ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 р.Справа № 536/1256/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. ,  Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Баранська Ж.О., м. Кременчук,  по справі № 536/1256/23

          за позовом          ОСОБА_1  

          до         Департаменту патрульної поліції ,         Поліцейського  взводу 1 роти 1 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала  поліції Крамаренка Іллі  Вікторовича  

          про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року представник позивача Венгера Дениса Ігоровича (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) адвокат Маслов Є.В. звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі – відповідач-1, ДПП), поліцейського взводу 1 роти 1 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Крамаренка Іллі Вікторовича (надалі – відповідач-2, поліцейський) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,  в якому просив суд:

-          визнати протиправною і скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №587583 від 18 червня 2023 року;

-          стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 536,80 грн та витрати на правничу професійну допомогу у сумі 3 355,00 грн.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2023 року у справі №536/1256/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Постанову серії БАБ №587583 від 18 червня 2023 року, складену поліцейським взводу 1 роти 1 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП капралом поліції Крамаренко І.В. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 та частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн, скасовано.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною за частиною першою статті 122 та частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536,80 грн та витрати на правничу професійну допомогу у сумі 3 355,00 грн.

Відповідач-1, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій  просив суд апеляційної інстанції скасувати Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2023 року у справі №536/1256/23  та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування  вимог апеляційної скарги  відповідачем вказано, що суд першої інстанції не в повній мірі  надав оцінку поясненням сторін та  не встановив фактичні обставини, які були підставою для винесення оскаржуваної постанови відповідачем. Так, факт керування транспортним засобом позивачем не заперечувався, в той час як  з 06.04.2021 по 06.04.2022 останній був позбавлений права керування транспортним засобом, а відтак  лише 21.04.2023 було скасовано  постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та закрито провадження у справі. Відтак,  станом на дату винесення оскаржуваної постанови в Єдиному державному реєстрі МВС гр. ОСОБА_1 значиться як особа, яка не має права керування транспортним засобом.  Окрім того, відповідач-1 зауважує, що у відповідності  до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.05.1993 №340, повернення посвідчення водія  відбувається лише після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів, тоді як позивачем до матеріалів справи не подано  доказів повернення йому у встановленому законом порядку посвідчення водія. У свою чергу Е-посвідчення є лише цифровим відображенням виданого національного посвідчення, яке у позивач було вилучене у встановленому законом порядку. Між тим, відповідач-1 у апеляційній скарзі також вказує на не співмірність витрат на правничу допомогу зі складністю справи, витраченим адвокатом часом та значенням спору для сторони, у зв`язку з чим просить відмовити в цій частині вимог позивача.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги,  виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що поліцейським взводу 1 роти 1 БПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП капралом поліції Крамаренко І.В. винесено постанову серії БАБ №587583 від 18 червня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої 18 червня 2023 року о 11 год 39 хв у м. Кременчук на вул. Ватутіна 19/22 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2103, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожнього знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та під час перевірки документів було з`ясовано, що ОСОБА_1 не має право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив пункт 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 та частиною другою статті 126 КУпАП.

Позивач із вказаною постановою не погодився, оскарживши її в судовому порядку.

Зі змісту відеозапису судом першої інстанції встановлено відсутність  фіксації будь-яких обставин безпосереднього порушення позивачем вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Наданий до суду відеозапис розпочинається з розмови інспектора патрульної поліції з позивачем на паркувальному майданчику. Після чого позивача було доставлено до міської лікарні для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Окрім того, у наданому до суду відеозаписі зафіксовано, що позивач показав інспектору патрульної поліції у додатку «ДІЯ» Е-посвідчення (посвідчення водія) та повідомив інспектору поліції, що він не позбавлений права керування, при цьому зазначив про відсутність у нього рішення суду.

Представником позивача до суду надано постанову Полтавського апеляційного суду від 21 квітня 2023 року у справі №643/374/21, якою скасовано постанову Московського районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 , а провадження про притягнення ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Також, в матеріалах справи наявна копія посвідчення водія ОСОБА_1 із додатку «ДІЯ» з відкритими категоріями А, А1, В, В1, що свідчить про те, що на час зупинення інспектором поліції позивача, останній не був позбавлений права керування транспортними засобами та мав Е-посвідчення водія з певними категоріями права керування, зокрема, категорію «В» та «В1».

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що  відповідачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу наявності події правопорушення, вчиненого позивачем. Окрім того, судом першої інстанції задоволено  вимоги позивача про стягнення витрати за надану професійну правничу допомогу на загальну суму 3 355,00 грн, з огляду на те, що такі витрати підтверджені належним чином, є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)  передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У відповідності до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (стаття 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Згідно із пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За приписами частин першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію»  поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією  та законами України.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, частиною другою статті 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною третьою статті 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, тоді як в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадова особа зобов`язана з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок  доказування правомірності прийнятого рішення покладено на суб`єкта владних повноважень, а відтак у випадку заперечення факту вчинення правопорушення, суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування, в силу вимог частини другої статті 77 КАС України, повинен довести правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень.

Сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи,  відповідно до постанови серії БАБ №587583 від 18 червня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 18 червня 2023 року о 11 год 39 хв у м. Кременчук на вул. Ватутіна 19/22 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2103, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожнього знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та під час перевірки документів було з`ясовано, що ОСОБА_1 не має право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив пункт 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 та частиною другою статті 126 КУпАП.

Так, частина перша статті 122 КУпАП передбачає відповідальність  за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, за  що передбачено  накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлений Правилами дорожнього руху.

Відповідно до вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Отже, без зупинки транспортного засобу  при встановленому дорожньому знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» заборонено проїзд перед стоп-лінією, а у разі, коли вона  відсутня, перед знаком 2.2.

Доводячи відповідність дій поліцейського нормам чинного законодавства та правовірність оскаржуваної постанови, Відповідач-1 надав до суду першої інстанції відеозапис  (а.с. 65 том1).

Оглянувши вказаний відеозапис колегією суддів встановлено, що будь-яких обставин безпосереднього порушення позивачем вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» не зафіксовано. Наданий до суду відеозапис розпочинається з розмови інспектора патрульної поліції з позивачем на паркувальному майданчику. Після чого позивача було доставлено до міської лікарні для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Окрім вказаного відеозапису будь-яких інших доказів вчинення позивачем даного правопорушення відповідачі не надали.

Виходячи з приведеного вище, колегія суддів вважає, що відповідачами не доведено достатніми та належними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а тому наявні підстави для задоволення в цій частині позовних вимог.

Щодо  наявності в діях ОСОБА_1  складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною  другою статті 126 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною другою статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Розділом 2 Правил дорожнього руху встановлено права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктами 2-7 Порядку застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 №956, передбачено, що під термінами «електронне посвідчення водія» (далі - е-посвідчення) та «електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу» (далі - е-свідоцтво) слід розуміти цифрове відображення виданих особі національного посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтвердний запис в електронних ресурсах єдиної інформаційної системи МВС.

Особа, яка в установленому законодавством порядку отримала посвідчення водія та/або свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, має право замовити е-посвідчення та е-свідоцтво. Для замовлення е-посвідчення та/або е-свідоцтва така особа повинна завантажити на смартфон мобільний додаток Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Дія» та пройти електронну ідентифікацію.

Е-посвідчення та е-свідоцтво формуються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка «Дія», на підставі відомостей про видані особі посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що містяться в єдиній інформаційній системі МВС. Е-посвідчення та е-свідоцтво формуються автоматично за наявності в єдиній інформаційній системі МВС усіх відомостей, зазначених у посвідченні водія та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в тому числі відцифрованого образу обличчя особи для формування е-посвідчення.

Порядок інформаційної взаємодії єдиної інформаційної системи МВС та Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, а також структура та формат інформаційних файлів, що передаються та приймаються, установлюються МВС та Мінцифри.

Е-посвідчення та е-свідоцтво пред`являються власником транспортного засобу на смартфоні без додаткового пред`явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виготовлених на бланках, а також документа, що посвідчує особу.

Поліцейський проводить перевірку достовірності пред`явлених особою е-посвідчення та е-свідоцтва за допомогою технічних засобів, зокрема з використанням унікального електронного ідентифікатора (QR-коду) та відомостей з єдиної інформаційної системи МВС.

Згідно пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Із наданого до суду відеозапису вбачається, що позивач показав інспектору патрульної поліції у додатку «ДІЯ» Е-посвідчення (посвідчення водія) та повідомив інспектору поліції, що він не позбавлений права керування, при цьому зазначив про відсутність у нього рішення суду.

В матеріалах справи  також наявна копія посвідчення водія ОСОБА_1 із додатку «ДІЯ» з відкритими категоріями А, А1, В, В1.

Поряд з цим,  у відповідності до  постанови Полтавського апеляційного суду від 21 квітня 2023 року у справі №643/374/21 було скасовано постанову Московського районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого  частиною першою статті 130 КУпАП, а також провадження у даній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП (а.с. 11-13 том 1).

З приведеного вище,  колегія суддів  погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що   на час зупинення інспектором поліції позивача, останній не був позбавлений права керування транспортними засобами та мав Е-посвідчення водія з певними категоріями права керування, зокрема, категорію «В» та «В1».

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що  вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Отже, відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Доводи  апеляційної скарги відповідача-1 щодо неповернення позивачу  посвідчення водія у порядку встановленому Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.05.1993 №340, зокрема, після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів, а також  про те, що Е-посвідчення є лише цифровим відображенням виданого національного посвідчення, яке у позивач було вилучене у встановленому законом порядку,  колегія вважає безпідставними, оскільки  постанова про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого  частиною першою статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, набрала законну силу 21.04.2023, тобто на момент  виникнення спірних правовідносин  позивач вважався таким, що  не був позбавлений права керування транспортним засобом.

Посилання відповідача-1  в апеляційній скарзі на правову позицію викладену в  постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №536/583/17, колегія суддів вважає нерелевантними до спірних правовідносин, адже за мотивувальною частиною постанови  у справи №536/583/17 на відеозаписі з камери поліцейського було відображено  факт порушення Правил дорожнього руху, в той час як у поточній справі навпаки відеозапис не містить фіксації факту порушення  позивачем Правил дорожнього руху, лише спілкування із поліцейським.

Також колегія суддів  не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі відповідача-1  на правову позицію викладену в  постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №760/2846/17, з огляду на те, що  основними обґрунтуваннями у справі №760/2846/17  було порушення приписів частини п`ятої статті 258 КУпАП в частині обов`язку скласти протокол  про адміністративне правопорушення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що  суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18 червня 2023 року серії БАБ №587583, прийнятої інспектором поліції Крамаренко І. В. та про закриття справи про адміністративне правопорушення, - оскільки у порушення вимог статті 77 КАС України, якою обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача, останнім не надано до суду жодного належного та допустимого доказу наявності події правопорушення, вчиненого позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові.

Колегія суддів також погоджується із  висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача-1 витрат на правничу професійну допомогу у сумі 3 355,00 грн, виходячи з наступного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша та третя статті 132 КАС України).

Відповідно до частини сьомої статті  139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною другою статті  134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зі змісту матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представником позивача Масловим Є.В. надано до суду копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №13/04/2023 від 13 квітня 2023 року, укладений між адвокатом Маслов Є.В. та Венгер Д.І. (а.с. 15-16 том 1); акт про прийняття-передачі наданих правових послуг №2706 від 27 червня 2023 року (а.с.18 том 1); рахунок №27/06 від 27 червня 2023 року про сплату 3 355,00 грн (а.с.17 том 1) гонорару адвокату за надану правову допомогу та документи щодо підтвердження повноважень адвоката та його представництва в суді.

Пунктом 3.2 вказаного договору про надання правової допомоги сторони погодили, що вартість за даним договором складає одна година роботи адвоката 25% від прожитковрого мінімуму на одну працездатну особу на день підписання договору.

Згідно акта прийняття-передачі адвокат надав, а Венгер Д.І. прийняв послуги адвоката на загальну суму 3 355,00 грн. За даними вказаного акту  адвокатом було надано такий перелік послуг,  а саме:

-          зустріч з клієнтом в оговорений раніш час; ознайомлення з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №587583 від 18.06.2023; роз`яснення клієнту ведення справи до набрання законної сили судового рішення – 1,30 год., що складає 1006,50 грн:

-          підготовка, складання позовної заяви  про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №587583 від 18.06.2023, роздруківка позовної заяви разом з додатками в кількості трьох екземплярів, формування квитанції на сплату судового збору, віднесення позовної заяви з додатками до Кременчуцького районного суду  Полтавської області – 3 год 30 хв., що  складає 2 348,50 грн.

Колегія суддів також приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як встановлено з матеріалів справи  розмір  витрат на правничу допомогу (3 355,00 грн) не перевищує  суми  штрафу за оскаржуваною постановою,  вчинені захисником позивача дії  та відповідний розмір оплати за надані послуги,  співмірний до  складності справи та затраченому часу, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні статті 134 КАС України.

Таким чином, колегія суддів прийшла до переконання, що розмір стягнутих з відповідача-1 витрат  відповідає критеріям реальності понесення адвокатських витрат, а відтак  доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Інші доводи на які посилався апелянт не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Разом з тим, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно частини першої-четвертої статті  242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції  залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.12.2023 по справі № 536/1256/23  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко

Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич  С.П. Жигилій