ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 554/23/18

Провадження № 14-625цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд відповідно)

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року у складі судді Материнко М. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2018 року у складі колегії суддів Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду про визнання права на отримання відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, зобов'язання подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

28 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив: визнати його право на отримання відшкодування за вкладом за рахунок Фонду у ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 47 693,43 грн за рахунком № НОМЕР_1; зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію стосовно нього як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду за зазначеним рахунком.

Вимоги мотивував тим, що 29 березня 2016 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» (далі - ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр») укладено договір позики № 980-024-000212149, за яким він надав товариству у тимчасове користування за плату грошові кошти у сумі 37 000,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути з урахуванням процентів за користування коштами у розмірі 33,54 % річних не пізніше 26 вересня 2016 року на його поточний рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський».

Також указував, що 15 квітня 2016 року розмір вкладу збільшено до 47 000,00 грн.

19 травня 2016 року ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перерахувало на його поточний рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» отримані у позику кошти з урахуванням процентів за користування коштами в загальному розмірі 47 693,43 грн.

Зазначав, що 23 травня 2016 року у ПАТ «Банк Михайлівський» запроваджено тимчасову адміністрацію. 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації банку, однак йому не повернуто всіх коштів, що підлягають відшкодуванню Фондом у межах граничного розміру відшкодування коштів.

При цьому уповноваженою особою Фонду відмовлено у включенні до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з посиланням на нікчемність правочину (транзакцію), здійсненого ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на суму 47 693,43 грн.

Вважав, що відсутні правові підстави для невключення його уповноваженою особою Фонду до вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», чим порушено гарантоване законом право виплати за вкладом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано право ОСОБА_3 у спосіб, передбачений Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), на відшкодування за вкладом за рахунок Фонду на суму 47693,43 грн, що міститься на рахунку № НОМЕР_1, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський».

Зобов'язано уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду в сумі 47 693,43 грн, що містяться на рахунку № НОМЕР_1, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський».

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 травня 2018 року вказане заочне рішення суду першої інстанції скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2018 року ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується права на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, який є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, наділений управлінськими функціями та владними повноваженнями, а тому вказаний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив їх рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, є по суті керівником банківської установи та діє як представник сторони договірних відносин.

Невизнанням права на отримання відшкодування за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» порушуються цивільні права позивача на кошти, що знаходяться на банківському рахунку, а відтак ці відносини не можуть бути віднесені до публічно-правових і не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_3 посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2735цс16 та від 15 травня 2017 року у справі № 6-1489цс16, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 910/8132/17.

Рух справи у суді касаційної інстанції

УхвалоюВерховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 12 грудня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди встановили, що 29 березня 2016 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договір № 980-024-000212149, за яким позивач надав товариству грошові кошти, з урахуванням платіжного доручення від 15 квітня 2016 року у сумі 47 000,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути з процентами у розмірі 33,54 % річних не пізніше 26 вересня 2016 року, перерахувавши їх на поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський».

19 травня 2016 року ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перерахувало на рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» кошти на суму 47 693,43 грн згідно з договором № 980-024-000212149.

На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з яким з 23 травня 2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію, на здійснення якої призначено уповноважену особу Фонду.

На підставі постанови Правління НБУ від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатору банку», згідно з яким з 13 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації банку.

ОСОБА_3 звертався до відповідача із заявою про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, за рахунок Фонду, на що отримав повідомлення від 14 вересня 2016 року про те, що переказ коштів на його поточний рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» є нікчемним.

Вирішуючи питання стосовно юрисдикції цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір і має судова юрисдикція.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

ОСОБА_3 вказував, що у задоволенні його заяви про включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, за рахунок Фонду уповноваженою особою Фонду відмовлено з посиланням на нікчемність правочину (транзакцію), здійсненого ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на суму 47 693,43 грн, та не виплачено цих коштів.

У контексті обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, банком та Фондом і визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

У пунктах 1, 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Законом № 4452-VI встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку?боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.

Згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VIФонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:

? уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

? уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

? виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

? уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

Наведене свідчить, що з початком процедури ліквідації банку його зобов'язання перед вкладниками припинено, а вимога позивача стосується виплати, здійснення якої належить до компетенції Фонду.

Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI).

Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в межах, установлених Конституцією і відповідно до законів України.

ВеликаПалата Верховного Суду в постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 та від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц зробила висновок, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб. Спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано закрив провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, правильно зазначивши, що спір між фізичною особою - вкладником банку та Фондом з приводу відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2018 року - без змін.

У такому випадку розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 141, 259, 268, 400, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач  О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна  Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима  Л. І. Рогач

В. І. Данішевська   І. В. Саприкіна

О. С. Золотніков   О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко   В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська