№ 2-а-1025/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 лютого 2010 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В. при секретарі Степаненко Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу ДАІ м.Маріуполя УДАІ ДУМВС України в Донецькій області про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати постанову ВДАІ м.Маріуполя від 21 січня 2010 року, в якій його притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КоАП України.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що постановою інспектора ДПС ВДАІ м.Маріуполя від 21.01.2010р. його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.8.7.3 «г» Правил дорожнього руху України по ст.122 ч.2 КпАП України та піддано адміністративному стягненню – штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно з даною постановою ОСОБА_1 21.01.2010р. о 13-41 год. на перехресті вул.М.Мазая та вул.7-й проїзд в Іллічівському районі м.Маріуполя, керуючи автомобілем НОМЕР_1, проїхав перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофору.

Вважає, що постанову винесено з порушенням діючого законодавства, оскільки її винесено за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відео фіксації у відповідності до ст.14-1 КпАП України, однак прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ, керувався ним безпосередньо, в той час як ст.14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася засобами, які працюють у автоматичному режимі. Крім того, із постанови не вбачається, чи проходив вимірювальний прилад «Візир» № 0807183 метрологічну перевірку та чи допущені співробітники ДАІ до роботи із цим приладом. Крім того, вказав, що він почав маневр проїзду перехрестя на зелений сигнал світлофору, однак не встиг його закінчити через автомобіль, який рухався перед ним та який утворив перешкоду в русі, тому він закінчив проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофору.

     Просив суд скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та припинити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

     В судовому засіданні позивач підтримав позов, вважав, що постанову працівники ДАІ винесли з порушенням закону. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих причин, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

      Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право керування легковим пасажирським автомобілем НОМЕР_1.

З копії постанови про адміністративне правопорушення № АН 404322 від 21 січня 2010 року вбачається, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, 21.01.2010р. о 13-41 год. на перехресті вул.М.Мазая та вул.7-й проїзд в Іллічівському районі м.Маріуполя проїхав перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофору, за що його піддано штрафу у розмірі 425 гривень.

    Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

    Згідно ст. 288 КУпАП, постанову посадової особи органу внутрішніх справ у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено, зокрема, в районний суд у порядку, визначенному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.

    Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших субьєктів при здійсненні ними владних повноважень.

Аналізуючи ці норми законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами органів внутрішніх справ, які зобов’язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.

    Відповідно до пп.8.7.3 «г» п.8.7 Правил дорожнього руху України, жевтий сигнал світлофору забороняє рух та попереджає про наступну зміну сигналів.

Позивач вказує, що почав рух на зелений сигнал автомобілю, однак не встиг проїхати перехрестя по причинам, що не залежали від нього, а саме через автомобіль, який рухався перед ним та який утворив перешкоду в русі. В звьязку з чим позивач був вимушений зупинитися, а потім знову почати рух, щоб не утворювати перешкоду в русі іншим транспортним засобам.

Відповідно до вимог п.2.3 «б» Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовьязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її змінення, тощо.

Отже, посадова особа органу внутрішніх справ незаконно винесла постанову про притягнення до адміністративной відповідальності ОСОБА_1, через те, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

    Ці порушення з боку відповаідача, на думку суду є безперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне праопорушення та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Через вказані причини постанова про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 19, 159, 160, 161, 163, 167 КАС  України, ст.ст.141, 38, 258, 285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.п. 2.3., 8.7.3 Правил дорожнього руху України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до відділу ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м.Маріуполя і автомобільно-територіальної інспекції при Управлінні ОСОБА_2 України в Донецькій області про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування задовольнити.

Постанову інспектора ДПС РДПС відділу ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м.Маріуполя і автомобільно-територіальної інспекції при Управлінні ОСОБА_2 України в Донецькій області № АН 404322 від 21 січня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.2 ст.122 КпАП України – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя: