Справа № 712/1465/19

                        Провадження № 2/712/1138/19

        Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді – ТОКОВОЇ С.Є.

при секретарі – МОГИЛА І.С.

                       за участю позивача – ОСОБА_1

                       представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3І – ОСОБА_4        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, державного нотаріуса Першої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про скасування рішення державного реєстратора та скасування договору дарування, -

В С Т А Н О В И В:

       Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування рішення державного реєстратора та скасування договору дарування. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 06 квітня 1989 року він придбав садибу по вул. Василицька, 3 в м. Черкаси. На садибі розміщені будинок, літера «А-1», загальною площею 90,9 м2, житловою площею 58,6 м2, літня кухня переобладнана в житловий будинок (літера «Б-1») загальною площею 30,3 м2. Вказаний будинок літ. «А-1» визнаний його власністю рішеннями судів. Проте державний реєстратор, проводячи державну реєстрацію будинку, вказав, що Ѕ частина даного будинку належить ОСОБА_2, чим порушив права позивача. Також 14 травня 2018 року між відповідачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування частки в праві власності на житловий будинок, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_6, яка при укладанні договору використовувала рішення державного реєстратора. Вважає, що відповідачка ОСОБА_2, використовуючи фіктивну державну реєстрацію, подарувала ОСОБА_3 неналежну їй Ѕ частину житлового будинку, а тому договір дарування підлягає скасуванню.

У відзиві на позов відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала з тих підстав, що на підставі рішення судів визначено за нею і ОСОБА_1 частки одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою м. Черкаси вул. Василицька, 3 які є рівними. В серпні 2016 році вона звернулася до державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради з метою здійснення державної реєстрації права власності за собою, зокрема Ѕ частини одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташованих за адресою по вул. Василицька, 3 м. Черкаси та відповідно було зареєстровано і видано інформаційну довідку про реєстрацію речового права та в її зміст не вникала. В подальшому у жовтні 2016 року довідалася, що державним реєстратором під час здійснення реєстрації права власності допущено технічну помилку і за нею було зареєстровано Ѕ частину не тільки житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д», а також помилково Ѕ частину інших об’єктів нерухомого майна по вул. Василицька, 3 в м. Черкаси. Звернувшись із відповідною заявою до державного реєстратора про виправлення технічної помилки, державний реєстратор 17.10.2016 року в запис про право власності: 15920525 від 11.08.2016 р. державного реєстру речових прав на нерухоме майно вніс зміни якими вилучив запис про реєстрацію за нею Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Василицька, 3, м. Черкаси, залишивши в розділі актуальна інформація про право власності тільки додаткові відомості до яких за нею зареєстровано Ѕ частина одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» на підставі рішення судів. Потім, 14 травня 2018 року між нею і ОСОБА_3 був укладений договір дарування відповідно до якого нею передано ОСОБА_3 безоплатно у власність Ѕ частку житлового будинку під літ. «Б-1» та гараж під літ. «Д» розташованих по вул. Василицька, 3, м. Черкаси, який посвідчений нотаріально. Вважає, що відсутні підстави для скасування рішення державного реєстратора та договору дарування, а тому просила у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позов відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала з  тих  підстав,  що їй було відомо, що за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2015 року та за рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2015 року було поділено спільне майно подружжя між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та за кожним з них визнано по Ѕ частині одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою м. Черкаси вул. Василицька,3. В травні 2018 року її рідна сестра ОСОБА_2 виявила бажання подарувати Ѕ частку житлового будинку під літ. «Б-1» та гараж під літ. «Д» розташованих по вул. Василицька, 3 м. Черкаси та на її пропозицію погодилася. 14 травня 2018 року між нею і ОСОБА_2 був укладений договір дарування відповідно до якого їй передано безоплатно у власність Ѕ частку житлового будинку під літ. «Б-1» та гараж під літ. «Д» розташованих по вул. Василицька, 3 м. Черкаси, який посвідчений державним нотаріусом Першої Черкаської нотаріальної контори. Зазначений договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає, що позивачем не надано доказів, відповідно до яких договір дарування не міг бути посвідчений нотаріусом, а тому відсутні підстави для скасування рішення державного реєстратора та договору дарування.

У відзиві на позов державний реєстратор ОСОБА_5 позов не визнав з тих підстав, що ним правомірно було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Про те, у процесі державної реєстрації було допущено технічну помилку у виді визначення часток у праві власності, а саме вказано Ѕ частину на весь об’єкт нерухомого майна про що свідчить інформаційна довідка позивача від 04.10.2016, яку було виправлено і позивача було повідомлено про виправлення помилки та направлено листом. Проте позивач у своїй позовній заяві спирається на попередню інформаційну довідку яка на даний час має не актуальні данні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та вважає, що доводи позивача викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 02 квітня 2019 року на 09-00 год. в спрощеному провадженні з повідомленням сторін.

       В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити заявлені в позові вимоги. Додатково пояснив суду, що вважає незаконними рішення реєстратора як і від 11.08. 2016 року так і від 17.10. 2016 року, про яке він не знав і лише дізнався з відзиву ОСОБА_2

       Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3І – ОСОБА_4М в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з врахуванням поданих відзивів проти позову.

       Відповідач державний реєстратор ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність, проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов.

       Відповідач державний нотаріус ОСОБА_6 направила в судове засідання клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до п.3 розділу Х11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-У111 «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

       Відповідно до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси  від 29  квітня  2015  року задоволено  частково  позов  ОСОБА_2  до  ОСОБА_1   про  визнання  права  спільної  сумісної  власності  на  майно  та  поділ  спільного  майна  подружжя  та визнано за  ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою м. Черкаси вул. Василицька, 3 вартістю 20000 грн., а за ОСОБА_1 також визнано право власності на Ѕ частину одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою м. Черкаси вул. Василицька, 3 вартістю 20000 грн. (а.с. 14-17).

       Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2015 року, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2015 року в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності за кожним по Ѕ частині одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою м. Черкаси вул. Василицька, 3 вартістю 20000 грн., залишено без змін (а.с. 18-22).

       09 вересня 2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 24 червня 2015 року залишено без змін (а.с. 23-24).

       Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

       Згідно зі ч. 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державним реєстратором Смілянського виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області ОСОБА_5 було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Проте, державним реєстратором під час здійснення реєстрації права власності допущено технічну помилку і за ОСОБА_2 було зареєстровано Ѕ частину не тільки житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д», а також помилково Ѕ частину інших об’єктів нерухомого майна по вул. Василицька, 3 в м. Черкаси.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 затверджено «Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» з відповідними змінами, яким передбачено внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав.

Пунктом 38 зазначеного Порядку передбачено, що державний реєстратор вносить зміни до записів Державного реєстру прав у разі допущення технічної помилки; зміни відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, інші речові права та суб'єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав проводиться державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін’юст.

Державний реєстратор 17.10.2016 року в запис про право власності: 15920525 від 11.08.2016 р. державного реєстру речових прав на нерухоме майно вніс зміни якими вилучив запис про реєстрацію за ОСОБА_2 Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Василицька, 3, м. Черкаси, залишивши в розділі актуальна інформація про право власності тільки додаткові відомості до яких за ОСОБА_2 зареєстровано Ѕ частина одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ. «Д» на підставі рішення судів, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №70625840 сформованої 17.10.2016 р.       

Проте позивач у своїй позовній заяві спирається на попередню інформаційну довідку яка на даний час має не актуальні данні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд не погоджується із твердженнями позивача як на незаконність дій реєстратора які полягають в тому, що згідно з рішенням суду за ОСОБА_2 було визнано право власності не на частку у майні, а на частину будинку, а останній провів реєстрацію частки у будинку, яка не може бути виділена, оскільки порушуватимуться Державні будівельні норми, виходячи з наступного.

Майно, що є у власності двох або більше осіб ( співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ст.355 ЦК України).

За змістом вказаної статті ЦК критерієм поділу спільної власності на два види є визначеність часток у праві власності . У випадку, коли частки у праві спільної власності визначені, йдеться про спільну часткову власність (ст. 356 ЦК), коли є частки в праві спільної власності не визначені , то мається на увазі спільна сумісна власність. При цьому, аналізуючи поняття права спільної часткової власності, йдеться про виокремлення та належність співвласнику лише частки в праві власності , а не частки в майні. А тому співвласнику належить не конкретно визначена частина майна (певна кімната), а лише визначена арифметично (у простих дробах) частина в праві власності на це майно. Саме ж право власності кожного зі співвласників поширюється на весь об’єкт у цілому, а не лише на певну його частину. Отже, у кожного із співвласників є право власності на все спільне майно, однак частка в праві власності на майно є меншою одиниці. З огляду на це, при визначенні часток у праві спільної власності відповідному поділу підлягає лише право як ідеальне, а не річ (спільне майно). Отже, за наявності спільної часткової власності слід говорити про частки у праві, а не в майні.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 70625840 від 17.10.2016 року державний реєстратор на підставі рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.04.2015 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області здійснив реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину одноповерхового житлового будинку літ. «Б-1» з гаражем літ «Д», тобто не реєстрував частку у майні, про яку зазначає позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

14 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 передано ОСОБА_3 безоплатно у власність Ѕ частку житлового будинку літ. «Б-1» та гараж літ. «Д» розташованих по вул. Василицька, 3 в м. Черкаси, який посвідчений державним нотаріусом Першої Черкаської держаної нотаріальної контори ОСОБА_6

При укладенні договору дарування частки у праві власності на житловий будинок ОСОБА_2 передала безоплатно у власність , а ОСОБА_3 прийняла у дар Ѕ частку в праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних споруд , що розташований у місті Черкаси по вул. Василицькій, 3 -1/2 частку житлового будинку літ « Б-1», площею 19,3 кв.м. та надвірні споруди гараж літ. « Д».

Відповідно до ч. 1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором( ст..ст. 4,5 ЦПК ) .

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів порушення його прав зі сторони відповідачів, як і не довів суду в чому ці порушення полягають у зв’язку з чим суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог.

Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано суду Договір про надання правової допомоги та квитанції до прибуткового касового ордера та розрахунок суми судових витрат, які суд вважає належними доказами на підтвердження надання такої допомоги.

За даних обставин, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на правову допомогу в розмірі по 2000 грн. на кожну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 137, 264-265, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 182, 356, 361, 717 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_1, м. Черкаси, вул. Василицька, 3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1 понесені витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.

       Стягнути з ОСОБА_1, м. Черкаси, вул. Василицька, 3 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_2, понесені витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

       До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

       Повне рішення суду складено 07 травня 2019 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ :

Позивач: ОСОБА_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, прож. Черкаський район с. Руська Поляна, вул. Пилипа Орлика, 17.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_2, прож. Черкаський район с. Руська Поляна, вул. Пилипа Орлика, 17.