Справа № 2-а-778, 2009 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2009 року                                  Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої – судді:                                          Скороход Т. Н.,

розглянувши у письмовому провадженні в залі суду смт. Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона відповідно ст. 1 Закону України  “Про соціальний захист  дітей війни” є дитиною війни і їй у відповідності ст. 6 вказаного закону повинна  виплачуватися щомісячна соціальна надбавка до пенсії у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком. Відповідач їй повідомив, що ним у 2008 році їй виплачувалася вищевказана допомога в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму; виплата надбавки як „Дитині війни” їй здійснено в повному обсязі.

Позивачка просить суд визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії та зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 2006 року по вересень 2009 року  в сумі 3602,60 грн., а з жовтня 2009 року щомісяця на весь період чинності ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Позивачка та представник відповідача подали до суду заяви з проханням слухати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду доказів. Крім того, представник відповідача направив до суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає, проти позову заперечує, посилаючись на те, що призначення та виплата позивачці надбавки, як дитині війни здійснюється в повному обсязі і згідно до чинного законодавства, просить суд застосувати вимоги ст. 99, 100 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

В зв’язку з вказаним, відповідно ст. 128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що позивачка народилася 4 вересня 1944 року і є пенсіонером  довічно, і, відповідно, на неї поширюється дія  Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону.

Відповідач не заперечує право позивачки на отримання підвищеної, як дитині війни, пенсії, що підтверджується довідкою УПСЗН Ставищенської РДА від 1 грудня 2009 року № 2862 (а.с. 6) і визнає в своїх запереченнях. Проте, щомісячний розмір цієї допомоги, що фактично виплачується, не відповідає вимогам вказаного Закону.

З відповіді відповідача за № 3335/03 від 18.11.09 р. (а. с. 8) встановлено, що позивачці відповідачем у 2006 та  у 2007 році вказане підвищення не виплачувалось, у 2008 році фактично виплачено вказану допомогу в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (за 2008 рік) в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2 Закону України 19 січня 2006 року   N 3367-IV „Про внесення змін до Закону України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік"  статтю 110 вказаного закону викладено в такій редакції: „Установити,  що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5  Закону  України  "Про  соціальний  захист дітей війни" ( 2195-15 ),  запроваджуються з 1 січня 2006 року,  а  статтею 6,  - у 2006  році  поетапно,  за  результатами  виконання  бюджету  у  першому  півріччі,  у  порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів  України  за  погодженням  з  Комітетом  Верховної  Ради України з питань бюджету".

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем у 2006 році правомірно не виплачувалась вищезазначена надбавка до пенсії.

Відповідно до ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” ч. 1 ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.  

З урахуванням зазначеного суд вважає, що дії відповідача по невиплаті позивачці вказаного підвищення до пенсії як „Дитині війни” в період з 1 січня по 8 липня 2007 року є правомірними, а в період з 9 липня  по 31 грудня 2007 року – неправомірними.

Підпунктом 2 пункту 41 розділ ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» було внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" :

- частину першу статті 6 вказаного Закону було викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

В зв’язку з викладеним  відповідач з врахуванням вказаних положень цього закону правомірно виплачував позивачці вказану доплату в період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року в розмірі 10 % прожиткового мінімуму.

Проте, пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України пункт 41 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"  (в т. ч. підпукт 2  цього пункту) стосовно викладення в новій редакції частини 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до п. п. 5, 6 резолютивної частини даного рішення Конституційного Суду України положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що доплата до пенсії нараховується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 58 Закону України „Про державний бюджет  на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України” з 1 квітня 2008 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 481 гривня, з 1 липня 482грн., з 1 жовтня 498,00 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”  прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в 2009 році встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, з 1 січня 2009 року по даний час  прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність становить  498,00 грн.

Відносини, що склалися між позивачкою та відповідачем, є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачка є дитиною війни, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеної підтримки „дітям війни”.

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які відносяться до „дітей війни”.

Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, які є дітьми війни.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивачки щодо порушення його права на отримання вищевказаної доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 9 липня  по 31 грудня 2007 року та в період з 22 травня 2008 року по даний час.

Судом встановлено, що позивачка зверталася до відповідача з заявою від 09.11.2009 року (а.с. 7) про недонарахування та недовиплату їй доплати до пенсії в розмірі, встановленому вищевказаним законом. Проте, відповідач відмовив їй в задоволенні даної заяви листом від 18.11.2009 року № 3335/03 (а.с. 8).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд приходить до висновку, що в період з 9 липня  по 31 грудня 2007 року та в період з 22 травня 2008 року по даний час при нарахуванні та виплаті позивачці, як дитині війни, доплати до пенсії застосуванню підлягали норми статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей”, а не положення ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,  які істотно звузили обсяг прав, встановлених Законом України “Про соціальний захист дітей” і які визнані неконституційними вищевказаними рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року.

Разом з тим, беручи до уваги, що відповідач наполягає на застосуванні вимог закону щодо строку звернення позивачки до суду з адміністративним позовом, суд при вирішенні даного спору стосовно нарахування та виплати вищевказаного підвищення до пенсії за період з 9 липня  по 31 грудня 2007 року та в період з 22 травня по 3 грудня 2008 року, бере до уваги вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, так як позивач дізнався про порушення свого права про невиплату йому цього підвищення за цей період під час отримання вказаних щомісячних підвищень до пенсії (липень-грудень 2007 року, травень-грудень 2008 року). Фактично позивачка отримувала таке підвищення без затримки щомісячно. Вказаний факт не заперечується сторонами. Тому річний строк на звернення з вимогою про стягнення вищевказаної доплати за період з 9 липня  по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 3 грудня закінчився у позивачки у відповідний період 2008 року, тобто цей строк на момент звернення 4 грудня 2009 року до суду позивачкою пропущений.

Позивачка не надала суду будь-яких доказів про те, що строк звернення до адміністративного суду пропущено нею з поважних причин, а судом їх не встановлено, тому підстав для визнання причин пропущення строку звернення до суду з вимогою стосовно нарахування та виплати вищевказаного підвищення до пенсії за період з 9 липня  по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 3 грудня 2008 року, поважними у суду не має і в задоволенні  позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в  частині зобов’язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату позивачці вищевказаного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивачки в майбутньому.

Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем в період з 4 грудня 2008 року по даний час   доплата до пенсії як дитині війни позивачці фактично  нарахована та виплачена в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - суд вважає, що слід визнати неправомірною відмову відповідача  щодо нарахування та виплати у вказаний період позивачці недовиплаченого вищевказаного щомісячного підвищення до пенсії та зобов’язати його здійснити нарахування та виплату даної доплати в зазначений період в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період.

Керуючись ст. ст. 22 ч. 3, 64 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  пунктом 2 Закону України від 19 січня 2006 року  N 3367-IV „Про внесення змін до Закону України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік" , ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України „Про державний бюджет  на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України”, п. п. 1, 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), п. п.  2, 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. ст. 2, 6, 7, 9 , 17, 94, 99, 100, 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі щодо нарахування та виплати з 4 грудня 2008 року по дату винесення рішення ОСОБА_1 як „Дитині війни” недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язати відповідача здійснити з 4 грудня 2008 року по дату винесення рішення судом ОСОБА_1 як „Дитині війни” нарахування та виплату на її користь недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя