Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 206/4712/17

Провадження № 14-96 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д. А.,

суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С. , Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Дніпровської міської ради (далі також - відповідач) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою позивача на постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Демченко Е. Л., Куценко Т. Р. та Макарова М. О.

Учасники справи:

­ позивач: ОСОБА_3 (представник - адвокат ОСОБА_13);

­ відповідач: Дніпровська міська рада;

­ особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_8.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 6 вересня 2017 року позивач звернувся з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:

1.1. Визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 28 вересня 2016 року № 83/14 про визнання таким, що втратило чинність, рішення цієї ради від 29 жовтня 2014 року № 83/56 «Про надання ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1

1.2. Зобов'язати відповідача на найближчій сесії розглянути питання про затвердження проекту землеустрою та передання позивачу присадибної ділянки - земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - земельна ділянка).

2. Мотивував позов такими обставинами:

2.1. У вересні 2014 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням згідно зі статтею 118 Земельного кодексу (далі - ЗК) України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

2.2. 29 жовтня 2014 року відповідач прийняв рішення № 83/56, яким надав позивачу відповідний дозвіл, в якому зазначив про його чинність протягом двох років, тобто до 29 жовтня 2016 року.

2.3. Після отримання рішення № 83/56 позивач вчинив всі необхідні дії для відведення земельної ділянки, зокрема, погодив технічну документацію, а земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер.

2.4. Позивач неодноразово звертався до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які не були належно розглянуті: відповідач не приймав ані рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані рішення про відмову у такому затвердженні.

2.5. 26 листопада 2014 року відповідач прийняв рішення № 82/58 про надання дозволу ОСОБА_8 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

2.6. 28 вересня 2016 року відповідач прийняв рішення № 83/14, яким визнав рішення № 83/56 таким, що втратило чинність.

2.7. 13 квітня 2017 року ОСОБА_8 на підставі рішення відповідача № 344/19 повторно отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

2.8. Відповідач незаконно визнав таким, що втратило чинність, рішення № 83/56, строк дії якого не сплив, а крім того, це рішення вичерпало дію фактом його виконання.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

3. 10 листопада 2017 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська ухвалив рішення, яким задовольнив позов частково: визнав незаконним рішення № 83/14 в частині визнання таким, що втратило чинність, рішення № 83/56 і зобов'язав відповідача на найближчій сесії розглянути питання про затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки позивачеві.

4. Мотивував рішення так:

4.1. Рішення № 83/14 прийняте на підставі документів, які не могли бути підставою для визнання рішення № 83/56 таким, що втратило чинність, оскільки у цих документах мова йде про земельну ділянку на АДРЕСА_2, а позивачеві був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1.

4.2. Відповідач не вирішив клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

4.3. Відповідач порушив строк і порядок розгляду клопотання позивача про надання йому земельної ділянки. Внаслідок відсутності письмового рішення відповідача, прийнятого у передбачений законом строк, щодо питання, ініційованого позивачем, останній був позбавлений можливості домогтися вирішення цього питання у розумний строк без недопустимої з боку держави затримки.

4.4. Оскільки скасування рішення № 83/14 в цілому призведе до порушення прав та інтересів інших осіб, яких стосувалося це рішення, слід задовольнити позовні вимоги частково та скасувати рішення № 83/14 в частині визнання рішення № 83/56 таким, що втратило чинність.

4.5. Судове рішення у цій справі не впливає на права й обов'язки інших осіб, зокрема, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві відповідач так і не затвердив.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 6 листопада 2018 року за результатами розгляду апеляційних скарг Дніпровської міської ради та ОСОБА_8, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 листопада 2017 року та закрив провадження у справі.

6. Мотивував тим, що відповідач у спірних правовідносинах реалізовував контрольні функції у сфері управлінської діяльності та здійснював під час прийняття рішення № 83/14 владні управлінські функції. А тому спір, на думку апеляційного суду, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

7. Для обґрунтування рішення апеляційний суд застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 30 листопада 2018 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду. Просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 10 листопада 2017 року. Скаржиться на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 6 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Мотивував тим, що позивач оскаржує постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. У касаційній скарзі позивач умовно розділив процедуру оформлення права власності на земельну ділянку на три етапи. Вказує, що висновки, наведені у постанові апеляційного суду, застосовні до першого етапу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Проте у спірних правовідносинах позивач не лише отримав дозвіл на розробку відповідного проекту, але й здійснив всі необхідні дії для відведення земельної ділянки (другий етап) і подав клопотання про затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність (третій етап).

12. ОСОБА_8 зверталася з адміністративним позовом до позивача, відповідача й Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, третя особа - Самарська районна у м. Дніпропетровську рада, в якому просила скасувати рішення відповідача № 83/56 і зобов'язати відповідача розглянути питання про передання у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0610 га на АДРЕСА_1 для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без погодження з власниками суміжних земельних ділянок та землекористувачами.

13. 9 вересня 2015 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі № 804/14127/15 постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження за вказаним адміністративним позовом ОСОБА_8 Мотивував тим, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передання земельних ділянок у власність або в оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою земельної ділянки має відбуватися за правилами цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

14. У справі № 206/4712/17 спір не обмежується перевіркою правомірності рішень відповідача, а спрямований на фактичне набуття права власності на земельну ділянку. Тому має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

15. Крім того, апеляційний суд з порушенням норм процесуального права не допустив представника позивача - адвоката ОСОБА_13 - до участі у справі, чим порушив право позивача на захист.

(2) Позиції інших учасників справи

16. 12 лютого 2019 року ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу. Мотивувала тим, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а отже, не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю прийняття відповідного рішення. Вважає, що проект землеустрою не визначений законом як підстава набуття права власності на земельну ділянку і не є документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін у земельних правовідносинах. А тому спір у цій справі не є приватноправовим і має розглядатися адміністративним судом. Обґрунтовує висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 19 червня 2018 року у справі № 922/864/17, від 28 листопада 2018 року у справах № 536/158/16-ц та № 826/5735/16 та від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а.

17. Відповідач відзив на касаційну скаргу суду не надав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

(1.1) Щодо юрисдикції суду

18. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

19. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакціївизначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

20. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом та Великою Палатою Верховного Суду, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

21. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом та Великою Палатою Верховного Суду.

22. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

23. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та земельних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплений і в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом та Великою Палатою Верховного Суду.

24. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

25. Суд першої інстанції встановив такі обставини:

25.1. 11 березня 2014 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку.

25.2. 29 жовтня 2014 року відповідач прийняв рішення № 83/56, яким надав позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

25.3. Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 1202090542014 від 11 грудня 2014 року земельній ділянці площею 0,0610 га присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2.

25.4. 11 квітня 2016 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати йому земельну ділянку у приватну власність.

25.5. 28 вересня 2016 року відповідач прийняв рішення № 83/14, яким визнав рішення № 83/56 таким, що втратило чинність.

26. У цій справі спір виник щодо визнання незаконним і скасування рішення № 83/14 та зобов'язання відповідача розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачу.

27. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

28. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України у вказаній редакції громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу.

29. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина сьома статті 118 ЗК України у вказаній редакції).

30. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 ЗК України у зазначеній редакції).

31. Згідно з частиною десятою статті 118 ЗК України у тій же редакції відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

32. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що якщо особа звертається до повноважного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідні рішення, зокрема, й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то у цих правовідносинах зазначений орган реалізує управлінські функції. А тому спори про оскарження таких його рішень належать до юрисдикції адміністративного суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а та від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а).

33. Отримання особою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її передання у власність чи у користування. А скасування рішення про надання відповідного дозволу не є порушенням речового права, якщо тільки немає обставин, які свідчать про наявність у цієї особи або інших заінтересованих осіб речових прав щодо такої земельної ділянки.

34. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушила порядок розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та процедуру прийняття рішення № 83/14. Отже позов пред'явлений з підстав порушення відповідачем наданих їй контрольних функцій у сфері управління діяльністю. У позовній заяві позивач не просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, а заявив вимогу про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке перешкоджає йому в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес у позивача на час звернення до суду з цим позовом відсутній, та може виникнути після реалізації позивачем права на безоплатне отримання земельної ділянки (затвердження проектної документації та прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність).

35. Суди першої й апеляційної інстанцій не встановили наявності у позивача чи іншої заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, зокрема факту її забудови ОСОБА_8 Крім того, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не підтверджує наявність на неї права власності, а створює передумови для подальшого передання цієї ділянки у власність. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про порушення цивільного права позивача та доходить висновку, що спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

36. Доводи касаційної скарги про те, що 9 вересня 2015 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі № 804/14127/15 за позовом ОСОБА_8 до позивача, відповідача й Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області на тій підставі, що ця справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства, не впливають на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо адміністративної юрисдикції суду у справі № 206/4712/17.

37. Позивач вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати висновок Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 2 листопада 2018 року у справі № 748/371/15-а. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в останній, на відміну від справи № 206/4712/17, позивач просив, зокрема, визнати протиправними дії сільської ради щодо прийняття рішення про затвердження третій особі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про передання її у власність, а також просив визнати недійсним і скасувати видане на ім'я третьої особи свідоцтво про право власності на земельну ділянку. Касаційний суд дійшов висновку про необхідність вирішення спору за правилами цивільного судочинства, оскільки у вказаній справі позивач фактично оспорював право власності третьої особи на земельну ділянку після того, як їй було видане відповідне свідоцтво.

38. З огляду на вказане Велика Палата вважає явно необґрунтованими доводи позивача щодо застосування висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 2 листопада 2018 року у справі № 748/371/15-а, оскільки у тій справі були відмінні від справи № 206/4712/17 позовні вимоги та фактичні обставини, що характеризують зміст правовідносин сторін і впливають на застосування норм матеріального права.

(1.2) Щодо інших доводів касаційної скарги

39. Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

40. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 60 ЦПК України).

41. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах (частина четверта статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

42. Позивач скаржиться на те, що апеляційний суд не допустив представника позивача - адвоката ОСОБА_13 - до участі у справі.

43. У матеріалах справи є ордер серії ДП № 1534/017 від 17 жовтня 2018 року, що посвідчує повноваження вказаного адвоката представляти інтереси ОСОБА_11, який діє в інтересах позивача (а. с. 82 т. 2), а також договір № 112 про надання правової допомоги від 17 жовтня 2018 року, укладений зазначеним адвокатом з ОСОБА_11, який діє в інтересах позивача (а. с. 83 т. 2).

44. Зі змісту вказаних документів, наданих позивачем, неможливо встановити, на якій юридичній підставі в інтересах позивача діє ОСОБА_11, який обсяг його повноважень щодо представництва та стосовно передоручення виконання повноважень представника адвокатові ОСОБА_13. У матеріалах справи немає довіреності позивача, виданої на ім'я ОСОБА_11, чи іншого правочину, вчиненого для надання ОСОБА_11 повноважень діяти в інтересах позивача.

45. Відтак, Велика Палата Верховного Суду вважає, що адвокат ОСОБА_13. не підтвердив належним чином повноваження представляти інтереси позивача у цій справі в суді апеляційної інстанції. А тому останній не порушив норми процесуального права, не допустивши адвоката ОСОБА_13 до участі у справі.

46. ВеликаПалата Верховного Суду також звертає увагу на те, що інтереси позивача в суді апеляційної інстанції представляв адвокат ОСОБА_12, який був присутнім на судовому засіданні 6 листопада 2018 року - у день прийняття оскарженої постанови апеляційного суду. Отже, позивач не був позбавлений права на захист, як він стверджує у касаційній скарзі.

47. Крім того, у суді касаційної інстанції адвокат ОСОБА_13. надав суду інший договір - договір № 108 про надання правової допомоги від 1 листопада 2018 року, укладений зазначеним адвокатом з позивачем, - а також ордер серії ДП № 1534/034 від 1 листопада 2018 року, що належно посвідчує повноваження вказаного адвоката представляти інтереси позивача.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

48. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

49. Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. З огляду на надану оцінку аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року прийнята з додержанням норм процесуального права, а тому залишає касаційну скаргу без задоволення, а вказану постанову - без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

51. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. Гудима

Судді:С. В. БакулінаН. П. Лященко

В. В. БританчукО. Б. Прокопенко

О. С. ЗолотніковЛ. І. Рогач

О. Р. КібенкоІ. В. Саприкіна

В. С. КнязєвО. М. Ситнік

Л. М. ЛобойкоВ. Ю. Уркевич

О. Г. Яновська