КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. Київ

Справа № 22-ц/824/693/2019 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Жураковський В.В.

Унікальний №359/2327/15-ц Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Борисової О.В.

при секретарі Гавриленко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та процентами за його користування,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Публічне акціонерного товариства «Родовід Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та процентами за його користування, просило стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №28.4.1/АА-161.07.2 від 03 квітня 2007 року у розмірі 21 100,67 доларів США та 431 659,69 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 3 654,00 грн.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 03 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (далі - АТ «РОДОВІД БАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №28.4.1/АА-161.07.2, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів на загальну суму 22 687,00 доларів США, строком по 03 квітня 2013 року включно зі сплатою відсотків в розмірі 12,50% річних та збільшена 13 жовтня 2008 року 16% річних на підставі Додаткової угоди до кредитного договору.

В результаті неналежного виконання позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 27 січня 2015 року становить 21 100,67 доларів США та 431 659,69 грн., з яких: сума простроченого кредиту - 15 465,66 доларів США, сума прострочених процентів - 5 635,01 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами - 394 306,99 грн. та 3% річних від суми простроченого кредиту та процентів за весь період - 37 352,70 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року позов було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «РОДОВІД БАНК» суму заборгованості за кредитним договором №28.4.1/АА-161.07.2 від 03 квітня 2007 року в розмірі 21 100,67 доларів США, що становить 451 343,33 грн. та пеню в розмірі 107 651,58 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «РОДОВІД БАНК» суму сплаченого судового збору в розмірі 3 654,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, 28 серпня 2015 року подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву.

В обґрунтування апеляційних вимог, посилалось на те, що покладений в основу рішення суду розрахунок заборгованості наданий позивачем так само як і наявні матеріали справи не містять будь-яких підтверджень щодо розміру заявленої заборгованості в сумі 21 100,67 доларів США.

Апелянт заявляв про необхідність застосування загального та спеціального строків позовної давності, однак судом першої інстанції було здійснено лише перерахунок пені у зв'язку із застосуванням спеціальних строків позовної давності, а сума заборгованості стягнута за весь заявлений позивачем період.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов'язання позичальника по поверненню боргу частинами з встановленням самостійної відповідальності за невиконання цього обов'язку з моменту недотримання строку погашення кожного чергового платежу, а тому початок перебігу строку позовної давності за кожним черговим платежем починається з моменту порушення строку на його повернення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного суду України №6-20цс14 від 19 березня 2014 року та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Наполягав, що враховуючи вказані строки позовної давності та період погашення існуючої заборгованості, позивач має право на отримання платежів, які підлягали сплаті у період до 10 квітня 2012 року - 10 березня 2013 року, загальною кількістю 12 платежів по 315 доларів США.

Нарахування процентів та пені, за переконанням апелянта, може бути здійснено виключно на ці 12 платежів.

Період за який може бути нарахована пеня 13 березня 2014 року - 13 березня 2015 року, а сума не може бути більшою за 1 060,47 доларів США.

Період за який можуть бути нараховані проценти відповідно до п.4.4. кредитного договору 13 березня 2012 року - 03 квітня 2013 року.

В ході розгляду справи суд першої інстанції зобов'язував позивача надати обґрунтований розрахунок процентів, однак цього здійснено не було.

Додаток №1 передбачений п.7.9 Додаткової угоди від 13 жовтня 2008 року, який містить інформацію щодо умов кредитування, вартості сукупних послуг, орієнтовну сукупну вартість кредиту з детальною розшифровкою, в матеріалах справи відсутній, а отже висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості розрахунків позивача є лише припущеннями здійсненими без належної правової оцінки.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року змінено в частині розміру стягнутої кредитної заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «РОДОВІД БАНК» суму простроченої заборгованості за кредитним договором №28.4.1/АА-161.07.2 від 03 квітня 2007 року в розмірі 3 780,00 доларів США, що становить 451 343,33 грн. та пеню в розмірі 16 850,87 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року виправлено арифметичну помилку в рішенні Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 21015 року, а саме: в описовій частині в абзаці сорок другому замість «… (по тексту), що складає 12 платежів по 315 доларів США, тобто, 12 ? 315 = 3 780 доларів США простроченої заборгованості, що становить 451 343,33 грн., згідно курсу НБУ станом на 27 січня 2015 року 15,899591 грн.» зазначено «… (по тексту), що складає 12 платежів по 315 доларів США, тобто, 12 ? 315 = 3 780 доларів США простроченої заборгованості, що становить 60 100,45 грн., згідно курсу НБУ станом на 27 січня 2015 року 15,899591 грн.»; в абзаці третьому резолютивної частини рішення Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року замість 451 342,33 грн. зазначено 60 100,45 грн.; в абзаці другому резолютивної частини рішення Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року виправлено описку, а саме: замість «Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 року», зазначено «Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року».

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, АТ «РОДОВІД БАНК», 25 листопада 2015 року подало касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року касаційну скаргу АТ «РОДОВІД БАНК» було задоволено частково, рішення Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1, 15 лютого 2018 року подав касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року в частині позовних вимог АТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та процентами за його користування скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року в частині позовних вимог АТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення пенсі скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення пені відмовлено.

В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, присутніх сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (далі - АТ «РОДОВІД БАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №28.4.1/АА-161.07.2, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів на загальну суму 22 687,00 доларів США, строком до 03 квітня 2013 року.

Додатковою угодою від 13 жовтня 2008 року до кредитного договору сторони погодили збільшення розміру відсотків за користування кредитом до 16% річних.

Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, АТ «РОДОВІД БАНК» просило стягнути з нього заборгованість, яка станом на 27 січня 2015 року становить 21 100,67 доларів США та 431 659,69 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 15 465,66 доларів США, заборгованість за відсотками - 5 635,01 доларів США, пеня - 394 306,99 грн., а також 3% річних від суми простроченого кредиту та процентів - 37 352,70 грн.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у позивача виникло право на звернення стягнення існуючої заборгованості в судовому порядку. При цьому пеня підлягає стягненню за один рік.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за його користування, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами укладеного між сторонами договору, строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань до 03 квітня 2013 року включно (п.п. 1.1., 3.2., 3.3.), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до «10»-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 315 доларів США 00 центів на рахунок, вказаний у пункті 1.3 цього Договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Повернути одержані кредити згідно з умовами цього Договору не пізніше «03» квітня 2013 року.

Сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до «10»-го числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також «03» квітня 2013 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 1.6 цього Договору. (пункти 3.1.-3.3 кредитного договору)

Отже поряд із встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості (Том 2 а.с.116-130), ОСОБА_1 15 червня 2010 року здійснив останній платіж за користування кредитними коштами в розмірі 776,08 доларів США, які були зараховані на суму залишку заборгованості по кредиту; 28 вересня 2011 року було здійснено останній платіж за користування кредитними коштами в розмірі 400,00 доларів США, які були зараховані на суму залишку заборгованості за процентами по кредиту.

Відповідачем ОСОБА_1 було допущено порушення своїх зобов'язань зі сплати банку тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду, що порушене право позивача підлягає захисту.

В той же час ОСОБА_1 просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Останнє погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснив 15 червня 2010 року по тілу кредиту та 28 вересня 2011 року по процентам.

З позовом до суду банк звернувся 13 березня 2015 року, згідно відмітки ПАТ «Укрпошта» на конверті. (Том 1 а.с.42)

Наявний в матеріалах справи протокол зустрічі від 20 серпня 2013 року (Том 1 а.с.67) кредитно оцінюється колегією суддів та не може бути прийнятий до уваги на підтвердження факту переривання перебігу позовної давності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суд зобов'язаний дотримуватися принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Наданий банком протокол зустрічі є лише незавіреною ксерокопією документа, який належним чином не оформлений, викладені в ньому відомості свого підтвердження вчиненими відповідачем діями по погашенню існуючої заборгованості в матеріалах справи не знайшли, а також не мали наслідком подальше укладення додаткової угоди між сторонами за для врегулювання строків, порядку та розмірів її погашення.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по тілу кредиту та процентам за користування кредитними коштами за період з 13 березня 2012 року по 03 квітня 2013 року (включно).

Загальний розмір існуючої заборгованості по тілу кредиту становить 4 417 доларів США.

Заборгованість за відсотками - 2 699,34 доларів США.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

З урахуванням існуючої заборгованості по сплаті тіла кредиту та відсотків, розрахунок 3% річних здійснюється за наступною формулою:

Сума санкції = С * 3 % * Д : 365 (366) : 100, де

С - сума заборгованості;

Д - кількість днів прострочення;

Кількість днів прострочення по сплаті тіла кредиту за період з 04 квітня 2013 року по 27 січня 2015 року (виходячи з заявлених позовних вимог) становить 664 дні.

4 417 доларів США (заборгованість по тілу кредиту) * 3 % річних * 664 : 365 : 100 = 241,06 доларів США.

2 699,34 доларів США (заборгованість по процентам за користування кредитними коштами) * 3 % річних * 664 : 365 : 100 = 147,32 доларів США.

Таким чином загальний розмір 3 % річних становить 388,38 доларів США.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, який міститься в постанові д 04 липня 2018 року в справі №14-134цс18 зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем самостійно було обрано валюту компенсаційного нарахування за для захисту свого майнового права та інтересу, і саме гривня в даному випадку виступила в її якості.

Колегія суддів вважає неможливим вихід за межі позовних вимог, оскільки саме сторони наділені безпосереднім правом на звернення до суду та визначення меж заявлених ними вимог.

Гривневий еквівалент 3 % річних станом на 27 січня 2015 року відповідно до офіційного курсу НБУ становить 6 175,03 грн.

Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 538,93 грн.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та процентами за його користування скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 17) заборгованість за тілом кредиту за період з 13 березня 2012 року по 03 квітня 2013 року (включно) в розмірі 4 417 (чотири тисячі чотириста сімнадцять) доларів США 00 центів, заборгованість за відсотками за період з 13 березня 2012 року по 03 квітня 2013 року (включно) в розмірі 2 699 (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) доларів США 34 центи та 3% річних за період з 04 квітня 2013 року по 27 січня 2015 року в розмірі 6 175 (шість тисяч сто сімдесят п'ять) гривень 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 17) судовий збір в розмірі 538 (п'ятсот тридцять вісім) гривень 93 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 травня 2019 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

О.В.Борисова