ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024 року                                                    м. Дніпро         Справа №  904/5084/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Чередка А.Є. (доповідач)      

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 07.06.2023 у справі №  904/5084/22

за позовом Жовтоводської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, смт. Кринички, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Лупіна Юрія Миколайовича, с. Семенівка, Дніпропетровська область

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки, -                              

                                                     ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022  р. Жовтоводська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Лупіни Юрія Миколайовича про розірвання договору оренди землі №  153 від 17.12.2003 та повернення земельної ділянки загальною площею 23,71 га, кадастрові номери 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих за додатковою угодою №  74 від 04.03.2019 до договору оренди земельної ділянки водного фонду обов`язків щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та приведення суми орендної плати у відповідність до умов договору, що призводить до недоотримання можливих доходів Криничанської селищної територіальної громади та є підставою для розірвання договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №  904/5084/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог Жовтоводської окружної прокуратури про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулася Дніпропетровська обласна прокуратура із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №  904/5084/22 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Жовтоводської окружної прокуратури.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:

-          суд першої інстанції під час тлумачення положень п. 2 додаткової угоди №  74 дійшов хибних висновків та неправильно застосував положення ст.ст. 213, 228, 236 ЦК України щодо визначення правочину таким, що порушує публічних порядок та застосування до нього наслідків нікчемності, оскільки жодних обов`язків щодо саме прийняття Лупіною Ю.М. рішення про затвердження нормативної грошової оцінки у відповідності до ст. 23 Закону України “Про оцінку земель” на Лупіну Ю.М. не покладалося;

-          оскільки жодного зобов`язання, визначеного у додатковій угоді від 04.03.2019 №  74 ФОП Лупіною Ю.М. у строки, встановлені умовами договору, та фактично до моменту звернення за судовим захистом порушеного права, виконано не було, останнім неналежно виконані зобов`язання, визначені умовами договору, які були обов`язковими для виконання сторонами у встановлені строки;

-          розірвання договору є належним способом захисту відповідних правовідносин який відповідає як вимогам законодавства, так і умовам укладеного між сторонами правочину, оскільки сторони, укладаючи додаткову угоду від 04.03.2019 №  74 прямо передбачили застосування такого наслідку невиконання зобов`язань, визначених п. 2 додаткової угоди, як розірвання правочину;

-          судом першої інстанції, в порушення ст.ст. 13, 236, 237 ГПК України, повно і всебічно не з`ясовано усіх обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, та не надано неналежну оцінку всім аргументам та доказам які надавалися сторонами справи

Представником Фізичної особи-підприємця Лупіни Юрія Миколайовича подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач заперечує проти її задоволення та просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №  904/5084/22 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач, зокрема, вказує наступне:

-          задоволення позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки не покращить становище позивача, оскільки відповідач добросовісно користується спірною земельною ділянкою та її ресурсами, сплачує орендну плату у визначеному первісним договором розмірі. У разі ж розірвання спірного договору оренди, надходження орендних платежів до міського бюджету буде припинено до фактичного повернення земельної ділянки позивачу та передання такої земельної ділянки новому користувачу на конкурсних умовах. А передання в оренду земельної ділянки, в свою чергу, буде неможливим до виконання селищною радою своїх зобов`язань з виготовлення та затвердження технічної документації. Вказане, у свою чергу, буде мати наслідком не захист інтересів щодо яких заявлено позов, а їх порушення;

-          суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вірно застосував положення ст.ст. 213, 228, 236 ЦК України та визначив правочин таким, що порушує публічний характер та вірно застосував до нього наслідки нікчемності;

-          обрання прокурором (позивачем) неналежного способу захисту прав є підставою для відмови у позові;

-          відсутні підстави для розірвання договору оренди земельних ділянок від 17.12.2003 №  153, зазначені в ст.ст. 24 і 25 Закону України “Про оренду землі”, оскільки орендарем вчасно вноситься орендна плата, земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням, відбувається постійне поліпшення стану об`єкта оренди (зариблення), дотримується режим водоохоронних зон, прибережних смуг та ін.;

-          відповідно до усталеної практики ЄСПЛ участь прокурора в судовому процесі повинна бути виправданою та лише з підстав, визначених законодавством. З поданої прокурором позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що ним зайнята позиція однієї із сторін спору, його участь створила для сторони по справі (відповідача) відчуття нерівності, а отже принцип верховенства права, захисту законних прав та інтересів прокурором не дотримано.

Представником Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області подані до Центрального апеляційного господарського суду пояснення по справі (відзив на апеляційну скаргу), у відповідності до яких позивач повністю підтримує доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі. Вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №  904/5084/22 таким, що ухвалене з неправильним застосуванням судом норм матеріального права і неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, та просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги керівника Жовтоводської окружної прокуратури задовольнити у повному обсязі.

Прокурором подана до Центрального апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій додатково до доводів апеляційної скарги зазначено, що ст. 32 Закону України “Про оренду землі” як самостійну умову для розірвання договору оренди землі визначено невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, що й мало місце у спірних правовідносинах.

Також у відповіді на відзив зазначено, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання ефективного використання земельної ділянки водного фонду відповідно до положень чинного законодавства та умов договору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів Орєшкіна Е.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023  р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №  904/5084/22, зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №  904/5084/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.10.2023  р.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із звільненням судді-доповідача Березкіної О.В з посади судді Центрального апеляційного господарського суду (подання заяви про відставку), та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді – Чередка А.Є., суддів – Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023  р. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №  904/5084/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 15.01.2024  р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024  р. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2024  р. Ухвалено судове засідання у справі № 904/5084/22 провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Фізичної особи-підприємця Лупіна Юрія Миколайовича з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Представник прокуратури в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Представник Фізичної особи-підприємця Лупіна Юрія Миколайовича авторизувався в сесії відеоконференцзв`язку, втім секретарем судового засідання було виявлено непрацездатність мікрофону у заявника відеоконференції, тому подальший розгляд судової справи відбувався із відсутністю аудіозв`язку з представником відповідача, про що працівниками суду складено відповідний акт.

Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Криничанська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області не скористалася правом участі в судовому засіданні та не забезпечила явку свого представника, про час та місце судового засідання була повідомлена апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників інших учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Криничанською районною державною адміністрацією (надалі – орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лупіною Юрієм Миколайовичем (надалі – орендар), на підставі розпорядження від 26.12.2002 №  716-р “Про передачу земель водного фонду в оренду ФОП Лупіні Ю.М., укладено договір №  153 від 17.12.2003 оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 23,71 га, в тому числі під водоймами 12,69 га, прибережною захисною смугою 11,02 га, розташованої на території Семенівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області (надалі – договір).

Термін оренди – 5 років (п. 2.2 договору).

На виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі земель водного фонду для рибогосподарських потреб від 22.12.2003.

В подальшому, між Криничанською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Лупіною Юрієм Миколайовичем укладено додаткову угоду №  44 від 31.03.2008 до договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 (надалі – додаткова угода №  44).

Відповідно до умов додаткової угоди №  44, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 1  628 грн. на рік, у тому числі 1,2  % нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідно до розрахунку становить 359 грн. на рік за використання земельної ділянки прибережної захисної смуги, а також 100 грн. за 1 га земельної ділянки водного дзеркала в сумі 1  269 грн. на рік.

Додатковою угодою №  860 від 08.12.2008 внесено зміни до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 та встановлено, що договір укладено на 10 років.

Також, відповідно до п. 2.3 договору (в редакції додаткової угоди №  860 від 08.12.2008), орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,2  % нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідно до розрахунку становить 359 грн. на рік за використання земельної ділянки прибережної захисної смуги, а також 100 грн. за 1 га земельної ділянки водного дзеркала в сумі 1  269 грн. на рік.

Між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією в особі голови Криничанської районної державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем Лупіною Юрієм Миколайовичем, 04.03.2019 укладено додаткову угоду №  74 про поновлення договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 строком на 10 років та продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 23,7144 га, яка складається із двох земельних ділянок, а саме земельної ділянки кадастровий номер 1222086000:03:009:0001, площею 11,0174 га та земельної ділянки кадастровий номер 1222086000:03:009:0002, площею 12,6970 га.

Пунктом 2 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 передбачено, що орендар зобов`язується протягом одного року вжити заходів щодо проведення нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки водного фонду та її затвердження, виготовлення та затвердження у встановленому законом порядку паспорта водного об`єкту, після чого внести зміни до договору з урахуванням змін діючого законодавства України, у відповідності до типового договору оренди водних об`єктів.

Пунктом 3 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 внесено зміни до розділу 4 договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 “Умови зміни, припинення і розірвання договору” та доповнено його останнім абзацом такого змісту: “Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання протягом одного року Орендарем обов`язку щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду, її затвердження; виготовлення і погодження у встановленому законом порядку паспорту водного об`єкту, після чого – внесення змін до договору з урахуванням змін діючого законодавства, у відповідності до Типового договору оренди водних об`єктів”.

Пунктом 4 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 передбачено, що дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та державної реєстрації, є невід`ємною складовою Договору і діє до закінчення строку договору оренди.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002 орендарем проведено не було, що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора місцевий господарський суд дійшов висновку, що п. 2 додаткової угоди № 74 від 04.03.2019 до договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок. Крім цього суд дійшов висновку, що прокурор обрав неналежну форму та спосіб захисту прав Криничанської селищної територіальної громади, і обрані форма та спосіб є неефективними.

Проте, судова колегія апеляційного суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі, судова колегія зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді урегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1); прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3); наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захисту; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, Верховним Судом (у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18) надані правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є:

-          обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу;

-          недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом;

-          розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, з огляду на викладене, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, з огляду на вказані правові положення та висновки Верховного Суду стосовно їх застосування, суд вважає, що:

-          прокурор у справі має обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі повноважність позивачів представляти інтереси держави у спірних правовідносинах та їх бездіяльність у виконанні наявних повноважень;

-          бездіяльність позивачів наявна у тому випадку, коли вони знали або повинні були знати про порушення інтересів держави, але не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк;

-          розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У цьому спорі прокурор визначив Криничанську селищну раду Кам`янського району Дніпропетровської області у якості органа, який мав би здійснювати захист інтересів держави.

Згідно з положеннями ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

З огляду на це у сфері земельних відносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, згідно з якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

Засади правового порядку у сфері земельних відносин в Україні визначаються Земельним кодексом України.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Також, згідно із ст. ст. 3, 4 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води; природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно зі ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, у тому числі, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Приписами ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 п. 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, зміст якого визначає, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім визначених цим пунктом земель.

За змістом частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти.

Спірні земельні ділянки водного фонду з кадастровими номерами 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002, які використовуються ФОП Лупіною Ю.М. для рибогосподарських потреб, розташовані поза межами населеного пункту с. Семенівка колишнього Криничанського району, в адміністративних межах колишньої Семенівської сільської ради, яка на підставі рішення сесії селищної ради №  29-2/VIII від 18.12.2020 приєднана до Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області.

Таким чином уповноваженим державою органом на реалізацію повноважень у спірних правовідносинах є Криничанська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

З огляду на викладене, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, проте направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Про встановлені прокурором порушення інтересів держави, які виразились у порушені умов договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 з боку орендаря ФОП Лупіни Ю.М. Жовтоводська окружна прокуратура інформувала Криничанську селищну раду листами №  04/55/2-950 вих-22 від 04.10.2022 та №  04/55/2-1139 вих-22 від 28.11.2022.

Згідно із відповіддю Криничанської селищної ради від 15.12.2022 №  03/11-2386/0/2-22, заходи, в тому числі претензійно-позовні, направлені на зобов`язання ФОП Лупіни Ю.М. виконати умови договору оренди земельної ділянки або розірвання договору оренди земельної ділянки та витребування спірної земельної ділянки, не вживались.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, керівником Жовтоводської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Криничанської селищної ради Кам`янського району у порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування – на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади – на землі державної власності.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як зазначено вище між Криничанською районною державною адміністрацією (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лупіною Юрієм Миколайовичем (надалі – орендар), на підставі розпорядження від 26.12.2002 № 716-р “Про передачу земель водного фонду в оренду ФОП Лупіні Ю.М., укладено договір № 153 від 17.12.2003 оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 23,71 га, в тому числі під водоймами 12,69 га, прибережною захисною смугою 11,02 га, розташованої на території Семенівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Термін оренди -  5 років (п. 2.2 договору).

На виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об`єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі земель водного фонду для рибогосподарських потреб від 22.12.2003.

В подальшому до договору оренди укладалися додаткові угоди, якими, зокрема, продовжувався строк оренди земельної ділянки.

04.03.2019 між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією в особі голови Криничанської районної державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем Лупіною Юрієм Миколайовичем, укладено додаткову угоду №  74 про поновлення договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 строком на 10 років та продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 23,7144 га, яка складається із двох земельних ділянок, а саме земельної ділянки кадастровий номер 1222086000:03:009:0001, площею 11,0174 га та земельної ділянки кадастровий номер 1222086000:03:009:0002, площею 12,6970 га.

Пунктом 2 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 передбачено, що орендар зобов`язується протягом одного року вжити заходів щодо проведення нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки водного фонду та її затвердження, виготовлення та затвердження у встановленому законом порядку паспорта водного об`єкту, після чого внести зміни до договору з урахуванням змін діючого законодавства України, у відповідності до типового договору оренди водних об`єктів.

Пунктом 3 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 внесено зміни до розділу 4 договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 “Умови зміни, припинення і розірвання договору” та доповнено його останнім абзацом такого змісту: “Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умови розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання протягом одного року Орендарем обов`язку щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду, її затвердження; виготовлення і погодження у встановленому законом порядку паспорту водного об`єкту, після чого – внесення змін до договору з урахуванням змін діючого законодавства, у відповідності до Типового договору оренди водних об`єктів”.

Пунктом 4 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 передбачено, що дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та державної реєстрації, є невід`ємною складовою Договору і діє до закінчення строку договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002 орендарем проведено не було.

Таким чином, ФОП Лупіною Ю.М. з часу укладення додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 до договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 до моменту звернення прокурора з позовом у цій справі не вжито жодних заходів до виконання умов пункту 2 даної додаткової угоди, яка є невід`ємною складовою договору оренди.

Прокурор вказує на те, що невиконання взятих за додатковою угодою №  74 від 04.03.2019 до договору оренди земельної ділянки водного фонду обов`язків, щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та приведення суми орендної плати у відповідність до умов договору, призводить до недоотримання можливих доходів Криничанської селищної територіальної громади.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляться відповідно до закону.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду землі", розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" визначено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна  грошова  оцінка  земельних  ділянок  проводиться  юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Склад осіб, які можуть бути замовниками документації із землеустрою, визначено статтею 26 Закону України "Про землеустрій", за змістом якої такими особами можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею  23 ЗУ “Про оцінку земель” встановлений порядок затвердження технічної документації з оцінки земель.

Так, технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

3 наведених вище положень вбачається, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору, шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи – учасника правовідносин.

Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства обов`язковою умовою договору оренди землі є визначення розміру орендної плати за земельну ділянку, яка розраховується виключно відповідно до нормативно грошової оцінки.

При цьому замовником проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути, зокрема, її орендар.

Однак, в порушення пункту 2 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 до договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003, укладеного між Криничанською РДА Дніпропетровської області та ФОП Лупіною Ю.М. нормативну грошову оцінку земельної ділянки, у встановлений вказаною додатковою угодою строк, проведено не було.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Так, сторони у п. 3 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 спеціально визначили як одну із умов розірвання договору саме невиконання протягом одного року Орендарем обов`язку щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду, її затвердження; виготовлення і погодження у встановленому законом порядку паспорту водного об`єкту, після чого – внесення змін до договору з урахуванням змін діючого законодавства, у відповідності до Типового договору оренди водних об`єктів.

Розділом 5 договору оренди земельної ділянки визначено, що кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання договору, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, несе перед іншою стороною відповідальність згідно з чинним законодавством. Дія договору припиняться шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу одній із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та інше.

Відповідно до п. 36 договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Таким чином, статтею 32 Закону України "Про оренду землі" як самостійну умову для розірвання договору оренди землі визначено невиконання сторонами обов`язків, передбачених договором.

Отже, враховуючи те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, визначених умовами додаткової угоди №  74 від 04.03.2019, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, а також те, що положеннями договору сторони визначили як одну з умов розірвання договору саме невиконання протягом одного року орендарем зазначеного обов`язку, судова колегія констатує, що заявлена прокурором вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки є обґрунтованою, відповідає загальним засадам цивільного законодавства та умовам договору.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку           на умовах, визначених договором. Оренда не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У пункті 2.4 договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому Орендар одержав її в оренду.

Отже вимога прокурора про повернення земельної ділянки, яка є предметом вказаного договору, її власнику – Криничанській об`єднаній територіальній громаді в особі Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, також є обґрунтованою, відповідає загальним засадам цивільного законодавства та умовам договору.

Водночас судова колегія має зазначити, що ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав.

Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина З ст. 16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні – гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №  338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №  905/1926/16, від З0 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії та правової визначеності) (п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду щодо обґрунтованості позовних вимог, їх відповідності загальним засадам цивільного законодавства та умовам договору, судова колегія вважає, що прокурором у цій справі обрано належний спосіб захисту, а протилежні висновки суду першої інстанції є хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Також, не погоджується судова колегія з покладеними в обґрунтування оскаржуваного рішення висновками місцевого господарського суду про нікчемність п. 2 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019, з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування відмови у задоволенні позову суд першої інстанції, зокрема, вказав, що п. 2 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 до договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок – це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу – землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2020 у справі №  910/24075/16, від 02.07.2020 у справі №  910/4932/19.

Відповідно до встановлених у цій справі обставин, 04.03.2019 між Криничанською РДА та ФОП Лупіною Ю.М. укладено додаткову угоду №  74 про поновлення договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003 строком на 10 років.

Пунктом 2 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 передбачено, що орендар ФОП Лупіна Ю.М. зобов`язується протягом одного року вжити заходів щодо проведення нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки водного фонду та її затвердження, виготовлення та затвердження у встановленому законом порядку паспорта водного об`єкту, після чого внести зміни до договору з урахуванням змін діючого законодавства України, у відповідності до типового договору оренди водних об`єктів.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, положеннями законодавства імперативно не визначено органи державної влади та місцевого самоврядування як єдиних суб`єктів щодо ініціювання проведення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок.

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом частини четвертої статті 213 Цивільного кодексу України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, оскільки договір є видом правочину (в даному випадку, двосторонній правочин) тлумаченню підлягають умови договору за правилами, встановленими статті 213 ЦК України.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Як вже зазначалося, у розумінні наведених статей 213, 637 ЦК України тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень.

Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Зазначену правову позицію щодо тлумачення правочину викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі №  910/9525/19.

Спірним п. 2 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 передбачений обов`язок орендаря протягом одного року вжити заходів щодо проведення нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки водного фонду та її затвердження, виготовлення та затвердження у встановленому законом порядку паспорта водного об`єкту, після чого внести зміни до договору з урахуванням змін діючого законодавства України, у відповідності до типового договору оренди водних об`єктів.

Судова колегія зауважує, що відповідно змісту п. 2 додаткової угоди орендар зобов`язується "вжити заходів" щодо виконання умов цього пункту. При цьому на орендаря не покладений обов`язок щодо прийняття рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її виготовлення тощо.

Судова колегія вважає, що умову "вжити заходів" в контексті спірного пункту 2 додаткової угоди потрібно тлумачити, як таку, що покладає обов`язок на орендаря, зокрема, замовити виготовлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у суб`єкта оціночної діяльності та, після її виготовлення,  подати її на затвердження до Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області.

Висновки же суду першої інстанції про те, що пунктом 2 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 на відповідача покладений обов`язок саме щодо затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, судова колегія вважає хибними і такими, що суперечать змісту цього правочину.

За таких обставин, судова колегія констатує, що висновки місцевого господарського суду, покладені в обґрунтування відмови у задоволенні позову, щодо визнання нікчемним як такого, що порушує публічний порядок відповідно до ст. 228 ЦК України, пункту 2 додаткової угоди №  74 від 04.03.2019 до договору оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003, є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам справи.

З усього вищенаведеного вбачається, що судом першої інстанції належно та всебічно не досліджено спірних правовідносин між сторонами з урахуванням усіх істотних обставин, що мали місце у цих правовідносинах та впливають на правильне застосування норм матеріального права, з огляду на що, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області скасувати як таке, що ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

                                                       ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №  904/5084/22 – задовольнити.  

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №  904/5084/22 – скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовну заяву Жовтоводської окружної прокуратури – задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки №  153 від 17.12.2003, укладений між Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та фізичною особою-підприємцем Лупіною Юрієм Миколайовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ), розташованої на території Криничанської селищної ради Кам`янського району (Криничанська селищна об`єднана територіальна громада), площею 23,71 га, кадастрові номери 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Лупіну Юрія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Криничанській селищній раді Кам`янського району Дніпропетровської області земельні ділянки, розташовані на території Криничанської селищної ради Кам`янського району (Криничанська селищна об`єднана територіальна громада), площею 23,71 га, кадастрові номери 1222086000:03:009:0001, 1222086000:03:009:0002.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Лупіни Юрія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у сумі 4  962,00грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Лупіни Юрія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 5  954,40грн.

Видачу наказів, на виконання даної постанови, згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 27.02.2024 року.

Головуючий суддя                                                                                       А.Є. Чередко  

Суддя                                                                                                               Л.А. Коваль

Суддя                                                                                                               В.Ф. Мороз