ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/21682/15 (910/14859/23)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" (17000, Чернігівська обл., смт. Козелець, вул. Соборності, 118; адреса для листування: 03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 35/34, оф. 121)

до Державного підприємства "Конярство України" (01601, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1)

про стягнення 33 855 276,71 грн.

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Кизенко Д.О. - представник

Від відповідача Вініченко В.В. - представник

Від третьої особи Кібець Є.О. - представник

Прокурор Київської міської прокуратури Лиховид О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

20.09.2023 до Господарського суду м. Києва звернувлось Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" з позовом до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості за договором поставки № 1129 від 29.11.2021 в розмірі 33 855 276,71 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" залишено без руху.

01.11.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2023 прийнято позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 33 855 276,71 грн. до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України", залучено Фонд державного майна України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 13.12.2023.

12.12.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.12.2023 оголошено перерву до 24.01.2024.

У судовому засіданні 24.01.2024 оголошено перерву до 05.02.2024.

30.01.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів.

У судовому засіданні 05.02.2024 представник позивача надав пояснення по суті позову, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи та прокурор Київської міської прокуратури також заперечили щодо задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" - постачальник (далі - позивач) та Державним підприємством "Конярство України" - покупець (далі - відповідач) був укладений договір поставки № 1129, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання передати у власність відповідача, а відповідач прийняти й оплатити мінеральні добрива (далі - товар).

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, асортимент, ціна, упаковка, строки та умови поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у додатках до нього. Всі додатки до договору становлять його невід`ємну частину.

У додатку № 1 від 29.11.2021 до договору сторони узгодили специфікацію товару, що поставляється, а саме: амоній нітрат (селітра аміачна) в кількості 600 тон за ціною 25 833,33 грн. за 1 тонну без ПДВ на загальну суму 18 599 997,60 грн., в тому числі ПДВ та добриво складне мінеральне NP 12:24 в кількості 600 тон за ціною 25 000,00 грн. за 1 тонну без ПДВ на загальну суму 18 000 000,00 грн., в том =у числі ПДВ.

Умови поставки товару за вказаним додатком № 1: СРТ: Дніпропетровська обл., с. Вишневе; Запорізька обл., с. Новоукраїнка. Форма розрахунку: 100% оплата до 01.08.2022.

На виконання умов договору позивач передав (поставив) відповідачу, а відповідач прийняв товар, що підтверджується наступними видатковим накладними № ПЛ0000812/1 від 08.12.2021 на суму 3 990 000,00 грн., № ПЛ0000912/1 від 09.12.2021 на суму 4 446 000,00 грн., № ПЛ0001012/3 від 10.12.2021 на суму 4 474 500,00 грн., № ПЛ0001112/1 від 11.12.2021 на суму 5 044 500,00 грн., № ПЛ0002612/1 від 26.12.2021 на суму 4 308 999,44 грн., № ПЛ0002712/1 від 27.12.2021 на суму 3 006 999,61 грн., № ПЛ0000501/1 від 05.01.2022 на суму 4 773 999,38 грн., № ПЛ0000501/2 від 05.01.2022 на суму 4 773 999,38 грн., всього на загальну суму 34 818 997,81 грн.

В свою чергу, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором відповідачем було частково здійснено оплату поставленого товару в сумі 2 430 000,00 грн.

08.03.2023 позивачем було частково відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрікс Компані» право вимоги грошових коштів за договором в сумі 2 974 098,99 грн., про що було повідомлено відповідача, що підтверджується відповідною відміткою про отримання на повідомленні про відступлення права вимоги.

Таким чином, з урахуванням відступлення права вимоги за договором в розмірі 2 974 098,99 грн., заборгованість відповідача за поставлений товар становить 29 414 898,82 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи, а саме копіями видаткових накладних № ПЛ0000812/1 від 08.12.2021, № ПЛ0000912/1 від 09.12.2021, № ПЛ0001012/3 від 10.12.2021, № ПЛ0001112/1 від 11.12.2021, № ПЛ0002612/1 від 26.12.2021, № ПЛ0002712/1 від 27.12.2021, № ПЛ0000501/1 від 05.01.2022, № ПЛ0000501/2 від 05.01.2022 підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 34 818 997,81 грн.

Однак, відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - на суму 2 430 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 225 від 16.09.2022, № 231 від 20.09.2022, № 237 від 23.09.2022, № 238 від 26.09.2022, № 240 від 30.09.2022, № 249 від 06.10.2022, № 23 від 24.01.2023, копії яких містяться а матеріалах справи.

Отже, у відповідача за договором поставки виникла заборгованість, за вирахуванням відступлення права вимоги за договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрікс Компані», в розмірі 29 414 899,81 грн., що утому числі підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 1 кварталу 2023 року.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 статті 526 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечення відповідача щодо позовних вимог з підстав ненадання доказів, які б підтверджували факт поставки перевізником товару у визначене сторонами договору місце суд вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що в повному обсязі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме копіями договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 1 від 15.04.2021, актів наданих послуг до договору про надання транспортно-експедиційних послуг, а також товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за поставлений товар відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 29 414 898,82 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 065 629,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 375 204,66 грн., то суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 065 629,23 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 375 204,66 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позов викладено заяву про розстрочення виконання рішення суду, яка мотивована перебуванням значної частини єдиного (цілісного) майнового комплексу відповідача на тимчасово окупованій території України та у прифронтових районах, що значно утруднює належне здійснення господарської діяльності відповідачем та негативно впливає на його майновий стан та спроможність поновного та своєчасного виконання грошових зобов`язань.

Як на підставу для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач також посилається на те, що останній перебуває в процедурі банкрутства з 2015 року, що також свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання судового рішення повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Питання щодо надання розстрочення виконання судового рішення повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Відповідач при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду у справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення виконання на 10 місяців відповідачем не надано, згода на розстрочення виконання рішення суду позивачем не надана.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд.1; ідентифікаційний код 37404165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ленд" (17000, Чернігівська обл., смт. Козелець, вул. Соборності, 118; ідентифікаційний код 40853183) основний борг в розмірі 29 414 898 (двадцять дев`ять мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 82 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 375 204 (три мільйона триста сімдесят п`ять тисяч двісті чотири) грн. 66 коп., 3 % річних в розмірі 1 065 629 173 (один мільйон шістдесят п`ять тисяч сто сімдесят три) грн. 23 коп., судовий збір в розмірі 507 829 (п`ятсот сім тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 16 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

5. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна, Фонду державного майна України та Київській міській прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.02.2024.

Суддя П.П. Чеберяк