ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 361/7487/18 Суддя першої інстанції: Радзівіл А.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Аліменка В.О. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу поліцейського взводу № 1 роти № 2 БУПП у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Гордієнка Ярослава Сергійовича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського взводу № 1 роти № 2 БУПП у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Гордієнка Ярослава Сергійовича, за участю третьої особи - Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського взводу № 1 роти № 2 БУПП у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Гордієнка Я.С. (далі - інспектор) від 03 листопада 2018 року серії ВР № 275334 про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.ч. 3, 5 ст. 121 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2019 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2, є вантажним автомобілем та підлягає обов'язковому технічному контролю. Також відповідач зазначає, що позивач порушив правила користування ременями безпеки.

Під час судового засідання представник позивача заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його скасування відсутні.

Відповідача та третя особа були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте явку своїх представників у судове засідання не забезпечили та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу інспектора задовольнити, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2019 року у справі - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Судом встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що постановою інспектора серії ВР № 275334 від 03 листопада 2018 року на ОСОБА_2 був накладений штраф у розмірі 340 грн 00 коп. за вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.ч. 3, 5 ст. 121 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували вчинення позивачем правопорушень, зазначених у ч.ч. 3, 5 ст. 121 КУпАП. Також суд першої інстанції зазначив, що інспектор порушив порядок притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст.ст. 245, 251 КУпАП.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.

Згідно з постановою серії ВР № 275334 ОСОБА_2 03 листопада 2018 року о 09 год. 30 хв., на а/д Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, керував автомобілем Volkswagen LT 28, державний номерний знак НОМЕР_1, обладнаним засобами пасивної безпеки, який не пройшов обов'язкового технічного огляду та з непристебнутим ременем безпеки, чим порушив пп. «в» п. 2.3 та пп. «б» п. 31.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 3, 5 ст. 121 КУпАП.

У відповідності до пп. «б» п. 31.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями пп. «в» п. 2.3 Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Постановою серії ВР № 275334 від 03 листопада 2018 року на ОСОБА_2 накладено стягнення у межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 121 КУпАП, як встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

У відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Перелік транспортних засобів, які не підлягають обов'язковому технічному контролю, визначений у ч. 2 ст. 35 вказаного Закону. До таких автомобілів належать:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 обґрунтовував свої вимоги тим, що автомобіль Volkswagen LT 28 є легковим автомобілем, у зв'язку з чим підлягає обов'язковому технічному контролю виключно у разі його використання для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Також позивач зазначив, що використовує автомобіль виключно для забезпечення власних потреб.

Натомість відповідач, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, вказував на те, що автомобіль Volkswagen LT 28 є вантажним автомобілем.

Надаючи оцінку зазначеним доводам сторін у справі, колегія суддів враховує, що у відповідності до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що:

- при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо);

- при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 у графі «тип ТЗ» зазначено, що автомобіль Volkswagen LT 28 є «фургон малотоннажний - В».

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобілі з призначенням «фургон» належать саме до вантажних автомобілів.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що автомобіль Volkswagen LT 28 підлягає обов'язковому технічному огляду згідно зі ст. 35 Закону України «Про дорожній рух».

Також колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», який передбачає, що обов'язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Зазначена норма права вказує на те, що не підлягають обов'язковому технічному контролю:

- легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації до двох років;

- вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них із строком експлуатації до двох років - незалежно від мети і способу їх використання.

Матеріали справи не містять відомостей про вантажопідйомність автомобіля Volkswagen LT 28.

Разом з тим колегія суддів встановила, що зазначений автомобіль, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, зареєстрований 27 травня 2006 року. Відтак, строк експлуатації автомобіля, яким керував ОСОБА_2, станом на 03 листопада 2018 року перевищував два роки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач порушив пп. «б» п. 31.3 Правил дорожнього руху та був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Доводи суду першої інстанції про те, що відповідач не надав доказів вчинення ОСОБА_2 зазначеного правопорушення є необґрунтованими, адже до матеріалів справи приєднана копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, яка містить достатньо інформації для перевірки судом правомірності постанови серії ВР № 275334 від 03 листопада 2018 року.

У оскаржувані постанові інспектора також зазначено, що позивач не був пристебнутий ременем безпеки.

В адміністративному позові ОСОБА_2 зазначив, що ремінь безпеки був розстебнутий з метою пред'явлення документів на вимогу інспектора.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів виходить з того, що особливість справ, у яких поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення правопорушення є те, що інспектор, який приймає рішення щодо накладення адміністративного стягнення є особою, яка безпосередньо виявила правопорушення, була його очевидцем.

Кодексом України про адміністративні правопорушення поліцейському надано повноваження приймати постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення таких видів порушень, які можуть бути виявлені ним шляхом візуального спостереження за дотримання правил дорожнього руху, є очевидними, не потребують обов'язкової фіксації технічними засобами та для з'ясування обставин їх вчинення яких немає практичної необхідності вчиняти додаткові дії.

Вирішення справ, у тому числі в разі прийняття постанови на місці вчинення правопорушення, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні поліцейським всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В даному випадку інспектором було виявлено та зафіксовано у встановлений законом спосіб - шляхом складення постанови про накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення, факт порушення ОСОБА_2 вимог пп. «в» п. 2.3 Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що відсутність інших доказів, у тому числі відеозапису, у даному випадки не може бути підставою для задоволення адміністративного позову ОСОБА_2

Колегія суддів також враховує, що окреме стягнення за порушення ч. 5 ст. 121 КУпАП на позивача не накладалося з огляду на правила накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень, визначені ст. 36 КУпАП.

За таких обставин колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що інспектор порушив порядок притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст.ст. 245, 251 КУпАП.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу інспектора задовольнити, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2019 року у справі - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 77, 242, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу поліцейського взводу № 1 роти № 2 БУПП у Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Гордієнка Ярослава Сергійовича - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2019 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач  А.М. Горяйнов

Судді В.О. Аліменко

В.В. Файдюк