за кредитним договором №0673768006/5 від 09.11.2021 від ТОВ «Інфінанс» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог з вищевказаних підстав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню у відповідності до ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу заявлену у відзиві.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами другою, третьою, восьмою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

У відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 – ОСОБА_2 заявлено клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу надану в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження понесених витрат надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 19.02.2024, додаток №3 від 12.02.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023, акт-приймання передачі послуг №1 від 19.02.2024, розрахункова квитанція №19/02/24 згідно договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023.

Так, згідно п. 2 додатку №3 від 12.02.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023 вартість послуг за домовленістю сторін складає фіксовану вартість у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг №1 від 19.02.2024 адвокатом Яресько Т.В. згідно договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023 надано наступні послуги: представництво інтересів клієнта у справі №286/1954/23 в суді апеляційної інстанції, в т.ч., але не виключно, за ознайомлення з матеріалами справи та формування правової позиції, складання заяв по суті, клопотань, заяв, пояснень, складання всіх процесуальних документів (за потреби), участь в судових засіданнях (за наявності); строк виконання - 19.02.2024; ціна – 10 000 грн.

Розрахунковою квитанцією №19/02/24 згідно договору про надання правничої (правової) допомоги №23106 від 06.07.2023 підтверджено оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення із ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 грн.

Приймаючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

За подачу позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн та за подачу апеляційної скарги 4026 грн., а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (17,45% (з 116 062,50 грн до 20 250,00 грн) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1170,90 грн (17,45% від (2684 грн + 4026 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 02 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №0673768006 від 09 листопада 2021 року у розмірі 20 250,00 грн., яка складається із суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 15000,00 грн та суми заборгованості за відсотками в розмірі 5250,00 грн.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1170,90  грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 2000 грн понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу надану в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді